Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/6372/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2018. Зареєстровано: 07.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2018.
Дата набрання законної сили: 04.12.2018
Номер судового провадження: 2/754/4810/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/4810/18 
		Справа №754/6372/18
		РІШЕННЯ 
		іменем України
		 
		24 жовтня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		судді                                                                          Саламон О.Б.
		з участю секретаря судового засідання             Солодухіній Н.С. 
		позивача                                                          ОСОБА_1 
		представника позивача                          ОСОБА_2
		розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, -
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори про оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_6. При цьому зазначає, що спадкоємцями першої черги також були діти померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 і ОСОБА_7. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, за умовами якої визнано за ОСОБА_4 і за ОСОБА_7 в порядку спадщини за законом право власності по 1/6 частині земельної ділянки площею 0,0511 га по АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_6 Позивач звернулася до Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, однак державний нотаріус Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. винесла 21 березня 2018 року постанову про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивувавши цю постанову тим, що приватизована ОСОБА_6 земельна ділянка була його особистою приватною власністю, тому спадщина на земельну ділянку мала бути оформлена по 1/3 частині земельної ділянки позивачу ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 Вказана постанова нотаріуса порушує право позивача на спадкування.
		22 травня 2018 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва суду відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		Від відповідача - Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшов відзив державного нотаріуса Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В., у якому зазначається про неможливість видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності як пережившій дружині на 1/2 частину земельної ділянки та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину земельної ділянки. В обгрунтування цього нотаріус послалась на п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, п. 4.15 і 4.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв'язку із цим ОСОБА_1 було відмовлено у видачі вказаних свідоцтва про право власності на 1/2 частину земельної ділянки та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину земельної ділянки, про що винесено постанову від 21 березня 2018 року. Вважає, що постанова винесена із дотриманням вимог чинного законодавства, а позовна заява є надуманою, безпідставною та задоволенню не підлягає.
		У підготовчому судовому засіданні 20 серпня 2018 року була присутня третя особа ОСОБА_4, яка пояснила, що працює у Посольстві України в державі Кувейт. Проживає у Кувейті, в Україну приїздить у відпустку. Зазначала у щорічних деклараціях про доходи за 2016 і 2017 рр. та про право власності на земельну ділянку, яку прийняла у спадщину відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2006 р. у справі № 2-491/06. У вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 покладається на розсуд суду. 
		Представник відповідача - Пятнадцятої Київської державної нотаріальної конторита треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5у судове засідання не з»явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановлений законом спосіб. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. 
		Заперечення з приводу розгляду справи без участі інших учасників, особи присутні в судовому засіданні не висловлювали.
		Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.
		Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 412/2003 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, спадкова справа відкрита Пятнадцятою київською державною нотаріальною конторою 27 березня 2003 року за заявою позивача ОСОБА_1 - дружиною померлого ОСОБА_6 (а.с.39)
		17 квітня 2003 року до Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшли заяви про прийняття спадщини донькою ОСОБА_4 і сином ОСОБА_7 (а.с.40,41)
		У матеріалах спадкової справи № 412/2003 наявна копія державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого ОСОБА_6 20 лютого 1998 року щодо земельної ділянки площею 0,0511 га, розташованої на території Озерської сільської Ради (а.с.74), а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 жовтня 2017 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,0511 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, для колективного садівництва, належної ОСОБА_6 (а.с.76-78) 
		Судом було витребувано із архіву Деснянського районного суду м. Києва і досліджено у судовому засідання матеріали цивільної справи № 2-491/06 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, треті особи: Київське міське управління юстиції, Садівниче товариство «Нафтовик», Озерська сільська рада Бородянського району Київської області, ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів. 
		Із матеріалів цієї цивільної справи вбачається, що 10 листопада 2005 року ОСОБА_4 і ОСОБА_7 звернулись до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи: Київське міське управління юстиції, Садівниче товариство «Нафтовик», Озерська сільська рада Бородянського району Київської області, ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на частину спадкового майна. 
		Серед позовних вимог була вимога визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування по 1/3 частині за кожним на земельну ділянку, розташовану на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області. 
		30 січня 2006 року ОСОБА_4 і ОСОБА_7 змінили позовні вимоги у справі № 2-491/06, просили визнати за кожним із них право власності в порядку спадкування по 1/6 частині на вказану земельну ділянку. 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, за умовами якої визнано за ОСОБА_4 і за ОСОБА_7 в порядку спадщини за законом право власності по 1/6 частині земельної ділянки площею 0,0511 га по АДРЕСА_4. Провадження у справі закрито.
		Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 не оскаржувалась та набрала законної сили 22 березня 2006 року.
		21 березня 2018 року державний нотаріус Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. винесла постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, для ведення колективного садівництва після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
		У вказаній постанові державний нотаріус Щербенко О.В. послалась на те, що згідно з ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 спадщина мала бути оформлена по 1/3 частині земельної ділянки кожному спадкоємцю: сину, дочці, дружині, так як земельна ділянка була передана померлому у приватну власність безоплатно згідно рішення виконкому Озерської сільської ради від 29.07.1997 р. № 47. В обгрунтування постанови нотаріус послався на п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, п. 4.15 і 4.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
		Суд критично оцінює висновок державного нотаріуса Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори ЩербенкоО.В. щодо змісту ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 та її невідповідності вимогам закону.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні Європейського Суду у справі «Совтрансавто Холдінг проти України» від 25 липня 2002 року вказано про те, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Присутня у підготовчому судовому засіданні 20 серпня 2018 року ОСОБА_4 підтвердила, що як працівник Міністерства зовнішніх справ України зазначала у щорічних деклараціях про доходи за 2016 і 2017 рр. про право власності на земельну ділянку, яку прийняла у спадщину відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2006 р. у справі № 2-491/06. У Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у деклараціях ОСОБА_4 зазначено про володіння часткою у 16,67% земельної ділянки площею 511 кв.м у с. Озера Бородянського району Київської області (а.с.142-143)
		Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 
		ОСОБА_1, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 прийняли у спадщину належну ОСОБА_6 земельну ділянку. 
		Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 є співласниками земельної ділянки.
		Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Розмір частки може встановлюватись за домовленістю співвласників.
		Вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розмір часток земельної ділянки, яка входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 були предметом розгляду у справі № 2-491/06 у Деснянському районному суді м. Києва. 
		ОСОБА_4 і ОСОБА_7 висловили свою волю у мировій угоді від 16 березня 2006 року, в якій зазначено, що згодні на 1/6 частини земельної ділянки кожному. 
		Як зазначено вище, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, провадження в справі закрито. 
		Затвердження судом мирової угоди про поділ спадщини між спадкоємцями не суперечить законодавству України.
		Право спадкоємців змінювати розмір частки у спадщині когось із них передбачено ч. 3 ст. 1267 ЦК України. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2006 року у справі № 2-491/06 змінено розмір часток спадкоємців за законом в спадщині.
		Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		А отже ОСОБА_4 і ОСОБА_5 або ОСОБА_5, як донька померлого ОСОБА_5, позбавлені права подавати позов про визнання за ними права власності у порядку спадщини за законом на частину земельної ділянки більшої, аніж по 1/6 частині. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про нотаріат» на підтвердження права на спадщину видається відповідне свідоцтво.
		Згідно до частин першої і другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
		Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
		Оскільки ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2006 р. у справі № 2-491/06 визначені частки ОСОБА_4 і ОСОБА_7 щодо права власності в порядку спадщини за законом на земельну ділянку по 1/6 частині кожному, то частка ОСОБА_1 становить 2/3 частини земельної ділянки. 
		Також суд критично оцінює обгрунтування державним нотаріусом Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори ЩербенкоО.В. постанови від 21.03.2018 р. п.5 ч.1 ст. 57 СК України.
		За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. 
		Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.)
		Відповідно до ч. 1 і ч.2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Ч. 1 ст. 57 СК України доповнено п. 5 згідно з Законом № 4766-VI від 17.05.2012 р., тобто вже після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року на момент видачі ОСОБА_6 державного акту на право приватної власності на землю 20 лютого 1998 року цієї норми не існувало, а тому вона не може бути застосована в обгрунтування постанови нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом.
		Безпідставними є також посилання державного нотаріуса Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори ЩербенкоО.В. на п. 4.15 і 4.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. 
		Відповідно до підп. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п. 3 гл. 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
		Згідно з підп. 4.20 п. 4 гл. 10 розділу II цього Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
		У матеріалах спадкової справи № 412/2003 є копія державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого ОСОБА_6 20 лютого 1998 року (а.с.74) і витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 жовтня 2017 року (а.с.76-78)
		Отже, державний нотаріус Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. не вказала належні причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство, як це встановлено п. 3 гл. 13 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. А відтак суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією.
		Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		На засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. У п. 6 узагальнення роз'яснено: «в разі подання позову щодо оскарження нотаріальної дії з підстав недотримання приватним нотаріусом вимог чинного законодавства при їх вчиненні відповідачем буде сам приватний нотаріус. У разі пред»явлення вказаних позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори». У п. 12 узагальнення зазначено, що при задоволенні позову про оскарження нотаріальних дій суд має зазначити, які саме нотаріальні дії, коли і ким вчинені, скасовуються. Задовольняючи позов про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд в резолютивній частині рішення зазначає про скасування постанови (іншого відповідного акта) про це (з наведенням дати і органу, що її прийняв) і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.
		Статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 листопада 2009 року у справі «Кабулов проти України» вказано, що метою Конвенції є захист не теоретичних та ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних.
		Ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної державним нотаріусом Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. 21.03.2018 р. у спадковій справі № 412/2003, а також зобов'язання державного нотаріуса Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 2/3 частини земельної ділянки.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 141, 211, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 58, 124 Конституції України, ст.ст. 1218, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 34, 48, 50 Закону України «Про нотаріат», суд, -
		У Х В А Л И В:
		Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити. 
		Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесену 21.03.2018р. державним нотаріусом Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. (вих. №1645/02-31) в спадковій справі №412/2003 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_6 - скасувати.
		Зобов'язати державного нотаріуса Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р., на 2/3 частини земельної ділянки, площею 0, 0511 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, для ведення колективного садівництва.
		Стягнути з Пятнадцятої Київської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 1409, 6 грн. 
		Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду. 
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
		Позивач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1. 
		Відповідач Пятнадцята Київська державна нотаріальна контора - код ЄДРПОУ 24377382,м. Київ, вул. Закревського, 47.
		Третя особа ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2. 
		Третя особа ОСОБА_5 - РНОКПП невідомий, АДРЕСА_3. 
		Повний текст рішення суду складено 01 листопада 2018 року. 
		Суддя Деснянського районного суду м. Києва    О.Б. Саламон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...