Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/2488/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2018. Зареєстровано: 11.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2018.
Дата набрання законної сили: 06.11.2018
Номер судового провадження: 2/760/3864/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/2488/18
		Провадження № 2/760/3864/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2018 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Кушнір С.І.
		за участю секретаря - Гаєвської С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач ОСОБА_1 26.01.2018 р. звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
		позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. щомісячно з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
		Також просила стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 704,80 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.08.2009 р. між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 150.
		Даний шлюб було розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2016 р.
		Від даного шлюбу вони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		Позивач посилається на те, що з липня 2014 р. ще до офіційного розірвання шлюбу, їхні з відповідачем стосунки фактично припинилися, оскільки відповідач зник без будь-якого пояснення та більше не повернувся додому. Фактично з цього часу вона втратила з відповідачем будь-який зв'язок та не знає про його місцезнаходження. Вона неодноразово намагалася зв'язатися з відповідачем, оскільки вважає, що дитина повинна знати свого рідного батька та для гармонійного розвитку дитини необхідне виховання обох батьків. Однак, всі спроби виявилися без результатними. Крім того, з метою встановлення місцезнаходження відповідача, вона звернулася до Авдіївського відділення Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області. У відповідь на зазначене звернення їй було повідомлено, що відповідач переховується від слідства за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, по кримінальному провадженню, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 1201500000001021, а також зазначено, що на даний час достовірно не встановлено місце перебування відповідача. Жодних відомостей про місце проживання або перебування відповідача у позивача немає.
		Позивач вказує, що відповідач вже принаймні майже три роки жодного разу не спілкувався зі своєю дитиною та фактично самоусунувся від виконання свого батьківського обов'язку по вихованню та утриманню дитини, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. 
		Усі необхідні дитині умови для здорового та повноцінного фізичного і духовного росту й розвитку, забезпечує позивач самостійно, зі своїх власних доходів, та жодної допомоги від батька дитини не отримує. Відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, тобто не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною взагалі. 
		Позивач зазначає, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, а її матеріальний стан не дає можливості в повному обсязі забезпечувати повноцінний та всебічний розвиток дитини та усі її необхідні потреби.
		Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що їй достовірно не відомо про наявність у відповідача на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, офіційного місця роботи, що пов'язано з відсутністю будь-якого зв'язку з відповідачем, позивач просить стягнути на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. Даний розмір аліментів позивач вважає найбільш обґрунтованим. 
		Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача та стягнення з нього аліментів на утримання дитини, підтримали в повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.
		Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надходило.
		Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 
		Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутність відповідача, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечували в судовому засіданні позивач та її представник.
		Представник третьої особи Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації підтримала позовну заяву та надала суду відповідний висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника третьої особи, врахувавши їх доводи та вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Судом встановлено, що 22.08.2009 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 150.
		Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
		Від даного шлюбу сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області 29.06.2011 р.
		Згідно даних свідоцтва про народження, в графі батьки записані: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1.
		Позивач ОСОБА_1 26 січня 2018 р. зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_4 та змінила прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_3, виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1.
		Згідно довідки № 6 від 13.04.2018 р., малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує ДНЗ № 464 Управління освіти Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації з 01.09.2016 р. по теперішній час.
		Відповідно до характеристики директора ДНЗ № 464 від 07.05.2018 р., ОСОБА_3 відвідує дитячий садок з 01.09.2016 р. За цей період батько ОСОБА_3, ОСОБА_2, жодного разу не приходив в дитячий садок, не забирав дитину, не відвідував дитячого свята, не цікавився життям сина в колективі. 
		Малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує гурток «Юний ерудит» у підлітковому клубі «Світоч» Солом'янського районного в місті Києві об'єднання підліткових клубів за місцем проживання «Либідь» з вересня 2017 р. по теперішній час, що підтверджується даними довідки № 8 від 10.04.2018 р.
		Як вбачається з висновку Служби у справах дітей та сім'ї Міського центру дитини №083 від 05.05.2018 р. психологічного обстеження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., за результатами психодіагностики ОСОБА_3 постійно визначає формування емоційної прив'язаності до вітчима ОСОБА_4. ОСОБА_3 його сприймає, як значущу людину. Хоче з ним бути ближчим та більше проводити часу. Хлопчик пам'ятає взаємостосунки з батьком та бажає його визнання. Проте, через відсутність його у житті дитини, ОСОБА_3 емоційно дистанціюється від нього, що сприяє заміщенню батьківського об'єкта та перенесення образа батька на вітчима. У хлопчика визначена надійна прив'язаність до мами, емоційна прив'язаність до бабусі ОСОБА_6 та до вітчима. До батька ОСОБА_2 у хлопчика визначена амбівалентна форма прив'язаності, яка проявляється, з одного боку в емоційній дистанції, а з іншого - підсвідомому бажанні батьківського визнання. Гр. ОСОБА_2 відсутній в житті дитини, тому психолог вважає, що позбавлення батьківських прав в даній ситуації, чинитиме менш травматичний вплив на психіку дитини, ніж постійне нереалізоване очікування батька. 
		Згідно довідки № 74 від 06.09.2018 р. Комплексного розвитку дітей «Росток» м. Києва Середньої загальноосвітньої школи № 60, виданій ОСОБА_1, матері учня 1-Б класу ОСОБА_3, вбачається, що батько дитини, ОСОБА_2, не цікавився записом до школи та оформлення документів, не приводив і не забирав сина зі школи, батьківські збори не відвідував. 
		Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР №798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		За приписом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання, ця відповідальність покладена переш за все на батьків.
		Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
		Згідно ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. 
		Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
		Позивач в судовому засіданні пояснила, що відповідач вже принаймні майже три роки жодного разу не спілкувався зі своєю дитиною та фактично самоусунувся від виконання свого батьківського обов'язку по вихованню та утриманню дитини, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. 
		Усі необхідні дитині умови для здорового та повноцінного фізичного і духовного росту й розвитку, забезпечує позивач самостійно, зі своїх власних доходів, та жодної допомоги від батька дитини не отримує. Відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню малолітнього сина, тобто не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною взагалі. 
		З акту обстеження умов проживання від 26.04.2018 р., проведеного працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації за адресою місця проживання позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_2 (п/б), вбачається , що під час обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 працівниками служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації встановлено, що хлопчик разом з матір'ю, її чоловіком ОСОБА_4, та бабою ОСОБА_6, проживають в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини. 
		Під час бесіди зі співробітниками служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, згідно акту, ОСОБА_3 повідомив, що батька бачив дуже давно, він йому не телефонує, не вітає зі святами та днями народженнями, не дарує подарунки. 
		Як вбачається з довідки Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області №9158/404/05-2017 від 06.12.2017 р., виданій гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, її чоловік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, перебуває в розшуку Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, як особа, що з 26.10.2015 р. переховується від слідства за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за кримінальним провадження ЄРДР №12015050000001021. З кінця липня 2014 р. відомостей про ОСОБА_2 не має, на даний час Авдіївське відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області не володіє достовірною інформацією про місце перебування підозрюваного. 
		Зазначене також підтверджується довідкою №1548 від 30.03.2018 р., виданою т.в.о. начальника Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП України у Донецькій області.
		Відповідно до висновку від 13.09.2018 р. № 108/24-3230 про доцільність позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не забезпечує малолітнього сина необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином у обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти. Зазначені фактори, суд розцінює як ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини і приходить до висновку про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
		Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини - малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
		Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, то суд приходить до наступного.
		У відповідності до ч. 2 ст. 166 СК України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
		Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
		Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 Сімейного кодексу України.
		Так, згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
		За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
		1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
		2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
		3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
		3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
		3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
		4)інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
		В судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження скрутного матеріального становища платника аліментів або ж неможливість останнього за станом здоров'я надавати кошти на утримання дитини.
		Статтею 141 СК визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
		Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
		При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів є завищеним.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
		Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає, розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
		Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
		З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 
		Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. 
		Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 704,80 грн.
		Крім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнений від його сплати на підставі закону.
		Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.
		Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ст.ст. 141, 150, 152, 157, 164, 165, 166, 180-182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково. 
		Позбавити батьківський прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 (ІПН НОМЕР_1) аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.01.2018 р. та до повноліття дитини.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 (ІПН НОМЕР_1) 704,80 грн. судового збору.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць. 
		 
		СУДДЯ: Кушнір С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...