Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/1773/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 01.11.2018
Номер судового провадження: 61-46231ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		1 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 490/1773/18
		провадження № 61-46231ск18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М., (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заборгованості середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		В березні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував наступним. 13 червня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробничо-навчального курсу Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області. 4 вересня 2017 року позивача зараховано до списків особового складу Збройних Сил України та призначено на посаду військового комісара Корабельного районного військового комісаріату міста Миколаєва оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. 12 вересня 2017 року набув чинності укладений між ним та Міністерством оборони України контракт про проходження ним військової служби у Збройних силах України строком на 2 роки. ОСОБА_1 вказував, що після укладення ним вищезазначеного контракту відповідач зберігав за ним робоче місце та сплачував середній заробіток. Однак, наказом №12 від 26 лютого 2018 року йому на підставі проведеного внутрішнього аудиту призупинено виплату середнього заробітку, починаючи з лютого 2018 року у зв`язку із добровільним вступом на військову службу за контрактом.  ОСОБА_1 зазначав, що він вступив на військову службу в особливий період зумовлений кризовою ситуацією в країні, а тому відповідно до частина 2статті 39 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу»на нього поширюються гарантії, передбачені частинами 3 та 4статті 119 КЗпП України. Висновки аудиту, проведеного на підприємстві, мали рекомендаційний характер, а тому рішення щодо його заробітку мало б прийматись на підставі норм трудового законодавства.
		Посилаючись на зазначені обставини,  ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області від 26 лютого 2018 року №12 та стягнути з відповідача заборгованість з середнього заробітку із розрахунку 352,60 грн. за один фактичного відпрацьований день, починаючи з 1 лютого 2018 року до набрання рішенням суду законної сили. Крім того,  ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 3000 грн.
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року позов задоволено частково. Наказ Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області №12 від 26 лютого 2018 року скасовано. З відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток в сумі 34 863,84 грн. 
		Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області №12 від 26 лютого 2018 року скасувати та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї вимоги. Визнано незаконним наказ Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області №12 від 26 лютого 2018 року про призупинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку з 1 лютого 2018 року. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цієї вимоги. Стягнуто з Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 грн. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання здійснювати виплату середнього заробітку на час дії контракту про проходженні військової служби після набрання рішенням суду законної сили рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У жовтні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання здійснювати виплату середнього заробітку на час дії контракту про проходженні військової служби після набрання рішенням суду законної сили.
		В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції його вимога про зобов`язання відповідача здійснювати виплату середнього заробітку після набрання рішенням суду законної сили не була розглянута взагалі, а апеляційний суд необґрунтовано відмови. 
		У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
		Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних рішень.
		Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснювати йому виплату середнього заробітку на час дії контракту після набрання рішенням суду законної сили, апеляційний суд виходив з того, що вона є необґрунтованою. 
		Такий висновок апеляційного є правильним.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 4 ЦПК України передбачено кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Судовими рішеннями попередніх інстанцій визнано незаконним наказ Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Миколаївської області №12 від 26 лютого 2018 року про призупинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку з 1 лютого 2018 року та зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток починаючи з 1 лютого 2018 року до набрання рішенням суду законної сили.
		Проте позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснювати йому виплату середнього заробітку на час дії контракту після набрання рішенням суду законної сили є передчасною, оскільки його права в цій частині фактично не порушенні, тому вимоги заяви передчасні.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ :
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя В. М. Сімоненко 
		 А. О. Лесько
		 С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...