Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/175/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Зовнішньоекономічна діяльність; Інша зовнішньоекономічна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2018. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 22.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		_________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"23" жовтня 2018 р. Справа № 924/175/18 
		м. Хмельницький
		 
		Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., 
		за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи 
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський Хмельницької області
		до фірми Ванар Інтернационал, м. Радом, Республіка Польща
		про стягнення 22011 доларів США
		 
		за участю представників: 
		позивача: ОСОБА_2 - згідно з ордером від 03.04.2018 р. №133813
		відповідача: ОСОБА_3  керівник;
		ОСОБА_4  за довіреністю №1/2018 від 26.04.2018 р.
		 
		Рішення ухвалюється 23.10.2018 р., оскільки у судовому засіданні 11.10.2018 р. постановлено ухвалу про оголошення перерви.
		Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		встановив: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський Хмельницької області звернулась до суду з позовом про стягнення з фірми Ванар Інтернационал, м. Радом, Республіка Польща 22011 доларів США.
		Ухвалою господарського суду від 02.04.2017 р. провадження у справі №924/175/18 зупинено на період вручення документів відповідачу, але не пізніше ніж до "26" липня 2018 року. Ухвалами суду від 26.07.2018 р. провадження у справі поновлено, відкладено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 29.08.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання. У підготовчому засіданні 10.09.2018 р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.09.2018 р., 19.09.2018 р.  про оголошення у підготовчому засіданні перерви на 20.09.2018 р., 20.09.2018 р. - про відкладення підготовчого засідання на 26.09.2018 р.
		Ухвалами суду від 26.09.2018 р. у задоволенні клопотання фірми Ванар Інтернационал (від 19.09.2018 р.) про закриття провадження у справі №924/175/18, про витребування доказів (поданого 19.09.2018 р.), здійснення звернення із судовим дорученням до іноземного суду з метою допиту свідків (поданого 26.09.2018 р.) відмовлено; закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.10.2018 р.
		У судовому засіданні 11.10.2018 р. постановлено ухвалу про оголошення перерви до 23.10.2018 р.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем не виконано обов'язку з оплати поставленого товару відповідно до контракту №03/2017 від 01.09.2017 р. При цьому посилається на положення ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 173-175, 265 ГК України, ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
		Відповідач у заяві (від 19.04.2018 р.) повідомив, що не підписував контрактів з ОСОБА_1, а імпортував товар від Д. ОСОБА_5. Зауважив, що контракт містить підпис не ОСОБА_1 У відзиві на позов (від 20.07.2018 р.) зазначив, що контракт №03/2017 від 01.09.2017 р. між сторонами не укладений і не породжує правових наслідків, а підпис на контракті належить не позивачу, а іншим особам. Звернув увагу на відсутність екземпляру контракту англійською мовою, як це передбачено в його п. 6.2; на реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця лише 31.08.2017 р., тобто за день до укладення контракту. Також вказав, що контракт не містить усіх істотних умов відповідно до ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 06.09.2001 р. Стверджує, що справа не підсудна господарському суду Хмельницької області, яка визначалась відповідно до п. 5.2 контракту, у зв'язку із чим ним заявлено клопотання про закриття провадження у справі. Вважає, що вказаний контракт не є достовірним доказом і повинен бути виключений з числа доказів по справі. Зауважив, що між сторонами не узгоджено умови платежів та оплати товару, який поставлявся відповідачу, а, отже, і не узгоджено зобов'язання щодо оплати такого товару, на яке посилається позивач в обґрунтування свого позову. Зазначив про істотне порушення вимог щодо якості товару, відмову відповідача від товару та зобов'язання по його оплаті, та про те, що надані позивачем супровідні документи (сертифікати) не підтверджують якість товару. Вважає зауваження-претензію відповідача від 18.07.2018 р. відмовою від договору.
		Позивач у відповіді на відзив, зокрема зазначив, що з огляду на положення ст. 179 ГК України, ст. 627 ЦК України відповідач був вільний у виборі контрагента, був проінформований про сторону контракту, мав можливість перевірити достовірність інформації. Також вказав, що за своєю природою контракт №03/2017 є договором поставки, який містить всі необхідні істотні умови. Зауважив, що не може бути визнаний неукладеним договір, який фактично виконаний сторонами, а факт поставки товару та його прийняття підтверджується наявними у справі матеріалами. Звертає увагу на суперечливість доводів відповідача про неукладеність контракту та про відмову від його виконання. Зазначив, що надані відповідачем документи на підтвердження факту поставки товару неналежної якості мають односторонній характер, оскільки претензій щодо якості товару позивач не отримував та не запрошувався відповідачем для огляду товару. Акцентував увагу на тому, що товар пройшов митний контроль, в тому числі з урахуванням наданого позивачем фітосанітарного сертифікату.
		У додаткових поясненнях (від 10.09.2018 р.) позивач повідомив, що сторони уклали контракт №03/2017 від 01 вересня 2017 року шляхом обміну підписаними текстами договору відповідно до п. 6.3 договору і сторонами були вчинені фактичні дії щодо виконання контракту: узгоджена сторонами партія товару була відвантажена позивачем і прийнята відповідачем, а тому не може бути визнаний судом неукладеним договір, який фактично виконаний сторонами. Зазначив, що з урахуванням умов поставки FСА Кам'янець-Подільський (Інкотермс 2010), а також приписів ЦК України зобов'язання позивача як продавця (постачальника) товару виконані в момент передачі товару визначеному відповідачем перевізнику - 15 вересня 2017 року. Товар прийнято перевізником у повному обсязі, жодних зауважень щодо якості товару під час його прийняття перевізником не заявлено. Вважає, що позивач не повинен відповідати за обставини, які виникли вже після факту поставки і на території іншої країни. При цьому відповідач не повідомляв позивача про свої претензії щодо якості товару і не запрошував для участі у відібранні зразків товару для відповідної експертної перевірки.
		У заяві (від 25.09.2018 р.) відповідач з приводу тверджень про те, що фактично договірні відносини щодо поставки виникли не з ОСОБА_1, а з ОСОБА_5, звернув увагу на те, що заявку на проведення випробувань товару подавав ОСОБА_5, який також зазначений виробником товару та який підписав заявку, а також акт відбору зразків грушок сушених від 30.08.2017 р. та акт відбору зразків яблук сушених від 30.08.2017 р.
		У поясненнях (від 26.09.2018 р.) позивач вважає контракт між сторонами укладеним та таким, що виконувався. Повідомив, що спірна поставка між сторонами була третьою за рахунком, попередні два укладених сторонами в такий же спосіб контракти: № 01/2017 від 01 вересня 2017 р., № 02/2017 від 01 вересня 2017 р. були повністю виконані сторонами.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, заявлених у позові, відповіді на відзив, поясненнях. Наполягає на їх задоволенні, звертаючи увагу на ухилення відповідача від обов'язку оплати товару.
		Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, вказаних у відзиві на позов. Акцентували увагу на неналежній якості товару. Керівник відповідача у засіданні зазначив, що частково отриманий товар був відібраний як придатний, решту товару відповідачем було продано за нижчою ціною в якості корму.
		 
		Розглядом матеріалів справи встановлено:
		Відповідно до умов контракту №03/2017 від 01.09.2017 р. між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та фірмою ОСОБА_6 (покупець) (далі - контракт) продавець зобов'язується продати, поставити і передати у власність покупця товар на умовах FCA (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього контракту (п. 1.1 контракту).
		Згідно з п. 2.1 контракту якість товару, що поставляється продавцем, повинна відповідати вищим стандартам, які існують в країні продавця для даного роду товару на момент виконання останнім цього контракту.
		Всі витрати, включаючи митні, після підписання і виконання цього контракту сплачуються сторонами на територіях своїх країн (п. 2.3 контракту).
		Відповідно до п. 3.1 контракту ціна товарів встановлена у валюті в доларах США і становить 0,9765 доларів США на один кг сушених груш і 0,9375 доларів США за один кг сушених яблук.
		Оплата проводиться після митного оформлення товару і запломбування засобу транспорту (автомобіля) згідно з рахунком-фактурою (п. 4.1 контракту).
		У п. 4.2 контракту зазначено, що у випадку якщо контракт не буде виконаний, продавець зобов'язується повернути отримані гроші - передоплату покупцеві протягом трьох днів з моменту надходження коштів на своєму банківському рахунку.
		Розділом 5 контракту передбачена супровідна документація: митна товаротранспортна накладна, рахунок фактура - інвойс, фітосанітарний сертифікат, походження товару форма А або євро 1, лабораторні аналізи.
		За умовами п. 5.2, п. 5.3 контракту не врегульовані шляхом двосторонніх переговорів спори сторін підлягають розгляду компетентним арбітражним судом або у державному суді за місцем знаходження позивача. У випадках, не передбачених цим контрактом, сторони керуються діючим законодавством України, Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Конвенцією ООН "Про договора міжнародної купівлі-продажу товарів".
		Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 контракту).
		Договір складено в двох екземплярах російською та двох екземплярах англійською мовами, по два для кожної зі сторін (п. 6.2 контракту).
		У п. 6.3 контракту зазначено, що сторони визнають юридичну силу факсимільної копії договору та інших документів, направлених на виконання цього договору.
		Продавцем - ФОП ОСОБА_1 на підставі контракту №03/2017 від 01.09.2017 р. виставлено покупцю (отримувачу) - ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_6 інвойс №03/2017 (рахунок-фактуру) від 01.09.2017 р. на суму 22011,00 дол. США (яблуко сушене в кількості 11500 кг вартістю 0,9375 на суму 10781,25; груша сушена в кількості 11500 кг вартістю 0,9765 на суму 11229,75; умови поставки: FCA м. Кам'янець-Подільський).
		У матеріали справи надано копію міжнародної товарно-транспортної накладної №030896, в якій відправником зазначено ФОП ОСОБА_1І, отримувачем - ОСОБА_6, м. Радом, документи, що додаються: рахунок №03/2017 від 01.09.2017 р. Визначено товар: 460 мішків груші сушеної вагою бруто 11540 кг, 767 мішків яблука сушеного вагою бруто 11576,70 кг.; копію EUR/1 №А400.004295 з відміткою Хмельницької митниці від 15.09.2018 р.; копію митної декларації форма МД-2 UA400010/2017/004488, в якій зазначено відправником ФОП ОСОБА_1 (Україна), одержувачем - ОСОБА_6 (ОСОБА_8), товар: яблука сушені - 11500 кг (767 місць; вага бруто 11576,70 кг, вага нето 11500 кг, ціна товару 10781,25), груша сушена - 11500 кг (460 місць, вага бруто 11546 кг, вага нето 11500 кг, ціна товару 11229,75)
		Також надано копію фітосанітарного сертифікату №60/22-6004/ХХ-699426 від 06.09.2016 р., виданого Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на поставку експортером - ОСОБА_1 імпортеру - ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_6 товару в кількості 23 т (груша, яблуко сушені). У сертифікаті вказано: він засвідчує, що зазначені рослини, рослинні продукти чи інші об'єкти регулювання були перевірені та/або пройшли експертизу із застосування необхідних офіційних процедур, вважаються вільними від шкідливих організмів, що є карантинними для країни імпортера, та відповідають діючим фіто-санітарним вимогам країни-імпортера, включаючи регульовані некарантинні шкідливі організми.
		Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 10.02.2018 р.), в якій просив негайно перерахувати 22011 доларів США як оплату за поставлений товар, посилаючись на отримання 15.09.2017 р. відповідачем товару, поставленого позивачем на підставі контракту №03/2017 від 01.09.2017 р. Претензію залишено відповідачем без відповіді і задоволення.
		Відповідачем у матеріали справи надано заяву виробничої фірми з надання послуг «Naturex» (від 21.09.2017 р.), в якій зазначено про відмову останньої від купівлі товару, оскільки він не відповідає критеріям якості. Так, у заяві повідомлено, що 21.09.2017 р. було доставлено сушені яблука кількістю 11500 кг та сушена в коптильні грушка кількістю 11500 кг на українських транспортних засобах з реєстраційними номерами ВО1767АО/ВО0737ХТ. Після розвантаження 767 мішків сушених яблук та 460 мішків та після відкриття понад 450 мішків виявилося, що в кожному мішку є черви та їх випорожнення. Натомість контроль якості 11500 кг сушеної грушки, з яких 1500 кг різана грушка, додатково запакована у поліетиленові мішки, мав задовільні результати, без претензій, а проведений контроль 10000 кг сушеної цілої грушки, виявив, що значна частина цих грушок запліснявіла та погнила. 
		Консультаційною фірмою з надання послуг DDD Insekt у протоколі огляду товару від 26.09.2017 р. зазначено, що в результаті проведеного огляду товару, тобто сушених яблук кількістю 11500 кг та копченої грушки кількістю 10 тон на складі фірми ОСОБА_6 в м. Радом, вул. Домагальського, 7, виявлено зараження товару шкідниками, їх випорожненнями та пліснявою і гниллю. Процедура фумігації, проведена щодо сушених яблук, знешкодить живих шкідників, які разом з випорожненнями однак залишаться в масі. Для очищення, сушеного яблука, після процедури, треба було б промити та висушити в сушці. Щодо сушеної в коптильні грушки, процедура фумігації буде безрезультатною, з огляду на знищення великої кількості партії пліснявою та гниллю. Можна тільки руками перебрати знищені фрукти. В пустому складі необхідно буде провести процедури дезінфекції та дезінсекції. В протоколі повідомлено вартість процедури в фумігаційній камері 11500 кг яблук та вартість проведення процедури дезінфекції та дезінсекції пустого складу.
		У матеріали справи надано претензію відповідача (від 15.12.2017 р.), адресовану позивачу (ФОП ОСОБА_1), в якій відповідач зазначив про отримання від позивача товару інвойс 02/2017 від 01.09.2017 р., контракт 02/2017 від 01.09.2017 р., сушена груша в кількості 23000 кг за ціною 0,951 дол. США на суму 21873 дол. США та інвойс 03/2017 від 01.09.2017 р., контракт 03 2017 від 01.09.2017 р., сушене якблуко в кількості 11500 кг за ціною 0,9375 дол. США/кг на суму 10781,25 дол. США. Повідомлено, що після отримання товару при розвантаженні в присутності водія та товароотримувача відповідач поінформував представника позивача Д. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про те, що товар не відповідає вимогам щодо якості, 10000 кг груші вкрито пліснявою, 13000 кг товару було задовільної якості та прийняті покупцем. Що стосується сушеного яблука, то весь товар зіпсований. Товар з часу отримання знаходиться в складах покупців. Відповідачем запропоновано здійснити утилізацію товару, забирання товару назад позивачем з відшкодуванням понесених відповідачем витрат.
		У матеріали справи також надано зауваження-претензію відповідача (від 17.07.2018 р.), підписану представником відповідача, адресовану ФОП ОСОБА_5 та позивачу, в якій повідомив, що контракту з ОСОБА_1 не укладав, а поставити товар зобовязався ФОП ОСОБА_5 Разом із тим, 21.09.2017 року здійснено поставку яблука сушеного в обсязі 11500 кг, та груші сушеної в обсязі 11500 кг. від імені ОСОБА_1 Того ж дня складено акт, в якому зазначено обставини щодо неналежної якості товару, в присутності представників фірми перевізника та фірми "Ванар Інтернационал". 26.09.2017 року за участю експерта фірми "Інсект" було проведено огляд зазначеного товару та також встановлено, що поставлений товар сушене яблуко вагою 11500 кг, вражене плодовими хробаками та продуктами їх життєдіяльності, а 10000 кг груші сушеної покрито пліснявою та гниллю. Було проведено дезінсекцію яблук сушених і з метою зупинення подальшого знищення продукції, однак навіть після проведення таких дій продукція не може бути реалізована в сфері та закладах харчування внаслідок її непридатності та небезпечності. З посиланням на положення ст. ст. 265, 268 ГК України, ст. 678 ЦК України відповідач зазначив, що з огляду на істотне порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути), він відмовляється від контракту та прийняття вищезазначеного товару у вигляді яблука сушеного в кількості 11500 кг та груші сушеної в кількості 10000 кг, які поставлено 21.09.2017 року згідно контракту 03/2017 від 01.09.2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та фірмою "Ванар Інтсрнационал", та відмовляється від подальшої співпраці за цим контрактом.
		У матеріали справи надано лист ПП «Незалежний центр лабораторних досліджень «Еталон» (від 07.08.2018 р. №74), в якому зазначено, що протокол випробувань №2453 від 04.09.2017 року дійсно складався за участю працівників ПП «НЦЛД «Еталон». При цьому містяться відомості про те, що замовником випробувань є ФОП ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна; звернення до ПП «НЦЛД «Еталон» на проведення випробувань: 30.08.2017; дата одержання зразків для випробувань: 30.08.2017 р.; термін проведення випробувань: 30.08.2017 р. - 04.09.2017 р. зі зразком №2453 були надані наступні документи: заявка на проведення випробувань від 30.08.2017; акт б/н відбору зразків на яблука сушені від 30.08.2017 року; висновок: доставлений зразок відповідає вимогам «Регламенту максимальних рівнів окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах», ГН 6.6.1.1-130-2006, ДСанПін 8.8.1.2.3.4-000-2001 та СанПиН 2.3.2.1078-01 по визначених показниках.
		Також у матеріалах справи наявні, зокрема копії контрактів від 01.09.2018 р. №01/2017 та 02/2017 між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та фірмою ОСОБА_6 (покупець), інвойсів від 01.09.2017 р. №01/2017 та 02/2017, міжнародних товарно-транспортних накладних від 05.09.2017 р., 06.09.2017 р., платіжних доручень від 08.09.2017 р., 11.09.2017 р.
		 
		Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке. 
		Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		За змістом п. 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобовязання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.
		Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
		Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, які кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ч. 1 ст. 10 Цивільного Кодексу України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 33 Договору між Україною і ОСОБА_8 про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 24.05.1993 р., ратифікованого постановою Верховної ради України №3941-XII від 04.02.1994 р., передбачено, що зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин. 
		Як убачається з матеріалів справи, пунктами 5.2, 5.3 контракту сторони передбачили, що не врегульовані шляхом двосторонніх переговорів спори сторін підлягають розгляду компетентним арбітражним судом або у державному суді за місцем знаходження позивача. У випадках, не передбачених цим контрактом, сторони керуються діючим законодавством України, Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Конвенцією ООН "Про договора міжнародної купівлі-продажу товарів".
		Враховуючи те, що спір між сторонами виник з господарських відносин та відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства, беручи до уваги умови п. 5.2 контракту №03/2017 від 01.09.2017 р. та місце знаходження позивача, цей спір підсудний господарському суду Хмельницької області.
		Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. 
		З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
		У матеріали справи надано контракт №03/2017 від 01.09.2017 р., у якому зазначено, що позивач зобов'язується продати, поставити і передати у власність відповідача товар на умовах FCA (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього контракту.
		Як зазначає відповідач, вищезазначений контракт з позивачем ним не укладався, не підписувався, а договірні відносини щодо поставки товару існували з іншою особою.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		У ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (далі - Конвенція) зазначено, що не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення. 
		Договір вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинності відповідно до положень цієї Конвенції (ст. 23 Конвенції).
		При цьому стаття 18 Конвенції передбачає, зокрема, що заява чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою, є акцептом. Мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом. Однак, якщо через оферту або в результаті практики, встановленої сторонами у своїх взаємних відносинах, чи звичаю адресат оферти може, не повідомляючи оферента, висловити згоду шляхом вчинення якої-небудь дії, зокрема дії, що стосується відправлення товару чи оплати вартості, акцепт набуває чинності в момент вчинення такої дії за умови, що вона вчинена в межах строку, передбаченого у попередньому пункті. 
		Також статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання зобовязань за контрактом здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 22011 доларів США, що підтверджується інвойсом №03/2017 від 01.09.2017 р., який містить посилання на контракт від 01.09.2017 р. №03/2017, міжнародною товарно-транспортною накладною №030896, якою зафіксовано поставку товару на підставі вищезазначеного інвойсу, підписаною сторонами, скріпленою відтисками печатки позивача та штампу відповідача, декларацією форми МД-2, в якій зазначений перелік документів, серед яких наявні документи з номерами 3/2017 від 01.09.2017 р., декларацією EUR/1 №А400.004295 від 15.09.2017 р. з відміткою Хмельницької митниці від 15.09.2018 р. Відповідач зі свого боку прийняв товар, поставлений на підставі вищезазначених документів, що ним не заперечується. 
		З огляду на вищенаведені законодавчі норми та фактичні обставини справи щодо виконання сторонами умов контракту від 01.09.2017 р. №3/2017, посилання відповідача на неукладеність контракту є непереконливими, оскільки питання визнання неукладеним договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (позиція, викладена в п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"). 
		Крім того, щодо укладення контракту між позивачем та відповідачем судом звертається увага на п. 6.3 контракту та положення ст. 207 ЦК України.
		Посилання відповідача ж на відсутність такої істотної умови контракту як кількість товару спростовуються умовами п. 4.1 контракту, який передбачає здійснення оплати на підставі рахунку-фактури, а також наявністю виставленого на підставі контракту інвойсу із зазначенням кількості, вартості товару.
		Не знайшли підтвердження і посилання відповідача на те, що контракт підписаний не ОСОБА_1 При цьому представник позивача підтверджує підписання контракту ОСОБА_1 Крім того, судом звертається увага на те, що у наявних у матеріалах справи претензіях відповідач з приводу поставленого товару посилається, зокрема, на контракт від 01.09.2017 р. №03/2017 та адресує їх ОСОБА_1
		При цьому доказів щодо визнання зазначеного контракту недійсним, про його підроблення суду не подано, тому судом беруться до уваги положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.
		Також належних та допустимих доказів щодо поставки вищезазначеного товару іншою особою, зокрема, ОСОБА_10, щодо існування договірних відносин з останнім з постачання відповідного товару, сторонами не надано.
		Як зазначено в ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1).
		Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
		Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі до виставленого згідно з договором від 01.09.2017 р. №3/2017 інвойсу від 01.09.2017 р. №3/2017 р., поставлено відповідачу товар на суму 22011 доларів США, однак відповідач оплату отриманого товару не здійснив. При цьому відповідач зазначає про неналежну якість отриманого товару.
		У підтвердження неналежної якості товару відповідач посилається, зокрема на заяву виробничої фірми з надання послуг «Naturex» (від 21.09.2018 р.) про відмову останньої від купівлі товару, оскільки він не відповідає критеріям якості, та протокол огляду товару від 26.09.2017 р.
		Зокрема, як убачається зі змісту заяви від 21.09.2017 р., у ній зафіксовано огляд не всієї кількості товару, а також констатовано задовільну якість частини товару. Крім того, подана заява стосується правовідносин відповідача з третіми особами.
		Також судом критично оцінюється наданий протокол огляду товару, складений 26.09.2017 р. консультаційною фірмою з надання послуг DDD Insekt, оскільки з його змісту не вбачається про огляд товару, поставленого саме на підставі контракту від 01.09.2107 р. №03/2017 р.
		При цьому судом зважається на існування між сторонами інших договірних правовідносин в цей час щодо постачання такого ж виду товару (контракти від 01.09.2017 р. №01/2017 та 02/2017).
		Отже, із зазначених доказів неможливо достеменно ідентифікувати спірний товар та, відповідно, констатувати його неналежну якість.
		Одночасно відповідно до ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.
		Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ст. 688 ЦК України).
		Згідно з частинами 1 та 2 ст. 38 Конвенції покупець повинен оглянути товар або забезпечити його огляд у такий короткий строк, який практично можливий за даних обставин. Якщо договором передбачається перевезення товару, огляд може бути відкладений до прибуття товару в місце його призначення.
		Покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не повідомляє продавця про характер невідповідності, в розумний строк після того, як вона була чи повинна була бути виявленою покупцем (ч. 1 ст. 39 Конвенції).
		З матеріалів справи слідує, що відповідач звернувся до позивача з претензією щодо якості товару лише 15.12.2017 р., при цьому посилаючись, з-поміж іншого, на інвойс 03/2017 від 01.09.2017 р. і контракт 03 2017 від 01.09.2017 р. та товар - сушене яблуко в кількості 11500 кг за ціною 0,9375 дол. США/кг на суму 10781,25 дол. США. При цьому будь-яких документів у підтвердження неналежної якості товару відповідачем позивачу не надіслано, представників позивача для складення відповідних документів не викликано.
		Враховуючи отримання відповідачем товару 21.09.2017 р., звернення відповідача до позивача з претензією 15.12.2017 р. суд не може розцінювати як повідомлення, що здійснене в розумний строк. При цьому доказів про повідомлення позивача про невідповідність товару в інший строк суду не подано.
		Одночасно суд звертає увагу, що зазначена претензія стосується не лише товару, поставленого на підставі контракту від 01.09.2017 р. №03/2017 р. та інвойсу від 01.09.2017 р. №03/2017, а також товару, поставленого на підставі інших контрактів між сторонами. Крім того, у претензії зазначено, що 13000 кг товару було задовільної якості та прийняті покупцем.
		Разом з тим судом береться до уваги наявний в матеріалах справи фітосанітарний сертифікат №60/22-6004/ХХ-699426 від 06.09.2017 р. Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яким засвідчено відсутність у товарі шкідливих організмів, що є карантинними для країни-імпортера, та відповідність діючим фітосанітарним вимогам країни-імпортера, включаючи регульовані некарантинні організми. 
		Згідно зі ст. 46 Закону України "Про карантин рослин" імпорт, експорт, реекспорт об'єктів регулювання, включених до переліку об'єктів регулювання для цілей імпорту, експорту та реекспорту, здійснюється в супроводі оригіналу фітосанітарного сертифіката або фітосанітарного сертифіката на реекспорт та/або іншої документації за запитом країни призначення. 
		Статтею ст. 1 зазначеного Закону визначено, що фітосанітарний сертифікат - це сертифікат, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання; фітосанітарний стан - це наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об'єктах регулювання, до яких відповідно до цієї статті входять, зокрема продукти рослинного походження.
		При цьому шкідливий організм - це будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни. 
		Враховуючи те, що відповідач обґрунтовує неналежну якість товару саме наявністю у ньому шкідників, грибків та беручи до уваги наявність чинного, не скасованого у передбаченому законодавством порядку фітосанітарного сертифікату №60/22-6004/ХХ-699426 від 06.09.2017 р., доводи відповідача про відправлення йому товару неналежної якості судом оцінюються критично.
		Згідно зі ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. 
		Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. 4 ст. 644 ЦК України).
		Згідно зі ст. 31 Конвенції якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки полягають: якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, - у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.
		Таким чином, враховуючи подані сторонами документи, станом на час розгляду справи відповідачем належними та достатніми доказами не доведено, що в момент поставки покупцю (переходу ризиків на покупця) вимогам щодо якості не відповідав увесь товар чи його певна конкретно визначена частина.
		З приводу посилань відповідача на зауваження-претензію (від 17.07.2018 р.), в якій він повідомив про відмову від контракту та прийняття товару у вигляді яблука сушеного в кількості 11500 кг та груші сушеної в кількості 10000 кг, які поставлено 21.09.2017 року згідно контракту 03/2017 від 01.09.2017 року, укладеного між ФОІІ ОСОБА_1 та фірмою "Ванар Інтернационал", та про відмову від подальшої співпраці за цим контрактом, судом береться до уваги таке.
		Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
		У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
		У ст. 49 Конвенції зазначено, що покупець може заявити про розірвання договору, зокрема, якщо невиконання продавцем будь-якого з його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією є істотним порушенням договору. Однак у разі, коли продавець поставив товар, покупець втрачає право заявити про розірвання договору, якщо він не зробить цього щодо будь-якого іншого порушення договору, крім прострочення в поставці, - протягом розумного строку після того, як він довідався чи повинен був довідатися про таке порушення.
		Порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діє в тій самій якості за аналогічних обставин, не передбачала б його (ст. 25 Конвенції).
		Як слідує з пояснень представника відповідача (керівника) в судовому засіданні, отриманий товар, на неналежну якість якого посилається відповідач, останнім не повернуто. При цьому пояснено, що частково товар відповідачем у подальшому реалізовано (використано) за призначенням, частково реалізовано за нижчою ціною.
		Враховуючи вищезазначені законодавчі норми та пояснення відповідача, посилання останнього саме на істотне порушення договору та, як наслідок, наявність передбачених ст. 678 ЦК України підстав для відмови від договору, суд оцінює критично. При цьому судом звертається увага на те, що зауваження-претензія було складено 17.07.2018 р., тобто під час розгляду справи в суді, та надано суду в судовому засіданні 23.10.2018 р., за підписом представника відповідача ОСОБА_11 та містить інформацію про відмову від прийняття товару, який однак отриманий згідно з вищенаведеними товаросупровідними документами.
		Судом зважається на те, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
		Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22011 дол. США підлягають задоволенню.
		При цьому суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач не позбавлений права, зокрема стягнути понесені ним збитки, як це передбачено ст. ст. 44, 74-77 Конвенції, за умови їх доведення.
		У зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський Хмельницької області до фірми Ванар Інтернационал, м. Радом, Республіка Польща про стягнення 22011 доларів США задовольнити.
		Стягнути з фірми Ванар Інтернационал, ОСОБА_8, Мазовецьке воєводство, 26-600, м. Радом, вул. Владислава Домогальського, 7 (НПІ НОМЕР_1, код 670974460) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_2) 22011 (двадцять дві тисячі одинадцять) доларів США заборгованості, 8743,46 грн. (вісім тисяч сімсот сорок три гривні 46 коп.) витрат зі сплати судового збору.
		Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
		Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 01.11.2018 р.
		 
		 
		 
		СуддяВ.В. Виноградова 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32300, АДРЕСА_2), 3 - ОСОБА_2 (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 46/304), 4 - відповідачу (ОСОБА_8, Мазовецьке воєводство, 26-600, м. Радом, вул. Владислава Домогальського, 7 (Polska, woj. Mazowieckie, 26-600, m. Radom, ul. Wladyslawa Domagalskiego, 7)), 5 - представнику відповідача ОСОБА_4 (58001, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28, оф. 308). Всім рек. з пов. про вруч.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...