Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1910/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2018. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		30 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1910/18Харківський апеляційний адміністративний суд
		у складі колегії:
		головуючого судді: Сіренко О.І.
		суддів: Калитки О. М. , Спаскіна О.А. 
		за участю секретаря судового засідання: Ващук Ю.О.
		представника позивача: ОСОБА_1
		представника відповідача: ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта", Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018, суддя Шевченко О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 13.07.18 по справі № 820/1910/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" 
		до Головного управління ДФС у Харківській області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002741402, №0002751402 від 21.09.2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року по справі №820/1910/18 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень  задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, в частині визначення податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44 381 грн. 25 коп., з яких 35 505,00 грн.  основний платіж, 8876 грн. 25 коп.  штрафна (фінансова) санкція, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 
		Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (код ЄДРПОУ 30982670) судові витрати в розмірі 665 (шістисот шістдесят п'ять) грн. 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).
		Позивач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року по справі №820/1910/18 в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що при проведенні перевірки Головного управління ДФС у Харківській області здійснено помилкові висновки про порушення ТОВ Варта вимог податкового законодавства. Вважає, що всі надані первинні документи підтверджують правомірність та обґрунтованість віднесення до складу адміністративних витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за використане паливо на автомобілі марки ТОYОТА LAND CRUISER, SKODA OKTAVIA, ВАЗ 21099; на суму уцінки запасів, що була проведена в суворій відповідності до законодавства було правомірно та обґрунтовано зменшено бухгалтерський фінансовий результат, а отже і обєкт оподаткування податком на прибуток; відсутність доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана с господарської діяльністю підприємства. Таким чином, вважає, що податкові повідомлення - рішення №0002741402, №0002751402 від 21.09.2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області неправомірно, у зв`язку з чим, підлягають скасуванню.
		Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: неповно з`ясовано обставини та недосконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, як того вимагає ст.242 КАС України, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Варта" відмовити у повному обсязі.
		В обгрутнування апеляційної скарги, відповідач послався на висновки акту ГУ ДФС в Харківській області № 10661/20-40-14-02-08/30982670 від 23.08.2017р. за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Вважає, що в яких саме обсягах використовувалось паливо підприємством щоденно та на які об'єкти виїжджали автомобілі невідомо, підтверджуючі первинні документи до перевірки не були надані. Також, зазначив, що під час проведення перевірки підприємством не надано жодних документів, які б підтверджували факт використання палива в господарських операціях, а саме, виїзд співробітників у відрядження, накази, подорожні листи з відображенням показників спідометру, журнал реєстрації подій тривоги, лімітно-заборні картки або відомості використання палива, наказ списання норм ПММ по підприємству. З огляду на викладені доводи стверджує, що ТОВ «Варта» не доведено зв'язок з господарською діяльністю підприємства в частині використання палива за 2015 рік, а саме, не доведено, на які об'єкти виїжджали легкові автомобілі, не надано документи, які свідчать про виїзд співробітників у відрядження, посадові інструкції співробітників, які безпосередньо здійснювали виїзди на обєкти. Відповідно до наказу про облікову політику підприємства від 01.09.2015 № 2-ОГ1, витрати на ПММ не відносяться до складу адміністративних витрат. Таким чином, вважає податкові повідомлення - рішення №0002741402, №0002751402 від 21.09.2017 року правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Варта податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного  за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування  за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р. 
		Висновками акту документальної планової виїзної перевірки №10661/20-40-14-02-08/30982670 від 23.08.2017р. встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, яка діє з 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2017 року на суму 175915 грн.; п.п. 198.5 г ст.198 ПК України, чим занижено ПДВ на загальну суму 95266 грн., в т.ч. за березень 2017 року на суму 95266 грн.; п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів. 
		На підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки відповідачем 21.09.2017р. винесені податкові повідомлення-рішення №0002741402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 219 893 грн. 75 коп., з яких 175 915 грн. - за основним платежем та 43978 грн. 75 коп.  за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002751402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119082 грн. 50 коп., з яких 95266 грн. - за основним платежем та 23816 грн. 50 коп.  за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження рішень органів ДФС, ТОВ Варта подало відповідну скаргу до ДФС України, рішенням якої від 15.01.2018 року №1247/6/99-99-11-01-01-25 скарга платника податків залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення  без змін. 
		Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями №0002741402, №0002751402 від 21.09.2017 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, в частині визначення податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44 381 грн. 25 коп., з яких 35 505,00 грн.  основний платіж, 8876 грн. 25 коп.  штрафна (фінансова) санкція, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем первинними документами, підтверджується факт використання палива в своїй господарській діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість цієї частини позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності недоліків у наданих позивачем актах виконаних робіт, актах прийому-здачі, також позивачем до матеріалів справи не надані документи, які б дали можливість чітко відстежити, що є результатом замовлених робіт (послуг), а також встановити, яким чином результати цих робіт (послуг) використовуються позивачем у власній господарській діяльності, не доведено ні факту використання отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг у власній господарській діяльності, ні факту отримання доходу від здійснення вказаної господарської операції, не доведено обгрунтування вартості уцінки товарів «фосфогіпс для с/г» та «барабан охолоджуючий». 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Підпунктом 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. 
		Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п.22.1ст.22 ПК України).
		Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).
		Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). 
		У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. 
		Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
		Відповідно дост. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV(далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовийстантарезультатидіяльності підприємства.
		Згідно дост. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського облікуіскладання фінансовоїзвітностіє надання користувачам для прийняття рішень повної,правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
		Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Статтею 9 Закону України №996-XIVвизначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
		Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.
		При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. 
		Щодо висновків податкового органу про завищення ТОВ Варта суми адміністративних витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на суму 197247 грн. за використане паливо на автомобілі марки ТОYОТА LAND CRUISER, SKODA OKTAVIA, ВАЗ 21099 за відсутності щоденних документів на списання палива, колегія суддів зазначає.
		Так, в матеріалах справи наявні складенні протягом 2015 року наступні первинні документи, що підтверджують факт використання палива в господарській діяльності позивача, а саме подорожні листи, складені за кожен місяць 2015 року на службові автомобілі ТОВ Варта ТОYОТА LAND CRUISER, державний номер №779-20 КА; SKODA OKTAVIA держаний номер НОМЕР_2; ВАЗ 21099 державний номер №435-81 АЕ, акти списання товарів (палива). Зі змісту вказаних документів вбачається, що дані подорожніх листів належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 за кожен місяць 2015 року (а.с. 67-133).
		Щодо доводів податкового органу про те, що відсутність саме щоденних документів на списання палива є відсутністю одного з первинних документів, колегія суддів зазначає, що 16 квітня 2013 року набрав чинності Наказ Державної служби статистики України від 19.03.2013 № 95 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування, норми якого містили положення щодо необхідності оформлення щоденних подорожніх листів та встановлювали форму подорожнього листа.
		Підпунктом 2.7 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
		Надані позивачем подорожні листи, складені за кожен місяць 2015 року на службові автомобілі ТОВ Варта ТОYОТА LAND CRUISER, державний номер №779-20 КА; SKODA OKTAVIA держаний номер НОМЕР_2; ВАЗ 21099 державний номер №435-81 АЕ, акти списання товарів (палива) є належними первинними документами. 
		Вищевказані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силуст.9 Закону України №996-XIV,ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/70 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
		Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт використання палива позивачем в своїй господарській діяльності, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, в частині визначення податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44 381 грн. 25 коп., з яких 35 505,00 грн.  основний платіж, 8876 грн. 25 коп.  штрафна (фінансова) санкція, що підлягають задоволенню.
		Щодо винесених податкових повідомлень  рішень №0002741402 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 175512 грн. 50 коп. та №0002751402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119 082 грн. 50 коп., колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до акту перевірки, перевіркою розшифровок бухгалтерського рахунку 92 Адміністративні витрати, 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками встановлено, що ТОВ ВАРТА до рядку 2130 Адміністративні витрати Звіту про фінансові результати показників (до складу адміністративних витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування) за 2015 рік було віднесено суму 51600 грн. за надані консультаційні послуги ФО-П ОСОБА_3, рнокпп НОМЕР_3 по договору на надання консультаційних послуг №0316 від 16.03.2015р. по пошуку контактних осіб, які мають побажання та можливість укласти угоди охорони з замовником. 
		Як встановлено з матеріалів справи до перевірки були надані акти виконаних робіт, в яких відсутня інформація про укладені угоди охорони на загальну суму 51600 грн. 
		З актів прийому-здачі наданих послуг від 31.03.2015р., від 30.06.2015р., 30.09.2015р., 31.12.2015р. до договору на надання консультативних послуг №0316 від 16.03.2015року, укладеного між ТОВ Варта (замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (виконавець) вбачається, що виконавцем надані позивачу інформаційні послуги та надані замовнику контактні данні осіб, які мають бажання та можливість укласти договори охорони с замовником. Зібрана вся необхідна інформація, яка дозволяє замовнику в повній мірі провести обробку отриманих результатів, а саме укласти договори охорони. 
		Колегія суддів зазначає, що вказані акти не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обґрунтування вартості, способу вчинення дій. 
		Таким чином, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надані документи, які б дали можливість чітко відстежити, що є результатом замовлених робіт (послуг), а також встановити, яким чином результати цих робіт (послуг) використовуються позивачем у власній господарській діяльності. 
		При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, яка саме інформація була отримана від ФО-П ОСОБА_3 (виконавця за договором), у якому вигляді ця інформація була надана замовнику, з якими особами були укладені угоди на надання послуг охорони за результатами отриманої інформації.
		Крім того, копія договору на надання консультативних послуг №0316 від 16.03.2015року в матеріалах справи не міститься.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем по справі не доведено факту використання отриманих від ФО-П ОСОБА_3 послуг у власній господарській діяльності та факту отримання доходу від здійснення вказаної господарської операції.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснених позивачу донарахувань за порушення ТОВ "Варта" приписів п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України. 
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки перевіркою розшифровок бухгалтерського рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності, 791 Результат операційної діяльності встановлено, що ТОВ ВАРТА до рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати показників (до складу інших операційних витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування) у 1-ому кварталі 2017 року було віднесено суму 728458 грн. вибуття запасів (фосфогіпс для с/г та барабан охолоджуючий), які не використовувались у господарській діяльності підприємства, внаслідок уцінки, що залежалися на підставі наказу від 29.03.2017р. №9 та опису-акту уцінки від 30.03.2017р. Сума до уцінки запасів склала 780875,00 грн., після  52417,50 грн. Доходу від проведеної операції ТОВ ВАРТА не отримало.
		Так, відповідно до наказу директора ТОВ Варта №9-Г від 29.03.2017 року Про проведення інвентаризації та уцінки ТМЦ проведено інвентаризацію та уцінку барабану охолоджуючого та фосфогіпсу для с/г ТУ У 24.1-31980517-002:2005, за результатами яких сума уцінки барабану охолоджуючого склала 414 000 грн. (до уцінки вартість  460 000 грн., після  46 000 грн.), фосфогіпсу для с/г  314 457,50 (вартість до уцінки  320 875 грн., після  6 417,50 грн.), за результатами яких складено опис-акт уцінки товарів і продукції, що залежалися та надлишкових ТМЦ від 30.03.2017р. (а.с. 146-147, 150-151). 
		Колегія суддів зазначає, що уцінка товару фосфогіпс для с/г на суму 314 457 грн. 50 коп. списана на інші операційні витрати у звязку з тим, що до часткової втрати споживчих властивостей призвели погодні умови (підвищена вологість) і винні особи відсутні, а також зниження попиту та насиченість ринку цим товаром; уцінка товару барабан охолоджуючий на суму 414 000 грн. списана на інші операційні витрати, без зазначення причин такої уцінки, що підтверджується наказом директора ТОВ Варта №14-Г Про затвердження цін на товари вбачається (а.с. 154). 
		Як вбачається з опису-акта уцінки від 30.03.2017р. фосфогіпс для с/г ТУ У 24.1-31980517-002:2005 був придбаний позивачем у січні 2017 року, знаходився на відповідальному зберіганні в ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", проте в наказі директора ТОВ Варта №14-Г Про затвердження цін на товари зазначено, що винні особи у частковому псуванні товару відсутні.
		Так, барабан охолоджуючий значний проміжок часу після його придбання не використовувався в господарській діяльності підприємства, з невідомих причин була зменшена його вартість, що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність наміру ТОВ "Варта" при придбанні вказаного товару використовувати його у господарській діяльності з метою отримання прибутку.
		Однак, матеріали справи не місять доказів позивача, щодо причин та підстав уцінки вказаного товару, не надано також доказів того, що вказаний товар є зіпсованим або втратив свої первісні якості, як не доведено і обґрунтування вартості такої уцінки.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірним податковим повідомленням-рішенням №0002741402 правомірно збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 175512 грн. 50 коп. та правомірно збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119082 грн. 50 коп. за податковим повідомленням-рішенням №0002751402
		Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституціюта законами України.
		Згідно з ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, в частині визначення податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44 381 грн. 25 коп., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбаченіПодатковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.2ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині. 
		При цьому, приймаючи податкове повідомлення  рішення №0002741402 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 175512 грн. 50 коп. та №0002751402 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119082 грн. 50 коп. відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства України, у межах своїх повноважень, а тому підстави для задоволення цієї частини позовних вимог - відсутні. 
		Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 175 512 грн. 50 коп. та збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119082 грн. 50 коп., фактичним обставинам справи та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень №0002751402 та №0002741402 у відповідній частині.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, задоволенню не підлягають. 
		Керуючись ст.ст.243,250,308,310,315,316,321,322,325,326,327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта", Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/1910/18 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_4Судді   ОСОБА_5   ОСОБА_6   Повний текст постанови складено 05.11.2018.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...