Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/8346/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-40483ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2018 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 296/8346/16-ц
		 
		провадження № 61-40483св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого: Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,           Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс»,  
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року у складі суддів:                                      ПавицькоїТ. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на посаді касира та 01 липня 2016 року її було звільнено із займаної посади на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При звільненні їй не було видано трудової книжки. Вона висловила бажання про пересилання трудової книжки поштою, однак трудова книжка повернута так і не була. 
		Враховуючи вищевикладене та з урахуванням зменшених позовних вимог, просила стягнути з ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 022,48 грн, за період з 01 липня 2016 по 31 грудня 2016 року та 38 300,00 грн за період з                    01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року, у зв'язку із неповерненням трудової книжки.
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня              2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. 
		 
		Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на користь               ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у період з 01 липня 2016 року по                31 грудня 2017 року в загальному розмірі 48 322,48 грн та сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представник позивача звертався до відповідача із письмовою заявою у якій просив надати йому належним чином завірені копії наказів про відсторонення від роботи, про звільнення з роботи, а також копії усіх документів, що стали підставою для видачі вказаних наказів, а також надіслати ОСОБА_4 на її поштову адресу трудову книжку. Оскільки відповідач не видав ОСОБА_4 трудову книжку, це є підставою для стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України.
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня               2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» задоволено.
		Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня              2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» 826 грн 80 коп. судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що посилання суду першої інстанції на адвокатський запит, як на письмову згоду ОСОБА_4 отримати трудову книжку поштою, є безпідставним оскільки згідно пункту 4.2. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) адвокатський запит, в якому міститься вимога про направлення трудової книжки поштою, не є згодою працівника про направлення йому трудової книжки поштою.
		 
		12 липня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалену у справі постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що діючим законодавством не визначено, що письмова згода повинна бути надана в чітко визначеній формі. А також не вказано, щодо неможливості здійснення даного звернення представником. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		У вересні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
		03 жовтня 2018 року ухвалою колегії суддів Верховного Суду вищевказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
		 
		Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом правильно скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні її позову в повному обсязі.
		Судами установлено, щоОСОБА_4 працювала у ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на посаді касира.
		Наказом №2617-К про припинення трудового договору ОСОБА_4 звільнено 01 липня 2016 року з посади касира за власним бажанням, за статтею 38 КЗпП України.
		Згідно частини першої статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу
		Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
		За правилами пункту 4.2 Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Днем звільнення у такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
		Встановлено, що в день звільнення 01 липня 2016 року ОСОБА_4 була відсутня на роботі, трудова книжка їй не була видана.
		01 вересня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» направило листа ОСОБА_4, в якому повідомило, що їй необхідно з'явитись в м. Київ, вул. Ярославів Вал, 10-Б для отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням. Матеріали справи не містять письмових доказів того, що відповідач з 02липняпо01 вересня 2016 року повідомляв позивача про те, що їй необхідно з'явитися до товариства для отримання трудової книжки.
		14 вересня 2016 року адвокат Петренко І. Л. направила до ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» адвокатський запит про видачу копій наказів про відсторонення ОСОБА_4 від роботи, про звільнення з роботи, довідку про заробітну плату за травень, червень 2016 року, а також просила надіслати трудову книжку ОСОБА_4 на її поштову адресу цінним листом з описом.
		Листом від 23 вересня 2016 року №1582/230916 ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» повідомило адвоката Петренко І. Л., що товариство є господарським товариством зі спеціальним статусом фінансової установи, відтак, надавати будь-які запитувані документи та/чи інформацію вони, на жаль, не мають правових підстав.
		В цей же день листом № 1583/230916 ТОВ «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» знову повідомило ОСОБА_4, що їй необхідно з'явитись в                  м. Київ, вул. Ярославів Вал,10-Б для отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням та зазначило, що у випадку, якщо вона не має можливості приїхати за адресою місцезнаходження товариства та отримати трудову кнжку, і не заперечує, щоб товариство направило трудову книжку поштою, повідомила їх листом. Також в листі було роз'яснено, що лише маючи її згоду товариство надішле їй трудову книжку поштою, відповідно до пункту 4.2. Інструкції.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції зроблено правильні висновки про те, що вбачається вина роботодавця у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_4 за період з 01червня по  01 вересня 2016 року. Однак з 01 вересня 2016 року вина відповідача у невидачі трудової книжки ОСОБА_4 відсутня, оскільки товариство на виконання вимог пункту 4.2. Інструкції неодноразово зверталося до позивача з проханням прибути за місцезнаходженням товариства та отримати трудову книжку або надати письмову згоду на відправлення її поштою, але ОСОБА_4 так і не з'явилася до товариства для отримання трудової книжки та не направила листа про пересилання трудової книжки поштою.
		У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина 5 статті 235 КЗпП України).
		Судом апеляційної інстанції установлено, що 01 вересня 2016 року відповідач перерахував ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня по 01 липня 2016 року та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 2342,80 грн. Також, позивачу було перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку до дня фактичного розрахунку за період з 02 липня по 01 вересня 2016 року у розмірі 2 674,75 грн.
		У зв'язку із порушенням трудових прав працівника при звільненні не можливе стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП Украни, оскільки це буде подвійним стягненням.
		Враховуючи те, що ОСОБА_4 виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 липня по 01 вересня 2016 року, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за цей же період задоволенню не підлягають.
		Доводи касаційної скарги про те, що законодавством не визначено, що письмова згода повинна бути надана в чітко визначеній формі, а також не вказано, щодо неможливості здійснення даного звернення представником є безпідставним, оскільки згідно пункту 4.2. Інструкції адвокатський запит, в якому міститься вимога про направлення трудової книжки поштою, не є згодою працівника про направлення трудової книжки поштою.
		Інші докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня                2006 року). 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня              2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий               В. А. Стрільчук       Судді:В. О. Кузнєцов        А. С. Олійник       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...