Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/25750/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2018. Зареєстровано: 11.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.10.2018
Номер судового провадження: 22-ц/785/6885/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.10.2018 року                                 м. Одеса
		справа №522/25750/16-ц
		провадження №22-ц/785/6885/18
		Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), 
		суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
		за участю секретаря Маслова Р.Ю., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивачів- ОСОБА_2,
		відповідачі - публічне акціонерне товариство «Сведбанк» в особі публічного акціонерного товариства «Омега Банк», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
		третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Приморськогорайонного судум.Одесивід 15червня 2018рокуу складі судді Бойчука А. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі-ПАТ «Сведбанк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі-ПАТ «Дельта Банк»), публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі-ПАТ «Альфа-Банк») за участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості, визнання зобовязань за кредитним договором та договором іпотеки припиненими внаслідок їх виконанням та зняття обтяжень з нерухомого майна.
		Позивач просив:
		- визнати відповідачів такими, що втратили право на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеного 24 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, унаслідок спливу строку позовної давності, який сплив 08 січня 2016 року;
		- визнати зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеного 24 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 та за іпотечним договором, укладеного 24 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, припиненими внаслідок їх виконання проведеним належним чином;
		- скасувати обтяження на нерухоме майно, а саме квартиру №28 у м. Одеса, вулиця Зоопаркова, будинок №2;
		- виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно: а саме квартиру №28 у м. Одеса, вулиця Зоопаркова, будинок №2;
		- виключити записи з Державного реєстру Іпотек записи про обтяження вищевказаного нерухомого майна іпотекою.
		Позов мотивовано тим, що новий кредитор ПАТ «Альфа-Банк», направивши лист-вимогу від 21 листопада 2012 року про повне повернення кредитних коштів, змінив строк кінцевого виконання кредитного зобовязання, який був до 24 липня 2028 року.
		Позивач посилався на те, що встановивши новий строк виконання зобовязання за кредитним договором, який відповідає строку 27 грудня 2012 року, перебіг позовної давності за вимогами ПАТ «Альфа-Банк» про повернення кредиту почався з наступного дня після 37-ми днів, як зазначено у вимозі з дня її направлення.
		Зазначав, що незважаючи на добровільне виконання ОСОБА_1 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року в строки встановлені для самостійного виконання рішення, що підтверджується постановами від 05 січня 2015 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчих проваджень, а також в звязку зі спливом позовної давності, станом на 08 січня 2016 року, належна позивачу квартира № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2, перебуває до теперішнього часу в іпотеці банку, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі (т.1 а.с.2-8).
		Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2018 року у позові відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що чиннимзаконодавством Українине передбаченийтакий спосібзахисту правособи вцивільних правовідносинах,як визнаннятакими,що втратилиправо настягнення заборгованості.
		Суд дійшов висновку, що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобовязання не припиняється. Заборгованість за договором кредиту на теперішній час не погашена, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягу з виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 18 червня 2012 року по 10 червня 2018 рік та розгорнутого розрахунку заборгованості. Банк має право вимагати від позивача виконання основного зобовязання, у звязку з чим не може бути визнаний судом таким, що втратив право на стягнення заборгованості за кредитним договором.
		З огляду на те, що основне зобовязання не є припиненим, існує заборгованість за кредитним договором,а іпотека, має похідний характер від нього, є дійсною до врегулювання заборгованості за основним кредитним договором (т.2 а.с.92-98).
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
		Неправильність судового рішення мотивував порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, зазначав, що 21 листопада 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслав йому. вимогу про повне дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом, змінивши строк виконання зобовязання за кредитом, внаслідок чого ПАТ «Альфа- Банк» втратило можливість нарахування та стягнення з нього відсотків за кредитним договором, після направлення банком на його адресу відповідного письмового повідомлення.
		Крім того, вказав, що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року, справа № 564/2199/15-ц, провадження № 61-2404св18, зазначивши про те, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а банк втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором.
		Посилався на те, що позивач самостійно виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року (справа №522/709/13-ц), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року, яким, позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10 жовтня 2012 року склала 388 981,41 грн.
		Зобов'язання за кредитним договором від 24 липня 2008 року, які існували між банком та ним припинені повною оплатою суми заборгованості у розмірі 388 981,41 грн., визначеної судовим рішенням, унаслідок чого припинено й договір іпотеки, укладений на забезпечення кредитного договору. 
		Факт оплати заборгованості та судових витрат за рішення суду підтверджується відповідними постановами про закінчення виконавчих проваджень, винесених 05 січня 2015 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Заборгованість за кредитним договором є повністю погашеною та починаючи з 05 січня 2015 року, зобов'язання за кредитним договором є припиненими, що в свою чергу є підставою для припинення права застави, окремим видом якої є іпотека.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 січня 2018 року, справа № 910/27064/15, зазначивши, про те, що причиною виникнення спору по даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання застави за договором застави такою, що припинилась.
		Посилався на те, що під час розгляду справи судом не зясовано розмір непогашеної заборгованості з 18 червня 2012 року по 10 червня 2018 рік, який надано банком, не наведено у рішенні суду висновків стосовно перевірки наданого ПАТ «Альфа-Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема, з чого складається така заборгованість, чи відповідає таке нарахування боргу нормам чинного законодавства та умовам кредитного договору з урахуванням встановлених судом обставин справи (т.2 а.с.127-136).
		У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» посилається на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення (т.2а.с.43-59).
		У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що новим та єдиним кредитором у зобовязаннях є ПАТ «Альфа-Банк», а тому, вимоги позивача про визнання ПАТ «ОМЕГА БАНК» та АТ «Дельта Банк» такими, що втратили право на стягнення кредитної заборгованості за вказаним правочином є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (т.2 а. с.176-175 ).
		Представники ПАТ«Альфа-Банк», Фондгарантування вкладівфізичних осібв судове засідання не зявились, повідомлені про слухання справи належним чином.
		Заслухавши суддю-доповідача,позивача ОСОБА_1,дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення суду першоїінстанції вмежах доводівапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню частково з таких підстав.
		Із матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1506/0708/45-037, у відповідності з яким банк надав позичальнику на придбання нерухомості 50 000 дол. США на строк по 24 липня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на увесь строк користування кредитом. Позичальник зобовязався щомісячно, починаючи з 10 вересня 2008 року погашати кредит і сплачувати проценти ануїтетними платежами (т.1 а.с.17-21). 
		У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник-ПАТ «Сведбанк») 24 липня 2008 року укладено іпотечний договір № 1506/0708/45-037-Z-1, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобовязання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2, яка цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 48,7 кв. м., та підсобних приміщень, загальною площею 86,7 кв.м. Вказаний договір посвідчено нотаріально (т.1 а.с.22-23).
		Одночасно 24 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 (після укладення шлюбу Кулик) В.Ю. було укладено договір поруки, за яким поручитель зобовязалася відповідати перед позикодавцем за виконання усіх зобовязань по кредитному договору від 24липня 2008року щодо повернення коштів, сплати процентів, комісій, пені, та інших платежів.
		Встановлено, що 25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» за договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», відступило останньому свої права вимоги (у тому числі існуючі, майбутні, як наявні так і умовні) за вищезгаданим кредитним договором та забезпечувальними договорами (т.1 а.с.25-53).
		15червня 2012року ПАТ«Дельта Банк»в своючергу задоговором купівлі-продажуправ вимоги,укладеним зПАТ «Альфа-Банк»,відступило позивачусвої прававимоги (утому числіяк існуючі,так імайбутні,як наявнітак іумовні)за вищезгаданимкредитним договоромта забезпечувальнимидоговорами (т.1 а.с.55-68). 
		Умови кредитного договору позичальником належно не виконувались, у звязку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 10 жовтня 2012 року становила 48665,26 дол. США. Листом за вих. № 84228-102 б/б від 20 листопада 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» направило повідомлення та вимогу до позичальника про дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій у строк до 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення. (т.1 а.с.69-70).
		Відтак, строк виконання основного зобовязання позикодавцем було змінено та він вважається таким, що настав.
		08січня 2013рокуПАТ«Альфа-Банк»звернулосядоПриморського районногосудум.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.73).
		Рішенням Приморськогорайонногосудум.Одесивід07жовтня2013року,(справа№522/709/13-ц),залишеногобеззмін ухвалоюапеляційногосудуОдеської областівід17грудня2013року,позовПАТ«Альфа-Банк»задоволено.Звернуто стягнення напредмет іпотеки,у рахунокпогашення заборгованостізакредитнимдоговором,якастаномна 10жовтня 2012рокусклала388981,41 грн., а саме: борг за кредитом - 370 631,25 грн.; по відсотках - 18 277,50 грн.; штрафу - 72,66 грн.(т.1 а.с.10-16).
		19 грудня 2014 року на підставі поданої 12 грудня 2014 року стягувачом (ПАТ «Альфа-Банк») заяви про примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року за виконавчим листом, виданим Приморським районним судом м. Одеси від 06 лютого 2014 року, Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ винесені відповідні постанови про відкриття виконавчих проваджень стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення витрат по сплаті судового збору, з наданням боржнику строку для самостійного виконання рішення до 26 грудня 2014 року (т.1 а.с.74).
		Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкту нерухомого майна 76975087 від 26 грудня 2016 року, іпотекодержателем квартири № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2, є ПАТ «Альфа-Банк», Код: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 (т.1 а.с.85-86).
		25грудня 2014року навиконання постановдержавного виконавця,зокрема,положення про добровільне виконаннярішення Приморськогорайонного судум.Одеси від07 жовтня 2013року встрок до26 грудня 2014року,вказана врішенні судусума боргуу розмірі388981,41грн. сплачена позивачем в повному обсязі. Також сплачені судові витрати у розмірі 3 219 гривень. Тобто рішення суду виконано позивачем у строки встановлені для добровільного виконання.
		Більш того, 05 січня 2015 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесені відповідні постанови про закінчення зазначених виконавчих проваджень, в звязку зі сплатою добровільно боргуу розмірі388981,41грн. (т.1 а.с.76).
		29 грудня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, в частині вимог до відповідача ОСОБА_1- закрито (т.1 а.с.78).
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року ПАТ «АльфаБанк» відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.79).
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у позові ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено з інших підстав (т.1 а.с.80-81).
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року скасовано, справа в частині позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.82-83).
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року позов ПАТ «АльфаБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду (т.1 а.с.84).
		Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
		В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст укладених договорів відповідає вимогам цієї статті.
		Відмовляючи взадоволені вимогпозивачу,суд першоїінстанції виходив з того,що  заборгованість за договором кредиту на теперішній час не погашена, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягу з виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 18 червня 2012 року по 10 червня 2018 рік та розгорнутого розрахунку заборгованості, а тому банк має право вимагати від позивача виконання основного зобовязання, яке не припинилось, у звязку з чим відповідачів не можливо визнати такими, що втратили право на стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
		Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, частини першоїстатті 612 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		За положеннями ч.1 ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		За змістомст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.
		У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до ч.2ст.1050 ЦК Україникредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов'язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.
		Однак, у випадку пред'явлення банком вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
		Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,в звязкуз невиконаннямумов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 10 жовтня 2012р. склала 48665,26 дол. США, а тому банк направив лист  повідомлення від 20 листопада 2012 року позивачу та вимогу до позичальника про дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій у строк до 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення, в звязку з чим строк виконання основного зобовязання позикодавцем було змінено та він вважається таким, що настав.
		Вимога про дострокове повернення позики та належних процентів може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням.
		Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов'язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред'явлення вимоги.
		Відповідно до ч.3ст.1049 ЦК Українигрошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.
		При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.
		Із наданихвиконавчих документіввбачається,що рішенняПриморськогорайонного судум.Одесивід07жовтня2013року прозвернення стягненняна предметіпотеки щодопогашення заборгованостізакредитнимдоговором,якастаномна 10жовтня 2012рокусклала388981,41 грн., позичальником було виконано добровільно шляхом перерахування ним заборгованих грошових коштів у розмірі 388981,41 грн. на рахунок відділу державної виконавчої служби 25 грудня 2014 року.
		Висновок суду проте,що натеперішній часбанком наданодо судурозрахунок заборгованостіза період з18червня 2012року по10червня 2018рік суперечить стягнутої заборгованості за рішенням суду від07жовтня2013рокупро зверненнястягнення напредмет іпотеки,яка була стягнута судом станомна 10жовтня 2012року,при цьомубуло звернуте стягнення на всю суму заборгованості у розмірі 388981,41 грн.,в тому числі відсотки, пеню та штраф.
		Отже, відповідач безпідставно нарахував позивачу вищевказану заборгованість після фактичного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, тому заборгованість за вказаний період не відповідає умовам кредитного договору.
		В постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, звернута увага на те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. 
		На момент погашення боргу та на теперішній час банк не пред'являв вимоги до позивача в порядку ст. 625 ЦК України. 
		Разом з тимст.599 ЦК Українивстановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.
		За положеннямист.1 Закону України «Про іпотеку», ч.1ст.572, ч.1ст. 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до положеньст. 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконанням.
		При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.
		Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання іпотека припиняється.
		В даному випадку,позичальникОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 24 липня 2008 року у зв'язку з фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з позичальника всієї суми заборгованості станом на 10 жовтня 2012 року при звернені стягнення на предмет іпотеки, за цим договором, у зв'язку із чим таке зобов'язання припинилось, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки). 
		Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості - зобов'язання за кредитним договором припиняється.
		Відповідного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16.
		Вимога кредитора,яка була направлена ОСОБА_1 20листопада 2012року зміниластрок виконаннязобовязання,яка задоволена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виконана у повному обсязі згідно судового рішення, за яким сума боргу добровільно сплачено ОСОБА_1 на користь банку у розмірі 388981,41грн., атому припинилисьзобовязання закредитним договором від 24липня 2008року,в звязкуз чим доводи банку простягнення заборгованостіпо цьомуж договору,нараховані заперіод  з 18 червня 2012 року по 10 червня 2018 рік є безпідставні. В даному випадку, права та інтереси банку забезпечуються ч.2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. 
		Враховуючи викладене,колегія суддів вважає,суд першоїінстанції помилководійшов висновкупро відмову узадоволенні вимогпозивача про припинення зобовязань  закредитним договором, укладеного24липня 2008року міжВАТ «Сведбанк»та ОСОБА_1 таза іпотечнимдоговором,укладеного 24липня 2008року міжВАТ «Сведбанк»та ОСОБА_1,оскільки вказані зобовязання  припинені внаслідокїх  виконанняпроведеним належнимчином за рішеннямсуду від07жовтня2013року,яке набрало законноїсили тавиконано позивачем вповному обсязі.Іпотека маєпохідний характервід основногозобов'язаннята єдійсною доприпинення основногозобов'язання.Оскільки забезпеченііпотекою зобов'язанняза кредитнимдоговором євиконаними,тому іпотекає припиненою. 
		Таким чином, зобов'язання позивача з виконання кредитного договору були виконані належним чином (у порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження») та у повному обсязі, отже вони припинилися відповіднодост.599 ЦК України.
		Враховуючи викладене є наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов'язань за кредитним договором, а відповідач не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов'язань за кредитним договором та іпотечним договором.
		Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи та інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ст.ст.2,26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року іпотекодержатель має право внести записи до Державного реєстру у разі скасування на підставі рішення суду про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2ч.6 ст. 37 цього закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Оскільки позивачу повномуобсязі виконавсвої зобов'язанняперед відповідачем тобанк зобов'язанийзабезпечити внесеннядо Державногореєстру іпотекта Реєструзаборон відчуженнянерухомого майнавідповідних записівщодо зняттязаборони,тому що з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже правових підстав для його утримання під обтяженням немає.
		З врахування ч.2 ст.5 ЦПК України, колегія суддів вважає що вимоги позивача в частині зняття обтяженьз нерухомогомайна єобґрунтованими,атому необхіднозобовязати  ПАТ«Альфа-Банк»,як іпотекодержателязгідно ст.26 Закону№1666-У111 від06.10.2016року,вчинити діїпо реєстраціїприпинення заборонита обтяженьправа власності,внесених доЄдиного реєстру заборонвідчуження обєктівнерухомого майната доДержавного реєструіпотек напідставі іпотечногодоговору № 1506/0708/45-037-Z-1, укладеного 24 липня 2008 року між ОСОБА_1та ВАТ«Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ«Сведбанк), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №5822, а саме квартири № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2.
		Апеляційна скаргапідлягає частковомузадоволенню,оскільки апеляційнийсуд погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції провідмову у вимогах позивачав частинівизнання відповідачівтакими,що втратилиправо стягненнязаборгованості закредитним договором внаслідок спливустроку позовної давності,оскільки такийспосіб захистунепередбачений закономта невідповідає вимогам ст.16 ЦК України. 
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
		Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2018 року скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі публічного акціонерного товариства «Омега Банк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третьої осіби: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості, припинення зобовязань за кредитним договором та договором іпотеки, зняття обтяжень з нерухомого майна - задовольнити частково.
		Визнати зобовязання ОСОБА_1(РНОКПП:НОМЕР_1)за кредитнимдоговором №1506/0708/45 037,укладеним 24липня 2008року між  відкритим акціонерним товариством«Сведбанк» та ОСОБА_1, припиненими.
		Визнати зобовязання ОСОБА_1(РНОКПП:НОМЕР_1) заіпотечним договором№ 1506/0708/45-037-Z-1, укладеним24липня 2008року між  відкритимакціонерним товариством «Сведбанк»та ОСОБА_1, припиненими.
		Зобовязати публічне акціонерне товариство«Альфа-Банк»вчинити дії пореєстрації припинення заборонита обтяженьправа власності,внесених доЄдиного реєстру заборонвідчуження обєктівнерухомого майната доДержавного реєструіпотек напідставі іпотечногодоговором№ 1506/0708/45-037-Z-1укладеного 24липня 2008року між ОСОБА_1 та відкритим  акціонерним товариством «Сведбанк», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №5822.
		В іншійчастині вимогОСОБА_1 відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 05 листопада 2018 року.
		 
		 
		 
		Головуючий /підпис/
		 
		Судді: /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...