Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/11214/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано судом: 05.11.2018. Зареєстровано: 06.11.2018. Оприлюднено: 07.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 22-ц/810/40/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      Головуючийсуду 1інстанції - Осіпенко Л.М. 
		Доповідач -Дронська І.О.
		 
		Справа № 426/11214/17
		Провадження № 22-ц/810/40/18
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		31 жовтня 2018 року  м.Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду
		головуючого судді Дронської І.О.,
		суддів Карташова О.Ю., Яреська А.В.
		за участю секретаря Єгорової О.П.,
		 
		учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 ,
		відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», 
		представник відповідача Зубенко Володимир Миколайович
		 
		розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Осіпенко Л.М. у м. Сватове 20.03.2018 року, повний текст складено 29.03.2018 року
		у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» з позовними вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби. 
		Позов мотивовано тим, що з 22 лютого 2011 року він працював у відповідача на посаді адміністратора системи. 22.05.2017 року на ім`я генерального директора ТОВ «Сватівська олія» він надіслав заяву з проханням про увільнення його від виконання обов`язків адміністратора системи, згідно ч.3 ст.119 КЗпП України, на термін 3 роки, але не менше ніж до кінця дії особливого періоду та надав витяг з наказу військового комісара Луганської області № 23 РС від 17.05.2017 року, в якому зазначається, що з 17.05.2017 року його було зараховано на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сватівського районного комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних сил України, але відповідач, наказом № 833-к від 22 травня 2017 року звільнив його з роботи за п.3 ст.36 КЗпП у зв`язку зі вступом на військову службу, який позивач отримав поштовим відправленням. Зазначений наказ позивач вважає проведеним із порушенням трудового законодавства.
		Також відповідач листом № 395 від 02.06.2017 року, підписаного генеральним директором ОСОБА_2 повідомив його про те, що йому відмовлено в увільненні від виконання обов`язків адміністратора системи з посиланням на наявність укладеного контракту в період, коли особливий період не діяв та гарантії передбачені ст.119 КЗпП України на його випадок не поширюються.
		З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив поновити його на роботі адміністратора системи в ТОВ «Сватівська олія» та стягнути з відповідача на його користь середній зарабіток на день розгляду справи 10.01.2018 року за 161 робочий день за час його перебування на військовій службі в сумі 117283,67 грн.
		Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Відмова у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції мотивована тим, що особа, яка прийнята на військову службу за контрактом, користується передбаченими ч.3 ст.119 КЗпП України гарантіями виключно у разі укладання такого контракту під час дії особливого періоду. Дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації особливий період не діє. На момент укладання позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України мобілізація не проводилася, так як остання її хвиля (черга) закінчилася 17 серпня 2015 року. Станом на 17 травня 2017 року в Україні був відсутній стан «особливого періоду» (в розумінні, що має значення для застосування приписів ч.3 ст.119 КЗпП України). Оскільки Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України позивачем було укладено вперше, а саме 17 травня 2017 року, вказаний контракт укладений не в період виникнення (наявності) кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану. Позивач за власним бажанням уклав контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України терміном на три роки в період який не відноситься до особливого, що виключає можливість позивача на користування гарантіями, передбаченими ч.3 ст.119 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_1 є правомірним і позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.
		Відмова у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час перебування на війсковій службі судом першої інстанції мотивовано тим, що зазначені вимоги є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.
		 
		Непогоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що жоден з доводів ОСОБА_1 судом першої інстанції не був врахований, суд першої інстанції без належного аналізу обставин справи просто погодився з позицією відповідача, відтворюючи у рішенні дослівно заперечення останнього на позовні вимоги. Суд першої інстанції також невірно визначився щодо відсутності «особливого періоду», який включає в себе час мобілізації, воєнний стан та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Є загальновідомим факт ведення воєнних дій на території України по теперішній час. Міжнародною спільнотою збройний конфлікт на Сході України визначається збройним конфліктом міжнародного характеру (Резолюція Парламентської асаблеї Ради Європи від 12.10.2016 року). Діями відповідача позбавлено позивача гарантій збереження місця роботи та середнього заробітку на час виконання державних обов`язків наданих положеннями ст.119 КЗпП України. Сватівський районний суд Луганської області помилково у своєму рішення не враховуючи змісту «особливого періоду» помилково отожнює особливий період із черговою хвилею мобілізації. Твердження суду у рішенні щодо умов укладення то положень підписаного ним Контракту вказує на відсутність аналізу судом діючого законодавства України та неприйняття до уваги судової практики. 
		 
		Відповідач скориставсяправом,передбаченим положеннямист.360ЦПК Українита надав відзив наапеляційну скаргупозивача,з якоговбачається,що ТОВ«Сватівська олія»вважає рішеннясуду першоїінстанції законнимта обґрунтованим,судов вірновизначено,що у випадку позивача дія ст.119 КЗпП України не поширюється, так як в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізацію, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє, тому як позовні вимоги позивача так і вимоги апеляційної скарги останнього не підлягають задоволенню.
		 
		Позивач ОСОБА_1 , якого було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю.
		 
		Справу розглянуто на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України без участі позивача за участю представника відповідача Зубенко В.М.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до положень ч.ч.1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
		Під час ухвалення рішення, згідно ст.264 ЦПК України суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.
		Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 22.02.2011 року працював адміністратором системи в відділі головного енергетика на ТОВ «Сватівська олія».
		17.05.2017 року Міністерством оборони України з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, контракт був укладений на строк три роки. 
		Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 23-РС від 17.05.2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сватівського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід», ВОС - 600543 А. 
		22.05.2017 року позивач надіслав до ТОВ «Сватівська олія» заяву, про увільнення від виконання обов`язків адміністратора системи з 22.05.2017 року у зв`язку з проходженням служби за контрактом в Збройних Силах України до кінця особливого періоду згідно із ст.119 КЗпП України та повідомлення Сватівського районного військового комісаріату № 1629 про прийняття на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України.
		22.05.2017 року наказом керівника підприємства ТОВ «Сватівська олія» № 833-к ОСОБА_1 було звільнено з посади адміністратора системи за п. 3 ст.36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу. 
		 
		Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не оспорювались.
		 
		Аналізуючи мотиви, з яких судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 та висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог останнього, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильно застосовані норми матеріального права із порушенням норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, обставинам справи.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України призов або вступ працівника на військову службу є підставою припинення трудового договору, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч.ч.3,4 ст.119 КЗпП України.
		Згідно до положень ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законами України «Про оборону України»,«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
		Крім того, мають бути враховані рішення Ради національної безпеки і оборони України, яка відповідно дост.7 Закону України № 1932-XII, наділена повноваженнями з координації та контролю органів виконавчої влади з питань оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
		Зокрема, Рада національної безпеки, згідно зі ст.3 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України від 05 березня 1998року № 183/98-ВР  вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; виконує функції координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України а також, у відповідності дост.4 цього Закону приймає рішення щодо невідкладних заходів із розвязання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
		Зазначені рішення згідно зіст.10 вищезазначеного Закону вводяться в дію Указами Президента України та є обов`язковими до виконання.
		 
		Відповідно до ч. 3, 4 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що роботодавець має право звільнити працівника у зв`язку з його призовом на військову службу, крім випадку призову під час мобілізації та на особливий період, коли за таким працівником зберігається місце роботи, посада, компенсується середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час призову. Застереження, закріплене у п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України та у ч.3 ст.119 КЗпП України щодо неможливості звільнення працівника, призваного під час мобілізації, на особливий період, не залежить від того, на строкову чи на інший вид військової служби (у тому числі служба за контрактом) призваний працівник.
		Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.ч.3,4 ст.119 КЗпП України, а також ч.1 ст.51,ч.5 ст.53, ч.3 ст.57, ч.5 ст.61 Закону України «Про освіту».
		З положень зазначених норм законів убачається, що гарантії, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, на час дії особливого періоду.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілілзаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
		Згідно з роз`ясненнями Міністерства оборони України, викладеними у листах № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року, № 316/1/906 від 20 жовтня 2016 року «Щодо дії особливого періоду», скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. З огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходівмобілізації, без прийняття рішення щодо проведення демобілізації,не припиняє особливий період.
		Висновки щодо дії в Україні особливого періоду з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президенкта від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» зроблені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 131 /1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року в справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св 18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17 (касаційне провадження № 61-1664св 17) та інших.
		На час звільнення позивача та розгляду справи Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу та про демобілізацію не приймав.
		Оскільки на час укладення контракту з позивачем про проходження військової служби діяв особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору, то на нього поширюються гарантії, визначені ч.3 ст.119 КЗпП України.
		Встановивши з поданих сторонами доказів, що позивача звільнено з займаної посади у зв`язку із здійсненням військової служби не під час дії особливого періоду, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про дотримання роботодавцем норм законів, які регулюють спірні відносини,що призвело до незаконного звільнення позивача.
		Апеляційний суд вважає, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника шляхом поновлення останнього на роботі на відповідній посаді.
		Згідно з ч. 2ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Враховуючи час звернення позивача до суду за захистом порушених трудових прав 20.06.2017 року, а.с.1, т.1, тобто у передбачений законом строк для звернення до суду щодо поновлення на роботі та тривалість розгляду справи у суді першої інстанції з ухваленням рішення 20.03.2018 року, а.с.68 т.1, період знаходження справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд вважає, що трудовий спір, що виник між ТОВ «Сватівська олія та ОСОБА_1 розглядається більше одного року не з вини позивача, а тому виплаті підлягає середній заробіток за період з 23 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.
		Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 останній обгрунтовує нарахування середньої заробітної плати виходячи з довідки відповідача від 20.06.2017 року № 445, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за одинь день складає 728,47 грн., а.с.43, т.1.
		Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що зазначена довідка була видана підприємством з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995року №100 та приймає до відома довідку відповідача від 29.01.2018 року № 46, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за одинь день складає 627,29грн., а.с.245, т.1.
		Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
		Таким чином, обчислення середньої заробітної плати судом повинно здійснюватися відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
		Виходячи з вищенаведеного, попередніми відпрацьованими місяцями роботи позивача є березень-квітень 2017 року, його заробітна плата за які склала 25718,70 грн. (за 41 робочий день). Таким чином, середньоденна зарплатня позивача складає 627,29грн., відповідно до довідки відповідача від 29.01.2018 року за № 46, а.с.245, т.1.
		Апеляційним судом встановлено, що нарахуванню підлягає середній заробіток за 362 робочих дні за період з 23.05.2017 року(наступний день після звільнення) по 31.10.2018 року (день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі), а саме: 2017 рік: травень -7 дн.; червень -22 дн.; липень 21 дн.; серпень- 22 дн., вересень- 21 дн.; жовтень-21 дн., листопад- 22 дн.; грудень- 20 дн.; 2018рік: січень- 21 дн.; лютий- 20 дн.; березень- 21 дн.; квітень- 29 дн., травень- 21 дн.; червень- 20 дн.; липень- 22 дн.; серпень- 22 дн.; вересень -20 дн.; довтень- 22 дн.
		Іншого розрахунку кількості робочих днів за зазначений період відповідачем не надано.
		Отже середній заробіток ОСОБА_1 за період з 23.05.2017 року по 31.10.2018 року складає 362 дн. х 627,29 грн. = 227078,98 грн. 
		Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Сватівська олія» на користь позивача ОСОБА_1 з утриманням з цієїсуми податків й обов`язкових платежів. 
		Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		На підставі вищевикладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки скаржником доведено, що судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильно застосовані норми матеріального права із порушенням норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 .
		 
		Враховуючи вищевикладене, на підставі п.п. 1, 3, 4 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.
		 
		Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК україни з відповідача ТОВ «Сватівська олія» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,79 грн.
		Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби задовольнити.
		Поновити ОСОБА_1 на роботі адміністратора системи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», код ЄДРПОУ 25368994 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за період з 23 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 227078,98 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», код ЄДРПОУ 25368994 на користь держави судовий збір в сумі 2270,79 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 05.11.2018 року.
		 
		Головуючий І.О.Дронська 
		 
		Судді О.Ю. Карташов
		 
		А.В.Яресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...