Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/458/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: 61-44869ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		08 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 569/458/18
		провадження № 61-61-44869св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О.,                 Мартєва С. Ю.            
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року у складі головуючого судді Гордійчук І. О. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року у складі суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до                           ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.
		Позов мотивовано тим, що 06 листопада 1996 року між ОСОБА_4 та                    ОСОБА_5 був укладений шлюб. Від спільного подружнього життя мають повнолітніх дітей - синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначала, що з грудня 2010 року вона постійно проживає в м. Карлсруе (Німеччина). Оскільки, шлюб існує лише формально, збереження його та подальше спільне життя із відповідачем суперечить її інтересам, просила суд про розірвання шлюбу із ОСОБА_5 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня                 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований виконавчим комітетом Тульчинської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 06 листопада 1996 року, актовий запис № 10. 
		Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між сторонами існує формально, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
		У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5  просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на думку відповідача під час судового розгляду не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що через різність характерів та поглядів на життя шлюб між ним та ОСОБА_4 розпався.
		Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 569/458/18 із Рівненського міського суду Рівненської області.
		У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.
		30 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, вказуючи на те, що підстав для задоволення його скарги немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.
		Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1, виданого 30 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області, 06 листопада 1996 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Тучинської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєне прізвище ОСОБА_5. Від спільного подружнього життя сторони мають повнолітніх дітей - синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_4 зазначала, що фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, окреме проживання та відсутність спілкування свідчить про неможливість збереження шлюбу.
		Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
		Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
		Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті                           105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
		За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
		Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
		Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, враховуючи обставини справи, відсутність у сторін неповнолітніх дітей та спору щодо майна, дійшли обґрунтованого висновку про те, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 носить формальний характер, вони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача.
		Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_4, суди виходили з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що під час судового розгляду не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме через різність характерів та поглядів на життя шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпався, є неприйнятними, спростовуються вищевикладеним та зводяться до незгоди із судовим рішенням.
		Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня                  2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             В. М. Симоненко
		 
		                                                                                       А.О. Лесько
		 
		                                                                                      С.Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...