Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/3392/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2018. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/554/9/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016170000000034

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 552/3392/16-к
		 
		Дата документу 05.11.2018 
		 
		Справа № 552/3392/16-К
		Провадження № 1-кп/554/9/2018
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		5 листопада 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
		 
		головуючого  судді          ОСОБА_1 
		при секретарях          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю учасників судового розгляду: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 матеріали кримінального провадження № 42016170000000034 по обвинуваченню 
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чутове Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, не судимого
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		I. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним 
		 
		   Згідно обвинувального акту від 29 червня 2016 року (том 1 а. п. 1-5) ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин: 
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_13 вчинив закінчений замах на одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, при виконанні усіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі. 
		 
		   Досудовим розслідуванням встановлено, що ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. 
		 
		   Відповідно до ст. ст. 2, 23, 59 Закону України «Про Національну поліцію», завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері протидії злочинності, а служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. При цьому, одним з основних повноважень поліції є вживання заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень. Статтею 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачається, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. 
		 
		   В порушення вказаних вимог закону ОСОБА_13 здійснив замах на вчинення умисного кримінального правопорушення за наступних обставин. 
		 
		   16 червня 2015 року до чергової частини Диканського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло телефонне повідомлення директора ТОВ «Чиста Хвиля» про те, що невідомі особи здійснюють крадіжку риби промисловим способом з водосховища у с. Трояни Диканського району Полтавської області, яке на підставі договору оренди знаходиться у користуванні ТОВ «Чиста Хвиля». При виїзді слідчо-оперативної групи Диканського РВ УМВС України в Полтавській області на місці події виявлено жителів м. Нікополь Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Відомості за вказаним повідомленням 16 червня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015170160000136 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 249 КК України. Проведення досудового розслідування у даному провадженні доручено слідчому слідчого відділення Диканського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанту міліції ОСОБА_19 . У послідуючому старшим прокурором прокуратури Диканського району Полтавської області ОСОБА_20 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у провадженні № 12015170160000136 з ч. 1 ст. 249 на ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. 
		 
		   В подальшому у зв`язку з проведенням реорганізації Диканське РВ УМВС України в Полтавській області ліквідовано, а на його базі утворено спочатку Диканське відділення поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, а потім  Диканське відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області. Всі працівники Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, які виявили бажання проходити службу в поліції, були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, відповідно до положень п. 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію». 
		 
		   Зокрема, відповідно до наказу № 10 о/с від 7 листопада 2015 року на підставі п. п. 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» призначено з присвоєнням спеціального звання поліції - «підполковник поліції» у порядку переатестування як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_13 на посаду начальника Диканського відділення поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області. Згідно наказу № 57 о/с від 11 березня 2016 року начальника Диканського відділення поліції Полтавського відділу поліції в Полтавській області ОСОБА_13 звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією та призначено на посаду начальника Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області. 
		 
		   Таким чином, станом на 15 березня 2016 року ОСОБА_13 мав спеціальне звання - «підполковник поліції», являвся працівником правоохоронного органу, та обіймав посаду начальника Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, тобто був наділений адміністративними функціями по відношенню до всього особового складу відділення. 
		 
		   Крім того, згідно наказу № 1 о/с від 7 листопада 2015 року на підставі п. п. 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» призначено на посаду до Диканського відділення поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області з присвоєнням спеціального звання поліції у порядку переатестування як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, слідчого слідчого відділення Диканського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції ОСОБА_19 . В подальшому наказом № 57 о/с від 11 березня 2016 року останнього звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією та призначено на посаду слідчого Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області. 
		 
		   15 березня 2016 року в с. Диканька Полтавської області у своєму службовому кабінеті, розташованому на першому поверсі приміщення Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області по вул. Куйбишева, буд. 1, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, начальник Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 запропонував громадянину ОСОБА_15 надати йому, ОСОБА_13 , неправомірну вигоду у розмірі 25000 грн за здійснення впливу на слідчого Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_19 , тобто  на особу, уповноважену на виконання функцій держави, в частині непритягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України шляхом зміни кваліфікації правопорушення на ч. 1 ст. 249 КК України, внаслідок чого ОСОБА_15 уникне відшкодування шкоди, спричиненої злочином ТОВ «Чиста Хвиля». 
		 
		   Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, 26 березня 2016 року о 12 год. 32 хв., діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, начальник Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 із мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_1 здійснив виклик на мобільний термінал з абонентським номером НОМЕР_2 , яким користується     ОСОБА_15 , та повідомив про необхідність збільшити розмір неправомірної вигоди за здійснення впливу на особу уповноважену на виконання функцій держави до 35000 гривень.     
		 
		   31 березня 2016 року близько 13 год. начальник Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 наказав ОСОБА_15 , який на той час перебував у салоні автомобіля «Mitsubishi - Eclipse» держаний номерний знак НОМЕР_3 та зупинився біля адміністративної будівлі ПРАТ «Полтавариба», розташованої в м. Полтава по вул. Зінківська, буд. 51/2, передати водію даного транспортного засобу ОСОБА_21 неправомірну вигоду за здійснення впливу на слідчого Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_19 . 
		 
		   Однак, ОСОБА_15 дану вказівку не виконав та грошові кошти за здійснення впливу на слідчого Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_19 не передав. В подальшому звернувся до правоохоронних органів і повідомив про вчинення щодо нього кримінально караних діянь. 
		 
		   Зважаючи на вказане, ОСОБА_13 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. 
		 
		   Органами досудового розслідування дії ОСОБА_13 , які виразилися у замаху на одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, який не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України. 
		 
		   Вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення обвинувачений ОСОБА_13 не визнав та наголосив, що ніякого зловживання впливом на слідчого він не чинив, ніякої вимоги громадянину ОСОБА_15 про передачу неправомірної вигоди слідчому він не заявляв і розмови на цю тему з ним не проводив. Вважає, що органами досудового розслідування було спровоковано вчинення ним злочину та штучно з порушенням Конституції України та вимог КПК України створено докази його причетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення. Вважаючи себе невинуватим, а його вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведеною, просив виправдати його. 
		   
		ІI. Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення
		 
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України стороною обвинувачення були надані такі докази: 
		 
		Показання свідків:
		 
		Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що в 2015-2016 роках щодо нього та інших осіб проводилось досудове розслідування слідчим підрозділом Диканського РВ УМВС України в Полтавській області за фактом незаконного вилову риби на території району. Під час слідства його викликав до себе ОСОБА_13 , який на той час працював начальником райвідділу, та запропонував відшкодувати збитки завдані злочином через особу, яку він назвав як ОСОБА_22 . Крім того, він запропонував йому дати неправомірну вигоду для вирішення питання через слідчого про закриття кримінального провадження. Він спочатку погодився на це, але коли обвинуваченим була названа сума, яку він вважав завеликою, він повідомив про це в правоохоронні органи, якими було розпочато досудове розслідування щодо останнього. При цьому він погодився брати участь у ньому як особа, яка повинна була передати неправомірну вигоду ОСОБА_13 . З цією метою йому були вручені грошові кошти, які були заздалегідь оглянуті та помічені спеціальним барвником. 31 березня 2016 року, коли він приїхав у м. Полтаву, щоб передати ці кошти, то зателефонував ОСОБА_13 , щоб домовитися про зустріч. Але той повідомив, щоб він сів в автомобіль, який чекав його біля автовокзалу і на ньому їхав до с. Диканьки. По дорозі він отримав вказівку від нього залишити кошти в салоні через водія, але він відмовився це зробити. 
		 
		Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , знайомі ОСОБА_15 , під час допиту в суді підтвердили факт спілкування з останнім, який повідомляв їм, що обвинувачений нібито вимагає від нього неправомірну вигоду для вирішення питання про закриття кримінального провадження, яке було відкрито за незаконний вилов риби в Диканському районі. З цією метою вони приїжджали в м. Полтаву разом з ОСОБА_15 . 
		 
		Допитаний під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді слідчий ОСОБА_19 повідомив, що здійснював досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , влітку 2015 року виїздив на місце скоєння кримінального правопорушення останнім та іншими фігурантами, які і були затримані під час незаконного вилову риби. Разом із процесуальним керівником визначав правову кваліфікацію злочину, який вчинив ОСОБА_15 із іншими особами. Зазначив, що останній переховувався від слідства і тривалий час не приїздив для надання показань, що він проводив слідчі розшукові дії у кримінальному провадженні по незаконному вилову риби за погодженням із процесуальним прокурором, здійснював перекваліфікацію кримінального правопорушення та мав спілкування із ОСОБА_15 у лютому-березні 2016 року. Наголосив, що ОСОБА_13 , як керівник райвідділу, не вчиняв на нього тиск або інший вплив та не давав ніяких вказівок по закриттю кримінального провадження, в якому фігурантом був заявник ОСОБА_15 . 
		 
		Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 повідомив, що він як прокурор здійснював процесуальне керівництво по кримінальному провадженню та зустрічався із ОСОБА_15 у березні 2016 року і мав спілкування з приводу того, чому він та інші фігуранти по справі не з`являються до слідчого ОСОБА_19 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні. Будь-які дії по впливу на нього з приводу прийняття рішення про закриття справи відносно ОСОБА_15 та інших фігурантів ОСОБА_13 на нього не вчиняв, ніякої зацікавленості щодо позитивного вирішення справи в інтересах ОСОБА_15 не виявляв, та не прохав вплинути під час судового розгляду справи відносно ОСОБА_15 і призначення йому покарання не пов`язаного із позбавленням волі. 
		 
		Свідок ОСОБА_22 під час допиту в суді заперечив факт звернення до обвинуваченого ОСОБА_13 з проханням вчинити тиск на ОСОБА_15 та змусити останнього відшкодувати завдані злочином збитки по справі, досудове слідство по якій здійснював слідчий ОСОБА_19 . Наголосив, що ніколи не просив обвинуваченого про вчинення ним зловживання впливом на слідчого для прийняття необхідного процесуального рішення.
		 
		Допитаний в суді свідок ОСОБА_21 показав, що він являється знайомим обвинуваченого і 31 березня 2016 року на прохання останнього підвозив з м. Полтави до селища ОСОБА_25 якусь незнайому йому особу і в цей час був затриманий працівниками міліції.
		 
		Свідок ОСОБА_26 , співробітник СБУ, в суді показав, що він як оперативний співробітник проводив документування факту отримання обвинуваченим неправомірної вигоди. При проведенні НСРД 31 березня 2016 року він був очевидцем того, як свідок ОСОБА_21 на власному автомобілі підвозив ОСОБА_15 . 
		 
		Аналогічні показання під час допиту в суді дав свідок ОСОБА_27 , який у складі слідчо-оперативної групи за дорученням слідчого брав участь у документування протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_13 , якого особисто не знав. Зазначив, що під час проведення НСРД та зняття інформації з телекомунікаційних мереж він чув як останній по мобільному телефону спілкувався з ОСОБА_15 , коли той знаходився в автомобілі біля автовокзалу в м. Полтаві та після спілкування з ним вийшов з автомобіля. Змісту розмови при цьому не чув. 
		 
		Свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 під час допиту в суді підтвердили факт своєї присутності в якості понятих при проведенні огляду та відповідності того, що відбувалося викладеному в протоколі.
		 
		Письмові докази сторони обвинувачення:
		 
		   - витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року, відповідно до якої заявник ОСОБА_15 повідомив про вчинення злочину, правова кваліфікація якого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Фабула: Один із працівників Диканського відділення поліції ГУ НП в Полтавській області вимагає у ОСОБА_15 неправомірну вигоду у розмірі 20000 гривень за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби в водосховищі, яке знаходиться в Диканському районі Полтавської області (том 1 а. п. 203, том 2 а. п. 140, 170, 227); 
		 
		- заява ОСОБА_15 від 28 січня 2016 року, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_13 протягом грудня 2015  січня 2016 років вимагав у нього грошову суму у розмірі 20000 грн за не притягнення його до кримінальної відповідальності за незаконний вилов та крадіжку риби з водосховища, яке знаходиться в Диканському районі Полтавської області (том 2 а. п. 143);
		 
		- рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області    підполковника ОСОБА_30 від 28 січня 2016 року про те, що ним отримана інформація про можливі ознаки протиправної діяльності з боку ОСОБА_13 , який по телефону та особисто при зустрічах вимагає від громадянина ОСОБА_15 неправомірну вигоду в сумі 20 тис. грн. за непритянення до кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби у водоймі, яка знаходиться у Диканському районі Полтавської області (том 2 а. п. 146);
		 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 березня 2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 впізнав обвинуваченого як особу, яка в цей же день близько 12 год. на автомобілі Hyundai Tucson темно-сірого кольору, посигналила, махнула рукою, вказуючи тим самим, щоб вони їхали за нею (том 1 а. п. 78-81); 
		 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 березня 2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав обвинуваченого як особу, яка вимагала від нього грошові кошти, зазначивши, що на фото зображений ОСОБА_13 начальник Диканського ВП ГУ НП в Полтавській області (том 1 а. п. 81-85); 
		 
		- протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів -грошових купюр від 31 березня 2016 року, відповідно до якого було проведено огляд грошових купюр, їх помітка та вручення громадянину ОСОБА_15 для проведення заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди співробітником Диканьського ВП ГУ НП в Полтавській області з зазначенням серій та номерів грошових купюр (том 1 а. п. 86-88);
		 
		- протокол вилучення грошових коштів від 31 березня 2016 року з ксерокопіями з зазначенням серій та номерів грошових купюр, відповідно до якого громадянин ОСОБА_15 повернув вказані грошові купюри (том 1 а. п. 89-103);
		 
		- розписка про їх тримання громадянином ОСОБА_15 від співробітника УСБУ в Полтавській області ОСОБА_31 від 1 квітня 2016 року (том 1 а. п. 104);
		 
		- протокол огляду від 31 березня 2016 року, відповідно до якого було оглянуто посвідчення водія на призвіще ОСОБА_21 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Mitsubishi - Eclipse» держаний номерний знак НОМЕР_3 , виданого на прізвище ОСОБА_32 з серійним номером № НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, виданий на прізвище ОСОБА_21 серії НОМЕР_5 (том 2 а. п. 151-152);
		 
		   - протокол огляду від 24 травня 2016 року, згідно якого було проведено огляд мобільного телефону «Nokia 101», який належить ОСОБА_15 (том 2 а. п. 153-166);
		 
		   - протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 травня 2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав свідка ОСОБА_21 як особу, яка 31 березня 2016 року на автомобілі «Mitsubishi - Eclipse» держаний номерний знак НОМЕР_3 підвозила його від зупинки «Автовокзал» до ТОВ «Полтавариба» в м. Полтава та з яким він спілкувався з приводу передачі грошових коштів для начальника Диканського ВП Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 (том 2 а. п. 167-169); 
		 
		- наказ ГУ НП в Полтавській     області від 7 листопада 2015 року № 10 о/с про призначення ОСОБА_13 (М-114698) на посаду начальника Диканського відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (том 2 а. п. 205);
		 
		- наказ ГУ НП в Полтавській     області від 11 березня 2016 року № 57 о/с про призначення ОСОБА_13 (М-114698) на посаду начальника Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (том 2 а. п. 199); 
		 
		- постанова про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 19 травня 2016 року, відповідно до якої було змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України (том 2 а. п. 224-226);
		 
		   - повідомлення про проведення негласних слідчих дій від 23 червня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_13 було повідомлено про те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року відносно нього були проведені негласні слідчі дії, а саме: аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку, спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження відповідно до ст. ст. 260, 263, 269 КПК України, внаслідок чого тимчасово були обмежені його конституційні права (том 2 а. п. 234);
		   
		- протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 4 та 13 квітня 2016 року  аудіоконтроль особи ОСОБА_15 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диски DVD-R реєстр. № 1437/к від 30 березня 2016 року, № 1463/к від 7 та 13 квітня 2016 року (том 4 а. п. 13-48, 59-61, 82-115, 116-118);
		 
		- протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 5 квітня 2016 року  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_15 , яке здійснювалося на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диски DVD-R реєстр № 1434/к та № 1435/к від 30 березня 2016 року (том 4 а. п. 49-50, 51-57);
		 
		- протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 13 квітня 2016 року  відеоконтроль особи ОСОБА_15 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диск DVD-R реєстр. № 1463/к від 7 квітня 2016 року (том 4 а. п. 62-64, 119);
		 
		- протокол огляду від 10 червня 2016 року оптичних дисків із записом голосу та зображення обвинуваченого ОСОБА_13 , відеозаписами допитів свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_15 (том 4 а. п. 127-128);
		 
		- протокол огляду від 10 червня 2016 року, відповідно до якого було відібрано зразки голосу ОСОБА_13 для проведення експертного дослідження (том 4 а. п. 129-130);
		 
		- протокол огляду диска CD+r «Patron» серійний номер FCX503171758A21 від 23 червня 2016 року із записом вільних зразків голосу обвинуваченого ОСОБА_13 та диском до нього (том 4 а. п. 135-136);
		 
		- висновок № 6605 судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису від 20 грудня 2017 року (том 4 а. п. 139-160), відповідно до якого:
		 
		ОСОБА_15 приймав участь у розмовах, зафіксованих на фонограмах «REC001.WAV» та «Тгаск1.mp3». Слова, (фрази, репліки), які йому належать, позначені у додатку А як «Невід.1». 
		 
		ОСОБА_13 приймав участь у розмовах, зафіксованих на фонограмі«REC001.WAV». Слова (фрази, репліки), які йому належать, позначені у додатку А як «Невід.3». 
		 
		ОСОБА_21 приймав участь у розмовах, зафіксованих на фонограмі «Тгаск1.mp3». Слова (фрази, репліки), які йому належать, позначені у додатку А як «Невід. 5». 
		 
		Зразки усного мовлення ОСОБА_19 надані не були, тому ідентифікаційні дослідження цього диктора не проводились. 
		 
		На фонограмах «REC001.WAV» та «Тгаск1.mp3» (що зафіксовані на лазерних дисках DVD+R «МаstАК» з серійним номером PSP332RG211726282 та DVD+R «Аrеnа» з серійним номером DR5FА1-00844) приймало участь в розмовах не менше п`яти дикторів, слова й репліки яких позначено в Додатку А до цього висновку як «Невід.1» - «Невід.5» відповідно. Крім того, введено позначення «Невід.?» для диктора/дикторів, персоніфікувати яких на адитивному рівні експертного прийняття не представилось можливим через незадовільну якість або малий об`єм висловлених фраз;
		 
		- постанова про контроль за вчиненням злочину від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 , згідно якої санкціоновано проведення в рамках кримінального провадження № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року негласну слідчу (розшукову) дію у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в термін 2 (два) місяці, тобто з 1 лютого по 1 квітня 2016 року, з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування та викривають винних осіб у скоєнні злочину, а саме способу передачі неправомірної вигоди, осіб, причетних до злочину, їх дії, за отримання яких отримуються кошти. До проведення слідчої дії залучено свідка ОСОБА_15 (том 4 а. п. 163-165); 
		 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 до голови Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до якого він просить суд по матеріалах кримінального провадження № 42016170000000034, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року, надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_13 , який обіймає посаду начальника Диканського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, у виді: аудіо, - відео контролю особи, за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації терміном на 60 (шістдесят) діб; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку ПРАТ «МТС України» абонентські номера НОМЕР_6 та НОМЕР_7 із застосуванням технічних засобів для спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, терміном на 60 (шістдесят) діб; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на 60 (шістдесят) днів (том 4 а. п. 166-169);
		 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 до голови Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до якого він просить суд по матеріалах кримінального провадження № 42016170000000034, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року, надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_22 у виді: аудіо, - відео контролю особи, за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації терміном на 60 (шістдесят) діб; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку ПРАТ «МТС України» абонентський номер НОМЕР_8 із застосуванням технічних засобів для спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, терміном на 60 (шістдесят) діб; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на 60 (шістдесят) днів (том 4 а. п. 170-173);
		 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 до голови Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до якого він просить суд по матеріалах кримінального провадження № 42016170000000034, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року, надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_15 у виді: аудіо, - відео контролю особи, за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації терміном на 60 (шістдесят) діб; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку ПРАТ «МТС України» абонентські номери НОМЕР_2 та НОМЕР_9 із застосуванням технічних засобів для спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, терміном на 60 (шістдесят) діб; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на 60 (шістдесят) днів (том 4 а. п. 174-177);
		 
		- інформація Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року № 01-54/119/2018 на ім`я заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_34 , із якої слідує, що Апеляційний суд Полтавської області 2 лютого 2016 року надавав дозвіл відносно групи осіб в рамках кримінального провадження № 42016170000000034 на проведення заходів, які тимчасово обмежують права людини, щодо: ОСОБА_15 , ОСОБА_22 та ОСОБА_13 у виді аудіо, - відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою терміном на 2 (два ) місяці (том 4 а. п. 180);
		 
		- інформація Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року № 01-54/120/2018 на ім`я заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_34 , якою на запит прокуратури Полтавської області надано роз`яснення про причини відмови у розсекреченні матеріальних носіїв секретної інформації (том 4 а. п. 181-182);
		 
		- протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту від 29 квітня 2016 року, згідно якого 13 березня 2016 року ОСОБА_15 були надані для огляду одна тисяча доларів США, в ході проведення якого вони були помічені за допомогою аерозольного препарату «СВЕТЛЯЧОК-М» та вручені ОСОБА_15 для участі у проведенні заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди начальником Диканського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 (том 4 а. п. 184-188);
		 
		 
		 
		ІII. Джерела права й акти їх застосування
		 
		3.1 Практика Європейського суду з прав людини щодо мотивування судових рішень (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		3.1.1Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos v. Spain», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
		 
		3.1.2У кримінальному провадженні вимоги «змагального» процесу відповідно до ст. 6 Конвенції зазвичай частково збігаються з правом на захист, гарантованого п. 3 ст. 6 Конвенції. Більш специфічні вимоги «змагального» кримінального процесу вимагають відкриття стороні захисту доказів за чи проти обвинуваченого, однак право відкриття не є абсолютним і може бути обмежене з метою захисту секретних методів слідства чи ідентичності агентів чи свідків (рішення у справі «Едвардс проти Сполученого Королівства» (Edwards v. The United Kingdom), пп. 33-39).
		 
		3.2Кримінальний процесуальний кодекс України
		 
		3.2.1 Стаття 84. Докази
		 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		3.2.2 Стаття 94. Оцінка доказів
		 
		Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		3.2.3 Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій 
		 
		Частина 2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.         
		 
		3.2.4 Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи
		 
		Частина 1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		 
		3.2.5 Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину 
		 
		Частина 1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.
		 
		Частина 3. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		 
		3.2.6 Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні
		 
		Частина 2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		 
		Частина 12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться, як докази. 
		 
		ІV. Аналіз фактичних обставин справи та висновки суду
		 
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		При вирішенні цієї справи суд керується закріпленим у статті 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенції) про те, що кожен має право насправедливий іпублічний розгляд його справи незалежним ібезстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 
		У справі «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року (п. 74) Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що складовою справедливого судового розгляду є врахування якості доказів і, зокрема, того чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується і, навпаки, збільшується, коли характер доказів не є вагомим, вони не є достовірними та точними.
		 
		Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів  агентурних методів, що саме по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
		 
		Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		 
		Згідно із ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Відповідно до положень ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. 
		 
		Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. 
		 
		Не потрібно окремо вносити відомості отримані з різних джерел, заяв, повідомлень про вчинення одного і того самого кримінального правопорушення. 
		 
		Згідно з Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, реєстр ведеться відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі. 
		 
		Формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ними самостійно з будь-якого джерела. 
		 
		Облік кримінальних правопорушень за заявами, повідомленнями, які надійшли прокурору або органу досудового розслідування, або виявленими з інших джерел обставинами, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, здійснюється за дорученням керівника прокуратури або органу досудового розслідування шляхом внесення до Реєстру відомостей, визначених ч. 5 ст. 214 КПК України. 
		 
		Після внесення та перевірки цих даних керівником прокуратури або органу досудового розслідування у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. 
		 
		За умови встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статі 214 КПК України. При цьому внесення до Єдиного реєстру відомостей щодо правової кваліфікації є обов`язковим. 
		 
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2016 року до реєстру під № 42016170000000034 за заявою ОСОБА_15 були внесені відомості про те, що один із працівників Диканського відділення поліції ГУ НП в Полтавській області вимагає у нього неправомірну вигоду у розмірі 20000 гривень за непритягнення його до кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби в водосховищі, яке знаходиться в Диканському районі Полтавської області з правовою кваліфікацією діянь особи за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України (том 1 а. п. 203, том 2 а. п. 140, 170, 227). З цього часу розпочато і проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. 
		 
		При оцінці допустимості доказів по даному провадженню суд, здійснюючи системний аналіз чинного на той час кримінально - процесуального законодавства, приходить до наступного.
		 
		Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом або на припущеннях.
		 
		Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності.
		 
		Визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину за умови доведеності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку його вини надійно захищає його від необґрунтованого, свавільного притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені в тому числі ст. 271 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		 
		Порядок проведення таких дій регламентується нормами статей 28, 30, 31, 32 Конституції України, статей 246-275 КПК України, іншими законами, а також Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. 
		 
		Протоколи проведення НСРД та додатки до них використовуються в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших СРД. 
		 
		Допустимість доказів, отриманих з порушенням установленого законом порядку вирішується згідно зі статтями 86, 87, 88, 89, 90 КПК України. 
		 
		Виходячи з приписів вказаних норм, рішення про проведення НСРД має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. У протоколах за результатами проведення НСРД мають фіксуватися фактичні дані про хід і результати їх проведення; зазначатися всі матеріальні носії інформації, отримані документи, предмети, кошти, речі, речовини, зразки тощо. Дослідження правильності доручення додатків до протоколу має здійснюватися на предмет встановлення чи виключення можливості втручання в них, вплив на них або їх зміну (на їх упакування, опечатування, умови місця їх знаходження і зберігання, доступ до них, направлення і отримання з експертних досліджень і т. п.). Фіксація результатів НСРД має здійснюватися таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити їх достовірність. 
		 
		Дослідження матеріалів щодо правильності кваліфікації вчиненого злочину має здійснюватися з урахуванням кваліфікуючих ознак на предмет встановлення законності прийняття рішення про внесення клопотання про отримання дозволу на проведення НСРД, отримання такого дозволу і їх проведення. Здійснення правової перекваліфікації вчиненого діяння як нетяжкого злочину призводить до незаконності проведення НСРД і унеможливлює використання їх матеріалів у процесі доказування. 
		 
		Згідно наданих стороною обвинувачення під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді витягів з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року, заявник ОСОБА_15 повідомив про вимагання у нього ОСОБА_13 неправомірної вигоди у розмірі 20000 гривень за непритягнення його до кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби в водосховищі, яке знаходиться в Диканському районі Полтавської області, тобто про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, правова кваліфікація якого і зазначена в ЄРДР (том 1 а. п. 203, том 2 а. п. 140, 170, 227). 
		 
		В підтвердження цього прокурором в суді надана і заява ОСОБА_15 від 28 січня 2016 року, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_13 протягом грудня 2015  січня 2016 років вимагав у нього грошову суму у розмірі 20000 грн за непритягнення його до кримінальної відповідальності за незаконний вилов та крадіжку риби з водосховища, яке знаходиться в Диканському районі Полтавської області (том 2 а. п. 143).
		 
		Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України або внесення відомостей про вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим до ЄРДР прокурором суду не надано і стороні захисту така інформація відповідно до вимог статті 290 КПК України не відкривалась.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України злочин, у вчиненні якого ОСОБА_13 обвинувачується органами досудового розслідування і відомості про який внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
		 
		Зважаючи на те, що ОСОБА_13 відповідно до заяви ОСОБА_15 про вчинення злочину та відомостей, внесених до ЄРДР про вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, підозрювався у вчиненні злочину середньої тяжкості, суд констатує, що орган досудового розслідування був позбавлений права проведення контролю за вчиненням злочину відповідно до вимог закону, що чітко слідує з положень статей 246 та 271 КПК України.
		 
		Всупереч цьому, 1 лютого 2016 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юрист 1 класу ОСОБА_35 виносить постанову про контроль за вчиненням злочину, в якій зазначає суперечливі дати про внесення відомостей до ЄРДР по кримінальному провадженню № 42016170000000034: у вступній частині 14 січня 2016 року, а в описовій та резолютивній частинах - 28 січня 2016 року, зазначаючи, що ці відомості внесені нібито за фактом вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (том 4 а. п. 163-165).
		 
		В цей же день прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юрист 1 класу ОСОБА_35 звертається з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи до голови Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до якого він просить суд по матеріалах кримінального провадження № 42016170000000034, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року нібито за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_15 , ОСОБА_22 та ОСОБА_13 у виді: аудіо, - відео контролю особи, за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації терміном на 60 (шістдесят) діб; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку ПРАТ «МТС України» із застосуванням технічних засобів для спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, терміном на 60 (шістдесят) діб; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на 60 (шістдесят) днів (том 4 а. п. 166-169, 170-173, 174-177).
		 
		Аналіз змісту наведених постанови та клопотань при відсутності в матеріалах кримінального провадження доказів внесення відомостей до ЄРДР про вчинення обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, дає підстави суду констатувати факт фальсифікації матеріалів при проведенні досудового розслідування та прийнятті рішення про проведення НСРД.
		 
		Цей висновоксуду вповній міріузгоджується здоказами,наданими прокуроромв судіпро часнадходження інформаціїдо правоохороннихорганів провчинення обвинуваченимзлочину,яка міститьсяв заяві ОСОБА_15 ,який повідомляєпро вчиненнязлочину,та рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області     підполковника ОСОБА_30 від 28 січня 2016 року про те, що ним отримана інформація про можливі ознаки протиправної діяльності з боку ОСОБА_13 , який по телефону та особисто при зустрічах вимагає від громадянина ОСОБА_15 неправомірну вигоду в сумі 20 тис. грн. за непритянення до кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби у водоймі, яка знаходиться у Диканському районі Полтавської області (том 2 а. п. 143, 146).
		 
		Аналіз змісту наведених доказів, не враховуючи відсутності інших доказів, які б це спростовували або цьому суперечили, на переконання суду, свідчить про те, що інформація про вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення до 28 січня 2016 року, не могла бути внесена до ЄРДР із-за відсутності для цього правових і процесуальних підстав. А тому констатація факту вчинення кримінального правопорушення, яка міститься в постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та його зверненнях до Апеляційного суду Полтавської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , в якій стверджується про факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є такою, що не відповідає дійсності, надуманою та такою, що свідчить про отримання доказів незаконним шляхом, тобто всупереч вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України.
		 
		Проаналізувавши наведене та зміст норм КПК України, якими керувався прокурор при винесенні постанови про контроль за вчиненням злочину та звертався з клопотаннями про отримання дозволу на проведення НСРД до Апеляційного суду Полтавської області, суд зазначає, що для кожного виду НСРД визначені виключні підстави для їх проведення. Відсутність у кримінальному провадженні матеріалів, у яких би містились дані про підстави проведення НСРД, є підставою для висновку про їх незаконність та недопустимість використання отриманих результатів як доказів. Обов язковою умовою проведення НСРД є з`ясування та зазначення: чи вживалися слідчим і прокурором до прийняття рішення про проведення НСРД заходи щодо одержання інформації саме іншим способом, без застосування заходів, які тимчасово обмежують окремі конституційні права і свободи людини; на якій стадії кримінального провадження готувалося і приймалося рішення про проведення НСРД, які слідчі (розшукові) дії, у т. ч. і негласні, проводились на цей час, які результати були отримані і чи вичерпались можливості отримання відомостей шляхом проведення інших слідчих дій; скільки часу пройшло від моменту скоєння злочину до внесення даних до ЄРДР і прийняття рішення про проведення НСРД і чи фактично можливо було отримати фактичні дані, які могли б бути доказами вчинення злочину у минулому, шляхом обмеження конституційних прав і свобод людини. 
		 
		Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України«Про оперативно-розшуковудіяльність» є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються; осіб, що готують скоєння злочину. Інформація про те, що особа скоює або вже скоїла злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження.
		 
		Положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині можливості використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, мають тлумачитись через призму базових норм КПК України, в тому числі у даному випадку ст. ст. 86, 271 КПК України та лише за умови їх неухильного дотримання.
		 
		Однак, всупереч зазначеному, ні в клопотаннях прокурора відділу процесуального керівництва ОСОБА_35 про надання дозволу на проведення НСРД від 1 лютого 2016 року на адресу Апеляційного суду Полтавської області, ні в його постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від цієї ж дати, ні в дорученнях цього ж прокурора слідчому на проведення НСРД від 1 лютого 2016 року не вмотивовано відповідно до вимог закону, чому ці відомості неможливо одержати в інший спосіб, які заходи вживалися прокурором і слідчим до прийняття рішення про проведення НСРД щодо одержання інформації іншим способом, без застосування заходів, які тимчасово обмежують окремі конституційні права і свободи людини, як і інші обставини, що є порушенням вимог як Конституції України, так і КПК України та Інструкції. 
		 
		В зв`язку з наведеним суд не приймає до уваги як допустимі докази: протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 31 березня 2016 року (том 1 а. п. 86-88); протокол вилучення грошових коштів від 31 березня 2016 року з ксерокопіями з зазначенням серій та номерів грошових купюр (том 1 а. п. 89-103); протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 4 та 13 квітня 2016 року  аудіоконтроль особи ОСОБА_15 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диски DVD-R реєстр. № 1437/к від 30 березня 2016 року, № 1463/к від 7 та 13 квітня 2016 року (том 4 а. п. 13-48, 59-61, 82-115, 116-118); протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 5 квітня 2016 року  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_15 , яке здійснювалося на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диски DVD-R реєстр № 1434/к та № 1435/к від 30 березня 2016 року (том 4 а. п. 49-50, 51-57); протоколи про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000034 від 13 квітня 2016 року  відеоконтроль особи ОСОБА_15 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 2 лютого 2016 року № 140т, а також диск DVD-R реєстр. № 1463/к від 7 квітня 2016 року (том 4 а. п. 62-64, 119); протокол огляду від 10 червня 2016 року оптичних дисків із записом голосу та зображення обвинуваченого ОСОБА_13 , відеозаписами допитів свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_15 (том 4 а. п. 127-128); протокол огляду від 10 червня 2016 року, відповідно до якого було відібрано зразки голосу ОСОБА_13 для проведення експертного дослідження (том 4 а. п. 129-130); протокол огляду диска CD+r «Patron» серійний номер FCX503171758A21 від 23 червня 2016 року із записом вільних зразків голосу обвинуваченого ОСОБА_13 та диском до нього (том 4 а. п. 135-136); постанову про контроль за вчиненням злочину від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 , згідно якої санкціоновано проведення в рамках кримінального провадження № 42016170000000034 від 28 січня 2016 року негласну слідчу (розшукову) дію у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в термін 2 (два) місяці, тобто з 1 лютого по 1 квітня 2016 року (том 4 а. п. 163-165); клопотання про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, аудіо-відео контроль особи від 1 лютого 2016 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_33 до голови Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до яких він просить суд по матеріалах кримінального провадження № 42016170000000034, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 січня 2016 року, надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_22 та ОСОБА_15 (том 4 а. п. 166-169, 170-173, 174-177); інформацію пеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року № 01-54/119/2018 на ім`я заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_34 , із якої слідує, що Апеляційний суд Полтавської області 2 лютого 2016 року надавав дозвіл відносно групи осіб в рамках кримінального провадження № 42016170000000034 на проведення заходів, які тимчасово обмежують права людини, щодо: ОСОБА_15 , ОСОБА_22 та ОСОБА_13 у виді аудіо, - відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою терміном на 2 (два ) місяці (том 4 а. п. 180); інформацію пеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року № 01-54/120/2018 на ім`я заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_34 , якою на запит прокуратури Полтавської області надано роз`яснення про причини відмови у розсекреченні матеріальних носіїв секретної інформації (том 4 а. п. 181-182); протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту від 29 квітня 2016 року, згідно якого 13 березня 2016 року ОСОБА_15 були надані для огляду одна тисяча доларів США, в ході проведення якого вони були помічені за допомогою аерозольного препарату «СВЕТЛЯЧОК-М» та вручені ОСОБА_15 для участі у проведенні заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди начальником Диканського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_13 (том 4 а. п. 184-188).
		 
		Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимогКримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		 
		Згідно висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		 
		При цьому суд зауважує, що чиннийКПКне містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятоюстатті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		 
		Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
		 
		Частина дванадцятастатті 290 КПКфактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
		 
		Судом в ході розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування стороні захисту не надавалися для ознайомлення ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області про дозвіл на проведення негласних слідчих дій щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 .
		 
		Отже, оскільки сторона кримінального провадження не здійснила належним чином відкриття матеріалів іншій стороні, суд не має права допустити відомості, що містяться в таких документах як докази безпосередньо під час судового провадження, тому суд визнає документи, щодо проведення негласних слідчих дій відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 недопустимими доказами.
		 
		Згідно ч. ч. 2 та 3ст. 266 КПК Українитехнічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом. Проте в протоколах про результати аудіо, - відеоконтролю за особами обвинуваченого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно них в якості додатків зазначено лише носії без посилання на технічні засоби фіксації, що були використані та первинні носії інформації, даних про що протоколи не містять.
		 
		Враховуючи активну позицію захисту та повне не визнання вини обвинуваченим, через порушення органами досудового розслідування нормКПК Українипри проведенні негласних слідчих дій, суд фактично позбавлений можливості перевірити достовірність інформації отриманої при застосуванні технічних засобів.
		 
		Відповідно до розяснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, згідно зіст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованихКонституцією Україниправ людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		 
		Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Відповідно дост. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		Згідност. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Відповідно ж дост. 87 КПК Українидокази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими. 
		 
		Таким чином, за відсутності даних про законність здійснення контролю за вчиненням злочину у формі аудіоконтролю та відеоконторолю особи, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, враховуючи численні порушення органами досудового розслідування нормКПК Українипід час їх проведення, протоколи про результати контролю за вчиненням злочину, не можуть служити допустимими доказами по справі.
		 
		Враховуючи те, що предмети злочину, які в подальшому були піддані експертним дослідженням, були отримані з порушенням нормКПК України, тому вони не можуть бути використані у кримінальному провадженні. В свою чергу висновки експертів є похідними від них доказами, тому суд визнає висновок № 6605 судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису від 20 грудня 2017 року також недопустимим доказом по матеріалах кримінального провадження (том 4 а. п. 139-160).
		 
		Крім цього, суд звертає увагу, що висновки експертів є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		 
		Таким чином, при розгляді справи стороною обвинувачення не надано належних доказів законності проведення негласних слідчих дій. Серед інших доказів, на які посилається прокурор, наголошуючи на доведеності вини обвинуваченого, він зазначає лише показання свідка ОСОБА_15 , які судом не можуть бути прийняті до уваги як достатні для констатації факту доведеності вини обвинуваченого, оскільки ніякими іншими доказами не підтверджуються. 
		 
		Підсумовуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій мала місце фальсифікація, оскільки достатніх даних для проведення контролю за вчиненням злочину у органів досудового розслідування не було, обвинувачення ґрунтується лише на даних НСРД, а тому здобуті в ході таких слідчих дій докази судом визнано недопустимими; після закінчення досудового розслідування прокурором не було здійснено відкриття доказів стороні захисту, на підставі яких проводилися негласні слідчі дії, їх також не було відкрито і на стадії судового розгляду, чим суттєво порушено право на захист обвинуваченого, а тому такі докази судом визнані недопустимими.
		 
		Виходячи з вимог ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Судом не можуть бути прийняті надані стороною обвинувачення докази, в якості належних, допустимих, достовірних та достатніх, якщо при їх збиранні були суттєво порушені вимоги та положення кримінального процесуального закону.
		 
		Згідност. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, астаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
		 
		Відповідно дост. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованихКонституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
		 
		Також, необхідно зазначити, що за змістом ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд контролює дотримання державами-сторонами Конвенції взятих на себе зобов`язань. Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		 
		Хоча зростання рівня організованої злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (рішення від 17 січня 1970 р. у справі «Делькур проти Бельгії»).
		 
		Відповідно дост. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		 
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положеньст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.
		 
		Згідно ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Відповідно до п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
		 
		Згідно з ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		 
		Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції Українита ч. 2ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Українита ч. 4ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		Сумнівний характер вчинення ОСОБА_13 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння в частині зловживання впливом не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		 
		У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
		 
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду у справі № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
		 
		На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення в частині, що стосується зловживання впливом обвинуваченим ОСОБА_13 , не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції обвинуваченого про те, що він не вчиняв цього злочину, приймаючи до уваги вимогист. 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що належних, достатніх та допустимих доказів на спростування його тверджень стороною обвинувачення не було надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь обвинуваченого.
		 
		Відповідно до ч. 2ст. 22 КПК Українисторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Згідно з вимогами ч. 3ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
		 
		Відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.
		 
		З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх переконливих доказів вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а тому його необхідно виправдати на підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК Україничерез недоведеність вчинення ним цього кримінального правопорушення, виходячи з того, що докази його вини були зібрані з порушенням вимог Конституції та КПК України. 
		 
		   V. Вирішення цивільного позову
		 
		   Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.
		 
		   VІ. Мотиви інших рішень
		 
		   Процесуальних витрат і речових доказів по матеріалах кримінального провадження немає.
		 
		   Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_13  виправдати за не доведенням, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке йому інкримінується органами досудового розслідування, вчинено ним. 
		 
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , - скасувати.
		 
		Роз`яснити виправданому ОСОБА_13 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...