Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/1792/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2018. Зареєстровано: 12.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №545/1792/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/10434/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Білоуса О.В., 
		суддів - Желтобрюх  І.Л., Стрелець  Т.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Полтава Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючи суддя - Подобайло  З.Г., судді - Тацій  Л.В., Григорова  А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Полтава Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Полтава Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Полтава ДПП), в якому просив: 
		 
		- скасувати постанову від 11 квітня 2016 року серії ПС2 №874203 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
		- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та безпідставною, оскільки інспектор неправомірно зупинив автомобіль під його керуванням і безпідставно вимагав надати для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасовано постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено: 
		 
		- визнано протиправною та скасовано постанову від 11 квітня 2016 року серії ПС2 № 874203 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною першою статті 126 КУпАП;
		- закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
		 
		Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Управління патрульної поліції у місті Полтава Департаменту патрульної поліції звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Полтавського районного суд Полтавської області від 26 травня 2016 року залишити в силі. 
		 
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов'язку пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу інспектора патрульної поліції. Наявність страхового полісу при використанні транспортного засобу у русі є обов'язковою. Таким чином, позивач, як водій зобов'язаний мати при собі відповідний поліс та пред'явити його на вимогу працівника Національної поліції.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		 
		Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 квітня 2016 року  відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №  874203, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною першої статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
		 
		У постанові зазначено, що 11 квітня 2016 року о 15 годині 30 хвилин у місті Полтава по вулиці Фрунзе, 2, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «MERCEDES -BENZ GL 500» номерний знак «НОМЕР_1», здійснив зупинку у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункти 2.3 «в» та 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України).
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ПДР України, позивач, як водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зобов'язаний його пред'явити на вимогу інспектора патрульної поліції. При цьому, доводи позивача щодо відсутності в нього в даному випадку обов'язку пред'являти вказаний поліс є безпідставними.
		 
		Харківський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що обов'язок водія пред'являти страховий поліс виникає лише у випадках передбачених законом, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Оскільки у даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не складався, матеріали дорожньо-транспортної пригоди не оформлювалися то у інспектора патрульної поліції було відсутнє право вимагати від позивача пред'явлення страхового поліса. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога інспектора щодо пред'явлення позивачем страхового поліса у цьому випадку є незаконною, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною. 
		 
		Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.
		 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
		 
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		 
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		 
		Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		 
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		 
		Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015  року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
		 
		Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		 
		Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
		 
		Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не заперечує факт непред'явлення страхового полісу для перевірки на вимогу працівника поліції.
		 
		Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посилаючись на положення статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №  1961-IV (далі - Закон №  1961-IV).
		 
		Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		 
		Згідно зі статтею 53 Закону №  1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. 
		 
		При прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції не враховано, що положеннями статті 53 Закону №  1961-IV передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
		 
		Проте, Харківський апеляційний адміністративний суд не застосував вказані норми права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року, яка прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
		 
		За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
		 
		Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 
		 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року - залишенню в силі.
		 
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Полтава Департаменту патрульної поліції задовольнити.
		 
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасувати.
		 
		Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року залишити в силі.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.В.Білоус
		 
		Судді                                                                                           І.Л.Желтобрюх
		 
		                                                                                          Т.Г.Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...