Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4440/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 11-852апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     
		 
		03 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 813/4440/16
		Провадження № 11-852апп18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача КнязєваВ.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року(судді Обрізко І. М., Кухтей Р. В., Сапіга В. П.),
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		 
		1. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень  Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Управління ДВС) від 24 жовтня 2016 року ВП № 48388641 про стягнення 431801,33 грн виконавчого збору.
		 
		2. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що стосовно нього існує дві постанови про стягнення 431801,33 грн виконавчого збору при примусовому виконанні одного й того ж виконавчого листа від 01 жовтня 2014 року № 464/11058/13-ц, а саме від 15 грудня 2014 року ВП № 45521598 та від 24 жовтня 2016 року ВП № 48388641, що призводить до подвійного стягнення виконавчого збору на користь держави, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. На думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору приймається при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, тому відповідач протиправно прийняв оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору при повторному зверненні стягувача до Управління ДВС з виконавчим листом № 464/11058/13-ц, виданим 01 жовтня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова.
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		3. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2017 року відмовив у задоволенні позову. Суд виходив з того, що оскільки постанову від 15 грудня 2014 року ВП № 45521598 про стягнення виконавчого збору не було виконано, строк для її пред'явлення закінчився 16 грудня 2015 року, тому за повторним зверненням стягувача, керуючись частиною третьою статті 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», відповідач виніс постанову від 24 жовтня 2016 року ВП № 48388641 про стягнення виконавчого збору, який раніше не був стягнутий. При цьому суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов висновку про те, що такий спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		 
		4. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017року скасував, провадження у справі закрив та роз'яснив позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		5. Судове рішення мотивовано тим, що в силу вимог частини четвертої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (втратив чинність) та статті 382 Цивільного процесуального кодексу України 
		(в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби по виконанню рішень, ухвал, постанов цивільних судів. Заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства. При цьому апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
		 
		6. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 19 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 09 липня 2018 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийняв цю справу до провадження та призначив до касаційного розгляду.
		 
		7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 
		від 11 липня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до Управління ДВС про визнання протиправною та скасування постанови передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		 
		8. Не погодившись із ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до закриття провадження у справі.
		 
		9. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
		 
		10. Обґрунтовуючи скаргу позивач указує на помилкове, на його думку, незастосування цим судом статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року                № 1404-VIII «Про виконавче провадження», якою встановлено адміністративну юрисдикцію даного спору.
		 
		 
		 
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		11. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 22 серпня 2018 року прийняла до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Управління ДВС про визнання протиправною та скасування постанови і призначила її до свого розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
		 
		12. Рішення суду попередньої інстанції переглядається в межах наведених у касаційній скарзі доводів відповідно до статті 341 КАС.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		13. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. 
		 
		Установлені судами обставини справи
		 
		14. Постановою Управління ДВС від 19 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження № 45521598 щодо виконання виконавчого листа № 464/11058/13-ц, виданого 01 жовтня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 4318013,31 грн заборгованості. Боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення до 26 листопада 2014 року та попереджено, що в разі невиконання вказаного рішення у встановлений строк розпочнеться процедура примусового виконання та з боржника підлягатиме стягненню, зокрема, виконавчий збір. У строк, наданий для добровільного виконання, ОСОБА_3 судове рішення не виконав, у зв'язку із чим Управління ДВС прийняло постанову від 15 грудня 2014 року ВП №45521598 про стягнення з боржника 431801,33 грн виконавчого збору. 24 квітня 2015 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (втратив чинність) у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. 22 липня 2015 року стягувач повторно звернувся до Управління ДВС із заявою про звернення до примусового виконання виконавчого листа № 464/11058/13-ц. За наслідком розгляду вказаної заяви 11 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48388641. 28 вересня 2016 року листом стягувач повідомив, що кредит за виконавчим листом №464/11058/13-ц закрито. 24 жовтня 2016 року Управління ДВС прийняло постанову про закінчення виконавчого провадження №48388641 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення. Крім того, Управління ДВС прийняло постанову від 24 жовтня 2016 року ВП №48388641 про стягнення з боржника 431801,33 грн виконавчого збору. Не погодившись з цією постановою відповідача, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		 
		15. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		16. Частинами першою, третьою статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		17. Пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
		 
		18. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		 
		20. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		 
		21. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		 
		22. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		 
		23. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
		 
		24. Частинами другою, третьою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.Аналогічна норма була закріплена й у Законі України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
		 
		25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		26. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		 
		27. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
		 
		28. Частиною третьою статті 40 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		 
		29. Відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		 
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
		 
		30. У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що він оскаржує постанову про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2016 року, на момент прийняття якої вже був чинним Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», частина друга статті 74 якого встановлює адміністративну юрисдикцію цього спору. Тому застосування апеляційним судом норм Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (втратив чинність) та посилання на правові висновки Верховного Суду України, викладені щодо застосування норм цього Закону, є помилковим. 
		 
		31. Суди встановили, що на час відкриття виконавчого провадження був чинним Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження». Однак, на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». 
		 
		32. На думку Великої Палати Верховного Суду, положення пункту 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року     № 1404-VIII «Про виконавче провадження»про те, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 464/11058/13-ц, виданого 01 жовтня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова закінчено, а постанову від 24 жовтня 2016 року ВП №48388641 про стягнення з боржника 431801,33 грн виконавчого збору виділено в окреме провадження.
		 
		33. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновком апеляційного суду щодо непоширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		34. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		35. Відповідно до частини першої статті 354 КАС (в чинній редакції) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		 
		36. Ураховуючи наведене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, а отже, наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення.
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		 
		37. За правилами частини шостої статті 139 КАС (в чинній редакції) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		38. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду повернула справу на новий розгляд (для продовження розгляду), то немає підстав для зміни розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС (у чинній редакції), Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року скасувати.
		 
		3. Справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач В.С. КнязєвСудді:    Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич Н.П. Лященко О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...