Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1059/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2018. Зареєстровано: 13.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2018.
Дата набрання законної сили: 06.11.2018
Номер судового провадження: А/855/1224/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1059/18                                                                      Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.
		                                                                                               Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  06 листопада 2018 року                                                                                      м. Київ
		          
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                      Василенка Я.М.,
		суддів                                                   Пилипенко О.Є., Шурка О.І.,
		при секретарі                                         Баглай О.Є.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю  «Медичний центр ДокторПРО Біла Церква» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		                                                В С Т А Н О В И В:
		ТОВ «Медичний центр ДокторПРО Біла Церква» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:  
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 05.10.2017 № 0037011406.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 позов задоволено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що заступником начальника ГУ ДФС у Київській області видано наказ від 31.08.2017 № 1563 «Про проведення фактичних перевірок»,
		Працівниками ГУ ДФС у Київській області з 19.09.2017 по 25.09.2017 згідно направлень від 18.09.2017 № 5105 та № 5106 та наказу від 31.08.2017 № 1563 проведено фактичну перевірку позивача.
		За результатами фактичної перевірки складено акт від 25.09.2017 № 007275 (далі - акт від 25.09.2017).
		Перевіркою встановлено порушення, зокрема, факт не звітування за раніше отримані під звіт готівкові кошти, а саме: 18.05.2015. ОСОБА_2 за видатковим касовим ордером № 31 видано готівку на господарські потреби в сумі 300,00 грн., 19.05.2015 вказані готівкові кошти повернуто до каси підприємства без складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
		Після цього згідно видаткових касових ордерів № 51 від 16.07.2015, № 55 від 27.07.2015, №57 від 31.07.2015, №73 від 22.09.2015, №91 від 14.11.2015, №95 від 08.11.2015, №97 від 14.12.15, №2 від 12.01.2016, №4 від 19.01.2016, №7 від 25.01.2016, №10 від 04.02.2016, №15 від 29.02.2016, №21 від 22.03.2016, №28 від 15.04.2016, №29 від 19.04.2016, №30 від 20.04.2016, №38 від 06.06.2016, №48 від 20.07.2016, №57 від 20.08.2016, №59 від 15.04.2016, №73 від 19.11.2016, №75 від 29.11.2016, №81 від 21.12.2016, №3 від 19.01.2017, №14 від 24.02.2017, №16 від 22.02.2017, №22 від 07.03.2017, №26 від 14.03.2017, №30 від 20.03.2017, №35 від 24.03.2017, №37 від 28.03.2017, №39 від 31.03.2017, №41 від 06.04.2017, №47 від 21.04.2017, №49 від 26.04.2017, № 56 від 16.05.2017, №57 від 18.05.2017, №60 від 25.05.2017, №7 від 20.06.2017, №16 від 17.07.2017, №24 від 18.08.2017, №26 від 21.08.2017 видано готівку на загальну суму 46 000,00 грн. Також, 23.03.2016 ОСОБА_3 за видатковим касовим ордером № 22 видано готівку на господарські потреби в сумі 1 000,00 гривень, 23.03.2016 кошти повернуто до каси підприємства без складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт. Після чого, згідно видаткового касового ордеру № 50 від 29.07.2016 видано готівку в сумі 200,00 грн. Таким чином, підприємством без звітування за раніше отримані кошти під звіт видано готівку на загальну суму 46 200, 00 грн., що підтверджується карткою рахунка № 3721 та довідкою про складання авансових звітів в період з 24.11.2014 по 22.09.2017, чим порушено п. 2.11 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні із змінами та доповненнями».
		Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем до ГУ ДФС у Київській області подано заперечення від 25.09.2017 № 6.
		Листом ГУ ДФС у Київській області від 06.10.2017 заперечення позивача залишено без розгляду з посиланням на те, що поштовим відправленням вказані заперечення були отримані лише 03.10.2017, а отже, не дотримані терміни подання заперечень.
		На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення - рішення від 05.10.2017 №0037011406 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 550, 00 грн.
		Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 18.10.2017 № 7.
		Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 № 30967/6/99-99-11-030-01-25 про результати розгляду скарги залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. 
		Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом.
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки викладені в акті фактичної перевірки є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить нормам чинного законодавства та порушує права та інтереси позивача.
		Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування та задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
		Відповідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.
		Пунктом 2.11 Положення встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.
		Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
		Таким чином, такий звіт є первинним документом, який складається працівниками підприємства, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм, або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності для їх подальшого цільового використання.
		Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1276, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до п. 2 вказаного Порядку звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає що фізична особа зобов'язана подати звіт саме про використані нею кошти, підтвердженням чого також є те, що відлік п'ятиденного строку на подання звіту прямо пов'язаний не лише з фактом їх використання, а й періодом у часі.
		Таким чином, беручи до уваги, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси підприємства у повному розмірі як невикористані через невчинення доручених дій, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для застосування санкцій до позивача за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів відсутні, оскільки останні фактично не використовувались.
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий:                                                                                     Василенко Я.М.
		                           
		Судді:                                                                                                 Пилипенко О.Є., 
		 
		                                                                                                           Шурко О.І.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлений  08.11.2018.
		 
		 
		 
		 
		 
		v

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...