Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/870/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2018.
Дата набрання законної сили: 16.10.2018
Номер судового провадження: 12-162гс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		16 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 914/870/17
		Провадження № 12-162гс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді  Князєва В. С.,
		судді-доповідача Бакуліної С. В.,
		суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І.,              Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
		представника позивача - не з'явився,
		представника відповідача (1) - не з'явився,
		представника відповідача (2) - не з'явився,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року (судді: Малех І. Б. - головуючий, Костів Т. С., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 7 серпня 2017 року (суддя Манюк П. Т.) у справі № 914/870/17 за позовом Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області до Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області (1), Бориславської міської ради Львівської області (2) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради, скасування запису щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
		1.1. У травні 2017 року Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області  та Бориславської міської ради Львівської області про: визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради від                       10 жовтня 2014 року № 233 «Про оформлення права власності на приміщення на                   вул. Грушевського, 7 за територіальною громадою м. Борислава» (далі - рішення № 233); скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) запису щодо реєстрації за територіальною громадою міста Борислава в особі Бориславської міської ради на праві комунальної власності об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 120,3 кв.м, зареєстрованого за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Грушевського, буд. 7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 505206546103); внесення до Державного реєстру прав запису щодо реєстрації права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення загальною площею 390 кв.м за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Грушевського, буд. 7.
		1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Виконавчий комітет Бориславської міської ради 10 жовтня 2014 року незаконно прийняв рішення № 233, відповідно до якого вирішив оформити право власності на нежитлові приміщення площею 120,3 кв.м на вул. Грушевського, 7 за територіальною громадою м. Борислава з видачею відповідного свідоцтва, оскільки право державної власності на нежитлові приміщення площею 390 кв.м на вул. Грушевського, 7 було оформлене за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава (правонаступником якого є позивач) відповідно до свідоцтва про право державної власності на нежитлове приміщення від 21 січня 2002 року, записаного в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 80.
		1.3. Як на правові підстави позову позивач посилається на норми статті 41 Конституції України, статей 15, 16, 321, 327, 346, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 26, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
		1.4. Заперечення проти позову мотивовано посиланням на те, що:
		-  відповідно приписів законодавства, що діяли на час реєстрації за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава права власності на нерухоме майно, таке право виникало внаслідок передачі/приймання об'єкта з комунальної до державної власності, що оформлювалося відповідним актом, і саме з дати підписання акта приймання-передачі виникало право власності, а не з моменту видачі свідоцтва про право власності. З урахуванням зазначеного відповідачі стверджують, що відсутність акта приймання-передачі приміщення на вул. Грушевського, 7 у                  2002 році є порушенням норм Закону України від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
		- згідно з технічним паспортом поверхового плану, експлікації внутрішніх площ до будівель (літ. «А-2»), а також відповідно до інших, наданих відповідачами доказів, площа 120,3 кв.м, на яку  оформлено право комунальної власності та яку передано виконавчому комітету міської ради в оперативне управління для розміщення міського архіву, не накладається на площу 390 кв.м, щодо якої оформлено право державної власності за міським управлінням земельних ресурсів. З урахуванням указаного відповідачі стверджують, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача;
		- позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі прав запису щодо реєстрації за територіальною громадою м. Борислава права власності на нежитлове приміщення та про зобов'язання внести до Державного реєстру прав  запис щодо державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно виникають з публічно-правових відносин, а отже, мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		2.1. Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області є правонаступником всіх прав та обов'язків Управління земельних ресурсів м. Борислава.
		2.2. Рішенням від 9 жовтня 1997 року № 139 «Про передачу частини приміщення по вул. Грушевського, 7 на баланс Бориславського міського управління земельних ресурсів» Бориславська міська рада передала частину адміністративного будинку № 7 на вул. Грушевського в м. Бориславі площею 176 кв.м на баланс Бориславського міського управління земельних ресурсів та затвердила ідеальну частку приміщення, яку передано Управлінню земельних ресурсів у розмірі 27/100 ідеальних частин.
		2.3. Рішенням від 6 березня 1998 року № 171 Бориславська міська рада  внесла зміни в рішення міської ради від 9 жовтня 1997 року № 139 та доповнила пункт 4 такого змісту: «Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на 27/100 ідеальних частин будинку № 7 по вул. Грушевського міському управлінню земельних ресурсів».
		2.4. 2 лютого 1998 року підписано акт приймання-передачі основних засобів, згідно з яким Фонд комунального майна Бориславської міської ради передав, а Управління земельних ресурсів м. Борислава прийняло на баланс частину першого поверху приміщення адмінбудинку площею 176 кв.м (27/100 ідеальних частин) за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Борислав, Дрогобицький район, Львівська область.
		2.5. Рішенням від 16 жовтня 1997 року № 651 «Про дозвіл на реконструкцію будинку № 7 по вул. Грушевського в м. Бориславі» Виконавчий комітет Бориславської міської ради надав дозвіл міському управлінню земельних ресурсів провести реконструкцію будинку № 7 на вул. Грушевського, зобов'язав виготовити проектно-кошторисну документацію та погодити її в установленому законом порядку.
		2.6. 29 квітня 1998 року Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації видало свідоцтво на право власності за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава.
		2.7. Виконавчий комітет Бориславської міської ради рішенням від 20 липня                 2000 року № 324 затвердив акт державної приймальної комісії від 9 червня                  2000 року про прийняття в експлуатацію адміністративного будинку на                                    вул. Грушевського, 7. 
		2.8. Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 9 червня 2000 року проводилася реконструкція першого та другого поверхів з надбудовою мансардного приміщення, і загальна площа після реконструкції становить 805,50 кв.м, складається з двох поверхів та 24,20 кв.м становлять прибудови.
		2.9. 12 квітня 2001 року Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки виготовило технічний паспорт на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Грушевського, 7.
		2.10. 25 грудня 2001 року Виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області прийняв рішення № 657 «Про затвердження ідеальних долей адміністративної будівлі вул. Грушевського, 7», згідно з яким виконавчий                комітет вирішив затвердити ідеальні частки адміністративної будівлі на вул. Грушевського, 7 в м. Бориславі у таких співвідношеннях: за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава - 11/25 ідеальних частин; за Львівським обласним управлінням земельних ресурсів - 14/25 ідеальних частин. Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (Н. Дачук) доручено внести зміни в правову документацію відповідно до пункту 1 цього рішення. 
		2.11. 21 січня 2002 року Виконавчий  комітет Бориславської міської ради Львівської області видав Управлінню земельних ресурсів м. Борислава (правонаступником якого є позивач) свідоцтво про право державної власності на нежитлове приміщення площею 390 кв.м.
		2.12. 21 січня 2002 року Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєстровано нежитлові приміщення площею 390 кв.м на праві державної власності за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава та внесено запис у реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 80.
		2.13. 10 жовтня 2014 року Виконавчий комітет Бориславської міської ради прийняв рішення № 233, відповідно до якого вирішів оформити право власності на приміщення площею 120,3 кв.м на вул. Грушевського, 7 за територіальною громадою м. Борислава з видачею свідоцтва про право власності. 
		2.14.  18 листопада 2014 року до реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Бориславська міська рада подала заяву з відповідним пакетом документів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) з реєстраційним номером 9006425 щодо реєстрації права власності на приміщення (літ. «А-2») на вулиці Грушевського, 7 площею 120,3 кв.м, за результатами  розгляду якої було внесено запис про реєстрацію права власності на вказане майно за територіальною громадою м. Борислава.
		2.15. 23 березня 2015 року відповідач 1 прийняв рішення № 56 «Про передачу виконавчому комітету Бориславської міської ради в оперативне управління приміщень на вул. Грушевського, 7».
		2.16. 13 жовтня 2016 року позивач листом № 19-1302-99.3-4398/15-16 звернувся до Управління комунальної власності Бориславської міської ради щодо надання інформації про власників (співвласників, орендарів, суборендарів) будівлі за адресою: м. Борислав, вул. Грушевського, 7. 
		2.17. У відповідь на вищезазначений лист Управління комунальної власності Бориславської міської ради листом від 01 листопада 2016 року № УКВ-267 повідомило про те, що згідно зі свідоцтвом на право власності на нежитлові приміщення від 19 листопада 2014 року власником частини будівлі на приміщення на вулиці Грушевського, 7 є територіальна громада м. Борислава, частина приміщення на першому поверсі загальною площею 120,3 кв.м знаходиться в оперативному управлінні виконавчого комітету для розміщення міського державного архіву.
		2.18. Вважаючи, що рішення № 233 та подальша реєстрація права власності за територіальною громадою м. Борислав на об'єкт нерухомого майна розташованого на вул. Грушевського, 7, порушують права позивача як власника нерухомого майна, Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області звернулося до господарського суду із цим позовом.
		3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 7 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року, вирішив: задовольнити повністю позовні вимоги Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області; визнати протиправними та скасувати рішення № 233; скасувати в Державному реєстрі прав запис щодо реєстрації за територіальною громадою міста Борислав в особі Бориславської міської ради на праві комунальної власності об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 120,3 кв.м, зареєстрованого за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Грушевського, буд. 7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 505206546103); Бориславській міській раді в особі Відділу реєстрації Бориславської міської ради внести до Державного реєстру прав запис щодо реєстрації за Управлінням Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області права державної власності щодо об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 390 кв.м за адресою: Львівська обл., м. Борислав,  вул. Грушевського, буд. 7.
		3.2. Рішення судів мотивовано відсутністю у відповідачів належних та допустимих доказів існування як права на спірний об'єкт, так і способу набуття такого права. Посилання відповідачів на передачу правопопередникам позивача спірного майна з балансу Фонду комунального майна Бориславської міської ради суди визнали необґрунтованим, оскільки така передача не може свідчити про належність майна до комунальної власності, позаяк знаходження майна на балансі юридичної особи не свідчить про належність їй цього майна на праві власності. Суди також зазначили, що форма власності державного майна не змінюється в разі передачі останнього на баланс комунальному чи приватному підприємству.
		4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		4.1. 23 листопада 2017 року Виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 7 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року у справі № 914/870/17, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4.2. Скаржник зазначає, що:
		-  відповідно до приписів законодавства, що діяли на час реєстрації за Управлінням земельних ресурсів м. Борислава права власності на нерухоме майно, таке право виникало внаслідок передачі/приймання об'єкта з комунальної до державної власності, що оформлювалося відповідним актом, і саме з дати підписання акта приймання-передачі виникало право власності, а не з моменту видачі свідоцтва про право власності. З урахуванням зазначеного відповідачі стверджують, що відсутність акта приймання-передачі приміщення на вул. Грушевського, 7 у                 2002 році є порушенням норм Закону України від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
		- згідно з технічним паспортом поверхового плану, експлікації внутрішніх площ до будівель (літ. «А-2»), а також відповідно до інших, наданих відповідачами доказів, площа 120,3 кв.м, на яку  оформлено право комунальної власності та яку передано виконавчому комітету міської ради в оперативне управління для розміщення міського архіву, не накладається на площу 390 кв.м, щодо якої оформлено право державної власності за міським управлінням земельних ресурсів. З урахуванням указаного відповідачі стверджують, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача;
		- позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі прав запису щодо реєстрації за територіальною громадою м. Борислава права власності на нежитлове приміщення та про зобов'язання внести до Державного реєстру прав запис щодо державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно виникають з публічно-правових відносин, а отже, мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
		5. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		5.1. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ГПК України викладено в новій редакції. 
		5.2. Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України у редакції цього Закону заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		5.3. Ухвалою від 10 квітня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року та  рішення Господарського суду Львівської області від 7 серпня 2017 року у справі № 914/870/17 і призначив її до розгляду на 6 червня 2018 року.
		5.4. Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		5.5. 6 червня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу № 914/870/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки Виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області оскаржує судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
		6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
		Щодо юрисдикційності спору
		6.1. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		6.2. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).
		6.3. За змістом статті 16 ГПК України у вказаній редакції справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна із чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом.
		6.4. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
		6.5. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		6.6. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		6.7. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
		6.8. Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.
		6.9. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
		6.10. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		6.11. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		6.12. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері оформлення права власності може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
		6.13. Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 233 Виконавчого комітету Бориславської міської ради щодо оформлення права власності на спірне приміщення за територіальною громадою м. Борислава, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки його вирішення впливає на цивільні права та обов'язки сторін справи.
		6.14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру прав відомостей про наявність права власності іншої особи. Тому спір про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону № 1952-IV) стосується права цивільного.  
		6.15. Отже, зважаючи на суб'єктний склад сторін спору, характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вмотивованих висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
		Щодо законності рішень попередніх судових інстанцій
		6.16. Відповідно до статті 42 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, та статті 7 ГПК України чинної редакції правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу.
		6.17. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, та статті 7 ГПК України чинної редакції щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		6.18. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасіу проти Греції» національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		6.19. Під час розгляду справи відповідачі, зокрема, зазначали, що відповідно до  наявного в матеріалах справи технічного паспорта поверхового плану, експлікації внутрішніх площ до будівель (літ. «А-2») площа 120,3 кв.м, на яку зареєстровано право комунальної власності та яка передана виконавчому комітету міської ради в оперативне управління для розміщення міського архіву, не накладається на площу 390 кв.м, щодо якої оформлено право державної власності за міським управлінням земельних ресурсів. На обґрунтування вказаних доводів відповідачі посилались, зокрема, на довідку від 05 липня 2001 року № 2255 Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (т. 1, а. с. 97), яка була підставою прийняття рішення від 25 грудня 2001 року № 657 «Про затвердження ідеальних долей адміністративної будівлі вул. Грушевського, 7» та яка, на думку відповідачів, спростовує наявність порушених прав позивача прийняттям рішення № 233.
		6.20. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 9 червня 2000 року загальна площа будівлі на вул. Грушевського, 7 після реконструкції становить 805,50 кв.м, складається з двох поверхів та 24,20 кв.м становлять прибудови, тоді як позивач доводить наявність права власності лише щодо 390 кв.м, тобто щодо частини цієї будівлі, попередні судові інстанції мали б перевірити зазначені вище доводи та встановити, чи накладаються спірні площі, та надати оцінку доказам, поданим сторонами на підтвердження/спростування таких обставин.
		6.21. Матеріали справи, з яких убачаються вищенаведені обставини, попередніми судовими інстанціями не досліджувались, оскільки суди виходили з того, що відповідачі не надали суду жодних доказів, які б свідчили про належність спірного майна територіальній громаді м. Борислава на праві власності. Втім такі висновки зроблені без оцінки наявних у справі доказів, зокрема рішень Бориславської міської ради від 9 жовтня 1997 року № 139 (т. 1, а. с. 99) та від 9 березня 1999 року № 95 (т. 1, а. с. 101), за змістом яких, за доводами відповідачів, частини будинку на вул. Грушевського, 7 у м. Бориславі передавалися саме з комунальної власності (а не просто з балансу) до державної власності, тож обставини реалізації останнього наведеного рішення та реєстрації права державної власності на іншу, ніж належну позивачу частину спірної будівлі (73/100), суди не дослідили.
		6.22. Крім того, без будь-якої оцінки залишилися й ухвала Львівської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1993 року № 288 «Про передачу майна комунальної власності» та додаток 1 до вказаної ухвали (т. 2, а. с. 26 - 28), що за твердженнями відповідачів, також спростовує висновки судів про відсутність доказів перебування спірного майна в комунальній власності. Наведені докази були додатково подані до суду апеляційної інстанції, який на порушення частини першої статті 101 ГПК України в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішення, не навів підстав їх неприйняття до уваги.
		6.23. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України чинної редакції суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		6.24. Частиною третьою статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		6.25. На підставі викладеного Валика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.  Касаційну скаргу Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області задовольнити.
		2.  Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада                  2017 року та рішення Господарського суду Львівської області від 7 серпня                  2017 року  у справі № 914/870/17 скасувати.
		3.  Справу № 914/870/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                            В. С. КнязєвСуддя-доповідач                                                                       С. В. Бакуліна  Судді:                                                    Н. О. Антонюк                                         Н. П. Лященко                                                       В. В. Британчук                                          О. Б. Прокопенко                                                       Д. А. Гудима                                        Л. І. Рогач                                                       В. І. Данішевська                                      І. В. Саприкіна                                                       О. С. Золотніков                                      О. М. Ситнік                                                       О. Р. Кібенко                                      О. С. Ткачук                                       О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...