Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/2436/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2018. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2018.

Номер судового провадження: 2/335/1173/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/2436/18  2/335/1173/2018 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді Геєць Ю.В.
		за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,
		позивача ОСОБА_1,
		представника позивача адвоката ОСОБА_2,
		представника відповідача Державної казначейськоїслужби України ОСОБА_3,
		представника відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області ОСОБА_5,
		представника відповідача ОСОБА_4 Служби безпеки України в Запорізькій області ОСОБА_6,
		представника відповідача прокуратури Запорізької області ОСОБА_7,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, ОСОБА_4 Служби безпеки України в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		06.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, ОСОБА_4 Служби безпеки України в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури.
		В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням їх уточнення, позивач зазначав, що 12.11.2012 1-м відділом СВ УСБУ в Запорізькій області відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК України), та розпочато досудове розслідування. Незважаючи на скасування постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2012 постанови слідчого про порушення кримінальної справи, інформація про вчинення кримінального правопорушення була внесена слідчим до ЄРДР за № 22012080000000003 та продовжено досудове розслідування, під час якого позивачеві обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. У серпні 2013 р. обвинувальний акт відносно позивача за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 364 КК України направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для розгляду. Обвинувальний акт судом було повернуто прокурору у звязку із невідповідністю вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України). 
		Після отримання обвинувального акта співробітники УСБУ в Запорізькій області безпідставно оголосили позивача в розшук, хоча мали постійний телефонний звязок із позивачем та його адвокатом. 23.06.2014 позивача було затримано та 25.06.2014 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було обрано позивачеві запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Після цього обвинувальний акт знов було направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
		24.02.2017 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було постановлено виправдувальний вирок відносно позивача у звязку із відсутністю в його діях складу вищезазначених кримінальних правопорушень. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2017 вирок суду першої інстанції залишено без змін. 29.01.2018 Верховний Суд повернув касаційну скаргу прокурору Запорізької області у звязку із неусуненням її недоліків.
		Посилаючись на положення ч. 1 ст. 1166, п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст. 1176 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), ст.ст. 15 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач вказує, що він має право на відшкодування заробітку, що він втратив внаслідок вищезазначених незаконних дій. Так, згідно із довідкою ТОВ «Комплекс Агромакс» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» середньомісячна заробітна плата позивача за період з 14.07.2014 на посаді директора депаратаменту складала 10587,15 грн. Позивача з вказаної посади було звільнено через його знаходження під вартою до січня 2018 р., отже він втратив дохід за цей період у розмірі 481194,11 грн. з урахуванням індексу інфляції. 
		Крім того, позивач зазначав, що йому була завдана також моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. З метою визначення розміру заподіяної моральної шкоди позивач звернувся до експертів «Українського центру судових експертиз» м. Київ. За проведення експертизи позивач сплатив 21900,00 грн. Отже, загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди позивачеві склав 503094,11 грн.
		При цьому, позивач вказував, що завдана йому моральна шкода виразилась у порушенні нормальних життєвих звязків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змін в емоційному стані. Моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконного публічного затримання біля будинку його мешкання в м. Києві, незаконного перевезення до міста Запоріжжя у кайданках, перебування у ІТТ УСБУ в Запорізькій області, під час чого він був позбавлений звичайних санітарно-гігієнічних умов та інших умов життя, позбавлення його родини засобів для існування за час тримання в ІТТ та СІЗО, незаконного утримання у СІЗО № 11 в камерах разом із особами, що хворіють на туберкульоз та палили тютюн, промови прокурора в судовому засіданні, в якій прокурор просив визначити покарання за злочин, який позивач не вчиняв, у вигляді 8 років позбавлення волі, переживанням, що його звільнили з роботи, від чого він втратив авторитет та залишився без засобів для існування, незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, внаслідок чого його було обмежено в пересуванні країною. Найбільш непоправну шкоду позивачеві завдано страхом перед власною державою, що залишився із ним назавжди. Враховуючи, що період перебування позивача під досудовим слідством та судом склав з 12.11.2012 по 29.01.2018, що складає 5 років 2 місяців 17 днів (1902 днів), позивач оцінив моральну шкоду у 3351324,00 грн. (1902 дні х 1762 грн.).
		Просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету на його користь завдану УСБУ в Запорізькій області, прокуратурою Запорізької області майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 503094,11 грн., та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 3351324,00 грн. 
		Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, треті особи  УСБУ в Запорізькій області, Прокуратура Запорізької області, про відшкодування майнової, моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.04.2018. Також цією ухвалою встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (а.с. 58).
		Від учасників справи надійшли такі заяви по суті справи:
		04.04.2018 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області ОСОБА_8, в якому із посиланням на положення чинного законодавства зазначав, що до повноважень ОСОБА_4 не належить відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і, відповідно, видатки на ці цілі не передбачено. Отже, дане ОСОБА_4 не є належним відповідачем у справі, а відповідати за позовом має Державна казначейська служба України. З наведених підстав просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (а.с. 64-66).
		04.04.2018 до суду надійшли письмові пояснення представника УСБУ Запорізької області ОСОБА_6 щодо позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю та безпідставністю вимог. В обґрунтування пояснень зазначав, що дійсно постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2012 скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 717 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України. Разом із тим, після набрання чинності КПК України 2012 року та до скасування судом вищевказаної постанови, 21.11.2012 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 22012080000000003 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Досудове розслідування проводилось у кримінальному провадженні № 22012080000000003 слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України стосовно директора ПП «Фабрика делікатесних сирів» ОСОБА_1 10.07.2013 СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням із прокуратурою Запорізької області ОСОБА_1 повідомлено про підозру. В подальшому кримінальне провадження було направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ухвалою якого від 22.08.2013 обвинувальний акт повернуто прокурору. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.09.2013 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Матеріали провадження надійшли до прокуратури області 23.10.2013. 05.12.2013 слідчим відділом було складено новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, при цьому суть обвинувачення та юридична кваліфікація дій позивача не змінювались. Слідчим відповідно до вимог КПК України вживались заходи для виконання ст. 290 КПК України, але ОСОБА_1 без поважних причин до слідчого не зявлявся. 16.12.2013 ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя задоволено клопотання слідчого про здійснення приводу підозрюваного, проте відповідно до повідомлення оперативного підрозділу ОСОБА_1 за місцем реєстрації не мешкає, його місцеперебування встановити не видалось за можливе. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2014 задоволено клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 06.02.2014 ОСОБА_1 оголошено в розшук та досудове розслідування зупинене. 24.06.2014 ОСОБА_1 було затримано на підставі ухвали суду від 05.02.2014. 25.06.2014 ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 01.07.2014 досудове розслідування завершено та виконано вимоги ст. 290 КПК України. 03.07.2014 СВ УСБУ в Запорізькій області складено обвинувальний акт та його затверджено прокурором. 04.07.2014 обвинувальний акт направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. 06.08.2014 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя змінено запобіжний захід ОСОБА_1 на особисту поруку. Вказував, що дії слідчого не підпадають під положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Крім того, досудове розслідування тривало 2 місяці після повідомлення позивачеві про підозру 10.07.2013, з урахуванням часу перебування обвинувального акту в суді та зупинення слідства у звязку із розшуком підозрюваного. Щодо судового розгляду, то всі докази сторони обвинувачення після повторного скерування 03.07.2014 обвинувального акта до суду, досліджені у період з серпня 2014 по 02.03.2015. Тривалий розгляд обумовлений, зокрема, неявкою сторони захисту у судові засідання. Отже, доводи позивача щодо перебування під слідством та судом впродовж 5 років з вини сторони обвинувачення є необґрунтованими. Позивач не надав суду жодних доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема, про відшкодування моральної шкоди, а також не навів обґрунтування суми моральної шкоди, яку просить стягнути. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 7678).
		05.04.2018 до суду надійшли письмові пояснення представника прокуратури Запорізької області ОСОБА_9, за змістом яких зазначав, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянину підлягає відшкодуванню шкода, завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У даному випадку позивач перебував під вартою 43 дні. Всі процесуальні дії були вчинені слідчим у кримінальному провадженні відносно позивача відповідно до вимог КПК України. Згідно зі ст. 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, визначених цивільним законодавством. Період перебування позивача під слідством чи судом становить 53 місяці, 22 дні у липні 2013 р., 29 днів у січні 2018 р., а саме з 10.07.2013 (дата повідомлення про підозру) до 29.01.2018 (дата повернення касаційної скарги прокурору). Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, що гарантовано державою, становить 87432,3 грн., виходячи із застосування розміру 1600 грн. мінімальної заробітної плати, що визначена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016. Позивач, заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди в значно більшому розмірі, не обґрунтовує його відповідними доказами. Щодо відшкодування матеріальної шкоди зауважив, що позивачем додано до позовної заяви копію трудової книжки, зі змісту якої випливає, що він був звільнений з останнього місця роботи за власним бажанням. Доказів про відсторонення позивача від роботи на підставі рішень органу досудового слідства або суду, не надано. Також не підтверджено доказами наявність причинно-наслідкового звязку між діями органу досудового розслідування або суду та звільненням позивача з роботи. За умови визначення належного відповідача у справі просив визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 87432,30 грн., а у задоволенні іншої частини вимог  відмовити (а.с. 85-87).
		15.06.2018 до суду надійшов відзив представника відповідача УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6, в якому просить відмовити в задоволенні позову з підстав, аналогічних викладеним у письмових поясненнях від 04.04.2018. Додатково представник відповідача зазначала, що вважає висновки експертизи від 27.03.2018 № 3-27/03 за результатами проведення психологічної експертизи такими, що викликають сумнів в їх правильності, оскільки дослідження здійснювалось з урахуванням пояснень позивача та наданих ним документів (а.с. 200-202).
		04.09.2018 надійшов відзив представника відповідача Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області ОСОБА_3, в якому із посиланням на положення ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначала, що при розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди враховується розмір 1600 грн., а не розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Виходячи зі змісту позовної заяви позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 12.11.2012 по 19.10.2017 (дата набрання вироком законної сили) близько 59 місяців. Отже, мінімальний розмір моральної шкоди в разі задоволення позову становить 94400,00 грн. Розмір моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не обґрунтовано, крім того, ним наведено розрахунок виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 1762 грн., що не передбачено законодавством. Що стосується матеріальної шкоди, то її позивач обґрунтував втраченим заробітком в сумі 481194,11 грн. Проте, позивачем не додано будь-якого розрахунку із зазначенням конкретного періоду, за який позивач розрахував дану суму. Крім того, законом не передбачено застосування індексу інфляції при розрахунку втраченого заробітку. Позивачем не надано доказів його звільнення саме у звязку із триманням під вартою та доказів неможливості працевлаштування протягом періоду з 12.11.2012 по 19.10.2017. Вважала також не обґрунтованими вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки вона не носить обовязкового характеру, її висновки є інформаційними. Вважає, що позивачем не вірно визначено особу, з якої слід здійснювати стягнення. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 227-232).
		Також у справі були проведені такі процесуальні дії:
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2018 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів, внаслідок чого до участі в даній цивільній справі залучено співвідповідачів Державну казначейську службу України, ОСОБА_4 Служби безпеки України в Запорізькій області, прокуратуру Запорізької області, підготовче засідання у справі відкладено до 02.07.2018, встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (а.с. 194, 195).
		02.07.2018 позивачем подано клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 214).
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2018 клопотання позивача про допит вищезазначених свідків задоволено, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 04.09.2018 (а.с. 220).
		08.10.2018 від представника відповідача УСБУ в Запорізькій області надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с. 248), в задоволенні якої судом в судовому засіданні 12.10.2018 відмовлено.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.
		Представник відповідача-1 Державної казначейської служби України ОСОБА_15 та представник відповідача-2 ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.
		Представник відповідача-3 УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		Представник відповідача-4 прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що підтримує викладену у письмових поясненнях позицію щодо часткового задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи за кожен місяць. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.
		Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
		Так, згідно із постановою старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_16 від 12.11.2012 у відношення позивача ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та зареєстровано його під № 717 (а.с. 126-127).
		Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2012 задоволено скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та скасовано вищезазначену постанову слідчого про порушення кримінальної справи (а.с. 124125).
		З витягу з ЄРДР № 22012080000000003 від 10.07.2013 випливає, що 20.11.2012 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України за фактом здійснення шахрайства із фінансовими ресурсами директором ПП «Фабрика делікатесних виробів» ОСОБА_1 10.07.2013 до ЄРДР внесено відомості за ч. 2 ст. 366 КК України за фактом здійснення ОСОБА_1 службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (а.с. 148-149).
		Далі, до ЄРДР 26.07.2013 внесено відомості про злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України за фактом здійснення ОСОБА_1 заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (а.с. 151). Даний витяг містить відомості про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 150151).
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2013 щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання із покладенням обовязків, передбачених ч. 1 ст. 191 КПК України, строком на 2 місяці (а.с. 128). Зі змісту даної ухвали випливає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України 10.07.2013.
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності  стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 2212080000000003 з 10.07.2013. Таким чином, саме з 10.07.2013 слід відраховувати термін притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а не з моменту винесення слідчим постанови від 12.11.2012 про порушення кримінальної справи.
		Крім того, суд звертає увагу, що вказана постанова про порушення кримінальної справи виносилась слідчим за правилами КПК України в редакції 1960 р., у ст. 43-1 якого передбачались такі підстави для визнання особи підозрюваною: 1) затримання особи за підозрою у вчиненні злочину; 2) застосування до особи запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення його в якості обвинуваченого.
		Відтак, факт винесення слідчим постанови про порушення кримінальної справи не свідчить про набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного.
		З матеріалів справи випливає, що 24.06.2014 о 20:30 год. ОСОБА_1 було затримано в с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області, про що складено відповідний протокол затримання від 24.06.2014 (а.с. 136139).
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2014 до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Запорізькому СІЗО  до 23.08.2014, із можливістю внесення застави в сумі 365400 грн. (а.с. 140141).
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.07.2014 ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2014 залишена без змін (а.с. 142-143).
		03.07.2014 процесуальним прокурором Горобієвським С.О. затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 157165).
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2014 було призначено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 на 14.08.2014, а також змінено ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисту поруку громадян, звільнивши ОСОБА_1 з під варти в залі суду (а.с. 145-147).
		Таким чином, ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 22012080000000003 тримався під вартою у період з моменту його затримання 24.06.2014 до зміни йому цього запобіжного заходу ухвалою суду 06.08.2014, тобто 1 місяць 13 днів.
		Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 2212080000000003, справа № 336/6657/13-к, 1-кп/336/5/2017 ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням у вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України у звязку із недоведеністю його винуватості (а.с. 938).
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2017 вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2017 змінено, а саме виключено із мотивувальної частини абзаци 95-96. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишений без змін (а.с. 4051).
		Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 10.07.2013 (вручення повідомлення про підозру) по 19.10.2017 (дата набрання законної сили вироком суду), що загалом складає 4 роки 3 місяці 9 днів.
		Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. 
		В межахспірних відносинтаким закономє ЗаконУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі  Положення). 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»). 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у звязку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		В межах заявленого позову позивач просить йому відшкодувати матеріальну шкоду, що складається із розміру втраченого заробітку 481194,11 грн. та витрат на проведення психологічної експертизи 21900,00 грн., а також моральну шкоду, яку оцінює у 3351324,00 грн.
		Враховуючи вищезазначені положення ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», за цим Законом не підлягають відшкодуванню витрати на проведення психологічної експертизи. Крім того, вказані витрати не можуть вважатися шкодою, та питання про їх стягнення має вирішуватися судом відповідно до ст.ст. 139, 141 ЦПК України під час розподілу судових витрат між сторонами.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення на користь позивача втраченого заробітку в розмірі 481194,11 грн., суд враховує положення ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також п. 8 Положення.
		Так, відповідно до ст. 4 вказаного Закону, розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Порядок розрахунку цих сум наведено у п. 8 Положення, згідно із яким розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт. При цьому, у п. 9 Положення наведено порядок обчислення середньомісячного заробітку.
		Разом із тим, як випливає зі змісту трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, він з 16.03.2004 по 05.07.2013 працював на посаді генерального директора ПП «Фабрика делікатесних сирів» та був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із ліквідацією підприємства. З 07.08.2013 по 04.08.2014 позивач працював у філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді директора філії та директора департаменту продажу, був звільнений з посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 52). Отже, є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи твердження позивача про те, що його звільнення відбулось саме через притягнення його до кримінальної відповідальності та тримання під вартою. Також в матеріалах справи відсутні докази, що позивача в межах кримінального провадження було відсторонено від займаної посади. 
		Крім того, з наданих суду копій довідок Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» № 629 від 31.10.2017 та № 630 від 31.10.2017 не вбачається, що ОСОБА_1 не нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за певний період його перебування під слідством, зокрема, і тримання під вартою. Навпаки, з довідки про доходи № 629 від 31.10.2017 випливає, що протягом періоду з лютого по липень 2014 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (а.с. 53, 54). 
		Відтак, проаналізувавши вищезазначені докази, суд дійшов висновку, що позивач не набув права на відшкодування втраченого заробітку на підставі вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення втраченого заробітку в розмірі 481194,11 грн. слід позивачеві відмовити.
		Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		У ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про зазначалося позивачем у позовній заяві.
		Зокрема, позивач зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягала у порушенні нормальних життєвих звязків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змін в емоційному стані. Зазначені факти в судовому засіданні підтвердили і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12
		Крім того, згідно із п. 1 висновку експерта Українського центру судових експертиз № 3-27/03 від 27.03.2018 за результатами проведення психологічної експертизи, ситуація неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності як обвинуваченого у скоєнні декількох кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого злочину, тривале перебування під слідством протягом 5 років, застосування до обвинуваченого обмежуючих запобіжних заходів, в т.ч. перебування під вартою, постала для ОСОБА_1 як тривало та інтенсивно психотравмуюча, обумовила негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер особистості, порушила можливості повноцінної життєдіяльності, до теперішнього часу обмежує продуктивну самореалізацію внаслідок втрати бізнесу, житла, суспільної репутації, чим спричинила ОСОБА_1 психологічна (моральна) страждання (а.с. 106-122). 
		Суд вважає непереконливими доводи відповідачів щодо неможливості врахування висновку експертизи, оскільки в силу положень ст. 76 ЦПК України висновок експерта є одним із засобів доказування у цивільній справі. Згідно з приписами ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи. У даному випадку висновок експерта був підготовлений на замовлення позивача, і у вищезазначеній частині відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», а також не суперечить іншим обставинам справи, встановленим судом вище. Натомість відповідачі, з урахуванням засад змагальності цивільного судочинства, не довели перед судом відповідними доказами незаконність та необґрунтованість вищевказаного висновку експерта.
		Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, якими є матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу, будучи біля 2 місяців увязненим внаслідок застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також під дією інших запобіжних заходів протягом часу досудового розслідування і судового розгляду, дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих звязків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані,  що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Так, відповідно до частин 2-3 статті13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом,виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
		Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 р. у справі № 6-2203цс15. 
		Аналогічні розяснення надані й в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
		Відтак, саме виходячи із вищевказаного розміру мінімальної заробітної плати слід обчислювати розмір моральної шкоди відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Суд вважає необґрунтованими посилання відповідачів на п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки вказаним пунктом установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Тобто, зазначені положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII не поширюються на спірні правовідносини, оскільки ними не передбачено вищевказаного обмеження при обчислення розміру моральної шкоди, що визначається на підставі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а розповсюджується саме на обчислення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, якими не може вважатися моральна шкода. Крім того, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII взагалі не вносилися відповідні зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Також, застосування судом до спірних правовідносин п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII буде порушувати принцип верховенства права та суперечитиме вищенаведеному правовому висновку Верховного Суду України.
		Отже, в даному випадку розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1, суд визначає з урахуванням часу перебування позивача під слідством та судом 4 роки 3 місяці 9 днів та виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи за кожен місяць. 
		При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 254 ЦК України, а також того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» обчислення розміру моральної шкоди провадиться виходячи саме із кількості місяців, врахуванню судом підлягає кількість повних місяців перебування позивача під слідством та судом, що складає 51 місяць (4 роки х 12 місяців у році + 3 місяці).
		Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає компенсації позивачеві, становить 189873,00 грн. (3723 грн. х 51 місяць).
		При цьому, суд доходить висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, визначений у п. 2 висновку експерта Українського центру судових експертиз № 3-27/03 від 27.03.2018 за результатами проведення психологічної експертизи, не може бути взятий судом до уваги, з огляду на таке.
		Так, з дослідницької частини висновку випливає, що експертом був розрахований орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди. У п. 2 висновку зазначено, що орієнтовний розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок тривалого притягнення до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у тяжкому злочині становить 720 мінімальних заробітних плат (а.с. 106-122). При цьому, в дослідницькій частині висновку експертом вказано, що остаточне рішення щодо суми відшкодування в грошовому еквіваленті не входить в компетенцію експерта. 
		У висновку експерт розраховував розмір компенсації моральної шкоди за формулою, яка передбачає врахування певних факторів та коефіцієнтів, величину яким було присвоєно самим експертом. Також, експерт врахував термін притягнення до обвинувачення 5 років, в той час як судом цей строк визначено як 4 роки 3 місяці 9 днів. 
		Отже, у частині п. 2 висновок експерта суперечить фактичним обставинам справи, а також положенням ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими встановлено порядок розрахунку моральної шкоди. Тому, в цій частині висновок експерта судом до уваги не береться.
		Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на такі обставини, що на його думку дозволяють збільшити встановлений вищевказаними положеннями Закону розмір компенсації за заподіяння моральної шкоди, з огляду на таке. 
		Пунктом 14Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Зокрема, позивач в обґрунтування позову, послався на те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконного публічного затримання біля будинку його мешкання в м. Києві, незаконного перевезення до міста Запоріжжя у кайданках, перебування у ІТТ УСБУ в Запорізькій області, під час чого він був позбавлений звичайних санітарно-гігієнічних умов та інших умов життя, позбавлення його родини засобів для існування за час тримання в ІТТ та СІЗО, незаконного утримання у СІЗО № 11 в камерах разом із особами, що хворіють на туберкульоз та палили тютюн, промови прокурора в судовому засіданні, в якій прокурор просив визначити покарання за злочин, який позивач не вчиняв, у вигляді 8 років позбавлення волі, переживанням, що його звільнили з роботи, від чого він втратив авторитет та залишився без засобів для існування, незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, внаслідок чого його було обмежено в пересуванні країною. Однак, жодних належних та допустимих доказів даних обставин суду не надано, а з матеріалів кримінального провадження, що долучені до даної справи (процесуальні документи та рішення) не випливає, що позивач протягом всього часу проведення досудового розслідування та судового розгляду оскаржував незаконні дії правоохоронних органів з приводу його затримання, незаконного утримання в СІЗО, обмеження умов його тримання під вартою тощо.
		Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для визначення компенсації моральної шкоди у розмірі, більшому ніж передбачено ст. Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди в сумі 189873,00 грн.
		При цьому, суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, що до повноважень ОСОБА_4 не належить відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і, відповідно, видатки на ці цілі не передбачено. Отже, дане ОСОБА_4 не є належним відповідачем у справі, а відповідати за позовом має Державна казначейська служба України. З наведених підстав в задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області слід відмовити повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
		В силу положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає.
		До судових витрат, повязаних із залученням експерта, у даному випадку слід віднести витрати позивача на проведення експертизи, розмір яких згідно із наданою ним квитанцією № 13016F1F3C від 20.02.2018 склав 21900,00 грн. (а.с. 104).
		Згідно з чч. 68 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. 
		В силу положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позовні вимоги судом задовольняються частково, тому витрати позивача на проведення експертизи необхідно покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди склав 3832518,11 грн. (481194,11 грн. + 3351324 грн.), з яких судом задоволено 189873,00 грн., тобто 5% від заявлених вимог. Тому, в даному випадку з відповідачів на користь позивача належить стягнути 1095 грн. витрат на проведення експертизи, тобто по 365 грн. з кожного відповідача, крім ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, до якого не заявлялось позовних вимог та яке не має відповідати за даним позовом.
		Керуючись ст.ст. 2, 3,10-12,13,81,82, 133, 137,141,263-265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м. Дніпро, вул. Гоголя, б. 20Б, кв. 16) моральну шкоду в сумі 189873 (сто вісімдесят девять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м. Дніпро, вул. Гоголя, б. 20Б, кв. 16) судові витрати у розмірі 365 (триста шістдесят пять) грн. 00 коп.
		Стягнути з ОСОБА_4 служби безпеки України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20001556, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 74/62) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м. Дніпро, вул. Гоголя, б. 20Б, кв. 16) судові витрати у розмірі 365 (триста шістдесят пять) грн. 00 коп.
		Стягнути з Прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м. Дніпро, вул. Гоголя, б. 20Б, кв. 16) судові витрати у розмірі 365 (триста шістдесят пять) грн. 00 коп.
		Рішення у повному обсязі складене 30 жовтня 2018 року.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя Ю.В. Геєць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...