Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1511/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2018. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		31 жовтня 2018 року 
		Київ
		справа №822/1511/16
		адміністративне провадження №К/9901/3825/18, №К/9901/3826/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів: Бевзенка  В.М.,  Данилевич Н.А., 
		за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
		позивача: не з'явилась,
		відповідача: представник Горб-Павлушко Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 у складі судді Майстер П.М., постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у складі колегії суддів: Білоуса О.В. (головуючий), Совгири Д.І., Курка О.П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у складі колегії суддів: Білоуса О.В. (головуючий), Совгири Д.І., Курка О.П. за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1.          ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Хмельницької області, в якому просила:
		1.1.          визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу заробітної плати та інших виплат за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період;
		1.2.          зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату заробітної плати,       інших виплат за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період; 
		1.3.          зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку по дату фактичного розрахунку, тобто з 14.12.2015 до 29.12.2015.
		2.          Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 позовні вимоги задоволено частково:
		2.1.          Зобов'язано Прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_3 за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період. 
		2.2.          У задоволенні решти вимог відмовлено.
		3.          Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 апеляційну скаргу Прокуратури Хмельницької області задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		4.          Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову      Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.
		5.          Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		5.1.          Позивач - ОСОБА_3 з 11.07.2013 по 14.12.2015 працювала в прокуратурі Полонського району Хмельницької області на посаді прокурора.
		5.2.          Наказом прокурора Хмельницької області №1687к від 11.12.2015 ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора прокуратури Полонського району, з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури відповідно до пункту 9 частини 1    статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40          Кодексу законів про працю України з 14.12.2015. 
		5.3.          З розрахункового листа вбачається, що за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 заробітна плата позивача нараховувалась та виплачувалась відповідачем       виходячи з посадового окладу, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". 
		5.4.          За період роботи з 01.12.2015 по 14.12.2015 ОСОБА_3 нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 1060,00 грн. Прокуратурою Хмельницької області прийнято наказ від 25.12.2015 №1757к про преміювання позивача за підсумками роботи у грудні 2015.
		6.          Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" встановлено конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури. На думку суду першої інстанції, відсутність механізму реалізації працівниками прокуратури права на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному Законом, у зв'язку з невнесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", не може слугувати підставою для ненарахування та невиплати заробітної плати у відповідному розмірі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.12.2015 по 29.12.2015 суд першої інстанції послався на те, що 29.12.2015 позивачу виплачено відповідачем лише премію за наслідками роботи за грудень 2015, що здійснено в кінці місяця з огляду на необхідність прийняття відповідного наказу. 
		7.          Скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач правомірно нараховував та виплачував заробітну плату позивачу згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, затвердженими постановою       Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 і будь-яка заборгованість перед позивачем за липень-грудень 2015 року відсутня. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Кабінет Міністрів України не виконав обов'язку, покладеного на нього   Перехідними положеннями Закону України "Про прокуратуру" щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом. У той же час, нормами Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що стаття 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовується виключно у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. 
		7.1.          Залишаючи постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками                     суду першої інстанції, що здійсненню повного розрахунку з позивачем повинно було передувати прийняття відповідного наказу про преміювання. 
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		8.          Позивачем подано касаційні скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю .
		8.1.          Аргументи скаржника полягають у тому, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що суди залишили поза увагою те, що відповідачем порушено строки розрахунків з позивачем при звільненні, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача. Також, скаржник наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин статті 81 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури та неврахуванні судом апеляційної інстанції практики Європейського Суду з прав людини.
		9.          Відповідачем заперечень (відзиву) на касаційну скаргу подано не було. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції: 
		10.          Конституція України:
		Стаття 43: "&lн;…&?с; Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом".
		11.          Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):
		Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку
		"Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу".
		Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні
		"При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму".
		Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні
		"В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".
		Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників
		"Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством".
		12.          Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1789-XII):
		Стаття 49. Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури
		"Заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України". 
		13.          Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1697-VII):
		Стаття 12. Місцеві прокуратури
		"1. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону".
		Стаття 81. Заробітна плата прокурора
		"1. Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		2. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
		3. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:
		з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;
		з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;
		з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат".
		Розділ XII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
		"1. Цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: 
		…статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року (абзац 3)". 
		"…3. Визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом:
		1) Закон України "Про прокуратуру" &? ;…&?ь;, крім &? ;…&? ; частини першої статті 49 &?и;…&?ц;, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року".
		Розділ XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
		"…1-1. До утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
		"…5-1. До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону:
		1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:
		…в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування".
		"…13. Кабінету Міністрів України:
		1) у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом".
		14.          Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (надалі - Постанова): 
		"1. Затвердити схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5.
		2. Надати право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 
		1) установлювати: &?р;…&gн; працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів;
		2) здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
		Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання;
		…6. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури".
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: 
		15.          Частиною 3 статті 81 Закону №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, встановлено нові розміри посадових окладів прокурорів місцевих прокуратур та передбачено їх поетапне запровадження. Зокрема, за приписами даної норми, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 01.07.2015 по 01.06.2016 складав 10 мінімальних заробітних плат. 
		16.          Враховуючи норми пункту 1-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII у їх взаємозв'язку з нормами абзацу 3 пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, до 15.12.2015 міські, районні, міжрайонні та районні у містах прокуратури здійснювали повноваження місцевих прокуратур і на цей період за прокурорами відповідних прокуратур зберігався правовий статус, який вони мали до набрання чинності Законом №1697-VII.
		17.          Так, частина 1 статті 49 Закону №1789-XII, яка була чинною до 14.12.2015, обумовлювала один з елементів правового статусу прокурорів - порядок їх матеріального забезпечення. За змістом наведеної норми, розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України. 
		18.          У період з липня по грудень 2015 року схема посадових окладів працівників органів прокуратури визначалась Постановою, у додатку 5 до якої було передбачено розміри посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах з районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи з'ясували ту обставину, що заробітна плата позивачу протягом спірного періоду виплачувалась відповідачем виходячи саме з розмірів посадових окладів, встановлених цією Постановою. 
		19.          З огляду на норми підпункту "в" пункту 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII, до набрання чинності абзацом 3 пункту 1 розділу XII цього Закону, тобто, до 15.12.2015, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах,     могли бути призначені прокурорами місцевих прокуратур виключно за умови  успішного проходження ними тестування.
		20.          Отже, прокурори міських, районних, міжрайонних і районних у містах прокуратур, які до 15.12.2015 здійснювали повноваження місцевих прокуратур, не мали статусу прокурів місцевих прокуратур і, відповідно, на них не поширювали свою дію норми частини 3 статті 81 Закону №1697-VII. Питання оплати праці таких прокурорів визначались частиною 1 статті 49 Закону №1697-VII, а розміри їх посадових окладів були встановлені Постановою.
		21.          Таким чином, у відповідача не було правових підстав здійснювати позивачу нарахування і виплату заробітної плати за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, виходячи з посадових окладів прокурорів місцевих прокуратур, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
		22.          У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу заробітної плати та інших виплат за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу заробітної плати, інших виплат за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період до задоволення не підлягали.
		23.          Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з покладеними в основу відмови у задоволенні позову в цій частині висновками суду апеляційної інстанції стосовно невиконання Кабінетом Міністрів України покладеного на нього обов'язку щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом      та вважає безпідставними посилання суду на вимоги бюджетного законодавства. 
		24.          Дійсно, Законом №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, для чого надано строк до 25.01.2015 (враховуючи, що Закон №1697-VII опублікований у газеті "Голос України" від 25.10.2014 №206). Однак, вказана обставина не мала безпосереднього впливу на нарахування і виплату позивачу заробітної плати за спірний період, оскільки на неї, незалежно від факту прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної постанови, не поширювались норми частини 3 статті 81 Закону №1697-VII. 
		25.          Колегія суддів Верховного Суду відхиляє покликання скаржника на практику Європейського суду з прав людини. 
		26.          Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, Судом зауважено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). 
		27.          У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Будченко проти України" від 24.04.2014, Суд нагадав, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109,      ЄСПЛ 2000-І) (пункт 40).
		28.          Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що не мало місця у випадку спірних правовідносин. 
		29.          Крім того, як вказано у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І) (пункт 35). 
		30.          Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4).
		31.          Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права,               а саме Закону №1697-VII, при прийнятті постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, яке водночас не призвело до ухвалення незаконного по суті судового рішення. 
		32.          З огляду на це, мотивувальну частину постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 слід змінити.
		33.          За приписами статті 222 КЗпП України, особливості розгляду трудового спору, який виник в межах спірних правовідносин, врегульовані Законом №1697-VII. Відтак, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі №21-8а15. 
		34.          Оскільки нормами Закону №1697-VII не визначено строків проведення розрахунку з прокурором при звільненні, то застосуванню підлягають положення КЗпП України, які є загальними. 
		35.          Статтями 47, 116 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити всі належні працівнику суми в день звільнення. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені цими статтями строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, шляхом стягнення на користь працівника суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 по справі №6-144ц13.
		36.          Отже, при вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України, визначальним є з'ясування судами тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, тобто, невиплата або несвоєчасна виплата належних йому сум. 
		37.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, у день звільнення - 14.12.2015, відповідачем виплачено позивачу заробітну плату в сумі 1060,00 грн., а 29.12.2015 - виключно премію за підсумками роботи у грудні 2015, нараховану на підставі наказу Прокуратури Хмельницької області від 25.12.2015 №1757к.
		38.          Суди попередніх інстанцій, посилаючись на норми Постанови, а також постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів" та наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 №77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, суддів та інших органів", дійшли висновку про правомірність виплати позивачу премії 29.12.2015, тобто після її звільнення, у зв'язку із необхідністю прийняття для цього відповідного наказу керівником органу прокуратури. 
		39.          Разом з тим, у матеріалах адміністративної справи містяться розрахунковий лист та виписка з банківського рахунку ОСОБА_3 за спірний період, з яких слідує, що 14.12.2015 позивачу виплачено 1060,00 грн. в якості авансу, 29.12.2015 - 8360,98 грн., до яких, окрім премії, увійшли також інші виплати. 
		40.          Зазначені докази не були досліджені судами попередніх інстанцій у їх сукупності, що унеможливило встановлення тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з позивачем при звільненні внаслідок несвоєчасної виплати їй відповідачем усіх належних при звільненні сум. 
		41.          Згідно з пунктами 1-2 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		42.          Частинами 1-2 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		43.          З огляду на це, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку по дату фактичного розрахунку, тобто з 14.12.2015 до 29.12.2015 та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
		ПОСТАНОВИВ:
		44.          Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		45.          Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №822/1511/16 за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури  Хмельницької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії змінити у мотивувальній частині, в решті - залишити без змін.
		46.          Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у справі №822/1511/16 за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку по дату фактичного розрахунку, тобто з 14.12.2015 до 29.12.2015 та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
		47. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Шарапа
		В.М. Бевзенко 
		 Н.А. Данилевич ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...