Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/884/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2018.
Дата набрання законної сили: 20.09.2018
Номер судового провадження: 11-521апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2018 року
		м. Київ                                                                      
		 
		Справа № 803/884/17
		Провадження № 11-521апп18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (суддя Мачульський В. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (судді Яворський І. О., Обрізко І. М., Нос С. П.) у справі № 803/884/17 за позовом ОСОБА_3 до Волинської обласної ради (далі - Облрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Громадська організація «Товариство мисливців та рибалок «Горинь» (далі - ГО «ТМР «Горинь»), Громадська організація «Товариство мисливців та рибалок «Легіон» (далі - ГО «ТМР «Легіон»), про скасування рішень та
		ВСТАНОВИЛА:
		У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Облради, в якому просив скасувати рішення відповідача від 12 квітня 2017 року № 13/31 «Про надання мисливських угідь у користування ГО «ТМР «Горинь» та № 13/32 «Про надання мисливських угідь у користування ГО «ТМР «Легіон». 
		Позов мотивовано тим, що оскаржувані рішення Облрада прийняла всупереч нормам Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» та Регламенту Волинської обласної ради. На думку ОСОБА_3, відповідач порушив процедуру прийняття рішень, а саме строки попереднього оприлюднення проектів рішень, що обмежило права територіальної громади на участь в обговоренні відповідних проектів та суттєво вплинуло на правомірність рішень Облради.
		Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини  першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикцій адміністративних судів.
		Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач зазначив, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер і їх належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки скаржник не порушує питання правомірності набуття фізичними чи юридичними особами в користування мисливських угідь, а оскаржує діяльність розпорядника публічної інформації, який несвоєчасно оприлюднив проект свого рішення, чим порушив право позивача на отримання публічної інформації.
		У відзивах на касаційну скаргу Облрада та ГО ТМР «Горинь» зазначили, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 лютого 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 25 квітня 2018 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Суди попередніх інстанцій установили, що рішеннями від 12 квітня 2017 року № 13/31 та № 13/32 Облрада, розглянувши подання Державного агентства лісових ресурсів України, надала в користування мисливські угіддя на території Ківерцівського району Волинської області терміном на 25 років із зобов'язанням третіх осіб на стороні відповідача укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, а саме ГО «ТМР «Горинь» щодо користування мисливськими угіддями площею 4 тис. 838 га та ГО «ТМР «Легіон» щодо користування мисливськими угіддями площею 12 тис. 061 га відповідно.
		Вважаючи рішення відповідача прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства України, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.
		Закриваючи провадження в справі, окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржувані рішення Облради є актом індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою в користування мисливських угідь має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Облради про скасування рішень відповідача від 12 квітня 2017 року № 13/31 «Про надання мисливських угідь у користування ГО «ТМР «Горинь» та № 13/32 «Про надання мисливських угідь у користування ГО «ТМР «Легіон». 
		Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
		Отже, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
		Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах № 761/33504/14-а та № 802/950/17-а відповідно.
		За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків цих судів скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.С. Золотніков
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк  Л.І. Рогач
		 
		С. В. Бакуліна  І.В. Саприкіна
		 
		В. В. Британчук О.М. Ситнік
		 
		В. І. Данішевська  О.С. Ткачук
		 
		О. Р. Кібенко  В.Ю. Уркевич
		 
		Л. М. Лобойко  О.Г. Яновська
		 
		О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...