Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/5416/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 11-873апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А НО В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2018 року 
		м. Київ
		Справа № 820/5416/16 (К/9901 /17535/18)
		Провадження № 11-873апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі: 
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова 0. С., Кібенко 0. Р., КнязеваВ.С., ЛобойкаЛ.М., ЛященкоН.П., Прокопенка 0. Б., РогачЛ.І., Ситнік 0. М., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 на ухвали Харківського окружного адміністративного суду (суддя Полях Н. А.) від 10 жовтня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Чалий І. С., судді: П'янова Я. В., Зеленський В. В.) від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_10 до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу Дмитрієва Анатолія Анатолійовича про зобов'язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2016 року ОСОБА_10 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправними дії начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - ГУНП у Харківській області) Дмитрієва А. А., які полягають в порушенні Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) щодо припинення дій Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), виражених у постійних телефонних дзвінках на домашній телефон позивачу, який є інвалідом другої групи, що порушують його особисте життя, спокій, і ведуть до неврологічного стресу, а також у порушенні вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) порядку та строків розгляду його заяв;
		- зобов'язати начальника ГУНП у Харківській області Дмитрієва А. А. діяти в порядку, визначеному ч. 2 ст. 19 Конституції та законами України, припинити дії КП «Харківводоканал», які порушують особисте життя людини, при цьому не маючи для цього підстав, договірних відносин, які дають право на такі дії;
		- зобов'язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_10 від 25 січня, 25 квітня та 13 червня 2016 року відповідно до вимог Законів № 580-VIII; № 393/96-ВР.
		Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, відмовив ОСОБА_10 у відкритті провадження в цій справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення вказаних ухвал).
		За правовою позицією суду першої інстанції, викладеною в зазначеній ухвалі і підтриманою судом апеляційної інстанції, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як спірні правовідносини в даній справі не пов'язанні безпосередньо із здійсненням владних управлінських функцій, а тому цей спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
		04 січня 2017 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні 
		скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 липня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
		 
		процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		25 січня 2016 року ОСОБА_10 звернувся до начальника Київського ВП ГУНП у Харківській області із заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин у порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме: невиконання судового рішення та вчинення хуліганських дій КП «Харківводоканал», виражених у постійних телефонних дзвінках на домашній телефон позивачу (інваліда другої групи), які порушують його особисте життя, спокій, і ведуть до неврологічного стресу. Також позивач просив начальника Київського ВП ГУНП у Харківській області вчинити дії щодо стримання КП «Харківводоканал» в постійних телефонних дзвінках.
		25 квітня 2016 року ОСОБА_10 звернувся до КП «Харківводоканал» та начальника ГУНП у Харківській області Дмитрієва А. А. із заявою про вжиття заходів щодо припинення постійних телефонних дзвінків КП «Харківводоканал» з погрозами про відключення позивачу холодного водопостачання.
		13 червня 2016 року до Харківської місцевої прокуратури №2 надійшла заява ОСОБА_10 стосовно невиконання начальником Київського ВП ГУНП у Харківській області своїх службових обов'язків, а саме: ненадання відповіді на заяви позивача від 25 січня та 25 квітня 2016 року в порядку Законів № 580-VIII; 
		№ 393/96-ВР.
		13 червня 2016 року Харківська місцева прокуратура № 2 зазначену скаргу направила за належністю до Управління кадрового забезпечення ГУНП у Харківській області та повідомила позивача, що вона не здійснює нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до підп. 33 п. 5 розд. «Прикінцеві положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».
		Вважаючи протиправними дії начальника ГУНП у Харківській області Дмитрієва А. А, які полягають в порушенні ним Закону № 580-VIII щодо припинення дій КП «Харківводоканал», виражених у постійних телефонних дзвінках позивачу, а також у порушенні вимог Закону № 393/96-ВР порядку та строків розгляду його заяв, ОСОБА_10 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4. та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст. З КАС України).
		Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Як убачається з адміністративного позову та установлено судом, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_10 посилається на бездіяльність ГУНП у Харківській області щодо нерозгляду його заяв від 25 січня, 25 квітня та 13 червня 2016 року, які подані в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також зобов'язання відповідача розглянути ці заяви відповідно до вимог Законів № 580-VIII; № 393/96-ВР.
		За ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Згідно із ст. З зазначеного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
		Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
		За приписами ст. 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Аналізуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій (ненадання відповіді на заяви ОСОБА_10 від 25 січня, 25 квітня та 13 червня 2016 року, подані в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»), а тому ця справа підлягає розгляду за правилами КАС України.
		З огляду на наведене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає помилковими висновки суду першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі не є публічно- правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суди належним чином не визначили характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на продовження розгляду є (…) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали (…) суду першої інстанції та (…) апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити, ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасувати.
		Справу за позовом ОСОБА_10 до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу Дмитрієва Анатолія Анатолійовича про зобов'язання вчинити певні дії- направити для продовження розгляду до Харківського апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  І.В. Саприкіна
		Судді:                                    
		С. В. Бакуліна Л.М. Лобойко 
		В. В. Британчук  Н.П. Лященко
		Д. А. Гудима     О.Б. Прокопенко
		В. І. Данішевська Л.І. Рогач
		О. С. Золотніков  О.М. Ситнік
		О. Р. Кібенко   В.Ю. Уркевич
		В.С. Князєв   О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...