Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/541/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано судом: 02.11.2018. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Результат оскарження 22.01.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Господарський суд Рівненської області 
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/541/18 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі Ярощук О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" 
		до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"
		про стягнення заборгованості в сумі 839 480,78 грн. 
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_2;
		від відповідача: ОСОБА_3; ОСОБА_4. 
		 
		В судовому засіданні оголошувалася перерва з 25 вересня 2018 року по 02 жовтня 2018 року та з 8 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року.
		 
		Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
		Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (надалі  Позивач, ТОВ "Лотівка Еліт") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (надалі  Відповідач, ТОВ СП "Імені Воловікова") в якому просить суд стягнути з останнього 839 480,78 грн., з яких 616 870,23 грн. основного боргу, 15 216,73 грн. 3% річних, 54 307,36 грн. інфляційних втрат та 153 086,46 грн. пені.
		В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Позивач на підставі Договору складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. надав послуги Відповідачу по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), однак останнім свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 616 870 грн. 23 коп.
		Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		До господарського суду Рівненської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти вимог Позивача з огляду на наступне.
		28.08.2018 року між Відповідачем та ТОВ "Дельта-Інжиніринг" укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за № 4-ВЛ, згідно якого ТОВ "Дельта-Інжиніринг" передало Відповідачу належне йому право вимоги до Позивача згідно із договорами № 19-15/НП від 01.07.2014 р. на суму 1 495 822,11 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 11 копійок), № 57-А від 01.04.2013 р. на суму 2 071,81 (дві тисячі сімдесят одна гривня 81 копійка). Про відступлення права вимоги Позивача було повідомлено листом № 97 від 30.08.2018 р. Оскільки строк виконання зобов'язання за Договором складського зберігання зерна №20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. настав, Відповідач, керуючись ст.ст. 601, 603 Цивільного кодексу України, надіслав Позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 700 від 30.08.2018 р. Згідно заяви про припинення зобов'язання зарахуванням № 700 від 30.08.2018 р. Відповідач повідомив Позивача про припинення зобов'язання щодо сплати ним для Позивача боргу в сумі 616 870,23 грн. (шістсот шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 23 копійки) по Договору № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р., 202 078,80 грн. (двісті дві тисячі сімдесят вісім гривень 80 копійок) по Договору № 30/12-2016/2 від 30.12.2016 р., 678 944,89 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 89 копійок) по Договору 01/09-16/ВК від 01.09.2016 р. внаслідок зарахування боргу Позивача в сумі 1 497 893,92 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 92 копійки), по договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р. Таким чином, на думку Відповідача, станом на даний час у Відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед Позивачем по Договору складського зберігання зерна №20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. Тому, Відповідач вважає, що між Відповідачем та Позивачем відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а, отже, між Позивачем та Відповідачем відсутній предмет спору. Відтак, враховуючи вищевказане, Відповідач просить суд закрити провадження у справі № 918/541/18 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" про стягнення грошових коштів в сумі 839 480,78 грн.
		Представник Позивача в судовому засіданні 23.10.2018 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
		Представники Відповідача в судовому засіданні 23.10.2018 року заперечили проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.
		Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
		20.07.2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (Зерновий склад) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ (далі - Договір) за умовами якого, Зерновий склад зобов'язався прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане Поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а Поклажодавець зобов'язався оплатити надані послуги згідно даного, Договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86.
		Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. та п. 2.4. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання. Зерно передається на зберігання Зерновому складу на період вказаний у Додатку №1 до даного Договору. Термін зберігання зерна обчислюється календарними днями.
		Згідно з п. 5.1. - п. 5.5. Договору, оплата послуг (виконаних робіт), що надаються Зерновим складом по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна та інші у процесі виконання даного Договору, оплачуються Поклажодавцем за цінами (тарифами) затвердженими Зерновим складом, включаючи ПДВ. Перелік найменування послуг та їх вартість на момент укладення Договору вказуються у Додатку № 2 до даного Договору. Поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти банківських днів оплачує Зерновому складу за фактично надані послуги (виконані роботи). Послуги вказані в п. 5.1. Договору, оплачуються Поклажодавцем по тарифах, затверджених Зберігачем. Оплата послуг, зазначених у п.п. 5.1, Договору провадиться Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зернового складу чи передачі у власність Зернового складу (за згодою сторін) зерна за договірною ціною. Остаточний розрахунок за надані послуги за даним Договором провадиться при повному поверненні зерна Поклажодавцю або при його переоформленні Поклажодавець зобов'язаний оплатити Зерновому складу послуги по переоформленню, відвантаженню, зберіганню залишків зерна і т.і. шляхом передоплати не пізніше ніж за один день до відвантаження чи переоформлення. При не внесенні передоплати Поклажодавцем до моменту відвантаження залишків зерна чи його переоформленні, Зерновий склад має право припинити відвантаження і відпуск зерна і не робити переоформлення до проведення Поклажодавцем повного розрахунку за надані послуги. Плата за зберігання стягується в даному випадку за фактичну кількість днів зберігання.
		Пунктами 7.1. - 7.4. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно із діючим законодавством та умовами даного Договору. За порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), Поклажодавець виплачує Зернового складу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу. Зерновий склад має право на притримування продукції поклажодавця до повної сплати наданих послуг. Вимоги Зернового складу, який притримує продукцію, задовольняються з її вартості, отриманої з продажу останньої. Продукція, що передається або притримується в рахунок оплати послуг Зерновому складу не повинна бути обтяжена зобов'язаннями в т.ч, заставою, арештом та інше. Сплата пені не звільняють Поклажодавця від виконання своїх зобов'язань за договором.
		Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до "01" червня 2018 року, але у будь - якому випадку до повного виконаня сторонами своїх зобов'язань по даному Договору. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язнь, які виникли у період дії Договору та від відповідальності за порушення цих зобов'язань (п. 9.1. Договору).
		На виконання умов Договору складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ, сторонами підписано та скріплено печатками останніх Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 717 від 31.07.2017 року на суму 352 256,31 грн. та № 740 від 19.08.2017 року на суму 264 613,92 грн., відповідно до яких, Виконавцем (ТОВ "Лотівка Еліт") були проведені, відповідно до умов Договору, роботи (зроблені послуги) на загальну суму 616 870, 23 грн.
		28.08.2018 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дельта - Інжиніринг" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сількогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Новий кредитор) укладено Договір № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір № 4-ВЛ), за умовами якого Первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги на загальну суму 1 497 893,92 (один мільйон чотириста дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 92 копійки) згідно із договорами: № 19-15/НП від 01.07.2014 р. на суму 1 495 822,11 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 11 копійок) № 57-А від 01.04.2013 р. на суму 2 071,81 (дві тисячі сімдесят одна гривня 81 копійка), укладеними між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (надалі - Боржник) і Первісним кредитором (надалі разом - Основні договори), а Новий кредитор на умовах цього Договору приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основними Договорами (п.1.1. Договору № 4-ВЛ).
		Відповідачем надано суду лист ТОВ "Дельта - Інжиніринг" № 97 від 30.08.2018 року, відповідно до якого останній повідомив ТОВ "Лотівка Еліт" про відступлення, на підставі Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 року, на користь ТОВ СП "Імені Воловікова" права вимоги за укладеними з ТОВ "Лотівка Еліт" договорами № 19-15/НП від 01.07.2014 р. на суму 1 495 822,11 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять вісімсот двадцять дві гривні 11 копійок) № 57-А від 01.04.2013 р. на суму 2 071,81 (дві тисячі сімдесят одна гривня 81 копійка).
		Разом з тим, Відповідачем 30.08.2018 року на адресу Позивача направлено заяву, в якій ТОВ СП "Імені Воловікова" заявлено про припинення зобов'язання щодо сплати ним для ТОВ "Лотівка Еліт" боргу в сумі 616 870,23 грн. (шістсот шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 23 копійки) по Договору № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р., 202 078,80 грн. (двісті дві тисячі сімдесят вісім гривень 80 копійок) по Договору № 30/12-2016/2 від 30.12.2016 р., 678 944,89 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 89 копійок) по Договору № 01/09-16/ВК від 01.09.2016 р. внаслідок зарахування боргу ТОВ "Лотівка Еліт" в сумі 1 497 893,92 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 92 копійки) по Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р.
		Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. 
		Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
		Статтею 956 ЦК України встановлено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.
		За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК України).
		Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах (ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"). 
		Відповідно до ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
		Згідно з ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.
		Статтею 27 вищевказаного Закону встановлено, що зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.
		Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
		Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Таким чином, враховуючи п. 5.2. Договору, у Відповідача виникло зобов'язання по оплаті вартості послуг по акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 717 від 31.07.2017 року з 08.08.2017 року та по акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 740 від 19.08.2017 року з 26.08.2017 року.
		Статтею 601 ЦК Украни визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).
		Не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК україни).
		Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
		Згідно зі ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. 
		Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом 
		Як вбачається з матеріалів справи, правомірність Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р., Позивачем у встановленому законом порядку не спростована (не доведена його нікчемність або недійсність у судовому порядку).
		На підставі Акту від 28 серпня 2018 року приймання-передачі документів згідно договору №4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28 серпня 2018 року Первісним кредитором передано, а Новим кредитором отримано: договір про надання послуг № 19-15/НП від 01.07.2014р.; акт виконаних робіт № 58 від 28.02.2017р.; акт виконаних робіт № 73 від 06.03.2017р.; акт виконаних робіт № 76 від 31.03.2017р.; договір на здійснення авторського нагляду № 57-А від 01.04.2013р.; акт виконаних робіт № 646 від 27.12.2016р.; акт виконаних робіт № 52 від 31.01.2017р.; акт виконаних робіт № 3 від 06.03.2017р.; акт виконаних робіт № 11 від 31.03.2017р.; акт виконаних робіт № 6 від 28.02.2017р.; акт виконаних робіт № 7 від 31.01.2017р.; акт виконаних робіт № 8 від 27.12.2016р..
		За таких обставин, враховуючи те, що ТОВ СП "Імені Воловікова" доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р., то, відповідно позовні вимоги ТОВ "Лотівка Еліт" в частині стягнення основного боргу в сумі 616 870,23 грн. не підлягає задоволенню.
		Стосовно тверджень Відповідача щодо відсутності припинення зобов'язання зарахуванням однорідних вимог, так як ТОВ "Дельта - Інжиніринг" за Договором № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р. відступило право вимоги за різними договорами за відсутності з боку ТОВ СП "Імені Воловікова" юридичних підстав (без відповідної ліцензії на виконання робіт) виконувати функції ТОВ "Дельта - Інжиніринг", то останні не приймаються судом. Оскільки, відповідно до Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р. ТОВ "Дельта - Інжиніринг" передано ТОВ СП "Імені Воловікова" право грошової вимоги на суму 1 497 893,92 грн., а не право на виконання робіт, для здійснення яких необхідна ліцензія.
		Посилання Позивача на те, що Договором № 57-А від 01.04.2013р. на здійснення авторського нагляду, а саме п. 8.6 встановлено обмеження права сторін передавати права та обов'язки за цим Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони приймається судом до уваги. Однак суд зазначає, що на підставі Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 року на користь ТОВ СП "Імені Воловікова" уступлено права вимоги за укладеним ТОВ "Дельта-Інжиніринг" з ТОВ "Лотівка Еліт" договором № 19-15/НП від 01.07.2014 р. на суму 1 495 822,11 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять вісімсот двадцять дві гривні 11 копійок). В той же час Відповідач направив Позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням за Договором складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. в сумі 616 870 грн. 23 коп., що повністю покривається отриманим Відповідачем правом вимоги за Договором №19-15/НП про надання послуг від 01 липня 2014 року. Доказів про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 року за іншими договорами між Позивачем та Відповідачем, сторонами суду надано не було. 
		Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 15 216,73 грн. 3 % річних, 54 307,36 грн. інфляційних, 153 086,46 грн. пені, судом зазначається наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
		Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
		Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
		Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
		Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
		Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 2.5., 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
		У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
		Пунктом 7.2. Договору встановлено відповідальність за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт). Відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), Поклажодавець виплачує Зерновому складу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
		На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 153 086,46 грн. пені (по акту № 717 від 31.07.2017 р. в сумі 92 696,49 грн., нарахованої за період прострочення з 08.08.2017 р. по 25.06.2018 р. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. в сумі 60 389,97 грн., нарахованої за період прострочення з 28.09.2017 р. по 25.06.2018 р.).
		Враховуючи, що Відповідач прострочив виконання зобов'язання відповідно до Договору складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. (по акту № 717 від 31.07.2017 року з 08.08.2017 року та по акту № 740 від 19.08.2017 року з 26.08.2017 року), та те, що у вказані строки Відповідач не оплатив вартості наданих послуг, Позивач нарахував Відповідачу пеню у сумі 153 086,46 грн. 
		Перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням періоду нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
		Так зокрема, судом встановлено, що з вказаної нижче суми, з урахуванням шестимісячного період часу, за який нараховується пеня від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (по акту № 717 з 08.08.2017 року та по акту № 740 з 26.08.2017 року), проте, Позивач визначив виникнення зобов'язання та початок нарахування пені по акту № 740 з 26.09.2017 року, розрахунок пені є таким:
		Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення352256.3108.08.2017 - 14.09.20173812.5000 %0.068 %*9168.31352256.3115.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*10133.40352256.3127.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*12768.08352256.3115.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*11754.74352256.3126.01.2018 - 08.02.20181416.0000 %0.088 %*4323.58Отже, загальна сума пені за договором по акту № 717 від 31.07.2017 р. складає 48 148,11 грн.
		Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення264613.9228.09.2017 - 26.10.20172912.5000 %0.068 %*5256.03264613.9227.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*9591.35264613.9215.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*8830.13264613.9226.01.2018 - 26.02.20183216.0000 %0.088 %*7423.69Отже, загальна сума пені за договором по акту № 740 від 19.08.2017 р. складає 31 101,20 грн.
		Таким чином, здійснивши перерахунок, порядок та періоди нарахованих Позивачем сум пені нарахованих за порушення зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р., суд дійшов висновку про правомірність нарахування 79 249,31 грн. пені (по акту № 717 від 31.07.2017 р. в сумі 48 148,11 грн., нарахованої за період прострочення з 08.08.2017 р. по 08.02.2018 р. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. в сумі 31 101,20 грн., нарахованої за період прострочення з 28.09.2017 р. по 26.02.2018 р.), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.
		На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 15 216,73 грн. 3 % річних за період прострочення - по акту № 717 від 31.07.2017 р. в сумі 9 322,73 грн. з 08.08.2017 р. по 25.06.2018 р. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. в сумі 5 894,00 грн. з 28.09.2017 р. по 25.06.2018 р.. Крім того, Позивач нарахував Відповідачу 54 307,36 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення - по акту № 717 від 31.07.2017 р. з серпня 2017 р. по травень 2018 р. в сумі 34 098,56 грн. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. з жовтня 2017 р. по травень 2018 р. в сумі 20 208,80 грн.
		Враховуючи, що Відповідач прострочив виконання зобов'язання відповідно до Договору складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р. до припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі Договору № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 р., суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних дійшов висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 15 216,73 грн. (нарахованих за період прострочення - по акту № 717 від 31.07.2017 р. з 08.08.2017 р. по 25.06.2018 р. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. з 28.09.2017 р. по 25.06.2018 р.) та 54 307,36 грн. інфляційних нарахованих за період прострочення - по акту № 717 від 31.07.2017 р. з серпня 2017 р. по травень 2018 р. та по акту № 740 від 19.08.2017 р. з жовтня 2017 р. по травень 2018 р.), є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
		У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
		Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
		Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів несвоєчасність виконання грошових зобов'язань зі сторони Відповідача згідно Договору складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017 р., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. В той же час суд зазначає, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності зі сторони Відповідача невиконання зобов'язань по оплаті вартості наданих послуг за Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 717 від 31.07.2017 року на суму 352 256,31 грн. та № 740 від 19.08.2017 року на суму 264 613,92 грн., і, відповідно, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" задоволити частково.
		2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (35433, Рівненська область, Гощанський район, село Горбаків, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 03775871) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (30453, Хмельницька область, Шепетівський район, село Лотівка, вул. Центральна, буд. 1, корпус Б, код ЄДРПОУ 32678215) 3 % річних в сумі 15 216,73 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень 73 коп.); інфляційних в сумі 54 307, 36 грн. (п'ятдесят чотири тисячі триста сім гривень 36 коп.); пеню в сумі 79 249,31 грн. (сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 31 коп.) та судового збору в сумі 2 231,60 грн. (дві тисячі двісті тридцять одну гривню 60 коп.).
		3. В решті позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" відмовити в задоволенні.
		4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено та підписано 02 листопада 2018 року.
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
		 
		 
		 
		Суддя Марач В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...