Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2517/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 51-5592км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа 138/2517/14-к
		провадження № 51-5592км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 
		прокурора    ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020220000469, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Харковка Семиозерського району Кустанайської області Республіки Казахстан, мешканця АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини 
		 
		Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання:
		- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виборчим процесом, на строк 2 роки;
		- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виборчим процесом на строк 1 рік.
		На підставі ст. 70 КК ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виборчим процесом строком, на 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування обраного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами1, 2 ч.1 ст. 76 КК. 
		Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_6 покарання:
		- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, повязані з виборчим процесом, на строк 2 роки;
		- за ч. 1 ст. 366 КК у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади, повязані з виборчим процесом, на строк 1 рік.
		На підставі ч. 1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, повязані з виборчим процесом, на строк 2 роки.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України №838-УІІІ від 26.11.2015 у строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення з 19 липня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та відповідно до ст.72 КК з 21 червня 2017 року по 30 серпня 2017 року один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання (позбавлення волі), призначеного за даним вироком, у зв`язку з фактичним відбуттям строку призначеного основного покарання. Додаткове покарання, призначене ОСОБА_6 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виборчим процесом, на строк 2 роки, ухвалено виконувати самостійно.
		В решті вирок залишити без змін.
		ОСОБА_6 , будучи затвердженим головою дільничної виборчої комісії №050713 одномандатного виборчого округу № 18, під час проведення виборів Президента України у травні 2014 року, в зв`язку з чим, являючись службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, 05 червня 2014 року після встановлення підсумків голосування, маючи умисел на привласнення та розтрату грошових коштів загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 18, всупереч ч. 4 «Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України», затвердженого Постановою Центральної виборчої комісії України № 226 від 08.04.2014, без проведення засідання ДВК прийняв рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди собі та секретарю ОСОБА_7 в розмірі: собі в сумі 900 гривень, а секретарю ОСОБА_7 в сумі 400 гривень, проте нараховані кошти не отримав з підстав, що не залежали від його волі, чим скоїв замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Також, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді голови дільничної виборчої комісії № 050713 с. Тропова Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл., будучи службовою особою, достовірно знаючи, що ним питання про виплату одноразової грошової винагороди на засідання комісії не виносилось і комісією не розглядалось, маючи умисел на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, підробив постанову про виплату винагороди членам ДВК. У цій постанові він вказав про необхідність виплати членам дільничної виборчої комісії одноразової грошової винагороди в межах економії фонду заробітної плати, а саме: секретарю ОСОБА_7 - 400 гривень та йому - 900 гривень, а також підробив підпис секретаря комісії у вказаній постанові та розписався замість ОСОБА_7 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та закриття кримінального провадження. Вказує, що суд, змінюючи кваліфікацію його дій в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 191 КК, порушив вимоги ст. 576 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), оскільки вказана кваліфікація не була згадана в заяві-запиті на його екстрадиційний арешт. Крім того, зазначає, що в ході здійснення кримінального провадження не було доведено його винуватості в інкримінованих йому діях та суд не встановив обставину, яка не дала йому змоги закінчити злочин та заволодіти грошима.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор вважав доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 безпідставними, судові рішення законними та обґрунтованими. 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Отже, колегія суддів при касаційному розгляді виходить із обставин кримінального провадження, встановлених судами.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості та кваліфікацію дій  ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви. Оцінка доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, що постановив вирок.
		Матеріали провадження свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Висновок про винуватість засудженого  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд мотивував показаннями засудженого, який хоч і не визнавав вини, проте пояснив, що дійсно підписав протокол засідання виборчої комісії про розподілення йому та секретарю комісії премії, якими хотів покрити транспортні витрати, понесені ним особисто при проведенні виборів, хоча засідання виборчої комісії не проводилось; показаннями свідків  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,  ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які пояснили, що були членами виборчої комісії, проте засідання, на якому б вирішувалось питання про розподілення премій після проведення голосування, не відбувалось, свідка ОСОБА_20 , який був головним бухгалтером та пояснив, що всі витрати, пов`язані з проведенням виборів, у тому числі транспортні витрати, були покриті з Державного бюджету України відповідно до наданих документів, свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що був секретарем виборчої дільниці та за результатами проведення виборів, дільнична виборча комісія питання про розподілення додаткових коштів не розглядала, постановами дільничної виборчої комісії, протоколами засідань дільничної виборчої комісії та окружної виборчої комісії та іншими документами.
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності. 
		Разом із цим, суд встановив, що стороною обвинувачення не зібрано та не представлено суду доказів, які б підтверджували факт отримання  ОСОБА_6 коштів, нарахованих в якості премії та розпорядження ними на власний розсуд.
		Сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, та кримінально-правова оцінка діянь за вказаними статтями є правильною. 
		Що стосується доводів засудженого ОСОБА_6 про порушення вимог кримінального процесуального закону при застосуванні процедури видачі осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, то вони є безпідставними, оскільки додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 15 КК вказує про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінально-караних дій, які завершились стадією закінченого замаху на злочин, тобто не утворили усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, однак є суспільно небезпечним винним діянням, передбаченим вказаною нормою цього Кодексу. Інститут притягнення до кримінальної відповідальності за незакінчений злочин, передбачений ст. 16 КК, та застосований при засуджені ОСОБА_6 , як частина національного законодавства, не суперечить імплементованому у статтю 576 КПК, правилу ad hoc, яке встановлене Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які би тягли за собою безумовне скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну засудженого  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...