Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/34909/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2018. Зареєстровано: 09.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/761/845/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002150

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/34909/17
		Провадження №1-кп/761/845/2018 
		В И Р О К 
		іменем України
		30 жовтня 2018 року 
		Шевченківський районний суд м. Києва
		у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинувачених  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		потерпілого  ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , член Вищої ради правосуддя, раніше не судимий,
		ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Головіно Сахалінської області Російської Федерації, громадянина України, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , арбітражний керуючий, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000002150 від 19.08.2016,-
		 
		У С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються кожен окремо у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, за таких обставин.
		Згідно з висунутим 27.05.2017 року обвинуваченням, ОСОБА_10 є адвокатом, адвокатську діяльність якого зупинено з 27 квітня 2015 року у зв`язку з обранням членом Вищої ради юстиції України.
		Також згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_12 на підставі довіреності №1 від 08.08.2016 року представляє інтереси ТОВ Богадар та, за необхідності, надає правову допомогу у зв`язку з господарським спором, учасником якого є ТОВ Богадар. Приблизно з 2006 року ОСОБА_12 підтримує робочі стосунки з арбітражним керуючим ОСОБА_11 
		17 серпня 2016 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, у приміщенні ресторану Тифліс, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Рогнідинська, буд.1/13, ОСОБА_12 зустрівся зі ОСОБА_11 для отримання від нього безоплатної консультації щодо судової перспективи господарського спору про визнання недійсним патентів ТОВ Богадар.
		Під час розмови у ОСОБА_11 виник злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , який представляє інтереси ТОВ Богадар. Для доведення свого злочинного умислу до кінця, з метою введення ОСОБА_12 в оману щодо наявності у нього впливових зв`язків у судовій гілці влади та забезпечення винесення судом рішення на користь ТОВ Богадар, того ж дня, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 про свій злочинний план та запропонував останньому взяти участь у вчиненні злочину, на що ОСОБА_10 погодився.
		При цьому ОСОБА_10 усвідомлював, що в силу своїх службових повноважень як член Вищої ради юстиції України, не будучи суддею, уповноваженим на розгляд конкретних справ, не може реально забезпечити ухвалення судом будь-якого рішення.
		Під час розмови ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 , що його давній приятель ОСОБА_10 , з яким він щойно мав розмову, будучи членом Вищої ради юстиції України, за допомогою своїх зв`язків у Вищому господарському суді України, безпосередньо через голову Вищого господарського суду України ОСОБА_13 , може забезпечити прийняття рішень будь-якими господарськими судами в Україні незалежно від інстанції та місця знаходження та, відповідно, вирішити питання про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними патентів ТОВ «Богадар» і залишення його в силі судами апеляційної та касаційної інстанції. При цьому ОСОБА_11 наголосив, що вирішення даного питання, згідно вимоги ОСОБА_10 , буде коштувати 500000 доларів США.
		Усвідомлюючи, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом обману намагаються, спонукати його до добровільної передачі грошових коштів, через створення у нього хибної впевненості у вигідності таких дій та можливості впливу члена Вищої ради юстиції України на прийняття рішень судами, ОСОБА_14 19.08.2016 року звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою виявлення, фіксації і припинення можливих злочинних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 
		06 вересня 2016 року о 14 годині 31 хвилині у приміщенні ресторану «Тифліс» ОСОБА_12 згідно попередньої домовленості зустрівся зі ОСОБА_11 , який під час розмови повідомив, що грошові кошти у сумі 500000 доларів США необхідно буде сплатити у три етапи: 150000 доларів США за позитивне рішення суду першої інстанції,150 000 за позитивне рішення апеляційного суду, 200000 доларів США за позитивне рішення Вищого господарського суду України. ОСОБА_11 також повідомив, що ОСОБА_10 поставив вимогу, щоб грошові кошти передавалися не пізніше ніж за тиждень до судового засідання, на якому повинно бути прийнято судове рішення.
		Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 домовились, що перша передача грошових коштів у сумі 150000 доларів США повинна відбутись 21 вересня 2016 року перед судовим засіданням, яке призначене на 26 вересня 2016 року.
		20 вересня 2016 року о 22 годині 38 хвилин у телефонній розмові, що відбулася між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні узгодили свої подальші злочинні дії та інші обставини вчинення стосовно ОСОБА_12 кримінального правопорушення, ОСОБА_10 виразив стурбованість з приводу можливого викриття його у вчиненні злочину. Зокрема, ОСОБА_10 у завуальованій формі дав усну вказівку ОСОБА_11 ,що після отримання останнім грошових коштів їх необхідно буде десь сховати та нікуди з грошима більше не їхати, чекати від нього подальших вказівок. Крім того, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 , що він розрахується з ним пізніше у місті Житомир. Також ОСОБА_10 наголосив на тому, щоб ОСОБА_11 одразу після отримання від ОСОБА_12 грошових коштів повідомив ОСОБА_10 про це у прихованій формі.
		21 вересня 2016 року о 12 годині 55 хвилин ОСОБА_11 , перебуваючи поблизу ресторану Поляна, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,буд.2/4, діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою незаконного заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_12 , вважаючи, що отримує від останнього грошові кошти у сумі 150000 доларів США, отримав грошові кошти у сумі 51000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на вказану дату становило 1315800 гривень, для нібито оплати за винесення судом першої інстанції рішення на користь ТОВ Богадар.
		Надаючи грошові кошти, ОСОБА_12 , будучи раніше введеним в оману щодо вигідності передачі такого майна, усвідомлював, що надає її представнику Вищої ради юстиції, що наділений повноваженнями формувати суддівський корпус, який не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку із можливостями займаної посади. У той же час ОСОБА_10 , одержуючи за співучасті ОСОБА_11 грошові кошти, розумів (не міг не розуміти) значущість займаної ним посада, її статусність та можливості; ураховував також вагомість цієї посади у сприйнятті ОСОБА_12 , мету, яку той переслідував, та переконаність останнього у тому, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає ОСОБА_10 .
		Одразу після отримання ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 51000 доларів США його було затримано у порядку ст.208 КПК України.
		Таким чином, з причин, які не залежали від їх волі, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не вчинили усіх дій, що вважали за необхідне для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 у сумі 500000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на вказану дату становило 12900000 гривень.
		З огляду на наведене ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні незакінченого замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом обману, та їх дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 , категорично заперечуючи свою участь у вчиненні будь-яких злочинних дій, наявність будь-якої злочинної змови зі ОСОБА_11 на заволодіння майном ОСОБА_12 шляхом шахрайства, пояснив, що протягом тривалого часу підтримував дружні стосунки зі ОСОБА_11 . У період серпня вересня 2016 року останній жодного разу не звертався до нього з пропозицією посприяти будь-яким фізичним та юридичним особам, у тому числі ОСОБА_12 , якого він взагалі не знав та ніколи не зустрічався, та ТОВ «Богадар», з посадовими особами чи власниками якого він також не був знайомий, не зустрічався.
		21.09.2016 о 12.14 год., як йому потім стало відомо, ще до фактичного затримання ОСОБА_11 з переданими йому ОСОБА_12 грошовими коштами, працівниками Генеральної прокуратури України йому, ОСОБА_10 , була вручена повістка про виклик на допит до Генеральної прокуратури України в якості підозрюваного, у той час, коли будь-яка підозра йому взагалі не була оголошена.
		В цей же день, увечері, на допиті, який проводився слідчим прокуратури ОСОБА_15 , йому в порушення вимог чинного кримінального процесуального закону, неуповноважною особою була вручена постанова про оголошення підозри у намаганні за змовою зі ОСОБА_11 заволодіти грошовими коштами ОСОБА_12 .
		У подальшому під час проведення досудового розслідування слідчі та прокурори постійно допускали суттєві порушення вимог КПК України щодо збирання доказів нібито його та ОСОБА_11 винуватості, у тому числі порушували права підозрюваних на захист та чинили психологічний тиск на них.
		Вважає, що на прохання зацікавленої особи, яка перебувала у дружніх стосунках з високопосадовцями Генеральної прокуратури України, щодо нього, а саме ОСОБА_10 , із використанням його особистих стосунків зі ОСОБА_11 , через ОСОБА_12 була вчинена провокація злочину з метою усунути його від посади члена Вищої ради юстиції. Усі представлені стороною обвинувачення докази просить визнати недопустимими, оскільки вони зібрані із суттєвим порушенням вимог КПК України.
		Зокрема, ОСОБА_10 стверджував, що тривалий час був знайомий з власником мережі «АТБ-маркет» ОСОБА_16 та його зятем - народним депутатом України ОСОБА_17 .
		Після розлучення ОСОБА_17 з донькою ОСОБА_16 відносини між вказаними особами погіршились в силу наявності декількох спорів у судах. ОСОБА_16 вважав, що ОСОБА_10 допомагав ОСОБА_17 у вирішенні цих спорів, а тому протягом 2016 року неодноразово погрожував обвинуваченому неприємностями, якщо ОСОБА_10 не стане на сторону ОСОБА_16 , у зв`язку із чим обвинувачений вимушений був звертатись з відповідним заявами до керівництва Вищої ради юстиції.
		За показаннями обвинуваченого, оскільки ОСОБА_10 не погодився з пропозиціями ОСОБА_16 , останній через своїх знайомих та друзів у правоохоронних органах вирішив помститися ОСОБА_10 шляхом вчинення щодо нього провокації злочину та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Одночасно звернув увагу на обставини швидкого поширення в загальнодоступній мережі, засобах масової інформації відео затримання ОСОБА_18 , його показання, поширення поспішних заяв представників Генеральної прокуратури з оцінками події.
		Крім того, вважає, що саме ОСОБА_12 був спеціально підібраний правоохоронними органами для вчинення провокації злочину та імітування обстановки злочину щодо нього, оскільки за даними відкритих джерел, раніше неодноразово вчиняв аналогічні провокації щодо судді Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_19 ; державного виконавця ОСОБА_20 ; державного виконавця ОСОБА_21 ; інспектора архітектурно-будівельного контролю м. Житомира ОСОБА_22 ; голови Володар-Волинської РДА Житомирської області ОСОБА_23 ; державного реєстратора ОСОБА_24 . 
		ОСОБА_11 , який страждає на тяжку хворобу, через яку не міг повністю усвідомлювати значення дій ОСОБА_12 та керувати своїми діями; який до того ж не був та не є адвокатом, ніколи не займався судовими справами стосовно інтелектуальної власності, не мав наукових праць у цій галузі; був визначений працівниками правоохоронних органів як співучасник злочину тільки тому, що був знайомий з ним, ОСОБА_10 .
		Будучи допитаниму судовомузасіданні,обвинувачений ОСОБА_11  категорично заперечував висунуте йому обвинувачення, дав показання, відповідно до яких він тривалий час підтримував дружні стосунки з ОСОБА_10 , був знайомий також із ОСОБА_12 . У серпні 2016 року останній зателефонував йому та призначив зустріч з метою порадитись по якомусь питанню. 17.08.2016, зустрівшись з ОСОБА_12 у м. Києві, у ресторані «Тифліс», від ОСОБА_12 почув пропозицію прийняти участь у представництві інтересів ТОВ «Богадар» у господарському суді з приводу спору, пов`язаному з патентами.
		Оскільки ОСОБА_11 не був фахівцем в цій галузі права, то відмовив ОСОБА_12 . Проте останній став наполягати не тільки на його участі у справі, а й запропонував залучити до цього і ОСОБА_10 . Саме ОСОБА_25 повідомив ОСОБА_11 про те, що керівництво товариства готове заплатити їм гонорар за роботу по наданню правової допомоги 150 тисяч доларів США за першу судову інстанцію, 150 тисяч доларів США за другу інстанцію і 200 тисяч за третю інстанцію, загалом у розмірі 500000 доларів США, з передачею грошей частками. ОСОБА_12 запевнив, що гроші будуть виплачуватися авансом і якщо справа буде програна, то ОСОБА_11 просто не отримає наступні суми коштів. Вказана сума видалася ОСОБА_11 значно зависокою, але ОСОБА_12 запевнив, що ТОВ «Богадар» готове платити такі високі суми; оскільки виграш від справи також значний. При цьому ОСОБА_25 навів приклад, що від одного судового виграшу ТОВ «Богадар» виграло більше 100 млн. гривень. Це вплинуло на Шкляра і він погодився, оскільки вважав умови ОСОБА_12 нічим іншим як пропозицію прийняти участь в господарському спорі.
		Обвинувачений не заперечував, що на прохання ОСОБА_12 він зустрічався з ОСОБА_10 , проте останній, враховуючи його останню посаду члена ВРЮ, заявив, що на даний час не може займатися адвокатською діяльністю, відмовився від пропозиції, висловленої ОСОБА_12 , та порадив ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_26 .
		У подальшому ОСОБА_11 з ОСОБА_10 не зустрічався та не спілкувався. Через побоювання розриву відносин з ОСОБА_12 та неотримання гонорару про відмову ОСОБА_10 . ОСОБА_12 не повідомляв, а лише підтримував версію останнього про співпрацю з іншим обвинуваченим.
		Будучи самим введеним в оману ОСОБА_12 , незважаючи на застереження знайомих про неправомірну поведінку потерпілого, 21 вересня 2016 року приїхав до м. Києва, зустрівся з ОСОБА_12 та отримав від нього грошові кошти, вважаючи, що вони є авансом за подальшу роботу по наданню правової допомоги ТОВ «Богадар», після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
		При затриманні та у подальшому через порушення працівниками СБУ та Генеральної прокуратури України його права на захист, створення ними неналежних умов утримання та ненадання йому медичної допомоги у зв`язку із його хворобливим станом здоров`я, а також незабезпечення участі адвоката для його захисту, вимушений був обмовити ОСОБА_10 , заявивши про участь останнього у підготовці злочину.
		Вважає, що щодо нього та ОСОБА_10 ОСОБА_12 була вчинена провокація злочину, а матеріали кримінальної справи фактично сфальсифіковані працівниками правоохоронних органів.
		Відповідно дост.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За ч. 2ст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з положеннямист.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно дост.25КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно дост. 9 КПК України.
		Так, відповідно дост.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		За ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в :
		показаннях потерпілого ОСОБА_12 , відповідно до яких він був адвокатом та займався юридичною практикою з надання правової допомоги у вирішенні спорів фізичним та юридичним особам. З ОСОБА_10 знайомим не був та ніколи не зустрічався. Дізнався про цю особу від ОСОБА_11 , з яким підтримував дружні стосунки та періодично зустрічався. У серпні 2016 року, отримавши пропозицію представляти інтереси ТОВ «Богадар» у спорі про інтелектуальну власність, для отримання консультацій призначив зустріч зі ОСОБА_11 , який запропонував свою допомогу через члена ВРЮ ОСОБА_10 для отримання позитивного рішення для ТОВ «Богадар». Зі слів ОСОБА_11 ОСОБА_10 заявив, що за здійснення ним впливу на судові органи останній вимагає грошові кошти у розмірі 500000 доларів США, які слід передати частинами, а саме: по 150000 доларів США за першу та апеляційну інстанції та 200000 доларів США  за касаційну інстанції. При цьому ОСОБА_12 не зміг уточнити, коли саме -в першу зустріч чи у подальшому - була названа сума винагороди для ОСОБА_10 . У подальшому, зрозумівши, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 таким чином намагаються у незаконний спосіб заволодіти його та товариства грошима, 19.08.2016 звернувся з відповідною заявою до Генеральної прокуратури України, після чого відповідні відомості були внесені до ЄРДР, порушена кримінальна справа та він як потерпіла особа дав свою згоду на співробітництво з правоохоронними органами, не заперечуючи тих обставин, що як адвокат фактично не мав права цього робити.
		Протягом серпня  вересня 2016 року він разом з співробітниками СБУ та працівниками Генеральної прокуратури України фіксував усі зустрічі зі ОСОБА_11 за допомогою технічних засобів, а 21.09.2016 під контролем правоохоронних органів передав ОСОБА_11 частину грошових коштів, а саме 51000 доларів США, 1000 доларів США з яких належала особисто йому.
		З самого початку спілкування зі ОСОБА_11 вважав останнього та ОСОБА_10 шахраями, а тому і звернувся з відповідною заявою до ГПУ за захистом своїх прав.
		Одночасно ОСОБА_12 в суді зазначив, що представники ТОВ «Богадар» знайшли його через мережу Інтернет, оскільки він є відомим адвокатом в м.Житомирі, з ним зв`язалися через мессенджер «Вайбер», запропонували йому зайнятися господарською справою Товариства. Після того як він погодився на пропозицію, йому передали довіреність та документи, пов`язані зі справою. ОСОБА_12 підтвердив, що перед отриманням цього доручення ніколи не зустрічався з представниками ТОВ «Богадар». Як він пояснив, довіреність та документи по господарській справі йому передали поїздом. Де знаходиться оригінал довіреності пояснити не зміг. Обґрунтовує необхідність своєї участі в господарській справі за участю ТОВ «Богадар» необхідністю підготувати заперечення на позов.
		Також на обґрунтування висунутого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення прокурор посилається на долучені та безпосередньо досліджені судом фактичні дані, які містяться в 
		- заяві ОСОБА_12 , адресованій заступникуГенерального прокурораУкраїни ОСОБА_27 , щодо вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 протиправних дій. Згідно з відмітками, вказана заява була зареєстрована в приймальні Генеральної прокуратури України за вх. № 186166-16 від 19.08.2016, на заяві міститься відмітка за вх. № 07/1-285зв-16 від 22.08.2016 з приймальні громадян. Додатки в заяві не зазначені, містяться резолюції посадових осіб Генеральної прокуратури України для організації в порядку ст. 214 КПК України;
		   - кольоровій фотокопії «довіреності № 1», виданій ТОВ «Богадар» 08 серпня 2016 року ОСОБА_12 на представництво,
		- копії посвідчення адвоката № 72 від 24.11.2010 року ОСОБА_12 , виданого на підставі на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 366 від 24.12.2004 року, виданого рішенням кваліфікаційно  дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, правильність копії підтверджується підписом ОСОБА_12 ,
		- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №420161000000002150 про внесення відомостей 19.08.2016 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, витяг сформований 18.11.2016;
		- повідомленні заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_27 про прийняття кримінального провадження до провадження та початок досудового розслідування (відповідно до ст. 111 КПК України), яке підписано старшим слідчим в ОВС ГПУ ОСОБА_28 , датоване також 19.08.2016,
		- постанові від 19.08.2016 заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки  начальника першого слідчого відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі, 
		- постанові від 06.10.2016 заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі, 
		- постанові від 06.10.2016 року заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 про зміну групи слідчих, до якої увійшов, серед інших: заступник начальника департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України  начальник управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_31 , старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , а також старший слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 ,
		- постанові від 19 жовтня 2016 року заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 про зміну групи слідчих, до якої увійшов, серед інших старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_32 , а також старший слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 
		- постанові від 21.09.2016 Генерального прокурора ОСОБА_33 про зміну групи прокурорів, до якої увійшли: начальник відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_34 , заступник начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_35 , та інші ,у тому числі сам Генеральний прокурор ОСОБА_36 
		- постанові від 22.08.2016 заступника Генерального прокурора ОСОБА_27 про визначення групи прокурорів, до якої увійшли зазначені посадові особи ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , у тому числі заступник Генерального прокурора ОСОБА_27 , 
		-постанові від30.09.2016Генерального прокурорапро визначенняпідслідності увказаному кримінальномупровадженні,доручено здійснюватиДепартаменту зрозслідування ОВСу сферіекономіки Генеральноїпрокуратури України,із зазначенням необхідності запобігання неефективному слідству,
		- письмовій згоді ОСОБА_12 від 19.08.2016 на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій ,
		- постанові від 26.08.2017 старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень Департаменту Генеральної прокуратури ОСОБА_28 про залучення  ОСОБА_12 до проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні № 420160 00000002150 від 19.08.2016 у період з 19.08.2016 по 19.10.2016,
		- дорученні заступника Генерального прокурора України ОСОБА_37 від 26.08.2016 ГУ БКОЗ СБ України провести негласні слідчі дії у кримінальному провадженні № 42016000000002150 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва,
		- дорученнях від 14.09.2016 від 21.09.2016 прокурора відділу Генеральної прокурори України ОСОБА_38 БКОЗ СБ України провести негласні слідчі дії у кримінальному провадженні № 42016000000002150 на підставі ухвал Апеляційного суду міста Києва від 14.09.2016, 25.09.2018, 26.09.2018,
		- постанові від 21.09.2016 прокурора ОСОБА_39 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) стосовно ОСОБА_11 , проведення якої доручити співробітникам ГУ БКОЗ СБ України, залучити ОСОБА_12 , використати заздалегідь ідентифіковані засоби  грошові кошти у сумі 1200 доларів США, надані ОСОБА_12 , та грошові кошти у сумі 50000 доларів США, які отримати в Службі безпеки України, одночасно зазначено про необхідність створення уяви про скоєння реального злочину з метою викриття ,
		- ухвалах Апеляційного суду міста Києва від 25.08.2016, 26.08.2016, 14.09.2016,14.09.2016 у кримінальному провадженні № 42016000000002150 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.4 ст.190 КК України, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 ,
		- протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій : від 26.09.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за результатами аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-137008т/НСД від 25.08.2016, додаток до протоколу  ДВД Р від 16.09.2016 № 869 з відеофіксацією, 
		- від 27.09.2016 року про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за результатами аудіо, відеоконтролю ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13708т/НСД від 25.08.2016, додаток до протоколу  ДВД Р від 21.09.2016 № 870 з відеозображенням;
		   - від 27.09.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_10 , ОСОБА_40 та ОСОБА_11 за результатами аудіо контролю ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13708т/НСД від 25.08.2016 та №01-13732т/НСД, додаток до протоколу  ДВД Р від 26.09.2016 № 867, інформація на якому відсутня; 
		- від 29.09.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за результатами аудіо контролю ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13732т/НСД від 26.08.2016, додаток до протоколу  ДВД Р від 26.09.2016 № 867, інформація на якому відсутня; 
		- від 26.09.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за результатами аудіо, відеоконтролю ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13708т/НСД від 25.08.2016, додаток до протоколу  ДВД Р від 06.09.2016 №868 з відеозображенням;
		- від 04.10.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_10 , ОСОБА_40 , ОСОБА_26 та ОСОБА_11 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13708т/НСД від 25.08.2016 та №01-13732т/НСД від 26.08.2018 року, додаток до протоколу  ДВД Р від 26.09.2016 № 867, інформація на якому відсутня; 
		- від 04.10.2016 про фіксування отриманих фактичних даних  розмов ОСОБА_11 та ОСОБА_26 за результатами проведення зняття транспортних телекомунікаційних мережі на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-14946т/НСД від 14.09.2016, додаток до протоколу  ДВД Р від 26.09.2016 № 867, інформація на якому відсутня; 
		- від 26.10.2016 про фіксування отриманих фактичних даних за результатами проведення спостереження за ОСОБА_10 , з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13732т/НСД від 26.08.2016;
		- від 26.10.2016 про фіксування отриманих фактичних даних за результатами проведення спостереження за ОСОБА_11 , з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва № 01-13708т/НСД від 25.08.2016,
		- протоколах огляду речей від 30.12.2016 року, а саме: оптичного диску формату ДВД  Р; від 30.12.2016 року, оптичного диску формату ДВД  Р; від 23.12.2016 року флеш-носій інформації microSDKingston 16 GB; від 23.12.2016 року флеш-носій інформації microSDKingston 16 GB,
		- постанові про речові докази від 24.11.2016 старшого слідчого в ОВС Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 42016000000002150 від 19.08.2016 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, - грошові кошти, виявлені та вилучені у ОСОБА_11 під час його затримання поблизу ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: 500 (п`ятсот) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США та 1000 (тисяча) купюр номіналом по1 (один) долар США, у сумі 51 (п`ятдесят одна тисяча) доларів США з серіями та номерами, зазначеними в протоколі,
		   - дані за результатами тимчасового доступу до речей та документів на підставі ухвал слідчих суддів до документів, які знаходяться у володінні операторів мобільного зв`язку щодо номерів телефонів, яким користуються ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , 
		- медичні документи стосовно стану здоров*я ОСОБА_11 , отримані за результатами тимчасового доступу до документів на підставі ухвал слідчих суддів, 
		   - висновок судово-психіатричного експерта № 169 від 14.02.2016 щодо ОСОБА_11 , відповідно до якого ОСОБА_11 на момент затримання та під час допиту будь  яким хронічним чи тимчасовим хворобливим психічним розладом не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними,
		- протоколі огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016 в період з 09.45 годин до 10.05 годин ОСОБА_12 , згідно протоколу 500 купюр номіналом по 100 доларів США та 1000 купюр номіналом по 1 долару США у загальній сумі 51000 доларів США. В протоколі зазначено 400 позицій серій та номерів купюр номіналом 100 доларів США. Додатком до протоколу наведені копії купюр номіналом 100 доларів США загалом 500 копій. Як зазначено в протоколі, слідча дія відбувалася у зв`язку із заявою ОСОБА_12 про вимагання у нього неправомірної вигоди. Як зазначено в протоколі, грошові кошти 50000 доларів США отримані в касі ФЕУ СБ України, 1000 доларів США належить заявнику ОСОБА_12 . Гроші оглянуті, поміщені до чорної шкіряної сумки, вручені ОСОБА_12 ,
		- протоколі затримання ОСОБА_11 21.09.2016 в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого у ОСОБА_11 вилучили грошові кошти відповідно до наведеного переліку, в ході затримання та вилучення грошових коштів, речей застосовувалося відеофіксація, що є додатком до протоколу та досліджена в суді,
		- протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 03 квітня 2017 року ОСОБА_18 та захиснику, в якому міститься зауваження захисника ОСОБА_8 про те, що ознайомлення з матеріалами здійснюється без прослуховування аудіо та відео матеріалів, частину даних слідчий не дозволив розпечатувати та перевіряти та оглядати вміст матеріальних носіїв,
		- протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 03 квітня 2017 року ОСОБА_10 та його захисникам, в якому відсутні дані в підтвердження можливості сторони захисту ознайомитися зі змістом електронних носіїв інформації,
		Крім того, в ході судового розгляду судом безпосередньо досліджено наступні фактичні дані, надані стороною захисту, в
		- копіях довідок та судових рішень по господарських спорах за участю ТОВ «Богадар» з приводу права інтелектуальної власності та патентного права, судові рішення у справах за позовом ТОВ «Барта ЛТД» до ТОВ «Богадар», Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсними патентів на винаходи та зобов`язання вчинити дії, в яких представником є в інтересах ТОВ «Богадар» ОСОБА_41 (довіреність від 07.07.2016 б\н);
		- копіях заяв та скарг адвокатів стосовно неправомірних дій ОСОБА_12 ; копіях рішень КДКА щодо притягнення ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності - рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 24.02.2017 за скаргою адвоката ОСОБА_6 , відповідно до якого своїм рішенням комісія притягнула адвоката ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності та наклала дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю за порушення Присяги адвоката України, грубе порушення Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури,
		- рішенні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури від 30.05.2017 № v-011/2017, яким рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 24.02.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_12 залишено без змін,
		- відеозаписі з камер відеоспостереження Вищої ради правосуддя від 21.09.2016, де зафіксовано вихід з адміністративної будівлі та вхід у будівлю члена Вищої ради юстиції ОСОБА_10 , відповідно до якого вручення підозри ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні відбулося о 12.14 годин, що передувало часу затримання ОСОБА_42 в цей день о 12.26 годин;
		- висновку фоноскопічної експертизи,
		   - заявах ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції від 05.09.2016, подані в березні 2016 та лютому 2018 про погрози відносно нього з боку ОСОБА_16 ;
		- рішенні Господарського суду міста Києва від 26.09.2016, згідно якого ТОВ «Богадар» до 01 серпня 2016 року подала свої заперечення, інші докази у господарській справі,
		- відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень, де містяться дані про наявність спорів у справах з приводу права інтелектуальної власності, патентного права, судові рішення за участі ТОВ «Богадар» у 128 справах,
		- копії ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, з можливістю вилучення у Київському апеляційному господарському суді оригіналів документів, що містяться в матеріалах господарської справи № 910/19980/15 за позовом ТОВ «Продекспорт» до ТОВ «АТБ Маркет» , що стосується заборгованості ТОВ «АТБ Маркет» ,
		- копії ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року про надання дозволу на обшук в приміщенні Київського апеляційного господарського суду з метою відшукання матеріалів господарської справи № 910/19980/15,
		- рішенні Ради суддів України № 12 від 04.02.2016 року щодо методів проведення слідчих дій працівниками правоохоронних органів, що мають ознаки посягання на незалежність органів судової влади в ході виконання ухвали слідчого судді від 18.12.2015 про обшук, було вилучено господарську справу № 910/19980/15 без дозволу слідчого судді,
		- копії фіскального чеку про придбання для ОСОБА_18 медичних препаратів, в тому числі бромокриптин Р, в аптеці по вул. Володимирській 21.09.2016 о 17.49,
		- висновку експерта № 286/16 за клопотанням адвоката ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, за результатами експертизи телекомунікаційних систем обладнання та засобів зроблено висновок про вміст поштових скриньок на ресурсі із зазначеними реквізитами,
		- постанові прокурора Малинського району Житомирської області від 30 березня 2009 р. про порушення кримінальної справи за фактом замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою осіб за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч2 ст.190 КК України, щодо захоплення майна, що належить Малинському споживчому товариству, Споживчому товариству «Кооператор» та Малинській районній спілці споживчих товариств, де зазначена причетна особа ОСОБА_12 ,
		- постанові судді Корольовського районного суду м.Житомир від 21.01.2010 р. про надання дозволу на обшук житла та іншого володіння ОСОБА_12 у кримінальній справі щодо заволодіння групою осіб майном, що належить споживчому товариству «Кооператор»,
		- відповіді прокурора Житомирської області від 28.05.2015 р. у зв`язку з депутатським зверненням у кримінальному провадженні №1201506002000447, яке розслідувалося СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області за фактами заволодіння грошовими коштами та відчуженням частини нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , на причетність у якому ОСОБА_12 посилається сторона захисту. За результатом перевірки постанови слідчих про закриття кримінального провадження були скасовані, а матеріали були скеровані до прокуратури міста Житомира для організації належного досудового розслідування,
		- процесуальних документах, судових рішеннях, постановлених у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, фігурантом у яких в якості заявника являється також ОСОБА_12 , який також залучався до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами у справах, а також пов`язані з ним особи, відносно судді Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_19 ; державного виконавця ОСОБА_20 ; державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_21 ; інспектора архітектурно-будівельного контролю м. Житомира ОСОБА_22 ; голови Володар-Волинської РДА Житомирської області ОСОБА_23 ; начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців Коростишівської міської ради ОСОБА_24 , 
		- витягу з журналу реєстрації відвідувачів адміністративної будівлі СБ України на адвокатський запит, відповідно до витягу зазначено час входу та виходу ОСОБА_12 з будівлі 21 вересня 2016 року : 09.36/09.56 год., вул. Малопідвальна, 16 в м.Києві,
		- дослідженому в закритому судовому засіданні висновку у судово-психіатричного експерта № 15 від 11.04.2017 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2016, відповідно до якого з урахуванням усіх наданих відомостей та медичної документації ОСОБА_11 , останній за станом своєї психіки міг усвідомлювати значення своїх конкретних дій та не міг керувати ними, психічний та фізичний стан в момент подій інкримінованого йому злочину могли впливати на правильність сприйняття, запам`ятовування, відтворення фактів, що мають значення для справи, зважаючи на особливості фізичного та психологічного стану міг передбачати наслідки своїх дій, враховуючи особливості розумового, психічного та психологічного стану не міг швидко і точно реагувати на події, на даний момент виявляє ознаки психічного розладу «Органічний розлад особистості та поведінки, обумовлений захворюванням, ураженням та дисфункцією головного мозку. Посттравматичний стресовий розлад», в період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_11 виявляв ознаки психічного розладу «Гостра реакція на стрес. Органічний розлад особистості та поведінки, обумовлений захворюванням, ураженням та дисфункцією головного мозку. Розлади психічної діяльності та хворобливий стан психіки ОСОБА_11 обумовлювали його поведінку, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні. 
		-показаннях свідка ОСОБА_43 ,відповідно дояких останній в категоричній формі стверджував, що під час його роботи в Генеральній прокуратурі України, приблизно у серпні 2016 року йому стало відомо, що деякі зацікавлені особи із особистих мотивів за допомогою керівництва Генеральної прокуратури України намагаються вчинити провокацію злочину щодо ОСОБА_10 з метою відсторонення його від займаної посади члена ВРЮ, знищення його репутації, для чого була утворена відповідна група з оперативних працівників СБУ для проведення негласних слідчих (розшукових) дій та група слідчих Генеральної прокуратури України, які фактично фальсифікували процесуальні документи, виготовляючи їх заздалегідь та у позапроцесуальний спосіб. При цьому завчасно було повідомлено, що в прокуратуру надійде заява про злочин стосовно когось з членів Вищої ради юстиції і потрібно буде дати цій заяві хід.
		Крім того, ОСОБА_31 дав показання про те, що через певний час після виключення із складу цієї групи, йому стало відомо, що з шостої спроби працівникам Генеральної прокуратури вдалось здійснити свої плани та притягнути ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності. До того ж, керівництво ГПУ неодноразово пропонувало йому використати свої зв`язки у судових та інших органах з метою отримати позитивні результати, в тому числі щодо обрання запобіжних заходів до підозрюваних, у розгляді, зокрема клопотань про обрання ОСОБА_10 запобіжних заходів та в отриманні інших дозволів.
		- показаннях свідка ОСОБА_17 , відповідно до яких він мав дружні стосунки з ОСОБА_10 в період з 2012 по 2015 роки. З батьком колишньої дружини  ОСОБА_44 , впливовою людиною та бізнесменом, у ОСОБА_17 виник конфлікт у зв`язку з сімейними обставинами та на тлі ведення бізнесу. Вважає, що через дружні стосунки його, ОСОБА_17 , з ОСОБА_10 , та подальшим результатом розгляду справ в судах не на користь ОСОБА_45 останній почав мститися також і ОСОБА_10 ,
		- показаннях свідка ОСОБА_20 , відповідно до яких він з 2011 року знайомий з ОСОБА_12 , працював у нього як помічник адвоката. Восени 2012 року ОСОБА_25 зв`язався з ним, коли ОСОБА_20 працював в державній виконавчі службі, та попросив допомогти йому в одному виконавчому провадженні, де необхідно було описати майно боржника для передачі на прилюдні торги. ОСОБА_25 запросив його та його знайомого державного виконавця ОСОБА_46 зайти до нього в офіс. При виході з приміщення офісу було затримано ОСОБА_47 та ОСОБА_46 , у ОСОБА_46 було виявлено гроші, які помічені як хабар. Вказав, що ці гроші були підкинуті в ході провокації,
		- показаннях свідка ОСОБА_19 , відповідно до яких вона являється суддею Житомирського районного суду Житомирської області у відставці, познайомилася з ОСОБА_12 під час роботи суддею, коли ОСОБА_12 на нараді суддів був представлений колективу суддів як адвокат  початківець в Адвокатському об`єднанні суддів, що її здивувало, оскільки з таким представленням адвоката колективу суддів вона стикнулася вперше. Як представник адвокат ОСОБА_12 у справах, які перебували в її провадженні, діяв рідко. Проте у 2009 році вона отримала справу, яка перебувала в провадженні суду тривалий час, де приймав участь адвокат ОСОБА_12 в якості представника. З цього часу він почав зустрічати її біля суду, по дорозі додому, задавав їй якісь питання. За участю ОСОБА_12 була сфабрикована кримінальна справа стосовно неї по обвинуваченню у вчиненні корупційного злочину. Вказала, що з урахуванням відомих їй даних про участь ОСОБА_12 в інших справах стосовно інших осіб  ОСОБА_20 , працівника міської ради Липи, начальника Коростишівського відділу реєстрації фізичних, юридичних осіб ОСОБА_48 по тій же схемі дій, що і в справі стосовно неї, характеристик ОСОБА_12 , зібраних нею та її захисником, уважає, що ОСОБА_12 діє як провокатор вчинення злочину у численних кримінальних справах. Також їй відомо про тісні зв`язки ОСОБА_12 з посадовими особами Служби безпеки України. На даний час вона, інші особи, які вважає, постраждали від дій ОСОБА_12 , також визнані потерпілими у кримінальному провадженні, яке здійснюється Військовою прокуратурою за фактами злочинів в сфері службової діяльності та проти правосуддя.
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Як убачається із наданих прокурором доказів, ОСОБА_12 19.08.2016 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про дії, які вчинені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо нього як представника ТОВ «Богадар». В цей же день ОСОБА_12 був визнаний потерпілим з роз`ясненням йому процесуальних прав потерпілого та як зазначає сторона захисту, у період часу з 11.00 год. до 12.15 год. допитаний слідчим ОСОБА_28 в якості потерпілого. В цей же день надані ОСОБА_12 відомості були внесені у ЄРДР та кримінальному провадженню присвоєний номер 42016000000002150.
		Так, відповідно відбитку штрих-коду реєстрації Генеральної прокуратури України заява ОСОБА_12 була зареєстрована у Генеральній прокуратурі 19.08.2016 за №186165-16. Саме у цей день, о 15.56.59 відповідні відомості були внесені до ЄРДР, проте за іншим штампом на заяві  «з приймальні громадян», вона в подальшому була зареєстрована у Генеральній прокуратурі лише 22.08.2016 за №07/1-285 зв-16.
		При цьому сторона обвинувачення не надала суду достатніх доказів того, коли саме ОСОБА_12 як представник ТОВ «Богадар» звернувся за захистом можливо порушених прав, маючи на це дійсно документ  довіреність на представництво, при тому, що в заяві від 19.08.2016 про злочин ОСОБА_12 зазначено, що він діє на підставі довіреності, датованої 08.09.2016, що не настала, та яким чином його заява з резолюціями керівників відповідних підрозділів Генеральної прокуратури була передана конкретним слідчим у такий короткий термін, з порушенням логіки та порядку отримання заяви громадянина органом спочатку у приймальні громадян. Ці протиріччя не були спростовані прокурором під час судового розгляду. При цьому, будучи допитаним у суді, сам ОСОБА_12 не зміг надати будь-яких логічних пояснень, куди ж конкретно та коли він звертався із заявою про вчинення щодо нього та ТОВ «Богадар» злочину.
		Крім того, суд враховує, що до матеріалів судового розгляду була приєднана лише кольорова світлокопія довіреності від 08 серпня 2016 року, достовірність якої заперечується стороною захисту, потерпілий ОСОБА_12 не зміг дати пояснення щодо місця знаходження оригіналу документа. 
		ОСОБА_12 та прокурор в суді не представили суду оригінал цього доручення та будь-які інші документи, які б об`єктивно та достовірно вказували на надання ОСОБА_12 правової допомоги ТОВ «Богадар» у спорі з ТОВ «Барта ЛТД», з огляду на посилання ОСОБА_12 на те, що йому невідоме місце знаходження цього оригіналу та на відсутність будь-яких відомостей щодо його конкретної участі у розгляді позову у судових органах.
		Більш того, встановивши за своїми висновками, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 своїми діями намагалися вчинити злочин щодо товариства, сторона обвинувачення будь-яких фактичних даних за результатами процесуальних та слідчих дій для встановлення дійсної особи, яка потерпіла чи могла потерпіти від будь-яких протиправних дій, суду не надала.
		При цьому сторона захисту надала фактичні дані та своїх показаннях ОСОБА_10 зазначає, що директор ТОВ «Богадар» у листопаді 2016 року під час спілкування із журналістом «Слідство інфо» в категоричній формі стверджувала, що ніколи не була знайома ні з ОСОБА_12 , ні зі ОСОБА_11 , та навіть не чула такі прізвища, заперечувала будь-який зв`язок цих осіб з ТОВ «Богадар», а також надали суду довідки суду, судові рішення, якими спростовують будь  який реальний зв`язок ОСОБА_12 з Товариством «Богадар».
		Сам же потерпілий ОСОБА_12 не заперечував у суді того, що раніше спорами, пов`язаними з авторськими і патентними правами, а також з інтелектуальною власністю, не займався; особисто з керівництвом ТОВ «Богадар» з приводу його участі в цій справі не спілкувався, в порушення вимог ст. 14 Правил адвокатської етики договір про надання правової допомоги не укладав, довіреність на представництво інтересів товариства отримав через використання залізничного транспорту, матеріали судової справи телефоном через мережу «Вайбер». Не зміг ОСОБА_12 надати будь-які пояснення і з приводу того, чи повідомляв він керівництво товариства про можливість вирішити судовий спір ТОВ «Богадар» на користь товариства за грошову винагороду, чи отримував він згоду на вирішення цих питань та на звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою. В суді цим обставинам будь-яких доказів прокурор не представив.
		Одночасно стороною захисту представлені фактичні дані  відомості, надані Господарським судом міста Києва, копії судових рішень із зазначенням даних про участь у справі іншого представника, які беззаперечно свідчать, що ОСОБА_12 у Господарському суді м. Києва не був, із справою не знайомився, відзив не складав і не підписував, участь у судових засіданнях не приймав.
		При цьому необхідно врахувати, що згідно ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано участь представника сторони у такому господарському спорі, повноваження адвоката як представника сторони  юридичної особи підтверджується довіреністю або адвокатським ордером. При цьому положення частини 7 статті 60 ГПК України містить чіткі вимоги до документа, що підтверджує повноваження представника: оригінал документа, копії, засвідчені суддею, або копії, засвідчені у встановленому порядку. Проте жодній з цих вимог закону фотокопія довіреності № 1, яка міститься в матеріалах справи, надана потерпілим, - не відповідає, а також не надано даних, що такий документ подавався чи міститься у господарській справі.
		Суд звертає увагу, що навіть візуально підписи директора ОСОБА_49 на фотокопії «довіреності від 08.08.2016 №1» на ім`я ОСОБА_12 та на довіреності, виданої 07.07.2016 без номера іншому адвокату  ОСОБА_50 , який діяв в суді згідно змісту судових рішень,очевидно відрізняються між собою за виконанням, довіреність із зазначенням ОСОБА_12 позначається номером 1 при тому, що за попередній час довіреність видається без номеру від 07.07.2016 стосовно ОСОБА_51 . За відсутності відповідних клопотань сторони обвинувачення та відсутності усіх необхідних документів суд позбавлений можливості провести відповідне експертне дослідження довіреності від 08.08.2016 на ім`я ОСОБА_12 , на що вказує в суді сторона захисту.
		Отже, суд приходить до висновку, що прокурор в суді не представив достовірних об`єктивних даних, які б підтверджували правовий зв`язок ОСОБА_12 в якості адвоката з ТОВ «Богадар». А лише самі по собі заяви потерпілого про його нібито представництво інтересів цього товариства викликають у суду обґрунтовані сумніви, що беззаперечно слід трактувати на користь обвинувачених. Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що надані суду дані свідчать, що всі дії ОСОБА_12 в інтересах ТОВ «Богадар» звелися до спілкування зі ОСОБА_18 , інших достовірних даних про реальність представництва ОСОБА_12 ТОВ «Богадар» сторона обвинувачення в суді не навела. 
		При цьому також не спростовані доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_12 був залучений у позапроцесуальний спосіб в якості потерпілого, який був допитаний як потерпілий у кримінальному провадженні згідно доводів захисту 19.08.2016. в період з 11.00 до 12.15 годин , із зазначенням в протоколі, що допит здійснюється у кримінальному провадженні №420161000000002150 від 19.08.2016, в той час як згідно витягу з ЄРДР, відомості про це кримінальне провадження №420161000000002150 внесені пізніше, а саме: 19.08.2016 о 15.56.69 год.
		Таким чином, враховуючи наявність суттєвих протиріч у представлених стороною обвинувачення доказах стосовно визначення потерпілої особи, не спростування цих протиріч прокурором у судовому засіданні та непредставлення ними будь-яких інших доказів з цього приводу, суд вважає, що прокурором фактично не встановлені особа чи особи, фізичні чи юридичні, які б могли та повинні були бути визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні у розумінні ст. 55-57 КПК України.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що проведений аналіз наданих сторонами доказів беззаперечно свідчить про те, що ТОВ «Богадар» не мав реальної заінтересованості у незаконному позапроцесуальному вирішенні своєї справи в Господарському суді м. Києва. Всі дії ТОВ «Богадар» і зокрема його представника ОСОБА_52 , вирішувалися виключно в судових процесах, про що свідчать надані стороною захисту судові рішення у господарських справах, предметом спору в яких є право інтелектуальної власності, учасником  ТОВ «Богадар», та 128 посилань на такі справи та рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Сам же ОСОБА_12 не був заінтересований в результатах цієї справи, жодних доказів про те, що він надавав ТОВ «Богадар» правову допомогу в цьому кримінальному провадженні не має, і як достовірно встановлено судом, він безпосередньої участі в судових процесах не брав. Інтерес ОСОБА_12 до цієї справи, до вирішення її в позапроцесуальний спосіб та надання коштів було виключно направлений на провокацію ОСОБА_18 та ОСОБА_10 по вчиненню протиправних дій.
		Крім того, під час судового розгляду стороною обвинувачення не були спростовані і інші протиріччя, в частині відомостей, зазначених у витягу з ЄРДР, здійснений реєстратором ОСОБА_53 18.11.2016, який єдиний був представлений стороною обвинувачення та досліджений судом.
		Так, зі змісту витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42016000000002150 убачається, що 19.08.2016р. о 15.56.59 до ЄРДР були внесені відомості про злочин на підставі заяви ОСОБА_12 : ОСОБА_11 21.09.2016р., приблизно о 12:30 хв., діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , який представляє інтереси ТОВ «Богадар», шляхом обману, отримав частину грошових коштів у сумі 51000 доларів США в якості оплати за сприяння у винесенні судом першої інстанції рішення на користь ТОВ «Богадар» та залишення його в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій. Зазначена кваліфікація дій за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.
		Так, стороною захисту ставиться під сумнів можливість об`єктивно бути обізнаним вже 19.08.2016 ОСОБА_12 та реєстратором у день подання заяви про ті обставини, що у майбутньому 21.09.2016 відбудуться події за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , дані про внесення яких до ЄРДР надав суду прокурор.
		При цьому прокурор не надав, та суду взагалі не відомий зміст реєстрації заяви ОСОБА_12 безпосередньо від 19.08.2016 у Єдиному реєстрі досудового розслідування в частині визначення фабули справи та підстав для первинної кваліфікації за ч. 4 ст. 190 КК України; також суду не надані відомості, за якими підставами при ухваленні 19.09.2016 заступником начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ОСОБА_54 постанови про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі правова кваліфікація була змінена на ч. 1 ст. 14 та ч. 4 ст. 190 КК України, а 30.09.2016  у постанові про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ на ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України.
		За таких обставин, провівши аналіз лише єдиного витягу з ЄРДР та представлених прокурором інших доказів, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент внесення відомостей до ЄРДР ні сам ОСОБА_12 , ні органи досудового розслідування не знали та не могли знати про день і час скоєння злочину, а саме про час передачі на вимогу обвинувачених грошових коштів та їх розмір. А відтак, вказівка у витягу від 19.08.2016 про отримання ОСОБА_11 для ОСОБА_10 21.09.2016, о 12:30 год., тобто у той час, який ще не настав, грошей у розмірі 51000 доларів США беззаперечно є припущенням слідства на той час, одночасно узгоджується з доводами сторони захисту про провокаційний характер дій слідчих органів.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. 
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		За результатами судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що всі докази, зібрані під час досудового розслідування слідчими органами Генеральної прокуратури України та оперативними підрозділами СБУ є не тільки недопустимими у відповідності до ч. 2 ст. 86 КПК України, а й містять у собі та у порівнянні з іншими матеріалами та доказами суттєві протиріччя, що також впливає на їх достовірність, і доводи сторони захисту в цій частині не спростовані прокурором в суді, дані на спростовування та усунення таких протиріч стороною обвинувачення в суді не надані, а тому не можуть бути прийняті судом та враховані при постановленні вироку, виходячи з такого.
		   Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002150 по обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України, здійснювалось слідчими підрозділами Генеральної прокуратури України.
		Зі змісту частин 2, 3, 5, 6 ст. 216 КПК України убачається, що злочин, передбачений ст.190 КК України, в якому підозрювалися вказані особи, не є підслідним слідчим органам безпеки, слідчим органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, детективам Національного антикорупційного бюро України, а також слідчим органів Державної кримінально-виконавчої служби України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, а тому уповноваженими на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є виключно слідчі органи Національної поліції. 
		За таких обставин, відповідно до вимог кримінального процесуального закону досудове розслідування у цій справі повинно було проводитись слідчими органами Національної поліції.
		Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
		Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
		При цьому,у розумінні ч.5 ст.36 та ч. 2 ст. 218 КПК України допускається зміна лише територіальної підслідності, але в жодному разі не предметної.
		Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог КПК України, прокурор не вирішив питання про спрямування вказаного кримінального провадження щодо дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для розслідування до належного правоохоронного органу, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими Генеральної прокуратури до 30.09.2016, не можна визнати законними.
		Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, Генеральний прокурор своєю постановою визначив підслідність кримінального провадження управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України лише 30.09.2016. 
		При цьому сама постанова про визначення підслідності фактично є немотивованою та містить у собі посилання на обставини, що не відповідають дійсності та чинному законодавству, у тому числі в частині зазначення підстав для визначення підслідності слідчим Генеральної прокуратури України, оскільки починаючи з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань з 19.08.2016р. о 15:56:59 год., досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось лише слідчими органами Генеральної прокуратури України. Національною поліцією будь-яке досудове розслідування, а відтак і таке, яке б можна було визнати неефективним, не було проведено. 
		Що стосується посилань Генерального прокурора у постанові на значну складність та резонанс даної справи у суспільстві, то така підстава прямо суперечить не тільки національному законодавству, а й практиці Європейського суду з прав людини, а відтак не може виправдовувати допущені в ході досудового розслідування процесуальні порушення та вказує на недопустимість отриманих слідчими прокуратури під час всього досудового слідства доказів.
		Судом також встановлений і той факт, що досудове розслідування у даній справі проводилось і іншими неуповноважними на це особами.
		Так, після отримання заяви ОСОБА_12 працівниками Генеральної прокуратури України начальник 2 слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ОСОБА_55 не у процесуальний спосіб, в порушення вимог ст. ст. 39, 214 ч. 1 КК України, листом доручає провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002150 старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури ОСОБА_28 . 
		Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що 19.08.2016 ОСОБА_55 не мав повноважень доручати проведення досудового розслідування або вчиняти будь-які інші процесуальні дії у даному кримінальному провадженні, оскільки лише 19.09.2016, тобто через місяць, постановою заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки В. Машики його як і ОСОБА_28 було включено до складу групи слідчих, прокурорів відповідно .
		Крім того, суд враховує, що прокурором в суді не спростовані доводи сторони захисту про те, що з огляду на час внесення відомостей до ЄРДР та час проведення незаконного допиту ОСОБА_12 в якості потерпілого слідчим ОСОБА_28 , поза межами кримінального провадження, до часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Стороною обвинувачення під час судового розгляду не було представлено достатніх та достовірних відомостей, коли та яким саме чином заступник начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ОСОБА_55 , ще до фактичного порушення кримінального провадження був обізнаний про номер кримінальної справи.
		Більш того, як убачається із супровідного листа до заяви ОСОБА_12 від 19.08.2016, вказівки про розгляд цієї заяви в порядку ст. 214 КПК України та по суті надавали заступник Генерального прокурора ОСОБА_27 ОСОБА_56 та інші невстановлені посадові особи, за наявності лише підписів, ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , а також ОСОБА_59 та ОСОБА_60 .
		Крім того, слідчий ОСОБА_28 в порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не входячи до складу слідчої групи, 19.08.2016 відібрав у ОСОБА_12 письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій та 26.08.2016 своєю постановою залучив ОСОБА_12 до проведення негласних слідчих дій.
		Як на один із доказів підтвердження висунутого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення прокурорами представлені суду та долучені до справи фактичні дані, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Разом з тим ці фактичні дані суд не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки їх слід також визнати недопустимими доказами через порушення суттєвих умов попереднього дозволу суду на проведення НСРД , що передбачено пунктом 1 ч. 2 ст. 87 КПК України як істотне порушення прав людини і основоположних свобод. 
		Так, Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвали про надання дозволів на здійснення обмежувальних заходів №01-13708т/НСД від 25.08.2016, №01-13732т/НСД від 26.08.2016, №01-14945т/НСД та №01-14946т/НСД від 14.09.2016.
		Здійснення розгляду клопотань та розподіл їх між суддями відбувається у відповідності до положень ст. 247 КПК України, положень п.9частини 1 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, п.1.1.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11.2010 року, з дотриманням вимог до порядку роботи з документами, які містять інформацію з обмеженим доступом та державну таємницю, не потребує автоматизованого розподілу.
		   З огляду на встановлені судом порушення правил підслідності щодо розслідування даного кримінального провадження та необґрунтованість постанови Генерального прокурора щодо визначення підслідності за відповідним підрозділом Генеральної прокуратури України, усі матеріали НСРД з цих підстав підлягають визнанню недопустимими доказами, оскільки слідчі Генеральної прокуратури отримали їх шляхом реалізації своїх повноважень, які не передбачались КПК України, що є відповідно до п.2 ч. 3 ст. 87 КПК України підставою для визнання доказів недопустимими.
		Крім того, в порушення вимог ч.2 ст.290 КПК України, слідчі прокуратури не забезпечили стороні захисту можливість ознайомлення з фактичними даними на матеріальних носіях інформації, які прокурор в суді подав як докази на підтвердження винуватості осіб, для перевірки достовірності складання протоколів розшифрування записів телефонних розмов та особистих зустрічей ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , тобто фактично не надали доступ до всіх матеріалів провадження, що свідчить не тільки про порушення права обвинувачених на захист, а також є підставою для визнання матеріалів НСРД недопустимим доказом.
		До того ж під час дослідження у судовому засіданні саме цих матеріалів судом встановлено, що НСРД працівниками СБУ проводились із застосуванням певних технічних засобів, а до матеріалів кримінального провадження приєднані взагалі інші матеріальні носії інформації, зокрема:
		приєднані 2 флеш-накопичувача «Micro SD»,замість флеш-носія інформації Transcend 32 GB Micro SD HC з записами від 21.09.2016, до матеріалів справи приєднаний флеш-накопичувач «Micro SD», замість 4 оптичних дисків DVD R марки Verbatim, 4.7 GB Go, 16xspeedvitesse, 120 min з записами від 06.09.2016, 16.09.2016, 21.09.2016 та 26.09.2016, до матеріалів справи приєднані 4 оптичні диски «DVD-R».
		При цьому відповідно до представлених стороною обвинувачення відомостей, у матеріалах НСРД та інших процесуальних документах взагалі не були зазначені унікальні серійні номери, які присвоюється носію під час виробництва та які у подальшому не можуть бути змінені. Вказівка на пакуванні дисків та флеш-носіїв довільних номерів та записів фактично позбавило суд можливості належним чином перевірити, чи дійсно запис зустрічей та розмов ОСОБА_12 та ОСОБА_11 фіксувались саме на ці носії.
		Таких висновків суд дійшов з урахуванням положень пункту 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 623 «Порядку присвоєння і нанесення на диски для лазерних систем зчитування та/або матриці спеціального ідентифікаційного коду та визнання спеціальних ідентифікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються», відповідно до якого на кожному виготовленому диску без запису інформації проставляється СІД-код прес-форми, який забезпечує ідентифікацію виробника дисків. СІД-код - це спеціальний ідентифікаційний код, який призначається для визначення (ідентифікації) виробника дисків та/або матриць і вироблених ним дисків та/або матриць. Флеш-носії також жодним чином не ідентифіковані, не позначені їх заводські номери.
		Крім того, суд враховує, що ст.266 КПК України містить положення щодо дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів:технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носіїотриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим кодексом.
		Проте сторона обвинувачення не надала суду технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також не надала відомостей, які б дозволили вважати надані суду носії інформації первинними. Відомості про технічні засоби, які застосовуються в ході проведення НСРД, їх характеристики не містяться в процесуальних документах, які приймалися з цього приводу на стадії їх проведення, а також при наявності тверджень про використання технічних засобів ОСОБА_12 відсутні відомості про вручення йому таких технічних засобів та їх вилучення у нього.
		При цьому суд не може прийняти в основу винуватості осіб недопустимі дані за результатами НСРД, представлені прокурором відеозаписи на долучених до судового провадження носіях, на які прокурор посилається як на оригінали доказів, оскільки всупереч правилам ч.1,2 ст. 252, ч.3 ст.107 КПК України матеріали НСРД не містять даних ані про технічні засоби, за допомогою яких здійснювалося проведення НСРД, ані відомості про осіб, які проводили такі заходи або були залучені до них, вилучення цих технічних засобів та носіїв первинної інформації. Прокурор не надав переконливих даних в підтвердження тому, за якими критеріями такі фактичні дані на долучених носіях він відносить до оригінальних примірників. Джерело походження даних також на долучених носіях, ДВД  дисках не підтверджено в суді прокурором належними та достовірними даними.
		Таким чином, доводи сторони захисту, яка вважає надані суду фактичні дані на електронних носіях інформації копіями, які не можуть бути належними і допустимими доказами в розумінні вимог ст.85-88 КПК України, не спростовані в суді прокурором.
		Під час дослідження матеріальних носіїв інформації за результатами негласних слідчих(розшукових) дій, оптичний диск формату «DVD-R» на яких ніби-то містилися дані телефонних розмов - пустий, не містив жодних аудіозаписів. Відповідно і всі протоколи за результатами проведення негласних слідчих(розшукових) дій та протоколи огляду речей, які відображають текст цих телефонних розмов не можуть прийматися судом до уваги, оскільки відсутній первинний аудіозразок.
		В порушення вимог національного кримінального процесуального законодавства ч.3 ст.290 КПК України та практики ЄСПЛ (рішення від 04.04.2017 у справі «Матанович проти Хорватії») сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту усіх оригіналів записів та представила суду лише вибіркові матеріали по НСРД з безпідставним посиланням на те, що вони начебто не мали відношення до цієї справи. Такі висновки ґрунтуються на відомостях, які містяться в протоколі відкриття матеріалів стороні захисту, дослідженому в суді графіку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_8 , у вказаних документах міститься запис про те, що сторона захисту ознайомилася з даними, які містяться, проте без прослуховування даних на матеріальних носіях інформації. Відсутні також дані про надання можливості ОСОБА_10 та його захисникам ознайомитися з усім обсягом даних, які в подальшому прокурором використовуються в суді як докази. Таким чином, відмова з боку слідчого надати доступ захиснику ОСОБА_8 до змісту на матеріальних носіях інформації з НСРД вказує на порушення права обвинуваченого ОСОБА_61 на захист, що є відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК України істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, на підставі ч.12 ст.290 КПК України такі фактичні дані не можуть бути допущені як допустимі докази, щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
		Доводи сторони захисту в цій частині не спростовані в суді прокурором під час судового розгляду. Фактично сторона обвинувачення не представила суду усі оригінали технічних засобів, на які проводилась фіксація телефонних розмов та особистих зустрічей вказаних осіб, що позбавило суд можливості пересвідчитися у достовірності інформації, яка була зафіксована у відповідних протоколах слідчих органів, а відтак і з цих підстав законність процесу фіксації НСРД на конкретні технічні засоби викликає у суду сумніви, які слід також трактувати на користь обвинувачених.
		Інших технічних засобів, на які здійснювалась фіксації НСРД стороною обвинувачення, суду надано не було.
		Крім того, як убачається із представлених стороною обвинувачення матеріалів, ОСОБА_12 в порушення вимог ч. 2 ст. 275 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» був залучений слідчими органами до негласного (конфіденційного) співробітництва з ГПУ, оскільки зазначена особа у той період була діючим адвокатом, а негласні слідчі розшукові дії передбачали, зокрема, прослуховування розмов адвоката ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про стан та рух судової справи за участю ТОВ «Богадар», про клієнтів адвоката ОСОБА_12 та інші обставини, що в своїй сукупності підпадають під визначення конфіденційної інформації професійного характеру, а саме  адвокатську таємницю. 
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право, зокрема, з метою виявлення та фіксації діянь, передбачених статтями 305, 307, 309, 311, 318, 321, 364-1, 365-2, 368, 368-4, 369, 369-2 КК України, проводити операції контрольованого вчинення відповідних діянь, а відтак з огляду на первинну кваліфікацію, що була внесена до ЄРДР, правоохоронні органи не мали повноважень проводити операції контрольованого вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сторона обвинувачення посилається також на протокол огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016.
		За цим протоколом ст. оперуповноважений в ОВС 1 відділу 1 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ ОСОБА_62 , діючи за дорученням, без зазначення відомостей, коли та ким воно видане, у присутності понятих у період часу з 9:45 год. до 10:05 год., тобто протягом 20 хвилин, провів огляд та передав ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_11 суму неправомірної вигоди у розмірі 51000 доларів США, а саме: 500 купюр номіналом по 100 доларів США та 1000 купюр номіналом по 1 долару США. При цьому під час складання цього документу до нього не тільки були внесені номери та серії вказаних грошових знаків, а й виготовлені та долучені до нього ксерокопії купюр на 375 аркушах. Із вказаного протоколу вбачається, що 50000 доларів США (500 купюр номіналом по 100 доларів США) були отримані в касі ФЕУ СБУ, а 1000 доларів США (1000 купюр номіналом по 1 долару ) належали ОСОБА_12 .
		Разом з тим у таблицях у протоколі зазначені номери та серії лише 400 купюр номіналом по 100 доларів США, а відтак не з`ясовано, які ще грошові кошти номіналом по 100 доларів США на суму 10000 доларів США, у тому числі і джерело їх походження, були видані ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_11 .
		До того ж вказаний у даному протоколі перелік грошових коштів у подальшому відповідно до протоколу затримання ОСОБА_11 фактично у повному обсязі не співпав, а відтак і не відповідав переліку грошових коштів, що були вилучені у обвинуваченого ОСОБА_18 при затриманні 21.09.2016. Прокурором не наведено даних на спростування суттєвих протиріч, які містять протокол вручення грошових коштів та протокол затримання ОСОБА_63 .
		Вирішуючи питання про допустимість фактичних даних, які містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016,суд враховує надані стороною захисту відомості в довідці СБУ від 28.08.2018 №14/1/1-7542/п-619, отримані на адвокатський запит, відповідно до яких ОСОБА_12 перебував в приміщенні СБУ 21.09.2016 у період часу з 09.36 год. до 09.56 год., що беззаперечно вказує на те, що на момент закінчення складання протоколу огляду та вручення грошових коштів в період з 09.45 год. до 10.05 год., як це зазначено в протоколі, ОСОБА_12 вже фізично перебував за межами будівлі СБУ, а відтак не міг приймати участь у даній слідчій дії до кінця. Натомість в протоколі під зазначенням даних про час завершення слідчої дії о 10.05 год.21.09.2016 міститься підпис як ОСОБА_12 , так і залучених понятих, відомості про яких, необхідні для їх ідентифікації, - відсутні (зокрема, про місце проживання осіб). Крім того, долучені до портоколу огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016 додатки не відповідають вимогам ст. 105 КК України та не засвідчені підписами старшого оперуповноваженого в ОВС СБ України ОСОБА_64 , заявника ОСОБА_12 .
		З огляду на обсяг вказаного процесуального документу та додатків до нього, а також значного обсягу усіх дій, проведених при їх виготовленні, суд приходить до висновку, що протокол огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016 був складений очевидно у позапроцесуальний спосіб, без фактичної участі ОСОБА_12 та понятих.
		Також при дослідженні представлених стороною обвинувачення інших матеріалів судом було встановлено, що рішення про проведення контролю за вчиненням злочину із застосуванням доларів США прокурором ОСОБА_65 у справі було прийняте 21.09.2016. При цьому в постанові прокурора п.4 вказано, що грошові кошти у сумі 50000 доларів США- отримати в СБУ.
		Разом з тим прокурором в суді не надано суду відомості про те, що вказані грошові кошти були отримані в межах дії такого рішення прокурора, не спростовані дані, що ці грошові кошти у сумі 50000 доларів США за видатковим касовим ордером №57241 отримані у кримінальному провадженні № 4201600000002150 матеріально  відповідальною особою оперативного підрозділу ще 25.08.2016, що убачається з відомостей, наданих заступником начальника фінансово  економічного управління СБ України від 23.11.2016 на запит Генеральної прокуратури України, тобто завчасно до прийняття відповідними посадовими особами рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину, поза межами рішення прокурора.
		Таким чином, наведені обставини також вказують на фактичну невідповідність та недостовірність складеного протоколу огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016.
		Одночасно суд враховує, що за положеннямистатті 271 КПКконтроль за вчиненням злочину може проводитися, з-поміж іншого, у формах спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину, порядок їх проведення відповідно до частини 5 даної статті визначається законодавством.
		Пунктом 1.12 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (затв. наказомГенеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1678/5) встановлено, що імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи, яка планувала чи замовляла його вчинення.
		Таким чином, контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки застосовується з метою переконання невизначеного кола осіб у тому, що начебто відбувається злочинне діяння. Тобто дії уповноважених осіб спрямовані на інсценування зовнішніх, не прихованих, а демонстративних, очевидних для оточуючих ознак вчинення нібито фактичного злочину. Дана негласна слідча дія націлена на запобігання реальному злочину.
		Згідно з цим же пунктом Інструкції спеціальним слідчим експериментом є створення відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
		Спеціальний слідчий експеримент спрямований на штучне моделювання обстановки, яка б дала можливість отримати фактичні дані про злочинні наміри певної особи.
		Таким чином, вказані форми контролю за вчиненням злочину не є тотожними за своїм змістом та умовами реалізації, що вимагає отримання на проведення кожного з них конкретно визначеного рішення уповноваженої особи.
		Згідно з частиною 4статті 246КПК Українидо виключної компетенції прокурора віднесені повноваження щодо прийняття рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину.
		   Прокурор ОСОБА_66 21.09.2016 прийняв рішення та уповноважив співробітників ГУ БКОЗ СБ України на проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів). Згідно з цим рішенням уповноважена особа повинна би змоделювати ситуацію, у якій в оточенні ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 утворилося б враження, що реально вчинений злочин, тобто результати імітування мали носити відкритий характер, очевидний для сторонніх осіб.
		У той же час врученням ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора від 21.09.2016 грошових коштів на переконання суду, фактичнопроведена інша негласна слідча (розшукова) дія, а саме: спеціальний слідчий експеримент, оскільки вказаними діями створені відповідні умови в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки реальних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки злочину, спостереженняза її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
		Наведене додатково свідчить, що докази, результати яких зафіксовані протоколом огляду та вручення грошових коштів від 21.09.2016 є наслідком негласної слідчої дії, про проведення якої прокурор рішення не приймав.
		Також судом встановлені і інші суттєві порушення КПК України, що були допущені слідчими органами під час досудового розслідування, у тому числі порушення права обвинувачених на захист, що також вказують на недопустимість усіх інших доказів, отриманих з порушенням такого основоположного права.
		Так, як убачається із показань ОСОБА_10 , 21.09.2016 о 12.14 год. йому була вручена повістка для явки на допит до ГПУ в якості підозрюваного на 17.00 год. 21.09.2016. При цьому вказані дії були вчинені не тільки до оголошення ОСОБА_10 підозри, але і до затримання ОСОБА_11 , що відбулося лише о 12.26 годин, тобто до моменту вчинення за висновками слідчих органів самого злочину відповідно до обвинувального акту.
		В цей же день ОСОБА_10 також в порушення вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. ст. 276-279 КПК України, постанова про оголошення підозри була вручена неповноважною особою, а саме-слідчим ОСОБА_15 у присутності процесуального керівника ОСОБА_67 .
		Порушення слідчими органами права ОСОБА_10 на захист мало місце і при виконанні вимог ст. 290 КПК України при ознайомленні підозрюваного та його захисників з матеріалами кримінального провадження.
		Як убачається із представлених стороною захисту матеріалів, що не заперечувалось і прокурором у судових засіданнях, після затримання ОСОБА_11 з отриманими грошима слідчі органи фактично допустили порушення права підозрюваного на захист, оскільки не представили на вимогу останнього йому адвоката та не забезпечили належної медичної допомоги у зв`язку із його станом здоров`я, первинну підозру оголосили йому та допитали його без присутності адвоката, хоча підозрюваний наполягав на цьому. За показаннями ОСОБА_11 саме ці обставини вплинули на нього, а тому під тиском слідчих він вимушений був обмовити ОСОБА_10 . Ці показання обвинуваченого у подальшому знайшли своє підтвердження матеріалами справи, зокрема у висновках експертних досліджень щодо стану здоров`я ОСОБА_11 . Зі змісту протоколу затримання ОСОБА_68 від 21.09.2016 убачається, що воно відбулося без участі захисника, Регіональний Центр з надання вторинної правової допомоги у місті Києві повідомлений про затримання ОСОБА_11 , згідно даних протоколу затримання, лише о 20.19 годин, тобто більше ніж через сім годин після затримання. Отже, усі докази, отримані з порушенням права на захист ОСОБА_11 , до забезпечення його правом на захист є недопустимими доказами.
		Крім того, суд враховує, що під час затримання ОСОБА_11 , який є арбітражним керуючим, в підтвердження чому у нього в ході затримання було вилучено посвідчення, не було дотримано гарантій незалежності арбітражного керуючого і всупереч вимогам ст. 99 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про затримання арбітражного керуючого ОСОБА_11 , вилучення у нього документів не було негайно повідомлено державний орган з питань банкрутства.
		Одночасно суд враховує, що з дослідженого відеозапису  додатку до протоколу від 21.09.2016 ходу затримання ОСОБА_11 убачається, що не відображені усі обставини цієї слідчої дії, відеозапис переривається, з поля зору відеокамери на певний час зникало місце події та хід вилучення грошових коштів у ОСОБА_11 . Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст протоколу затримання не відповідає відеозапису затримання, у тому числі не відображені відомості про пакування частини грошових коштів у прозорий пластик, стосовно наявності у купюрах механічних пошкоджень грошових коштів та вбудування невизначеного електронного технічного пристрою.
		   При порівнянні даних в протоколі від 21.09.2016 огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_12 та протоколу затримання ОСОБА_11 такі відомості також не відображені в протоколі огляду та вручення, таке втручання та невідповідність в обох протоколах не зафіксовані.
		Як убачається зі змісту протоколів, ОСОБА_12 вручалося 50000 доларів США купюрами по 100 доларів США та 1000 доларів США купюрами по 1 долару США, а у Шкляра було вилучено 40000 доларів США купюрами по 100 доларів США та 830 доларів США купюрами по 1 долару США.
		Отже наявні суттєві розбіжності між номерами купюр не тільки у протоколі огляду та вручення грошових коштів та протоколом затримання, а й між вказаними протоколами та відео самого затримання ОСОБА_11 .
		При цьому будь-яких інших доказів, в яких би ОСОБА_11 вказував на ОСОБА_10 як на співучасника злочину, сторона обвинувачення суду не надала.
		Таким чином, з огляду на наведене раніше, усі представлені стороною фактичні дані в документах та аудіо-, відеозаписах, якими прокурор обґрунтовує висунуте ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення, суд не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони є недостовірними та недопустимими доказами.
		Що ж стосується показань, наданих у судових засіданнях потерпілим ОСОБА_12 , то їх одних, у тому числі з огляду на наявні в них суттєві суперечності між собою та з іншими матеріалами справи, висновків суду про ознаки провокації в діях ОСОБА_12 суд не може визнати достатніми, а відтак належними доказами, для обвинувачення та визнання винуватими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у пред`явленому їм обвинуваченні.
		Сам ОСОБА_12 у судових засіданнях не заперечував того, що взагалі не був знайомий з ОСОБА_10 , ніколи його не знав та не бачив, безпосереднього спілкування з ним не мав. Про згоду обвинуваченого за грошову винагороду надати допомогу у позитивному вирішенні судового спору для ТОВ «Богадар» йому було відомо лише зі слів ОСОБА_11 . При цьому цю інформацію потерпілий не перевіряв та самостійно не намагався контактувати із ОСОБА_10 .
		Єдині показання потерпілого стосовно участі у злочині ОСОБА_10 , про що йому відомо лише зі слів ОСОБА_11 , який ці обставини категорично заперечував в суді, не можуть слугувати підставою для визнання ОСОБА_10 винуватим в інкримінованому йому злочині. Такі показання ОСОБА_12 в суді з огляду на висновки суду про наявність ознак провокації в діях ОСОБА_12 , даних про систематичні «послуги» ОСОБА_12 в ході співпраці з правоохоронними органами в якості заявника, що знайшло відображення в наданих стороною захисту матеріалах, з урахуванням показань ОСОБА_11 про те, що при їх розмові з Климчуком лише останній згадував ім*я Гречківського, не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки є недостовірними.
		Щодо дій ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_11 , то суд визнає їх такими, що направлені на вчинення провокації злочину, виходячи з такого.
		У судових засіданнях ОСОБА_12 не заперечував тих обставин, що сам був ініціатором першої зустрічі зі ОСОБА_11 для нібито отримання консультації з приводу права інтелектуальної власності, хоча достовірно знав, що обвинувачений не займається адвокатською практикою та не приймає участь у спорах, пов`язаних з цими правовідносинами, а є арбітражним керуючим, тобто працює в іншій галузі права. Після його звернення до Генеральної прокуратури України, фактично в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ОСОБА_12 погодився на співпрацю з правоохоронними органами та у подальшому впливав на ОСОБА_11 , не тільки схиляючи його самого до вчинення злочину, а й намагаючись залучити до вчинення протиправних дій саме ОСОБА_10 , з яким ОСОБА_11 підтримував дружні стосунки. Такі висновки щодо ініціативи ОСОБА_12 ґрунтуються додатково на даних про те, що саме ОСОБА_12 фінансував витрати ОСОБА_11 , пов*язані з переїздом до міста Києва з міста Житомира для спілкування, за свій рахунок пригощав ОСОБА_11 в закладах, в яких відбувалися зустрічі. 
		При цьому факти того, що дії ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були направлені не на використання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за призначенням, а для вчинення дій, з такою діяльністю не пов`язаних, тобто не для здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, а для впливу на окремих осіб, для схиляння їх до отримання неправомірної вигоди, були фактично встановлені відповідними органами адвокатури, у зв`язку з чим дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області за скаргою захисника ОСОБА_10  ОСОБА_6 своїм рішенням від 24.02.2017 притягнула адвоката ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності та наклала дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю за порушення Присяги адвоката України, грубе порушення Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури. 
		З наведеними висновками погодилась і Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, яка своїм рішенням від 30.05.2017 № v-011/2017 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 24.02.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_12  залишила без змін. 
		За таких обставин, а також з огляду на інші докази, представлені стороною обвинувачення, які підлягають визнанню недопустимими в силу суттєвого порушення вимог КПК України під час їх збирання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 була скоєна провокація злочину по відношенню до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		При цьому суд дійшов переконання, що в ході події, з урахуванням даних, наданих стороною захисту в підтвердження репутації ОСОБА_12 , який був причетний до вчинення шахрайства у 2010 році у кримінальній справи, після чого його неодноразово систематично залучають до кримінальних справ в якості заявника та потерпілого, в тому числі в порядку оперативного співробітництва у зв*язку з обвинуваченням низки осіб у вчиненні корупційних правопорушень, при схожих обставинах, такі обставини дають підстави для висновків про залежності та підконтрольність ОСОБА_12 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором.
		Та обставина, що ОСОБА_12 протягом тривалого часу, як до порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , так і після цього, фактично в порушення вимог чинного законодавства, про що зазначалося судом раніше, постійно співпрацював з правоохоронними органами з метою підбурювання інших осіб до вчинення злочинів знайшла своє підтвердження матеріалами, представленими стороною захисту.
		З урахуванням наведеного, встановлення судом фактичних даних про створення ОСОБА_12 штучного уявлення про його представництво ТОВ «Богадар», як наслідок - відсутності достовірних даних в обґрунтування версії сторони обвинувачення про об*єктивну необхідність, з урахуванням завдань кримінального судочинства, залучати особисті кошти в сумі 1000 доларів США ОСОБА_12 в ході слідчої дії, які не повернуті потерпілому та з приводу яких останній не заявляє будь  яких вимог, встановлені дані про особливе ставлення до розслідування, що виразилося в особливому русі заяви ОСОБА_12 про злочин, обставин про його залучення в якості потерпілого у позапроцесуальний спосіб, порушення правил підслідності під час досудового розслідування, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_12 носять ознаки провокації злочину.
		За правилами частини 3 ст.271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем, усі здобуті в такий спосіб докази та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Такий висновок суду узгоджується не тільки з національним законодавством, а із практикою ЄСПЛ (рішення «Чохонелідзе проти Грузії», рішення «Делькорт проти Бельгії»).
		Відтак і ці обставини, враховуючи характеризуючі дані ОСОБА_12 , об`єктивно підтверджують наявні у суду сумніви стосовно правдивості та достовірності його показань щодо обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 та правоохоронними органами по відношенню до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 була скоєна провокація злочину, оскільки сам ОСОБА_12 не перебував у стані обману, в його діях відсутні ознаки добровільності та вимушеності передачі грошових коштів обвинуваченим, а правоохоронні органи не обмежились при цьому пасивним розслідуванням, а штучно створили ситуацію нібито залучення ОСОБА_10 до протиправних дій через його знайомого ОСОБА_11 , фактично з використанням елементів тиску на останнього, з урахуванням ініціативних дій заявника, наполегливого вмовляння та обіцянки фінансової винагороди, розрахунку на довірливі відносини, що склалися між учасниками, що за практикою ЄСПЛ також вважається підбурюванням з боку правоохоронних органів та осіб, які діють за їх вказівками, до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»; рішення ЄСПЛ у справі «Носко і Нефедов проти Росії»). При цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання, однак в суді прокурор не навів жодних переконливих фактичних даних на спростування таких висновків. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
		Такі висновки суду додатково ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_43 , допитаного у судовому засіданні, який в категоричній формі стверджував, що під час його роботи в Генеральній прокуратурі України, приблизно у серпні 2016 року йому стало відомо, що деякі зацікавлені особи із особистої помсти за допомогою керівництва Генеральної прокуратури України намагаються вчинити провокацію злочину щодо ОСОБА_10 з метою відсторонення його від займаної посади члена ВРЮ, знищення його репутації, для чого була утворена відповідна група з оперативних працівників СБУ для проведення негласних слідчих (розшукових) дій та група слідчих Генеральної прокуратури України, які фактично фальсифікували процесуальні документи. Пояснював, що через певний час після виключення його із складу цієї групи, йому стало відомо, що з шостої спроби працівникам Генеральної прокуратури вдалось здійснити свої плани та притягнути ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності. 
		Таким чином і ці показання свідка повністю підтверджують та узгоджуються з висновками суду про вчинення щодо обвинувачених провокації злочину, а відтак суд приймає їх як доказ невинуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . 
		У судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_10 наполягав на своїй непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, заявляв про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи щодо нього, замовний характер його незаконного переслідування та скоєння ОСОБА_12 з працівниками правоохоронних органів провокації злочину.
		Ці показання не тільки не були спростовані прокурорами, а й знайшли своє підтвердження показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_17 , які були наведені раніше та визнані судом достовірними та допустимими доказами, а також додатково підтверджені фактичними даними, наданими стороною захисту в судових рішеннях, відомостях, наданих Господарським судом міста Києва, повідомленнях ОСОБА_10 на ім*я Голови Вищої ради правосуддя про незаконний вплив.
		Відтак вказані показання ОСОБА_10 , які повністю узгоджуються із вже наведеним раніше, суд визнає достовірним та допустимим доказом у справі.
		Також суд визнає допустимим та достовірним доказом і показання у суді обвинуваченого ОСОБА_11 , який також стверджував про здійснення щодо нього провокації, оскільки вони повністю узгоджуються з наведеними раніше доказами, які суд визнав допустимими та які не були спростовані стороною обвинувачення.
		Зокрема, ОСОБА_11 , категорично заперечуючи показання потерпілого, заявляв, що саме ОСОБА_12 був ініціатором першої зустрічі з обвинуваченим, при цьому призначивши зустріч неподалік від офісу адвокатської фірми, де раніше працював ОСОБА_10 ; що саме потерпілий, незважаючи на заяви ОСОБА_11 про свою неналежну кваліфікацію у галузі авторського права, розуміючи про складність сфери інтелектуального права, наполягав не тільки на участі обвинуваченого у наданні правової допомоги у вирішенні господарського спору ТОВ «Богадар», а й просив залучити для цього члена ВРЮ ОСОБА_10 , заявляючи про свою обізнаність щодо дружніх стосунків між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
		Також обвинувачений стверджував, що ніяких грошових коштів у ОСОБА_12 особисто не вимагав та не пропонував заплатити ОСОБА_10 500000 доларів США за вплив на судові органи для досягнення позитивного результату для ТОВ «Богадар». В силу стану свого здоров`я та наявності у нього тяжкого захворювання не міг адекватно оцінити дії ОСОБА_12 , запропоновані останнім грошові кошти ОСОБА_11 сприймав як оплату за свою роботу у наданні правової допомоги ТОВ «Богадар», а отримані 21.09.2016 гроші  як аванс за свою подальшу роботу. 
		Ці показання ОСОБА_11 стороною обвинувачення фактично спростовані не були. Що ж стосується показань потерпілого в цій частині, то з огляду на раніше наведену оцінку показань ОСОБА_12 в цілому та на відсутність будь-яких інших доказів сторони обвинувачення з цього приводу, то суд приходить до висновку про те, що такі показання особи, в діях якої встановлені ознаки провокації, не можуть бути достатніми для підтвердження висунутого обвинувачення.
		Твердження обвинувачених про провокаційний характер кримінального провадження, отримання фактичних даних стороною обвинувачення внаслідок провокації додатково узгоджуються наведеними даними сторони захисту про поспішні публічні заяви чиновників з оцінкою подій, які ще розслідувалися правоохоронними органами, а також особливим ставлення до розслідування представниками Генеральної прокуратури, незважаючи на те, що згідно із законодавством розслідування кримінальної справи із самого початку повинне було проводитися органами досудового розслідування Національної поліції.
		Суд враховує, що відповідно до диспозиції ст. 190 КК України, шахрайство  це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Згідно із судової практикою під «обманом» прийнято розуміти навмисне перекручування або приховування істини з метою ввести особу в такий психологічний стан омани, під час якого така особа добровільно передає гроші, майно у розпорядження суб`єкта злочину; «зловживання довірою» являє собою такий спосіб введення в оману, який полягає у використанні суб`єктом злочину в корисливих незаконних діях довірливих відносин, які склались у нього з потерпілим, на шкоду останньому, тобто використання впевненості потерпілого у власній чесності, відвертості, порядності для вчинення дій, спрямованих на задоволення інтересів потерпілого. 
		Таким чином, при вчиненні шахрайства як шляхом обману, так і зловживанням довірою, потерпілий знаходиться у стані добросовісного переконання правильності власних дій та правомірності дій суб`єкту злочину. А тому, щоб кваліфікувати дії суб`єкта злочину як шахрайство, необхідна наявність психічного впливу суб`єкта злочину на потерпілого шляхом обману або зловживання довірою, що має своїм наслідком добровільне передання коштів. 
		Разом з тим, стороною обвинувачення не представлено суду будь-яких допустимих та належних доказів про перебування потерпілого ОСОБА_12 у такому стані.
		Навпаки, на момент звернення потерпілого до правоохоронних органів та у подальшому, під час незаконної співпраці з правоохоронними органами, ОСОБА_12 , як він особисто стверджував у заяві та на першому допиті, вже достовірно знав та розумів про бажання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинити щодо нього протиправні, шахрайські дії, а відтак його воля та зовнішнє волевиявлення перебували поза обманом.
		Також не представлено прокурором таких доказів не тільки стосовно добровільності передачі потерпілим свого майна внаслідок введення його в оману обвинуваченими, а й вимушеності ОСОБА_12 вчинити дії по передачі грошових коштів через будь-яку залежність останнього від ОСОБА_11 . 
		За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність, зокрема, об`єктивної сторони злочину у висунутому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинуваченні.
		Крім того, наявність потерпілого є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину передбаченого ст. 190 КК України, оскільки саме на волю та свідомість потерпілого здійснюється протизаконний вплив у формі обману. При цьому, потерпілим є власник майна, або особа, у віданні чи користуванні якої таке майно перебуває на законних підставах. 
		З огляду на наведені раніше у цьому судовому рішенні обставини щодо хибності тверджень сторони обвинувачення про представництво ОСОБА_12 інтересів ТОВ «Богадар», про його суб`єктивну оцінку дій обвинувачених та неперебування його у стані обману; про нібито передачу ОСОБА_12 належної йому 1000 доларів США, встановлені судом ознаки провокації злочину в діях ОСОБА_12 , суд приходить до висновку про те, що останній, саме як фізична особа, а не як представник товариства безпідставно визнаний стороною обвинувачення потерпілим у даному кримінальному провадженні. 
		Відтак, відсутність раніше вказаних трьох обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, а саме: 1)відсутність обману ОСОБА_12 зі сторони обвинувачених; 2)відсутність добровільності у діях ОСОБА_12 ; 3)відсутність потерпілого, - свідчить про відсутність складу цього злочину.
		Інші фактичні дані, досліджені судом, отримані стороною обвинувачення за результатами тимчасових доступів, обшуків, в ході яких не отримано даних, що мають значення для справи, з урахуванням наведених висновків суду про порушення правил підслідності, наявності ознак провокації суд визнає недопустимими.
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що усі докази здобуті внаслідок провокації злочину, не можуть враховуватись при постановленні вироку, оскільки є недопустимими, а відтак в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відсутній склад інкримінованого їм кримінального правопорушення.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинувачених на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведене, що ОСОБА_18 , ОСОБА_10 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.
		ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.
		Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10 ОСОБА_11 у вигляді застави, - скасувати, повернувши заставу в розмірі 3895606 грн., внесену за ОСОБА_10 , та ОСОБА_18 кожного окремо - заставодавцям.
		Скасувати арешт майна, а саме: 
		автомобіля марки «AUDI А8 L» д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 ;
		автомобіля марки «LANDROVER» д.н.з. НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 ;
		автомобіля марки «MAYBACH 57» д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року,
		автомобіля Тойота модель Камрі чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_7 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року на майно ОСОБА_11 .
		Речові докази - грошові кошти відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС третього СВ управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України від 24 листопада 2016 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
		   Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...