Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/2540/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано судом: 02.11.2018. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.10.2018
Номер судового провадження: 857/759/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/759/18
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		головуючого-суддіКузьмича С. М.,
		суддівДовгої О.І., Сапіги В.П.
		за участю секретаряГнатик А.З.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року (ухвалене головуючим  суддею Рудакова І.П., о 10 год. 40 хв. у м. Львові) у справі № 464/2540/18 за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Межрегіональної митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 03.05.2018 у справі про порушення митних правил № 0028/12600/18 передбачених ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 446351,16 грн.
		В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи.
		Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07.08.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та особою, в інтересах якої діяв позивач (ОСОБА_2І.), укладено договір митно-брокерського обслуговування від 11.10.2017, згідно якого відповідальність у випадку дій що суперечать Митному кодексу України, в тому числі відповідальність щодо невідповідності даних в наданих позивачу документах, покладено на позивача. Враховуючи наявність спеціальних знань у позивача, щодо митного оформлення, позивач повинен був перед подачею документів до митного оформлення ознайомитись з ними та, детально вивчити їх, пересвідчитись у наявності підстав, щодо застосування зменшених ставок акцизного податку, (податкових пільг та внести достовірні відомості про товар (автомобіль), які містяться у товаросупровідних документах до графи 31 ЕМД та зазначити ставки акцизного податку виходячи з інформації зазначеної в графі 31 ЕМД до графи 47 ЕМД. В зв'язку з тим, що позивачем заявлено в митній декларації неправдиві відомості щодо року виготовлення транспортного засобу, зазначені дії позивача призвели до неправомірного зменшення митних платежів на загальну суму 148783,72 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачу, як досвідченому брокеру, добре відомі норми чинного законодавства України щодо митного оформлення товарів то позивач, надаючи послуги ОСОБА_3, усвідомлювала про протиправний характер своїх дій (бездіяльності), достеменно не ознайомилась з наданими їй товаросупровідними документами, а також могла передбачити наслідки цих дій що свідчить про наявність в її діях умислу, адже адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КпАП України).
		Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії ОТ № 898377, рахунку-фактурі ( інвойс) № б/н від 06.10.2017, Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.10.2017, сертифікаті виробника, висновку експертного дослідження зазначено, що рік випуску автомобіля марки RENAULT MEGANE кузов VF1ВZ1А0542682687 2010 рік, а відтак підстав ставити під сумнів інформацію, яка вказана у техпаспорті транспортного засобу у неї не було. Таким чином, у мигну декларацію були внесені достовірні відомості, які були зазначені в техпаспорті автомобіля. Крім цього відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.10.2017, який був проведений державним інспектором ВМО № 3 м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4. на момент переміщення автомобіля перевізником через митний кордон України законність наданих ним документів, які стали в подальшому у неї підставою для митного оформлення, не викликала у працівників митниці жодних сумнівів. Вказує на те, що вона, як декларант, діяла виключно в рамках своїх повноважень, передбачених ст. 266 Митного кодексу України, виходячи з наданих їй документів і не могла припустити, що товаросупровідні документи містять недостовірні відомості стосовно транспортного засобу, що переміщується через державний кордон України. Таким чином, вважає, що в її діях відсутня вина як у формі умислу (оскільки при декларуванні товару вона не передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, не бажала їх та не допускала настання цих наслідків), так і в формі необережності (оскільки не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і не повинна була і не могла їх передбачити).
		Відповідач до суду апеляційної інстанції звернувся із відзивом на апеляційну скаргу в якій покликається на те, що в жодному із зазначеному апелянтом документі не міститься інформація, щодо року виготовлення автомобіля, наявна лише інформація про дату першої реєстрації автомобіля. Також вважає, що апелянтом не надано доказів, що на момент подання ЕМД не можливо було встановити (визначити) дату виготовлення автомобіля та перед експертом питання щодо визначення дати виготовлення автомобіля не ставилось. З огляду на це просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції  скасувати, з наступних підстав.
		З матеріалів справи слідує, що 11.10.2017 позивачем подано електронну митну декларацію UA209190/2017/118183 (далі-ЕМД).
		В графі 31 ЕМД позивачем зазначено: «ВВЕЗЕННЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ УКРАЇНИ № 1389УІІ від 31.05.2016 легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: RENAULT, модель: MEGANE, рік випуску - 2010, модельний рік - 2010, дата введення в експлуатацію - 30.12.2010.
		З метою здійснення перевірки правильності застосування пільгових ставок митних платежів (акцизного податку), нарахування яких здійснюється виходячи з року виготовлення транспортного засобу, відповідачем направлено запит від 15.02.2018 № 96/10/30-70-20-04-16 до АТ «Рено Україна», офіційного дилера RENAULT в Україні.
		Згідно з інформацією викладеною в листі АТ «Рено Україна» від 19.02.2018 № 56 фактичний рік виготовлення транспортного засобу марки RENAULT, модель: MEGANЕ кузов - VF1ВZ1А0542682687 - є грудень 2009 року.
		Разом з цим, дані щодо року виготовлення вказаного транспортного засобу з відкритих джерелах мережі інтернет, де також зазначено, що датою виробництва є грудень 2009 року (а.с.54).
		Дійшовши висновку, що декларантом вчинено адміністративне правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України в частині заявлення в митній декларації з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, неправдивих відомостей щод року виготовлення транспортного засобу в.о. начальника Межрегіональної митниці ДФС прийнято постанову від 03.05.2018 по справі № 0028/12600/18, якою позивача визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України (далі  МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 446351,16 грн.
		Вважаючи прийняту постанову відповідачем протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
		Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповного зясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України (далі МК України) передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		За приписами ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		За змістом ч. 1 ст. 9 та ст. 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Зважаючи на вищенаведені положення законодавства, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.
		Відповідно до копії договору митно- брокерського обслуговування від 11.10.2017 про надання послуг декларанта (далі - Договір), укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2, позивач здійснюю митне декларування вантажів як митний брокер.
		Пунктом 3 Договору передбачено, що виконавець бере на себе обов'язок за обумовлену плату і в обумовлений термін здійснювати послуги по митному оформленню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника на умовах, передбачених цим Договором.
		Згідно п.2.2.1 Договору Замовник зобов'язаний надавати Виконавцеві повну інформацію та повний пакет документів, необхідних для здійснення послуг.
		Пункт 2.2.3 Договору передбачає, що замовник несе повну юридичну і матеріальну відповідальність за достовірність даних в документах, а також іх відповідність характеру і кількості вантажу, поданих ним для здійснення митного оформлення.
		Порядок переміщення транспортного засобу через митний кордон врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118.
		Відповідно до пункту 7 вказаних Правил власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД(у разі транзиту транспортного засобу, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України га міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).
		Відтак, 08.11.2017 року на митну територію України ОСОБА_2 ввезла товар: «Легковий автомобіль. RENAULT, модель MEGANE номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2010 року».
		Згідно письмових пояснень позивача 11.10.2017 ОСОБА_2 надала їй документи, необхідні для оформлення митної декларації, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії DT № 898377; рахунок-фактуру (інвойс) № б/н від 06.10.2017 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.10.2017 року, сертифікат виробника, висновок НДКЦ експертного дослідження № 14/4641/15709 від 11.10.2017; висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу № 10176 від 11.10.2017.
		На підставі цих документів позивачем 11.10.2017 позивачем подано електронну митну декларацію UA209190/2017/118183.
		В графі 31 ЕМД позивач зазначила: «ВВЕЗЕННЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ УКРАЇНИ № 1389УІІ від 31.05.2016 легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: RENAULT, модель: MEGANE, рік випуску - 2010, модельний рік - 2010, дата введення в експлуатацію - 30.12.2010, дата, номер кузова VF1ВZ1А0542682687, номер двигуна: К9К, колір синій, тип двигуна-дизель, об`єм 1870 см, потужність 96 кВТ, колісна формула 4х2, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей -5, кузов  хетчбек.
		Згідно цієї інформації позивач здійснила нарахування митних платежів за кодом товару згідно УКТЗЕД  87033190 30. а саме ввізне мито 10350, 03 грн акцизний податок  19178, 60 грн податок на додану вартість  26605, 78 грн загальна сума нарахувань 56134, 41 грн.
		Колегія суддів зазначає, що така митна декларація була прийнята до митного оформлення, жодних зауважень у митного органу не було, та як наслідок автомобіль було розмитнено, сплачено всі платежі, транспортний засіб випущено у вільний обіг.
		Керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутня вина як у формі умислу, оскільки при декларуванні товару остання не передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, не бажала їх та не допускала настання цих наслідків, так і в формі необережності, оскільки не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і не повинна була і не могла їх передбачити. ФОП ОСОБА_1 діяла виключно в рамках своїх повноважень, виходячи з наданих їй документів і не могла припустити, що товаросупровідні документи містять недостовірні відомості стосовно транспортного засобу, що переміщується через державний кордон України.
		Слід зазначити, що реєстраційні документи на автомобіль є чинними, недійсними у встановленому законом порядку не визнані, видані уповноваженими органами іноземної держави, а відтак ставити під сумнів достовірність зазначеної у них інформації у позивача на переконання суду не було жодних підстав.
		У митну декларацію були внесені відомості, що зазначені у реєстраційних документах на автомобіль.
		Доказів наявності інших документів, ніж ті, які подані до митного органу чи наявності в даних документів ознак підроблення, матеріалами справи не підтверджується та представниками відповідачів суду не представлено.
		Крім цього відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.10.2017 у, який був проведений державним інспектором ВМО № 3 м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 на момент переміщення автомобіля перевізником через митний кордон України законність наданих ним документів, які стали в подальшому підставою для митного оформлення, не викликала у працівників митниці сумнівів.
		Відтак позивачем не вчинено жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони цього правопорушення, оскільки суб'єктивна сторона такого характеризується прямим умислом, якого у ФОП ОСОБА_1 не було.
		Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 463/6189/15-а (К/9901/18394/18) від 22.05.2018.
		Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивач не скористалась правом залучати спеціалістів або експертів то колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 327 МК України передбачено, що у разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу).
		З наведеної вище норми слідує, що залучення спеціалістів та експертів є правом декларанта (власник товару та/або транспортного засобу), а не його обов`язком. Крім цього будь-якої необхідності у залученні спеціалістів та експертів на думку суду у позивача не було, оскільки у наявних в декларанта документах містилась вся необхідна інформація для здійснення митного оформлення, що не викликала у працівників митниці жодних сумнівів підчас переміщення автомобіля перевізником через митний кордон України.
		Крім цього колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо суми штрафу з огляду на недоведеність розміру митних платежів.
		Відповідно до позиції Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 331/2608/17 (К/9901/7127/18) та від 20.02.2018 у справі № 725/2009/17 (К/9901/3011/17), службова записка по якій проведено нарахування недоборів митних платежів не є належним та допустимим доказом у справі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Враховуючи те. що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів, тому необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення, визначеного Законом стягнення, є доведення розміру митних платежів, які необхідно сплатити порушнику.
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
		Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		За нормами статті 57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 № 142/5/2092 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395(далі - Методика) вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8. а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ. та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ (п. 7.35).
		У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ. які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс - листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
		Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет. повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL - адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
		Колегія суддів зазначає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість транспортного засобу. Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення відповідач керувався службовою запискою, яка не є звітом (актом) про оцінку або висновком експерта.
		З огляду на це розмір суми митного платежу і розмір штрафу передбаченого ст. 485 МК України встановлений митницею є необгрунтованим.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Статтею 530 МК України встановлено, що законність та обгрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.
		Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В свою чергу, відповідачем крім службової записки не надано жодного доказу, щодо правомірності здійснення нарахування митної вартості транспортного засобу, яка відповідно до рішень Верховного суду не може бути належним та допустимим доказом у справі.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, з урахуванням встановленого суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для 
		справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції  скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року у справі № 464/2540/18  скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Скасувати постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України в справ про порушення митних правил № 0028/12600/18 від 03 травня 2018 року та справу про адміністративне правопорушення - закрити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7   ОСОБА_8  Повне судове рішення складено 02 листопада 2018 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...