Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2140/1942/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2018. Зареєстровано: 07.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2018.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Результат оскарження 26.02.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1942/1815 год. 37 хв. 
		 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Дубровної В.А.,
		при секретарі: Мельник О.О., 
		за участю представників:
		позивача  ОСОБА_1
		відповідача  ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
		 
		встановив:
		 
		21 вересня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3І.) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17. 
		Відповідно до змісту позовної заяви та пояснень від 02.11.2018 р. вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач отримав від ГУ ДФС у Херсонській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17, де станом на 28 лютого 2018 року зазначена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6786,00 грн. Позивач не погоджується з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) з тих підстав, що з липня 2016 р. є пенсіонером та отримує пенсію за віком. При цьому, зазначає, що 26.01.2018 р. ФОП ОСОБА_3 подала до ОДПІ звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., у якому помилково відобразила в таблиці 2 суми нарахування ЄСВ у розмірі 8 448,00 грн. Отримавши вимогу ГУ ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17, позивачем подано до Херсонської ОДПІ та ГУ ДФС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі повідомлення про помилкове нарахування ЄСВ за 2017 р., до якого додано нову податкову звітність з нульовими показниками щодо сплати ЄСВ за 2017 р., проте вказана звітність відповідачем була проігнорована. Враховуючи, що на момент звернення до суду чинне законодавство не передбачає подання уточнюючого звіту по нарахуванню ЄСВ або відкликання помилково поданої звітності, тому позивач вважає ефективним способом захисту своїх прав скасування вимоги про сплати боргу (недоїмки) в судовому порядку. 
		Ухвалою суду від 26.09.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 22.10.2018 року.
		У строк встановлений судом, 08.10.2018 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що суми самостійно визначеної бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована податковим органом відповідно до вимог "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, є правомірною і скасуванню не підлягає. 
		Протокольною ухвалою суду від 22.10.2018 року відкладено розгляд справи до 29.10.2018 р.
		Протокольною ухвалою суду від 29.10.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2018 р.
		Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 з 13.07.1995 р. зареєстрована фізичною особою - підприємцем, є платником єдиного податку.
		Відповідно до пенсійного посвідчення від 12.10.2016 р. серії ААІ № 743222 ОСОБА_3 є пенсіонером за віком.
		26 січня 2018 р. позивачем подано до Херсонської ОДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в таблиці 2 якого нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в сумі 8 448,00 грн. 
		19 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області сформовано вимогу № Ф-19423-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 6 786,00 грн., який обліковується станом на 28.02.2018 р. 
		18.09.2018 р. позивачем направлено до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області повідомлення про помилкове нарахування ЄСВ за 2017 рік, до якого додано нову редакцію звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, з нульовими показниками. 
		Аналогічне повідомлення 19.09.2018 р. направлено позивачем до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, у змісті якого ФОП ОСОБА_3 повідомляє, що з липня 2016 р. є пенсіонером та отримує пенсію за віком, договору про добровільну участь у системі державного соціального страхування не укладала, у зв'язку з чим "звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік" від 26.01.2018 р. просить вважати недійсним та не визнавати дану звітність як податкову. 
		Не отримавши відповіді на вказані повідомлення та вважаючи себе звільненою від обов'язку сплати ЄСВ за 2017 рік, позивач звернулася до суду з даним позовом. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 (надалі - ПК України).
		Відповідно до пп.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст.19 ПК України органи контролю здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. 
		Приписами пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України передбачено, що органи контролю, серед іншого, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)
		Відповідно до п.2 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та наі регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI ).
		Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI та пп. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування. 
		Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по - перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. 
		Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 805/2195/17-а.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Крім того, суд вказує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи - підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. 
		Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
		З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449. 
		Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		При цьому, подання особою "звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. 
		У ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивач з липня 2016 р. є пенсіонером за віком, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 звільнена від сплати єдиного внеску за 2017 рік. 
		Відповідно до приписів п. 4 розділу VІ Інструкції № 499 на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи орган доходів і зборів формує вимогу про сплату боргу (недоїмки) та надсилає її у визначені законом строки на адресу боржника.
		Згідно наявних в матеріалах справи даних інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_3 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, станом на 09.02.2018 р. обліковуються операції щодо самостійного нарахування платником податків єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8 448,00 грн., згідно звіту № 17286645 від 26.01.2018 р., з терміном сплати 09.02.2018 р., зменшення переплати в сумі 1 662,00 грн. та збільшення недоїмки зі сплати ЄСВ в сумі 6 786,00 грн.
		Отже, суд вважає, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом, проте без урахування тієї обставини, що позивач має законне право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування.
		Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог серед іншого, зазначив, що діючим Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті. Також зазначив, що діючим законодавством не передбачено порядок дій контролюючого органу у випадку звернення особи щодо зняття / здійснення коригування помилково вказаних сум у звітах.
		Щодо вказаного доводу представника відповідача, суд вказує наступне. 
		Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.
		Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
		Пунктом 6 розділу VI Інструкції № 499 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у випадку її скасування судом. 
		Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч.2 ст.77 КАС України)
		Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування вимоги ГУ ДФС у Херсонській області від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17 про сплату ФОП ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 6 786,00 грн. 
		При цьому, суд зазначає, що згідно зіст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, щостаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутностінебезпідставної заявиза Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бутиефективнимяк у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі"Афанасьєв проти України"від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		З огляду на викладене, суд вважає, що задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги ГУ ДФС у Херсонській області від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17 про сплату ФОП ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 6 786,00 грн. не дозволить ефективно захистити порушені права позивача, оскільки скасування даного рішення відповідача не є підставою для виключення з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_3 суми недоїмки з єдиного внеску у розмірі 6 786,00 грн.
		Отже, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_3 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 шляхом виключення операції від 09.02.2018 р. щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування № 17286645 від 26.01.2018 р. на суму 8 448,00 грн.
		Крім того, суд не приймає до уваги довід відповідача про те, що позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат. 
		Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про наступне. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується платіжним документом № 0.0.1137876768.1 від 19.09.2018 р.
		Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		вирішив:
		 
		Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання 73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
		Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області від 19.03.2018 р. № Ф-19423-17 про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 6 786,00 грн.
		Зобов'язати Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 шляхом виключення операції від 09.02.2018 р. щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування № 17286645 від 26.01.2018 р. на суму 8 448,00 грн.
		Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання 73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 листопада 2018 р. 
		 
		Суддя Дубровна В.А. 
		 
		кат. 10.1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...