Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/19075/16-а(2а/200/749/16) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано судом: 31.10.2018. Зареєстровано: 01.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №200/19075/16-а(2а/200/749/16)
		адміністративне провадження №К/9901/45433/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., 
		 
		розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Круговий О.О.) у справі № 200/19075/16-а (2а/200/749/16) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Дніпропетровську (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
		- визнати протиправними дії та розпорядження Управління ПФУ про перерахунок пенсії за вислугу років з 1 липня 2012 року, виходячи з розміру 80 відсотків від заробітної плати, яка зазначена у довідці від 5 вересня 2012 року № 18ф-208, виданої прокуратурою Дніпропетровської області;
		- визнати протиправними дії (відповідь) відповідача від 29 липня 2016 року та від 7 жовтня 2016 року про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років з посади начальника управління відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16;
		- зобов'язати Управління ПФУ провести позивачу перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за минулий період за 12 місяців, виходячи із розміру 90 відсотків від заробітної плати, зазначеної у довідці від 5 вересня 2012 року № 18ф-208, виданої Прокуратурою Дніпропетровської області; 
		- зобов'язати Управління ПФУ провести позивачу перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до  статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 1 січня 2016 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16 без обмеження граничного розміру виплати пенсії;
		- зобов'язати Управління ПФУ сплатити позивачу різницю від суми належної пенсії в розмірі 90 відсотків від заробітку і фактично виплаченої пенсії в розмірі 80 відсотків від заробітку за минулий період за 12 місяців (із розрахунку заробітної плати, зазначеної у довідці від 5 вересня 2012 року № 18ф-208, виданої Прокуратурою Дніпропетровської області та з 1 січня 2016 року, виходячи з заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16 та в подальшому виплачувати пенсію у розмірі 90 відсотків від заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16 до підвищення заробітної плати прокурорським працівникам або до зміни пенсійного законодавства; 
		- стягнути з Управління ПФУ на користь позивача витрати на оплату судового збору. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) пенсія йому була призначена у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, однак Управління ПФУ здійснило йому перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі постанова № 505) виходячи з розміру 80 % від суми заробітної плати, що є протиправним. Крім того, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 працівникам прокуратури знову збільшено посадові оклади, що є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років, то вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії є неправомірними.
		 
		Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня   2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії (відповідь) Управління ПФУ від 29 липня 2016 року та від 7 жовтня 2016 року про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років з посади начальника управління відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16. Зобов'язано Управління ПФУ провести перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 1 серпня 2016 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16 без обмеження граничного розміру виплати пенсії. Зобов'язано Управління ПФУ сплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумами пенсії, починаючи з 1 серпня 2016 року до моменту фактичного перерахунку пенсії та в подальшому виплачувати пенсію у розмірі 90 відсотків від заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року № 18-209вих16 до підвищення заробітної плати прокурорським працівникам або до зміни пенсійного законодавства. 
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
		 
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована правомірністю висновків суду першої інстанції, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому внесені Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. 
		 
		В запереченні на касаційну скаргу Управління ПФУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Вирішуючи позов суди виходили з того, що 5 грудня 2007 року позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
		 
		4 жовтня 2012 року позивач звернувся до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області від 5 вересня 2012 року № 18ф-208вих12. Управлінням ПФУ здійснено перерахунок пенсії з 1 липня 2012 року виходячи з розміру 80 відсотків від суми заробітної плати, зазначеній у довідці від 5 вересня 2012 року № 18ф-208вих12. 
		 
		22 липня 2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку Прокуратури Дніпропетровської області про заробітну плату від 12 липня 2016 року № 18-209вих16. Однак, листом від 29 липня 2016 року йому відмовлено в перерахунку пенсії з тих підстав, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, але нормативні документи щодо перерахунку пенсії працівникам прокуратури відсутні.
		 
		29 вересня 2016 року позивач звернувся до першого заступника начальника Управління ПФУ Коломієць Т.Г. з заявою про досудове врегулювання спору.
		 
		Листом від 7 жовтня 2016 року Управління ПФУ повторно відмовило у здійсненні перерахунку пенсії.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працівників прокуратури, оскільки при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення такої пенсії.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» викладені в іншій редакції, а на виконання вимог частини двадцятої статті 86 Закону України № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, а тому з урахуванням норм діючого законодавства та обставин справи апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був керуватися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. 
		 
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		 
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		 
		Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру». Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
		 
		Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
		 
		1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
		 
		Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.
		 
		Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
		 
		15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року                  № 1697-VII «Про прокуратуру», згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої  статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
		 
		Отже, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
		 
		За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
		 
		На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. 
		 
		Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. 
		 
		З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		 
		Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а) та від 2 березня 2018 року (справа №264/1617/17 та №761/21804/17).
		 
		З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру». Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставними, і не спростовують висновків судів, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
		 
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та  оскарженню не підлягає.  
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		Л.Л. Мороз 
		А.Ю. Бучик,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...