Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/7914/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2018. Зареєстровано: 11.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2018.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Номер судового провадження: 3/320/1304/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 06.11.2018 
		 
		Справа № 320/7914/18
		Провадження № 3/320/1304/18
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2018 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіна Т.В., за участю прокурора Керімова Е.І., захисника ОСОБА_1, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Запорізького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, РНОКПП  33313309543, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працює слідчим слідчого відділу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, має малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, 
		за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 21 вересня 2018 року посадовою особою органу Національної поліції встановлено, що відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частини першої та другої ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язанні подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення    на офіційному веб-сайті    Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Відповідно до п. «з» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», поліцейські є суб'єктами, на яких поширюється дія вищевказаного Закону.
		Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Враховуючи положення пп. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» до складу поліції віднесені територіальні органи поліції.
		07.11.2015 року ОСОБА_2 склала Присягу поліцейського на вірність Українському народові.
		Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 07.11.2015 № 10 о/с ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання старший лейтенант поліції.
		Згідно з наказом ГУНП в Запорізькій області від 09.12.2016 № 424 о/с, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 призначено на посаду слідчого, відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області.
		Таким чином, ОСОБА_2, будучи слідчим, відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, відповідно п. «з» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб- сайті Національного агентства.
		Відповідно до абзацу 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
		Відповідно до абзацу 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. З Закону України «Про запобігання корупції», за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлено у розмірі - 1762 грн.
		Відповідно до договору дарування від 11.06.2018 року № 1550, ОСОБА_2 отримала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, б. 38, кв. 107.
		Відповідно до п. 4 зазначеного договору вартість дарунку становить 100 000 грн.
		Таким чином, ОСОБА_2 отримала майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, (1762 х 50 = 88100 грн.), та відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у неї, як суб'єкта декларування, починаючи з 11.06.2018 року виник обов'язок у десятиденний строк подати письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, щодо отримання у власність зазначеного майна, шляхом заповнення відповідної форми змін в особистому кабінеті користувача на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua). Кінцевою датою подання такого повідомлення, без порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у даному випадку, є 21.06.2018 року.
		Проте встановлено, що згідно публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (гіперпосилання на Реєстр - (https://public.nazk.gov.ua), повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування ОСОБА_2 щодо отримання у власність квартири, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, б. 38, кв. 107, вартість якої перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2018, подано лише 01.08.2018року, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Враховуючи викладене, слідчий відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 будучи відповідно п. «з» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. ст. 172-6 КУпАП, та згідно абзацу 14 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону субєктом декларування, отримавши у власність 11.06.2018 року квартиру розташовану за адресою :АДРЕСА_1, вартістю понад 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.012018 року (тобто суму 88100 грн.) та у порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» повідомила про суттєві зміни у майновому стані, з порушенням встановленого десяти денного строку, що виник у звязку із отриманням вказаного майна у власність, чим вчинила адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		В судовому засіданні ОСОБА_2 не визнала свою винуватість у інкримінованому адміністративному правопорушенні, та пояснила, що даний обєкт нерухомості квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зазначала в щорічних деклараціях за 2016, 2017 роки, як житло яке перебуває в її користуванні. Дана квартира належала на праві власності її бабусі, мамі її батька. В літку 2018 року бабуся вирішила подарувати їй зазначену квартиру. Оскільки бабуся похилого віку нею було видано доручення на імя її чоловіка для підготування документів для укладення угоди дарування від її імені. Під час посвідчення угоди нотаріусом самостійно в договорі було прописано, що цей дар сторони оцінюють в 100000 (сто тисяч) між сторонами (нею та її чоловіком, як представником бабусі) такої домовленості встановлено не було. Але це не є вартістю дарунку, як про це зазначено в протоколі, тому що згідно поданих декларацій за 2016, 2017 роки, вартість обєкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1, на дату набуття становила 20359 (двадцять тисяч триста пятдесят девять) грн., у відповідності до останньої оцінки зазначеної в договорі купівлі продажу від 01.07.2009 року під час набуття зазначеної квартири у власність бабусею, площа квартири загальна становить 34 м.кв., житлова 19 м.кв. Крім того відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Під час посвідчення договору дарування квартири звіт про оцінку майна ними нотаріусу не надавався, оскільки при укладенні договорів дарування між особами першого та другого ступеню споріднення вартість майна оподатковується за нульовою ставкою, тому нотаріус документи про оціночну вартість не вимагав. З цього приводу також є розяснення оперативного штабу національного агентства з питань запобігання корупції від 21.02.20018 року в яких зазначено, якщо при отриманні спадщини (укладанні договору дарування) грошова оцінка майна не проводилась, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подається. Також, якщо нерухоме майно було відчужене без отримання доходу повідомлення про суттєві зміни у майновому стані не подається, навіть якщо вартість такогомайна перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на перше січня відповідного року, а тому обовязку повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у неї як обдарованої не виникло, що узгоджується з відповідною позицією Національного агентства з питань запобігання корупції. Звертає увагу суду, що стаття 52 Закону передбачає обовязок декларувати отримання доходу або придбання майна на суму яка перевищує 50 прожиткових мінімумів працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного року, однак вона дохід не отримувала та майно не придбавала, а тільки було перереєстровано право власності на обєкт нерухомого майна з бабусі на неї. Однак, у звязку із відсутністю єдиної думки із зазначеного питання і неоднозначністю правової позиції нею було прийнято рішення для перестраховки направити повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Після виходу з щорічної основної відпустки 13.06.2018 року під час входу до особистого кабінету нею було зясовано, що закінчився термін дії ключа, замовивши його у звязку з навантаженням на роботі, постійними добовими чергуваннями, було розпочато заповнення повідомлення про суттєві 13.06.2018 року, а продовжено 31.07.2018 року, 01.08.2018 року натиснуто кнопку подати документ. Тобто повідомлення направлено самостійно, що свідчить про відсутність умислу, до того як було розпочато перевірку за даним фактом. Заявила клопотання про закриття провадження у справі у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАП.
		Захисник ОСОБА_1, просить закрити справу про адміністративне правопорушення у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_2 не набувала та не придбавала майно, а лише було зареєстровано право власності на неї. Також зазначив що, правова норма ч. 2 ст. 172-6 КУпАП не є бланкетною, а відтак посилання на закон України «Про запобігання корупції» є недопустимим, так як в такому випадку протирічить Рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 1-3/2000, в частині того що діяння, які визначені злочинами та відповідальність за них визначаються виключно законами України, а не підзаконними актами. Також зазначив що згідно положень ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційним правопорушенням є тільки умисне діяння, а його підзахисна не мала умислу на несвоєчасне подання, оскільки відповідно до положень закону вона не повинна взагалі була складати повідомлення про суттєві зміни, у відповідності до розяснень оперативного штабу НАЗК, однак розпочавши заповнення повідомлення про суттєві зміни 13.06.2018 року, завершити заповнення у звязку з обєктивними факторами закінченням терміну дії електронного підпису, завантаженістю на роботі в літній проміжок часу, перебуванням на утриманні малолітньої дитини вдалось лише 01.08.2018 року. 
		 
		Прокурор Керімов Е.І. в судовому засіданні протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАПпідтримав, просив притягнути останню до адміністративної відповідальності, повязаної з корупцією.
		Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення №10/2018 від 21.09.2018 року, заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 вважаю, що в діях останньої відсутній склад адміністративного порушення передбаченого ч.2ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані з огляду на наступне:
		Відповідно до ч.2ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані субєкта декларування, а саме отриманням ним доходу, придбання майна на суму, яке перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, зазначений субєкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобовязаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		Так, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016р. №3 затверджено Форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані субєкта декларування, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2016р. за № 961/29091, відповідно до якої, під суттєвою зміною у майновому стані субєкта декларування розуміється отримання ним одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, у якому подається повідомлення. Якщо вартість майна перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, але була сплачена частинами, то повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подається після переходу права власності на таке майно. Дохід, який був нарахований, але несплачений (не отриманий), не повідомляється. Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування подається ним особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет субєкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування, повинна бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку такий субєкт декларування подає відповідно доЗакону України «Про запобігання корупції».
		Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з договору дарування від 11 червня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 в пункті 1, зазначено що ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняла у власність як дарунок квартиру АДРЕСА_2. Вказана квартира складається з однієї жилої кімнати. (а.с. 24)
		Пункт 4 договору дарування, містить інформацію що сторони оцінюють цей дар в 100000. Однак згідно відповіді приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 26.10.2018 року під час посвідчення договору дарування квартири звіт про оцінку майна нотаріусу сторонами не надавався, оскільки при укладенні договорів дарування між особами першого та другого ступеню споріднення вартість майна оподатковується за нульовою ставкою, тому нотаріусом документи про оціночну вартість не вимагаються.
		Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Згідно поданих декларацій ОСОБА_2 за 2016, 2017 роки, вартість обєкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1, в якому вона проживала та зазначала в щорічних деклараціях на дату набуття становила 20359 (двадцять тисяч триста пятдесят девять) грн. копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи.
		У відповідності до договору купівлі продажу від 01.07.2009 року під час набуття права власності на обєкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_6І (бабусею ОСОБА_2В.) її вартість становить 20359 (двадцять тисяч триста пятдесят девять) грн., копію договору долучено до матеріалів адміністративної справи. 
		Інститут дарування за своєю юридичною природою не передбачає можливості придбання майна за кошти. Відповідно дост.171 ЦК Українидаруванням є перехід прав та обовязків від фізичної особи (дарувальника) до (обдарованого).
		Базовим правовим положенням всiєї конструкцiї нормативно-правових актiв держави, що регулюють правовi основи здiйснення дарування є норма ст.41 Конституцiї України, вiдповiдно до якої кожен має право володiти, користуватися i розпоряджатися своєю власнiстю.
		Звiдси, випливає i право особи на безоплатну передачу належної їй власностi iншiй особi. Його конкретизовано i унормовано в Цивiльному кодексi України. 
		Прийняття ОСОБА_2 дарунку не може вважатися таким, що свідчать про суттєву зміну майнового стану субєкта декларування, яка передбачає отримання одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, оскільки отримання доходу передбачає отримання грошей або інших матеріальних цінностей внаслідок будь-якої діяльності, а придбання передбачає набуття у власність шляхом витрати для цього грошових коштів. 
		Як вбачається з розяснень Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до частини другої статті 52 ЗУ «Про запобігання корупції» та розділу 3 Правил заповнення форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, що є складовою Форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, затвердженої рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 961/29091, субєкт декларування повинен повідомити про обєкти нерухомості, які він придбав (набув у власність), якщо їх вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня року у якому подається повідомлення. Якщо при отриманні спадщини (укладанні договору дарування) грошова оцінка майна не проводилась, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подається. Також, якщо нерухоме майно було відчужене без отримання доходу повідомлення про суттєві зміни у майновому стані не подається, навіть якщо вартість такогомайна перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на перше січня відповідного року.
		Форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані субєкта декларування, доходи та видатки на придбання майна субєкта декларування відображаються у грошовій одиниці України.
		Проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обовязкових платежів, визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358.
		У відповідностідоп.п.1п.1 вказаної постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав. 
		 
		Згідно п.п. 4 п. 1 даної постанови оцінка обєкта для цілей оподаткування здійснюється субєктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом УкраїниПро оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону УкраїниПро оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україніхоча б за однією з таких спеціалізацій у межах напряму 1Оцінка обєктів у матеріальній форміі напряму 2Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на обєкти інтелектуальної власності.
		Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
		До матеріалів адміністративної справи не додано звіт про оцінку майна відповідно доЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, а також кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.
		Суд не приймає до уваги положення п. 4 договору дарування щодо оцінки дару в розмірі 100000 тисяч, оскільки як вбачається з відповіді нотаріуса експертна оцінка не проводилась. А вартість квартири згідно попереднього договору купівлі продажу становила 20359грн. 
		Під час посвідчення договору дарування квартири звіт про оцінку майна сторонами нотаріусу не надавався, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса, тобто експертна грошова оцінка не проводилась.
		Диспозиціяст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», передбачає отримання доходу та придбання майна на суму, однак ОСОБА_2 отримала право на майно, не отримувала доходи і не купувала майно, що свідчить про те, що декларант, який отримує майно безкоштовно не може бути субєктом відповідальності за ч.2ст.172-6 КУпАП.
		Оскільки ОСОБА_2 отримала в дар від бабусі, як спадкоємець другої черги, відповідно дост.717 ЦК України, для встановлення факту порушення нею ч.2ст.52 Закону України «Про запобігання корупції"в частині отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, необхідно було визначити експертну вартість майна за встановленою законом процедурою з складенням відповідного звіту.
		Відповідно до розяснень щодо окремих положеньЗакону України «Про запобігання корупції»стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням №3 від 11.08.2016р. Національне агентство запобігання корупції України, зазначило, що закон не вимагає від субєкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації.
		Викладені обставини свідчать про наявність невизначеності в застосуванні ч.2ст.172-6 КУпАП.
		При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватисяКонституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року),Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»(далі - Закон),Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якостізакону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Крім того,статтею 62 Конституції Українивстановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якостізакону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Доводи прокурора зазначені в судовому засіданні про наявність як прямого умислу ОСОБА_2 у звязку із тим, що вона подала повідомлення про зміну майнового стану та щорічні електронні декларації не спростовують висновків суду, які зазначені вище про відсутність умислу на неподання повідомлення про зміну майнового стану.
		Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_2 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.176-2КУпАП, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
		Згідно ч.2ст.172-6 КУпАП, відповідальність настає за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
		Склад правопорушення за ч.2ст.172-6 КУпАПє формальним, оскільки обовязковим елементом обєктивної сторони є умисна дія умисне несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення повинен довести, що в діях особи наявний умисел на несвоєчасне повідомлення, і суттєві зміни у майновому стані.
		Однак, відповідним органом не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що в діях ОСОБА_2 був умисел, направлений на порушення ч.2ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки у неї не було обовязку письмово повідомляти Національне агентство по запобіганню корупції про отримання права власності на подароване майно безкоштовно.
		Відповідно дост.7 КУпАП,ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно вимогст.245 КУпАПзавданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		У п.1 ч.1ст.247 КУпАПзазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Згідно зст.284 КУпАПпо справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбаченихст.24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбаченихст.247 цього Кодексу.
		Таким чином, враховуючи викладене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення слід закрити в звязку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.9,247,280,283,284,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,Законом України «Про запобігання корупції», -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Провадження в справі № 320/7914/18 за ознаками адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАПвідносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити у звязку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
		 
		Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
		Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		Суддя: Т.В.Юрлагіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...