Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/3588/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2018. Зареєстровано: 11.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.08.2018
Номер судового провадження: 2/509/166/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/3588/16-ц
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2018 року смт Овідіополь
		 
		Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді Бочарова А.І.
		при секретарі Бокоч С.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави, в особі:
		Міністерства оборони України,
		Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси 
		до 
		ОСОБА_3,
		треті особа, яки не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 
		Концерн «Військторгсервіс»,
		Кабінет Міністрів України,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
		Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, 
		Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області,
		про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28 вересня 2016 року заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б №032344 квартирно-експлуатаційній частині Одеського району у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
		На означеній частині вказаної земельної ділянки, за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Набережна, 6, розташовані будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», правонаступником якого на даний час є Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі».
		Таким чином, згідно зі ст.ст.77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст.1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищезазначені землі відносяться за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку у органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України.
		Однак, згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 року №459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.Набережна, 6. Тому, на підставі розпорядження від 14.07.2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу «Ювілейний» (37 будівель та споруд).
		В подальшому, 20.03.2008 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1121 -V «Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів на право власності безкоштовно гр. України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеської області».
		Тим самим, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008 року:
		- затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянка, що передаються гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с.Молодіжне (зокрема за адресою: АДРЕСА_1);
		- передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) безкоштовно у власність гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с.Молодіжне (згідно додатку, зокрема громадянці ОСОБА_3.);
		- видано державні акти на право власності на землю.
		На підставі вказаного рішення Молодіжненської сільської ради громадянці ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1.
		Тому, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2001 року зазначена земельна ділянка площею 0,085 га виведена з державної власності та передана до приватної власності, змінено її цільове призначення із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.
		Рішення Молодіжненської сільської ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанови від 11.11.20М у справі №21-405-а 14, від 06.07.2016 р. у справі №916/876/13) скасування ненормативних актів органу місцевого самоврядування не породжує наслідків для власника чи орендарів земельної ділянки, не поновлює і не захищає права або законні інтереси позивача, а тому належним способом захисту права є оскарження правоустановчих документів.
		Відтак, з метою захисту прав та законних інтересів Міністерства оборони України та КЕВ м.Одеса, виникла необхідність у визнанні недійсним державного акту серії НОМЕР_2, на підставі якого у громадянки ОСОБА_3 безпідставно виникло право власності на частину земельної ділянки, що відноситься де земель оборони та на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку «Ювілейна».
		При цьому, Кабінет Міністрів України та Міністр оборони Україні відповідну згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 1,53 га, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна «Оздоровчий комплекс «Ювілейний» на її вилучення Молодіжненській сільській раді не надавав, жодних заяв про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку сільській раді або вказаним громадянам не адресував.
		При цьому, правову позицію щодо необхідності надання згоди Міністра оборони України на вилучення земель оборони викладено у п. 4.2. «Узагальненій судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних і: земельними правовідносинами», прийнятого Вищим господарським судом України від 01.01.2010 року, де зазначено, що «з аналізу судової практики вбачається, що ВСУ та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України». Вказаний висновок цілком відповідає вимогам п. 44, 45 Положення.
		На підставі викладеного та вимог п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України, зазначена земельне ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу ї приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.
		Оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм законодавства України, вказана земельна ділянка (за адресою: АДРЕСА_1) незаконно надана у власність громадянці ОСОБА_3, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 підлягає визнанню недійсним.
		Рішеннями Молодіжненської сільської ради №1121-V від 20.03.2008 року та №1266-V від 09.09.2008 року земельна ділянка площею 0,085 га, розташована по АДРЕСА_1 передана у власність громадянці ОСОБА_3 безоплатно.
		Тому, у даному випадку власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		З огляду на викладене, з посиланням на ст.121 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.16, 21, 386, 328, 388 ЦК України, ст.ст.20, 21, 77, 116, 140-142, 149, 152 ЗК України, прокурор просить суд:
		- визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га,розташовану по АДРЕСА_1 у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, виданий ОСОБА_3 на підставі рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1266-V від 09.09.2008 року;
		- зобов'язати ОСОБА_3 повернути за актом прийому-передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м Одеси (код ЄДР 08038284) земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована по АДРЕСА_2 у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, межі якої визначено у державному акті серії НОМЕР_2.
		Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримав та просить суд розглядати справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Представник позивача Міністерства оборони України прокуратури в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримав та просить суд розглядати справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси в судове засідання не з'явилась, але звернулась до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримала та просить суд розглядати справу у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерн «Військторгсервіс» в судове засідання не з'явилась, але звернулась до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримала та просить суд розглядати справу у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України в судове засідання не з'явилась, але звернулась до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримала та просить суд розглядати справу у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не надавала. 
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, а також надав суду письмові заперечення на позов, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень до суду не подавав.
		Зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
		Ознайомившись з позовом, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
		Згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №032344 квартирно-експлуатаційній частині Одеського району у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
		На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», правонаступником якого на теперішній час є Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі».
		Відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 року № 459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаного розпорядження 14.07.2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу «Ювілейний» (37 будівель та споруд).
		25.05.2007 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №716-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (у межах с.Молодіжне)».
		В подальшому, 20.03.2008 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1121 -V «Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів ш право власності безкоштовно гр. України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеської області».
		Рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008 року:
		- затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянка, що передаються гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с.Молодіжне (зокрема за адресою: АДРЕСА_1);
		- передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) безкоштовно у власність гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с.Молодіжне (згідно додатку, зокрема громадянці ОСОБА_3.);
		- видано державні акти на право власності на землю.
		Також встановлено судом, що згідно листа від 23.04.2007 року №661 колишній начальник КЕВ м.Одеси надав дозвіл на вилучення земельних ділянок загальною площею 2,10 га, розташованих на землях Молодіжненської сільської ради в селі Молодіжне по вул. Набережній, із земель, наданих раніше у постійне користування КЕЧ Одеського району. Колишній начальник КЕВ м.Одеси посилався на лист Міністра оборони України від 23.12.2004 року №220/2826, який не міг стати підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки площею 2,10 га з огляду на його адресування Овідіопольській державній адміністрації, а не Молодіжненській сільській раді, перебуванням на вказаних землях об'єктів нерухомого державного майна.
		Судом встановлено, що ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство оборони України земельну ділянка площею 2,10 га військового містечка №1 до комунальної власності не передавали, оскільки існує особливий, передбачений законодавством порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням.
		Таким чином, державний акт серії НОМЕР_2 порушує права держави як власника вказаних земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійним з огляду на наступне.
		Частиною 1 статті 116 ЗК України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.
		Приписами ч.3 ст.78, ч.1 ст.84 ЗК України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Крім того, у ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
		Частина 1 ст.19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.
		Відповідно до вимог ст.77 ЗК України, ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
		Згідно зі ст.20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».
		Варто зазначити, що ч.5 ст.116 ЗК України (у редакції, що діяла на той час) містила імперативну норму про те, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно з правовими нормами, що містяться у ч.2 ст.77, ч.3 ст.84 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (що діяв на момент видачі оскаржуваного державного акту), землі оборони перебувають у державній власності та не можуть передаватись у комунальну власність.
		Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акту на право власності на землю) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно із ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
		Тому, Молодіжненська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, на якій фактично розташоване державне підприємство (станом на 2007 рік - ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», на даний час - Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі»).
		З огляду на зазначене, спірна земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності до державної власності.
		Натомість, Молодіжненською сільською радою не враховано правові норми ст.142 ЗК України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв'язку із добровільною відмовою від них землекористувача.
		Також встановлено, що Міністр оборони України, Кабінет Міністрів України відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, та на її вилучення не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку сільській раді або громадянці ОСОБА_3 не адресував.
		З огляду на зазначене та у відповідності до вимог п. «в» ч.4 ст.84 ЗК України, зазначена земельна ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.
		Відтак, оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч.1, 5 ст.116, ст.ст.120, 141, ч.3 ст.142 ЗК України, ч.3 ст.24, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», вказана земельна ділянка , розташована за адресою: АДРЕСА_1, незаконно надана у власність громадянці ОСОБА_3, в зв'язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 підлягає визнанню недійсним, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
		Згідно ст.317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.
		Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 ЦК України визначено непорушність права власності.
		Крім того, відповідно до ст.386 ЦК України власник має право на захист права власності.
		Згідно зі ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
		Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.
		Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Рішеннями Молодіжненської сільської ради №1121-V від 20.03.2008 року та №1266-V від 09.09.2008 року земельна ділянка площею 0,085 га, розташована по АДРЕСА_3 передана у власність громадянці ОСОБА_3 безоплатно.
		Тому, у даному випадку необхідно керуватись ч.3 ст.388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, в зв'язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.
		Стосовно заяви третьої особи, про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. 
		Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Положеннями частини першої статті 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Верховним судом України в постанові від 16.09.2015 року №6-68цс15 вказано, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Представником третьої сторони на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області в своїх запереченнях було наголошено, що в жовтні 2014 році Перший заступник військового прокурора Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача - Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
		Крім цього, третьою особою у своїх запереченням заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки вони вважають, що позивачам було відомо або могло бути відомо про прийняті Молодіжненською сільською радою рішення №716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року, що також заявлено і представником відповідача.
		Проте, виходячи з доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що позивачу - Міністерству оборони України стало відомо про прийняті рішення №716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року та про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони стало відомо в жовтні 2014 року.
		Однак, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Таким чином, в даному випадку, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо захисту прав інтересів держави в земельних правовідносинах. Тому перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. Таку правову позицію щодо застосування строків позовної давності викладено у Постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 907/238/15.
		Між тим, з матеріалів справи та наявних доказів вбачається, що про спірні рішення № 716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року було відомо лише Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси, начальник якого, власне і направляв на адресу Молодіжненської сільської ради листа № 661 від 23.04.2007 року. Про передачу земельної ділянки Молодіжненській сільській раді було відомо тільки Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси, з огляду на те, що начальником КЕВ м. Одеси підписувався і Акт прийому передачі земельної ділянки від 12.07.2007 року.
		Матеріали справи не містять доказів того, що про прийняті рішення № 716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року та про передачу Міністерству0 сільській раді земельної ділянки із земель оборони було відомо позивачу - Міністерства оборони України.
		При цьому, у справі відсутні будь-які документи з яких можливо було б зробити висновок про обізнаність Міністерства оборони України про рішення №716-V від 25.05.2007 року, №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року та про вищевказаний актом прийому передачі земельної ділянки від 12.07.2007 року.
		Тобто, будь-які відомості щодо обізнаності ОСОБА_1 оборони України про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони площею 2,1 га в межах с.Молодіжного у 2007 році - відсутні.
		Стосовно щорічного подання відомостей Квартироно-експлуатаційним відділом міста Одеси про облік земель оборони до Міністерства оборони України, то слід зазначити, що у Квартироно-експлуатаційного відділу міста Одеси, існує обов'язок надання до Міністерства оборони України щорічної звітності щодо кількісного обліку земельних ділянок у КЕВ, та Міністерство оборони не знало і не могло знати про свої порушені права, виходячи з того, що спірна земельна ділянка продовжує обліковуватись на балансі Квартироно-експлуатаційного відділу міста Одеси.
		Тому, Міністерству оборони України не могло бути відомо про порушене право, оскільки за звітністю, що надавалась Квартироно-експлуатаційним відділом міста Одеси до Міністерства оборони України, інформація про вилучення Молодіжненською сільською радою земельної ділянки площею 2,1 га із земель оборони до земель запасу - не надавалось.
		Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позов подано в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності держави на спірну земельну ділянку.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити в повному обсязі.
		Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_4 у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, виданий ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) на підставі рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року.
		     Зобов'язати ОСОБА_3 повернути за актом прийому-передачі  державі в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси (код ЄДР 08038284) земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована по АДРЕСА_2 у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, межі якої визначено у державному акті серії НОМЕР_2.
		Стягнути з ОСОБА_3(код НОМЕР_1) на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (65058, м.Одеса, вул.Армійська, 18) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 грн.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя А.І.Бочаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...