Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 616/415/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 61-1446ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 616/415/17-ц
		провадження № 61-1446св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Підсереднє»,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 вересня 
		2017 року у складі судді Нестайка Ю. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Котелевець А. В., Швецової Л. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «Підсереднє» (далі - ПАТ «Підсереднє») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками.
		Позовні вимоги ПАТ «Підсереднє» мотивовані тим, що земельна ділянка площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, відповідно до умов договорів оренди використовуються ПАТ «Підсереднє» для вирощування сільськогосподарських культур. 
		Договір оренди з ОСОБА_1 як власником земельної ділянки площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_1, був укладений 01 січня 2007 року строком на 10 років. Зареєстрований цей договір 06 листопада 2007 року. 
		Договір оренди з ОСОБА_3 як власником земельної ділянки площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 01 січня 
		2007 року строком на 10 років. Зареєстрований цей договір 06 листопада 
		2007 року. 
		ОСОБА_1 у 2014 році успадкував земельну ділянку 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2. 
		Усупереч умовам договорів ОСОБА_1 08 квітня 2017 року самовільно засіяв вказані земельні ділянки, позбавивши орендаря можливості провести комплекс весняно-польових робіт та посіяти сільгоспкультури, які планувало ПАТ «Підсереднє». 
		Вважаючи, що строк дії договорів не закінчився, оскільки він починається з моменту державної реєстрації договорів, ПАТ «Підсереднє» просило зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії на земельних ділянках до моменту припинення дії договорів оренди землі.
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Підсереднє» про тлумачення правочинів та визнання зобов?язань припиненими.
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 01 березня 2005 року НОМЕР_3 та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 квітня 2014 року № 636 після смерті батька ОСОБА_3
		Між ПАТ «Підсереднє» та ОСОБА_1 і його батьком ОСОБА_3 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 10 років.
		ОСОБА_1 просив розтлумачити пункти 8, 20, 29, 31, 35, 41 укладених договорів таким чином, що сторони в укладених договорах не узгодили конкретного строку дії договорів оренди земельних ділянок, а строк виконання зобов'язання орендодавця щодо надання земельних ділянок у користування орендарю та кореспондуючого цьому зобов'язанню права орендаря на володіння і користування орендованою земельною ділянкою визначили тривалістю в 10 років з моменту передання земельної ділянки орендодавцю згідно з актом приймання-передачі. ОСОБА_1 просив визнати договірні зобов'язання за вказаними договорами припиненими.
		Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 
		26 вересня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Підсереднє» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками задоволено. 
		Зобов?язано ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - ПАТ «Підсереднє» у користуванні земельними ділянками шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці площею 
		6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та на земельній ділянці площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, до моменту припинення дії договорів оренди землі, укладених 01 січня 2007 року, зареєстрованих у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 06 листопада 2007 року за № 040768900101 та від 06 листопада 2007 року за № 040768900076. 
		У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Підсереднє» про тлумачення правочинів та визнання зобов?язання припиненими відмовлено. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Підсереднє» у рахунок відшкодування понесених судових витрат 1 600,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Підсереднє» мотивоване тим, що договори оренди земельних ділянок від 
		01 січня 2007 року є чинними, діями ОСОБА_1 порушується право ПАТ «Підсереднє» на користування орендованими земельними ділянками.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що позовні вимоги за зустрічним позовом за своїм змістом спрямовані на визначення іншого терміну закінчення строку дії договорів оренди, ніж термін закінчення строку дії договорів, який уже визначив суд, розглядаючи первісний позов.
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
		Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		11 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 
		22 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Підсереднє» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Підсереднє» про тлумачення правочинів та визнання зобов'язання припиненими задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що дійсною метою первісного позову є отримання преюдиційного рішення суду для подальшого стягнення з відповідача завданої шкоди за перешкоджання в обробленні орендованої землі. Суди не правильно врахували правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, оскільки у даній справі інші фактичні обставини. Вказує, що земельна ділянка була передана орендарю не через 10 днів після державної реєстрації правочину, а відразу після укладання договору.
		Посилається на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні зустрічного позову про тлумачення умов договору, оскільки термін «після державної реєстрації» не може вважатися встановленням конкретного строку. Вважає, що набуття чинності договору після його державної реєстрації без обмеження граничних термінів такої реєстрації не є чіткою умовою та не дозволяє розумно передбачити відповідні наслідки, а тому висновки судів про те, що строк дії спірного договору спливає у листопаді 2017 року є незаконними та не призводить до істотного порушення прав ПАТ «Підсереднє». При цьому були проігноровані доводи ОСОБА_1
		19 січня 2018 року ПАТ «Підсереднє» подало до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну серії НОМЕР_3, виданого 01 березня 2005 року, є власником земельної ділянки площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. 
		01 січня 2007 року між ПАТ «Підсереднє» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав зазначену земельну ділянку в оренду ПАТ «Підсереднє» строком на 10 років. 
		06 листопада 2007 року зазначений договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за 
		№ 040768900076. 
		01 січня 2007 рок між сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
		На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 квітня 2014 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яку отримав у спадщину після смерті батька ОСОБА_3
		ОСОБА_3 за договором оренди землі від 01 січня 2007 року передав зазначену земельну ділянку в оренду ПАТ «Підсереднє» строком на 10 років. 
		01 січня 2007 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
		06 листопада 2007 року зазначений договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за 
		№ 040768900101. 
		Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
		За змістом статей 18, 20 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до пункту 41 договору оренди землі від 01 січня 2007 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.  
		Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
		Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17.
		Судова колегія Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. 
		Пунктом 29 зазначених договорів передбачено, що орендодавець не вчиняє дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.
		10 квітня 2017 року листами № № 193, 194 ПАТ «Підсереднє» надіслало 
		ОСОБА_1 претензію щодо недопустимості вчинення дій, які перешкоджають орендареві повною мірою користуватися орендованою земельною ділянкою.
		Згідно з актом, складеним 30 травня 2017 року комісією за участю представників ПАТ «Підсереднє» та депутатів Підсереднянської сільської ради, вбачається, що на земельних ділянках площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та площею 6,0250 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посіяно та росте соняшник, закопані дерев'яні кілки. 
		Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
		Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		Судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що діями ОСОБА_1 порушується право ПАТ «Підсереднє» на користування орендованою земельною ділянкою відповідно до умов договору, оскільки в період дії договору оренди земельної ділянки відповідачем чинилися перешкоди орендарю ПАТ «Підсереднє», тому суд правомірно захистив право орендаря. 
		Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Підсереднє» про тлумачення правочинів та визнання зобов?язань припиненими, оскільки ці позовні вимоги за своїм змістом спрямовані на визначення іншого терміну закінчення строку дії договорів оренди, ніж термін закінчення строку дії договорів, який визначено судом під час розгляду позовних вимог ПАТ «Підсереднє» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками.
		Апеляційний суд правильно вказав, що зміст спірного договору щодо моменту набрання ним чинності є зрозумілим та не потребує додатковому тлумаченню судом, відповідно до положень статей 213, 637 ЦК України, оскільки підстави зустрічного позову за своїм змістом є доводами на спростування доводів первісного позову, спору щодо змісту умов договору по справі не виникло.
		Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 29 березня 2018 року у справі № 616/444/17.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно врахували правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, оскільки в обох справах судам необхідно було встановити момент набрання чинності договору оренди землі: з моменту укладення чи з моменту державної реєстрації такого правочину, та в обох випадках спірні договори містили умову про те, що вони набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами, що дійсною метою позову ПАТ «Підсереднє» є отримання преюдиційного рішення суду для подальшого стягнення з відповідача завданої шкоди за перешкоджання в обробленні орендованої землі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність вирішення даної справи та не спростовують той факт, що договір оренди землі від 01 січня 2007 року діяв до 06 листопада 2017 року. 
		При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.
		Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:            Н. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. І. Крат   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...