Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21468/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2018. Зареєстровано: 05.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Результат оскарження 27.03.2019 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		16.10.2018Справа № 910/21468/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
		за позовом Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України
		до державної організації Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України 
		товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Київське квартирно-експлуатаційне управління
		про визнання договору недійсним
		При секретарю судового засідання: Бондаренко М.В.
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Шекшеєва В.С. - службове посвідчення № 048350 від 17.10.2017;
		від позивача 1: Муквич А.О.  представник за довіреністю № 7/39/601 від 17.01.2018р.,
		від позивача 2: Барда С.Ю., представник за довіреністю №220/490/д від 22.12.2017 р.;
		відповідача 1: не з`явився;
		від відповідача 2: Пилипенко О.М.  представник за довіреністю № б/н від 07.05.2018 р.;
		від третьої особи: Сажієнко І.О. -представник за довіреністю №303/25-4463 від 21.08.2017 р.
		вільний слухач: Дідківська Л.В.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/21468/17 за позовом Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони до Державної організації (установи,закладу) Центрального територіального управління капітального будівництва та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" про визнання договору недійсним.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 р., у зв`язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21468/17 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.01.2018.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2018 року відкладено підготовче судове засідання на 13.02.2018 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Київське квартирно-експлуатаційне управління.
		В судовому засіданні 13.02.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про залучення експерта у галузі права та заяви відповідача 2 про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву на 06.03.2018 р.
		В судовому засіданні 06.03.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про колегіальний розгляд справи, не прийнято до розгляду пояснення та докази, подані 01.03.2018 р. у через відділ діловодства третьої особою, оскільки третьою особою пропущено процесуальний строк, встановлений судом для подання доказів, крім того, третьою особою не надано клопотань про поновлення пропущених процесуальних строків. Також, суд не прийняв до розгляду відповідь на відзив, подану 08.02.2018 р. через відділ діловодства позивачем 1, враховуючи відсутність доказів направлення на адресу інших учасників справи. Постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2018 р.
		В судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2018 р.
		В судовому засіданні 20.04.2018 р. задоволено клопотання позивача 2 про оголошення перерви у судовому засіданні, та відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 24.04.2018 р., та відповідно до ст. 227 ГПК України суд, постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, у зв`язку із необґрунтованістю.
		В судовому засіданні 24.04.2018 р. задоволено клопотання позивача 2 про відкладення розгляду справи та постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи до 15.05.2018 р.
		В судовому засіданні 15.05.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні на 25.05.2018 року.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/768 від 24.05.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/21468/17 у зв`язку з закінченням терміну повноважень у судді Отрош І.М.
		Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/21468/17 передано на розгляд судді Мудрому С.М.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. справу прийнято до свого провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2018 р.
		11.06.2018 року позивачем 2 до канцелярії суду подано клопотання про здійснення розгляду справи колегіально.
		15.06.2018 року до канцелярії суду відповідачем 2 подано пояснення щодо відзиву на позов.
		18.06.2018 року до канцелярії суду від Кабінету Міністрів України надійшло пояснення, а від відповідача 1 пояснення щодо відзиву на позов.
		В судовому засіданні 18.06.2018 року суд відмовив в задоволенні клопотання позивача 2 про колегіальний розгляд справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.07.2018 р.
		09.07.2018 р. до канцелярії суду Центральне територіальне управління капітального будівництва подало клопотання про залучення експерта у галузі права.
		09.07.2018 р. до канцелярії суду ТОВ "Укрбуд Інвест" подало заяву про залучення до участі у справі третьої особи.
		У судовому засіданні 10.07.2018 р. суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення експерта у галузі права, суд відмовив у задоволенні заяви про залучення третьої особи до участі у справі, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2018 р. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 року у зв`язку з тим, що суддя Мудрий С.М., станом на 30.07.2018 р. перебуватиме у відпустці, призначено розгляд справи на 13.08.2018 року.
		В судовому засіданні 13.08.2018 року постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.09.2018 року.
		В судовому засіданні 11.09.2018 року постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.09.2018 року.
		24.09.2018 р. до канцелярії суду відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		25.09.2018 р. до канцелярії суду відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судове засідання 25.09.2018 р. представники відповідачів 1, 2 не з`явилися.
		Представник позивача 2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.
		Прокурор підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представник позивача 1 винесла дані клопотання на розсуд суду.
		Представник третьої особи підтримала клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.10.2018 року.
		16.10.2018 року до канцелярії суду позивачем 2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а відповідач 2  клопотання про відкладення розгляду справи.
		В судове засідання 16.10.2018 року представник відповідача 1 не з`явився.
		Представник відповідача 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору.
		Представники прокуратури, позивачів 1 та 2 та третьої особи просили розглядати справу.
		Суд ухвалив у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовити.
		Представник відповідача 2 просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку із неявкою представника відповідача 1.
		Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача2 про відкладення розгляду справи через його необґрунтованість.
		Представник прокуратури просив суд позов задовольнити.
		Представники позивача 1 та позивача 2 просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача 2 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
		Представник третьої особи просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
		В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1, позивача 2, відповідача 2 та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		20.12.2016 року між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" (сторона 2), на виконання положень Постанови КМУ від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», Постанови Верховної Ради від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави" укладено договір про будівництво житлового комплексу по вулиці Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5322.
		Відповідно до п.п. 1.1.2 та 1.1.3 договору Центральне територіальне управління капітального будівництва є користувачем земельної ділянки і в установленому законодавством порядку має намір реалізувати право на її забудову. В рамках цього договору є замовником будівництва, в т.ч. на підставі Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва (наказ Міністерства оборони України №453 від 25.07.2006). Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" забезпечує будівництво об`єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором.
		Згідно з п.1.1.4 договору об`єкт (об`єкт будівництва)  житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані. 
		Пунктом 1.1.5 договору передбачено, що земельна ділянка  частина земної поверхні, розташована за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва (територія військового містечка 167), кадастровий номер 80000000000:79:364:0001, орієнтовною площею 20,26 га відповідно до технічного звіту, надана стороні-1 згідно з рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 02.03.1949 №3-С.
		За змістом п. 2.1 договору Центральне територіальне управління капітального будівництва та товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва
		Відповідно до п.2.2 договору для реалізації цього договору Центральне територіальне управління капітального будівництва передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" для виконання функцій замовника будівництва об`єкту, визначено цим договором.
		Згідно з п. 4.1.1 договору сторона-2 (ТОВ "Укрбуд Інвестгруп") приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта, у тому числі:
		- отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту;
		- укладання договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва; 
		- забезпечення будівництва об`єкту будівельними матеріалами, устаткуванням обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами;
		- ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об`єкту;
		- введення об`єкту в експлуатацію;
		- оформлення прав власності на частину об`єкту, яка буде належати стороні-2; 
		- виконання інших функцій, зокрема, але не виключно, визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника (єдиного замовник, дирекцію підприємства, що будується) та технічному нагляді (постанова №16 Держбуду СРСР від 02.02.1988 року), за виключенням тих функцій, виконання яких покладено на сторону-1.
		Відповідно до п.3.1 договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 орієнтовною площею 20,26 га.
		Сторона-1 (Центральне територіальне управління капітального будівництва) зобов`язується на умовах, визначених договором, забезпечити реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену у п. 1.1.5 договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт (п.3.2 договору).
		Пунктом 3.3 договору передбачено, що право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2 (ТОВ "Укрбуд Інвестгруп"). Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього договору.
		Відповідно до п.6.1 договору сторона-2 виконує оплату всіх витрат пов`язаних із виконанням умов цього договору шляхом сплати коштів безпосередньо на рахунки виконавців робіт, постачальників товарів чи надавачів послуг відповідно до укладених з ними договорів.
		Згідно з п.7.1 договору сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, сторона-1 отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8,4% (восьми цілих чотири десятих) відсотків загальної площі квартир цього об`єкту, після введення його в експлуатацію згідно актів розподілу площ цього об`єкту. Із них: Міністерство оборони України після введення об`єктів в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир у розмірі 100% (ста відсотків) частки, визначеної у п.7.1 цього договору (п.7.1.1 договору).
		Сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, сторона-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об`єкта, право власності на частину об`єкту будівництва, за виключенням належної стороні-1, згідно п.7.1 частки (п.7.2 договору).
		Спір між сторонами судового процесу, виник в результаті того, що укладений між відповідачами договір підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.
		Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
		Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
		Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. 
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
		Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. 
		Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. 
		Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). 
		З аналізу оспорюваного договору вбачається, що останній носить характер сумісної діяльності, а отже є договором про спільну діяльність. 
		Згідно із статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		Частиною 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.
		Статтею 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
		Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
		Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах по справам від 02.11.2010 № 11/11, від 24.01.2008 № 8/22. 
		Як вбачається із тексту договору та наявних матеріалів справи, відповідач-1 у даній спільній діяльності вніс свою частку  земельну ділянку, що належить йому на праві постійного користування.
		Відповідно до положення Про центральне територіальне управління капітального будівництва, затверджене наказом Міністерства оборони України № 453 від 25.07.2006 року (далі  Положення), центральне територіальне управління капітального будівництва (Центральне управління) є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей.
		Згідно з п.1.5 Положення центральне управління є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені виконувати функції замовника будівництва по об`єктах, що фінансуються за не бюджетні кошти, укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки.
		Майно центрального управління є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання,здійснюючи яке, Центральне управління володіє, користується й розпоряджається зазначеним майном, застосовуючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Положенню, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна, за згодою органу управління майном (п.4.3 Положення).
		Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює позивач-2.
		Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
		Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
		Пунктом 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, визначено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами. 
		Як зазначалося вище, відповідач-1 вносив в оспорюваний договір свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на праві постійного користування, а отже враховуючи всі вище зазначені норми, повинен був, до укладання оспорюваного договору, узгодити таку дію із своїм засновником, тобто позивачем.
		Судом встановлено, що оспорюваний договір не був погоджений з Міністерством оборони України, що також підтверджується листом головного квартирно-експлуатаційного управління позивача № 303/8/32/753 від 14.07.2017 року.
		Доводи відповідачів про те, що оспорюваний договір є договором будівельного підряду, а також про те, що відповідачем-1 відповідачу-2 була передана не земельна ділянка, а лише будівельний майданчик судом відхилені, оскільки як встановлено судом оспорюваний договір є договором про спільну діяльність, а будівельний майданчик, враховуючи умови оспорюваного договору  це і є саме земельна ділянка, на якій і здійснюється будівництво.
		Крім того, відповідно до ч.5 статті 318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
		Оскільки, укладений між відповідачами договір не містить усіх передбачених в ч.5 статті 318 ГК України положень, тому він не є договором підряду.
		Відповідно до п.1.4 Положення про організацію капітального будівництва (реконструкції) об`єктів Збройних Сил України військового, спеціального, житлового та соціально-культурно-побутового призначення, яке затверджено наказом Міністерства оборони України №610 від 03.11.2015 року (далі  Положення про організацію капітального будівництва) встановлено, що замовником капітального будівництва (реконструкції) є Міністерство оборони України.
		Згідно з п.1.7 Положення про організацію капітального будівництва,функції замовника капітального будівництва всіх об`єктів Збройних Сил України покладаються на територіальні управління капітального будівництва як на виконавців на підставі довіреностей на право укладення від імені Міністерства оборони України договорів на здійснення будівництва.
		З оспорюваного договору вбачається, що Центральне територіальне управління капітального будівництва при підписанні вказаного договору діяло лише на підставі власного Положення, тобто без довіреності на право укладення від імені Міністерства оборони України договорів на здійснення будівництва.
		Також, судом враховано, що відповідно до наказу Міністерства оборони України №174 від 31.03.2016 року наказ Міністерства оборони України №514 (на який посилається позивач-1) від 18.08.2011 року «Про наділення повноважень замовника (забудовника) капітального будівництва» втратив чинність.
		Пунктом 1.1.5 договору передбачено, що земельна ділянка  частина земної поверхні, розташована за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва (територія військового містечка 167), кадастровий номер 80000000000:79:364:0001, орієнтовною площею 20,26 га відповідно до технічного звіту, надана стороні-1 згідно з рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 02.03.1949 №3-С.
		Будівництво житлового комплексу за умовами договору повинно здійснюватись на земельній ділянці, яка відноситься до категорії земель оборони.
		Зокрема, відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящихся від 02.03.1949 №3 та відповідного плану земельної ділянки Печерській квартирно-експлуатаційній частині Київського району (правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління) під будівництво військових містечок № 141 та № 167 відведено земельну ділянку площею 40 га.
		У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 18.12.1990р. №563-ХІІ «Про земельну реформу» 03.12.1992 прийнято спільний наказ №34/203 Голови Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністра оборони України, на підставі якого із залученням землевпорядних організацій, проведено інвентаризацію земель у м. Києві, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України.
		Результати вказаної інвентаризації по м. Києву затверджені розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406 та підтверджують, що земельна ділянка військового містечка № 167 по вул. О.Трутенка, 11 у м. Києві відноситься до земель оборони та використовується підрозділами оборонного відомства за цільовим призначенням.
		Згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 24.07.2017 № 057021-12800 за даними міського земельного кадастру земельна ділянка код 79:364:001 площею 20,26 га за адресою: вул. Онуфрія Трутенка, 11 у м. Києві на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування обліковується за військовим містечком № 167.
		Відповідно до листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Київське КЕУ) від 12.09.2017 № 303/25-4755 на земельній ділянці військового містечка №167 розміщено 9 будівель та споруд зальною площею 5051,0 кв.м., які перебувають на бухгалтерському обліку Київського КЕУ та охороняються військовою частиною НОМЕР_1 .
		На даний час Київським КЕУ здійснюються заходи щодо оформлення державної реєстрації права постійного користування вказаною земельною ділянкою за Міністерством оборони України.
		За інформацією Головного управління оборонного та мобілізаційного жалування Генерального штабу Збройних Сил України (далі - ГШ ЗС України) лист №322/1/4558 від 11.09.2017 на території військового містечка №167 розташовуються та виконують завдання за призначенням підрозділи військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядкована Головному управлінню зв`язку та інформаційних систем ГШ ЗС України.
		Передислокацію військових частин здійснює ГШ ЗС України на підставі наказу або директиви Міністра оборони України за погодженням Кабінету Міністрів України (п. 6 Закону України «Про Збройні Сили України», п.п. 1.2, 4.3, Наказу МО України №448 від 03.07.2013 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України»). Рішень щодо передислокації зазначеної військової частини у оборонному відомстві не приймалось.
		Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
		Відповідно до ч.2 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
		Проте, умовами оспорюваного договору не передбачено будівництва житлового комплексу як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла.
		Зокрема, за п.7.1 договору сторона-1 отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8,4% (восьми цілих чотири десятих) відсотків загальної площі квартир цього об`єкту, після введення його в експлуатацію.
		З метою забезпечення виконання частини другої статті 4 Закону України «Про використання земель оборони», статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 за № 715 було затверджено «Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони».
		Цей Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.
		Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 за № 715 передбачено, що будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міноборони, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Управління державної охорони та Держспецтрансслужба.
		Незважаючи на вказане, відповідач-1 всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, а також порядок та організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони уклав відповідний договір про будівництво житлового комплексу з приватною юридичною особою без проведення конкурсу.
		При цьому, згідно затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 року №666-р переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей із залученням не бюджетних коштів вказана земельна ділянка не передбачалася Урядом до забудови.
		Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що оспорюваний договір є договором про спільну діяльність та в порушення умов Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, не був погоджений з позивачем-2, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом  ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.
		Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь Генеральної прокуратури України. 
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю. 
		2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу по вул. Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5322, укладений між державною організацією (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп".
		3. Стягнути солідарно з державної організації (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 28-А; ідентифікаційний код: 34578571) та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131; ідентифікаційний код: 40154729) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051, МФО 00034051, р/р НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата підписання рішення: 05.11.2018 року.
		 
		Суддя С.М.Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...