Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/287/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2018. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2018.

Номер судового провадження: 2-818/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/287/17-ц 
		Категорія 40 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 жовтня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів  Стороженко С.О.,  Захарченка В.П., позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача ОСОБА_4 та Верховної Ради України,  та  просив визнати недостовірною інформацію, що містилась у виступі старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_4 на парламентських слуханнях на тему: "ІНФОРМАЦІЯ_1", які проводились ІНФОРМАЦІЯ_2 у сесійній залі Верховної Ради України, а саме: "На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_1, ну, який вчить студентів невідомо чому.", зобов'язати Верховну Раду України спростувати вказану інформацію.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена інформація є недостовірною, порушує його права і законні інтереси. Зокрема позивач вказує що є вченим, науковим працівником, викладачем зі значним стажем роботи в різних закладах освіти і науки, деканом факультету інформаційних технологій, відповідальним за інформатизацію Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктором технічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі наук і техніки, сертифікованим проектним менеджером рівня «А» Міжнародної асоціації управління проектами (ІРМА), працював в управління будівництва Південно- Української АЕС, Черкаському державному технологічному університеті, Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Київському національному університеті будівництва і архітектури. У студентські роки був переможцем Республіканської та Всесоюзної олімпіад з програмування. Раніше очолював розробку та впровадження систем управління проектами:управління будівництвом Південно-Української АЕС, Державної податкової адміністрації України, ТОВ «Карбон», ТОВ «ICD Investments», ТОВ EASTONE(бізнес -Нерухомість). Пройшов підготовку по професійному проектному менеджменту в Інституті економічного розвитку Всесвітнього Банку (США). Його кандидатська та докторська дисертації присвячені розробці інформаційних систем та технологій управління складними народногосподарськими проектами. Має більше двохсот наукових праць. Підготував двох докторів та більше двадцяти кандидатів наук. Першим прийняв та розробив теоретичні основи матричних інформаційних технологій, які з успіхом застосовуються у вітчизняній практиці управління підприємствами/проектами. Отже позивач вказує на те, що відповідач порушив його право на повагу до його гідності і честі, право на недоторканість ділової репутації, завдав моральної шкоди. Позивач просить з метою компенсації завданих йому моральних страждань стягнути з відповідача 50 000,00грн., посилаючись на те, що вказана неправдива інформація завдала йому душевних страждань, які посились на грунті хворобливого стану його здоров'я.   
		04.04.2017 відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її судовий розгляд. 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон, яким внесено  зміни до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492), шляхом викладення  його в новій редакції.
		Згідно п.9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (редакції 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; 
		У зв'язку з зазначеним, а також з врахуванням позиції сторін  судом проведено підготовче провадження, яке ухвалою від 19.01.2018 закрито та справу призначено до розгляду по суті.
		Крім цього, ухвалою суду за клопотанням  ОСОБА_1, позовні вимоги в частині до Верховної Ради України про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, були залишені без розгляду.   
		Кожна із сторін скористалась своїм правом на подання письмових заяв по суті, в тому числі відзиву на позов, відповіддю за відзив, запереченнями на відповідь.
		Під час розгляду позивач ОСОБА_1 та його представники  ОСОБА_2 і ОСОБА_3, підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у письмових заявах поданих до суду по суті справи, вказуючи на те, що вказана інформація відноситься до фактичних тверджень, а не оціночних суджень, не відповідає дійсності, та відповідно повинна бути спростована. 
		Відповідач ОСОБА_4 та її представники  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, посилаючись на обставини викладені у письмових заявах по суті справи. Зокрема відповідач та її представники вказують на те, що інформація яку позивач намагається спростувати є оціночним судженням, пов'язаним з  створенням позивачем ОСОБА_1 та впровадженням ІНФОРМАЦІЯ_3,  не може бути предметом судового розгляду, оскільки фактично є суб'єктивною думкою позивача щодо  діяльність позивача як  псевднауковця, що грунтується на думці інших науковців.
		Вислухавши сторін, вивчивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 06.09.2016 р. НОМЕР_2 (Відомості Верховної Ради (ВВР). НОМЕР_3, ст.603) Верховна Рада України постановила провести ІНФОРМАЦІЯ_2 в залі пленарних засідань Верховної Ради України парламентські слухання на тему: "ІНФОРМАЦІЯ_1" з запрошенням для участі в парламентських слуханнях членів Кабінету Міністрів України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування,  навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів; Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України за участю Інформаційного управління Апарату Верховної Ради забезпечити трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України; Управлінню комп'ютеризованих систем. Інформаційному управлінню Апарату Верховної Ради України  та Державному  підприємству "Парламентський телеканал "Рада" забезпечити аудіо- та відеотрансляцію парламентських слухань на телеканалі "Рада" та у мережі Інтернет.
		Під час зазначених парламентських слуханнях ІНФОРМАЦІЯ_2 у сесійній залі Верховної ради України за присутності членів КМ України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів країни, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади, органів місцесвого самоврядування, навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів та безпосередньо під час виступу, старшим науковим співробітником Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_11 було зазначено, окрім іншого:    "На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_1, ну, який вчить студентів невідомо чому." Вказаний виступ транслювався на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України, Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України, на телеканалі «Рада» та у мережі Інтернет.   
		Вказаний факт  не оспорювався відповідачем, доведений наданими письмовими доказами та оглянутим записом під час судового розгляду, а отже поширення вказаної інформації невизначеному колу осіб є  встановленим. 
		Вирішуючи даний спір слід врахувати наступне.   
		Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.Рівень розвитку науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
		За цим Законом : вчений - фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати; наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; науковий працівник - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством; науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність в університетах, академіях, інститутах та закладах післядипломної освіти, що пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;  науково-педагогічний працівник - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) в університеті, академії, інституті професійно провадить педагогічну та наукову або науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством;
		В той же час, визначенням псевдонауки є  (від грец. - «помилковий» + наука; синоніми: лженаука, паранаука, квазінаука, фолькссайнс, альтернативна наука, неакадемічна наука) - діяльність, що навмисне або помилково імітує науку, але по суті такою не є. Головна відмінність псевдонауки від науки - це використання неперевірених наукових методів і просто помилкових даних і відомостей, а також заперечення можливості спростування, тоді як наука заснована на фактах (перевірених відомостях) і постійно розвивається, розлучаючись зі спростованими теоріями та пропонуючи нові. 
		За визначенням доктора філософських наук ОСОБА_12: «Псевдонаука - це така теоретична конструкція, зміст якої, як вдається встановити в ході незалежної наукової експертизи, не відповідає ні нормам наукового знання, ні будь-якої області дійсності, а її предмет або не існує в принципі, або істотно сфальсифікований». 
		Псевдовчений - людина, яка не є справжнім вченим.
		Як встановлено під час розгляду справи позивач ОСОБА_1  є вченим, науковим працівником, викладачем зі значним стажем роботи в різних закладах освіти і науки, деканом факультету інформаційних технологій, відповідальним за інформатизацію Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктором технічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі наук і техніки, має ряд дипломів та нагород.
		При цьому встановлено, що окрім зазначеного,  позивач ОСОБА_1  дійсно є автором «ІНФОРМАЦІЯ_3» надрукованої в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_4» , яка викликала суспільний резонанс, публічно обговорювалась як псевдонаука, та має неоднозначні відгуки серед науковців. 
		Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009, у  порядку  цивільного  чи  господарського судочинства не можуть  розглядатися позови  про  спростування  інформації,   яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах  органів   досудового   слідства,   висновках   судових експертиз,  рішеннях  органів  влади,  місцевого самоврядування та інших відповідних  органів,  атестаційних  комісій,  рішеннях  про накладення  на  особу дисциплінарного стягнення,  для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися  наукові   спори,   тобто  вимоги  про  спростування інформації наукового характеру.  
		При цьому не вдаючись чи є вказана теорія наукою або псевдонаукою, суд виходить із інформації яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем відносно позивача в цілому як про людину, яка має вчене звання, є деканом факультету інформаційних технологій   Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).
		Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Зокрем, відповідно  до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) оціночними судженнями,  за винятком образи чи  наклепу,  є  висловлювання,  які  не  містять фактичних даних, зокрема критика,  оцінка дій,  а також висловлювання, що не можуть бути  витлумачені як такі,  що містять фактичні дані,  з огляду на характер використання мовних засобів,  зокрема гіпербол, алегорій, сатири.  Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Таким чином,  відповідно до статті 277 ЦК (  435-15  )  не  є предметом судового захисту оціночні судження,  думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків,  які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача,  не можна перевірити на предмет їх  відповідності  дійсності  (на  відміну  від  перевірки істинності  фактів)  і  спростувати,  що  відповідає  прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини  при  тлумаченні положень статті 10 Конвенції (475/97-ВР ). 
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію,  а  також  інші  особисті немайнові права,  вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК (  435-15  ) та  відповідним законодавством  правом  на відповідь,  а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про  пресу,  стаття  65 Закону  України  "Про  телебачення і радіомовлення") ( 3759-12 ) у тому  ж  засобі  масової   інформації   з   метою   обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.  
		Відповідно до п. 15 вищевказаної Постанови до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі. Недостовірноювважається  інформація,   яка   не   відповідає дійсності  або  викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,  яких не існувало взагалі або  які  існували,  але відомості про   них   не  відповідають  дійсності  (неповні  або перекручені). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		В данному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем була поширена щодо позивача інформація, яка викладена неправдиво, зокрема є  перекрученою, оскільки позивач ОСОБА_1, займаючи посаду декана факультету відповідного  Вищого навчального закладу, викладає навчальні  наукові дисципліни, які є загальновизнаними. 
		При цьому поширюючи інформацію про позивача як псевдонауковця вцілому, а не щодо окремо взятої спірної з точки науки ІНФОРМАЦІЯ_3,  відповідач безперечно порушила право  ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі,  як викладача, науковця, декана в очах суспільства, його колег, студентів  та абітуріентів, завдала шкоди його діловій репутації.
		Так, суд виходить з того, що інформація яка поширена серед невизначеного  кола осіб містить фактичні данні про діяльність ОСОБА_1 у формі твердження,  як  особи яка не має  вченого звання, та  навчає невідомо чому. Суспільство не будучи обізнаним у суті спірних питань, які виникли навколо "ІНФОРМАЦІЯ_3", сприймає вказану інформацію як встановлений факт.   
		З огляду на зазначене суд вважає, що поширена інформація є недостовірною, оскільки вона не у повній мірі відповідає дійсним обставинам, при цьому викладена у стверджувальній формі, а тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню. 
		Проте суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача  про відшкодування моральної шкоди. В даному випадку суд вважає достатнім встановлення недостовірності викладеної інформації як справедливої сатисфакції, для відновлення становища яке існувало до порушення права позивача.  
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15,16, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основноположних свобод, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недостовірною інформацію, що містилась у виступі старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_4 на парламентських слуханнях на тему: "ІНФОРМАЦІЯ_1", які проводились ІНФОРМАЦІЯ_2 у сесійній залі Верховної Ради України, а саме: "..у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_1, ну, який вчить студентів невідомо чому."
		Стягнути з ОСОБА_4(паспорт:НОМЕР_4, виданий Печерським РУГУ МВС України в м. Києві 02.04.1996, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) судові витрати в розмірі 551,20гр.  
		Рішення може бути оскаржено  до Київського апеляційного  суду через районний суд ( а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Київського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Повний текст складений 16.10.2018.
		Суддя                                                                                            Л.І.Цокол

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...