Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/603/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2018. Зареєстровано: 13.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2018.

Номер судового провадження: 11-кп/4820/21/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016240000000169

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/21/18 
		Справа № 676/603/17 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія: ч.3ст.286КК України                Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 листопада 2018 року      м. Хмельницький
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		 
		Хмельницького апеляційного суду
		 
		в складі:    головуючої  судді ОСОБА_2 ,
		 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		секретаря  ОСОБА_5 ,
		 
		з участю:    прокурорів  ОСОБА_6 , 
		 
		ОСОБА_7 , 
		 
		потерпілих  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		 
		третьої особи  ОСОБА_18 та 
		 
		його захисника  адвоката ОСОБА_19 ,
		 
		обвинуваченого  ОСОБА_20 , 
		 
		захисника  адвоката ОСОБА_21 ,
		 
		перекладача   ОСОБА_22 , 
		 
		представника цивільного відповідача МТСБУ 
		 
		ОСОБА_23 ,
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області та Личаківським районним судом м. Львова кримінальне провадження № 12016240000000169 від 12 жовтня 2016 року за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_20  адвоката ОСОБА_21 , потерпілої ОСОБА_24 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , прокурора прокуратури Хмельницької області, цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України, третьої особи ОСОБА_18 на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017року,  
		 
		 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Цим вироком
		 
		ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Мігал Авто» Республіки Молдова, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,  
		 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. 
		До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_20 залишено попередній у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_20 ухвалено рахувати з дня затримання, тобто з 12 жовтня 2016 року. Зараховано у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_20 під вартою з 12 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. Зараховано у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_20 під вартою з 21червня 2017 року по 22 грудня 2017 року, включно, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
		Процесуальні витрати покладено на обвинуваченого ОСОБА_20 та стягнуто з останнього за проведення судових експертиз 2749 грн. 65 коп.
		Арешт, накладений ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17жовтня 2016року на транспортний засіб ««Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1  скасовано. 
		Арешти, накладені ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 17жовтня 2016року на транспортний засіб тягач марки «DAF FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_2 та напівпричеп марки KRONE SDR27 р.н. НОМЕР_3  залишено в силі.
		Речові докази  фрагменти пластику невизначеної форми, зруйновані фрагменти пластмаси чорного кольору з нашаруваннями речовини жовтого кольору ухвалено знищити.
		Транспортний засіб тягач марки «DAF FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом марки KRONE SDR27 р.н. НОМЕР_3 , залишено при справі.
		Речовий доказ  транспортний засіб ««Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , повернуто власнику ОСОБА_25 .
		Стягнуто на користь ОСОБА_9 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 14232 грн. 46 коп. майнової шкоди та 200000грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_13 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 14200 грн. майнової шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_26 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 200 000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_27 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 200 000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_17 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 200 000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_8 солідарно з ТОВ «Мігал Авто», Моторного транспортного бюро 16401 грн. 78 коп. майнової шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_28 , в інтересах якої діє її законний представник  мати ОСОБА_29 , з ТОВ «Мігал Авто» 200 000 грн. моральної шкоди. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_29 з ТОВ «Мігал Авто» 20 000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_30 , в інтересах якого діє його законний представник  ОСОБА_14 з ТОВ «Мігал Авто» 70 000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто на користь ОСОБА_31 з ТОВ «Мігал Авто» 200 000 грн. моральної шкоди. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_32 з ТОВ «Мігал Авто» 972 грн. 63 коп. майнової шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
		У позовах ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11  відмовлено.
		У позові процесуального прокурора прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради, Кам`янець-Подільської міської лікарні № 1  відмовлено. 
		У позові процесуального прокурора прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської районної ради, Кам`янець-Подільської центральної районної лікарні  відмовлено.
		 
		Ухвалою Чемеревецького районного суду від 18 січня 2018 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині вироку Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року, замість зазначеного « АДРЕСА_2 », вірним вважати « АДРЕСА_3 ».
		 
		За вироком суду, 12 жовтня 2016 року, приблизно о 8 год. 00 хв., на 271 км + 125,8 м автодороги «Житомир-Чернівці», поблизу с. Гуменець Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_20 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , з боку м. Хмельницького в напрямку м. Кам`янця-Подільського, виїхав на зустрічну смугу руху та вчинив зіткнення задньої частини напівпричепу з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_33 , який рухався з боку м. Кам`янця-Подільського в напрямку м.Хмельницького.
		Водій ОСОБА_20 під час керування автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», на мокрій ділянці автодороги з крутим спуском, де встановлена горизонтальна дорожня розмітка 1.1 Правил дорожнього руху, порушив вимоги лінії дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, перетинати яку забороняється, де встановлено попереджувальні дорожні знаки 1.39 «Аварійно-небезпечна ділянка», 1.13 «Слизька дорога», 1.7 «Крутий спуск», 7.13 «Вологе покриття» та заборонний знак 3.29 (40) «Обмеження максимальної швидкості», проігнорував вимоги вищевказаних дорожніх знаків та порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3(б, д), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок цього, ОСОБА_20 під час керування вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Кгопе» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на мокрій ділянці дороги з крутим спуском та обмеженою оглядовістю проявив неуважність, не вжив заходів для руху в межах своєї сторони, не впорався з керуванням, допустив занос напівпричепа, із подальшим виїздом на зустрічну смугу, чим створив небезпеку для руху водієві зустрічного транспортного засобу ОСОБА_34 , який керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , та на 271 км + 125,8 м автодороги «Житомир-Чернівці» допустив з ним зіткнення.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 отримали тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення, які призвели до їх смерті. Пасажирам ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а також водієві вищевказаного автомобіля ОСОБА_34 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Пасажирам ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Іншим пасажирам цього автомобіля ОСОБА_29 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 завдані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а ОСОБА_32  легкі тілесні ушкодження.
		Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху водія вантажного автомобіля марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_20 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками  загибеллю кількох осіб, заподіянням потерпілим тяжких, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_20  адвокат ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого виправдати та залишити цивільні позови без задоволення.
		Вирок вважає незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, таким, що ухвалений з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права. 
		Судом при ухваленні вироку не вирішено питання, визначені ст. 368 КПК України, а саме: щодо врахування дорожньої обстановки водіями або одним з водіїв і стан транспортних засобів; хто саме з водіїв проявив неуважність, не вжив заходів для руху в межах своєї сторони; з якою швидкістю рухалися транспортні засоби; чи дійсно саме ОСОБА_20 перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; не було встановлено місце зіткнення, момент виникнення небезпеки для одного з водіїв і для кого саме, як були розташовані транспортні засоби у момент зіткнення.
		Судом не надано жодної оцінки показам ОСОБА_20 про те, що він рухався зі швидкістю 40 км/годину, а не біля 50 км/год. Факт перевищення швидкості не було доведено належними та допустимими доказами. Точну швидкість руху кожного із транспортних засобів  учасників ДТП не було визначено а ні на стадії досудового розслідування, а ні під час судового розгляду. 
		Поза увагою суду залишилось те, що водій автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» ОСОБА_44 давав неправдиві покази про те, що пасажирськими перевезеннями не займався, що лише взяв мікроавтобус аби поїхати до м.Хмельницького у власних справах, а пасажирів взяв, щоб заробити на пальне. У матеріалах провадження є ряд доказів про те, що останній неодноразово здійснював саме пасажирські перевезення на зазначеному автомобілі, який був незаконно переобладнаний з вантажного на пасажирський, та відповідно до технічного паспорта, передбачено 8 місць для сидіння, тоді як на момент ДТП у ній перебувало 17 пасажирів та водій. Вказане ОСОБА_44 намагався приховати.
		Зазначає, що суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи для перевірки належності підпису ОСОБА_20 у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.10.2016 року, оскільки останній у судовому засіданні заперечив належність йому підпису. На думку захисника, неналежність підпису у графі «водій 2» ОСОБА_20 свідчить про недопустимість зазначеного протоколу огляду, як доказу. 
		Суд не врахував, що у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.10.2016 року слідчим зазначено недостовірні відомості про те, що обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди не змінювалась. Так, у період часу з 7 год. 50 хв. до 09 год. 10 хв., коли розпочався огляд місця події, обстановку місця ДТП змінювали не тільки свідки, які були допитані у суді, а й рятувальники, медичні працівники, які ходили, носили потерпілих та загиблих, тим самим змінювали розташування слідів дорожньо-транспортної пригоди (уламків, осипу, їх розміри, розташування), за допомогою інструменту здійснювали розкриття конструкцій автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», які слідчий зобов`язаний був ретельно описати та зафіксувати. 
		Судом не взято до уваги доводи сторони захисту щодо упередженості понятих, які не були спеціально запрошені слідчим, а були визначені як поняті іншими особами і спрямовані на місце ДТП.
		На думку апелянта, схема ДТП, яка є додатком до протоколу огляду місця ДТП від 12.10.2016 року, містить умисно спотворені відомості щодо місця зіткнення, розташування слідів зіткнення, осипу ґрунту, дрібних та інших уламків, фарби і інших даних, які могли б бути використані, як докази.
		  Окрім того,зазначена схемамістить ряднедоліків,зокрема:креслення виконанена звичайномуаркуші форматуА4;не дотриманомасштабу;  не використано прилади для креслення; відсутні розміри, що вказують на взаємне розташування «слідової інформації», транспортних засобів та меж проїжджої частини дороги.
		Слідчим не було призначено відповідних експертиз, зокрема, ґрунтознавчої, для того, щоб встановити якому з автомобілів належать фрагменти уламків, фарба, інші встановлені дрібні уламки. 
		Суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами висновків експерта від 02.12.2016 року № 504 за результатами проведення автотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди; від 28.11.2016 року № 427А за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи; від 18.11.2016 року № 425А за результатами проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter»; від 24.11.2016 року № 426А за результатами проведення судової автотехнічної експертизи автомобіля марки «DAF» моделі «FT XF 105.460» з напівпричепом марки «Krone», які не відповідають вимогам закону ні щодо форми висновку, ні щодо змісту та відповідності дослідження визначеним методикам.
		Необґрунтовано було відхилено і клопотання про призначення комплексної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи.
		Беручи до уваги показання свідків, суд першої інстанції не заначив чому вважає їх належними, допустимими та достовірними щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди і чи відповідають вони з технічної точки зору обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
		Апелянт вважає, що судом було взято до уваги недопустимий доказ  протокол огляду трупа, який складено слідчим ОСОБА_45 , який не був включений до складу слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, і не міг брати участь у досудовому розслідуванні.
		Суд не врахував, що акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги є неналежним доказом, оскільки у ньому не зазначено дати його складання. Окрім того, у ньому зазначено відомості щодо ділянки дороги Н-03 Житомир-Чернівні 271+200 м, а ДТП сталась на ділянці дороги Н-03 Житомир- Чернівці 271 +125,8 м. А тому, усі інші докази, які було отримані на підставі цього акту також є недопустимими, зокрема висновки експерта.
		Суд дійшов помилкових висновків про те, що незаконне переобладнання мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter» не перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що наступили в результаті ДТП. Захисник вважає, що допущене порушення правил експлуатації мікроавтобуса, шляхом незаконного переобладнання та збільшення пасажирських місць перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що наступили та їх обсягом.
		Поза увагою суду залишилось те, що слідчий в порушення вимог ст. 233 КПК України незаконно проник до володіння особи, а саме: мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter» та автомобіля «DAF» та здійснив їх огляд, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України протокол огляду місця ДТП від 12.10.2016 року є недопустимим доказам в частині огляду транспортних засобів, та вилучених з них речей.
		Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про відвід прокурора ОСОБА_6 , який не був визначеним прокурором у даному кримінальному провадженні та не включений до групи прокурорів відповідно до постанови від 12.10.2016 року. Тим самим до участі у справі було допущено неуповноваженого прокурора, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. 
		Суд не надав жодної оцінки фактам безпідставної неявки у судові засідання потерпілих з огляду на обґрунтованість заявлених ними вимог щодо завданої моральної шкоди.
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, представник цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України (далі  МТСБУ) подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити вирок в частині стягнення з МТСБУ майнової та немайнової шкоди на користь цивільних позивачів та відмовити у задоволені цивільних позовів до МТСБУ. 
		Вирок у вказаній частині вважає таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального права, а його висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Суд не врахував, що в порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», жоден із потерпілих-цивільних позивачів не звертався до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
		Поза увагою суду залишилось те, що в позовних заявах, де МТСБУ зазначено відповідачем, потерпілими не вказано жодної підстави, у зв`язку з чим останнє повинно відшкодовувати заподіяні громадянином Республіки Молдова збитки. У матеріалах провадження відсутні докази того чи був транспортний засіб обвинуваченого забезпеченим, чи мав останній на час ДТП поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо мав, то якої страхової компанії.
		Вважає, що в даному провадженні потерпілими потрібно вважати саме загиблих у ДТП: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 і саме у цьому випадку згідно з вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з урахуванням розпорядження Нацкомфінпослуг від 29 грудня 2015 року № 3470, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 200 тисяч гривень на одного потерпілого.
		На думку апелянта, кошти стягнуті вироком суду на відшкодування організації поминального обіду в розмірі 10 200 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик. 
		Стягуючи на корить потерпілих моральну шкоду, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог чинного законодавства страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) у загальному розмірі стосовно одного померлого  12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. 
		Поза увагою суду залишилось те, що зазначені у фіскальних чеках придбані ОСОБА_8 медикаменти не відповідають призначеним відповідно до виписки з історії хвороби, а отже необхідність придбання їх не підтверджено відповідним закладом охорони здоров`я, у зв`язку з чим немає підстав для компенсації цих витрат. Позовна заява ОСОБА_9 взагалі не містить доказів про необхідність придбання будь-яких ліків, які вказані в фіскальних чеках, долучених до позовної заяви.
		Стягуючи моральну шкоду на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд не врахував, що страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи, що розмір страхової виплати у цих позовних заявах не встановлено, то і не можна визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
		Приймаючи рішення про стягнення солідарно з МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» коштів у якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд не звернув уваги на відсутність будь-яких договірних відносин між МТСБУ та потерпілими. Чинним законодавством України не передбачено у цьому випадку солідарного обов`язку по відшкодуванню збитків, то і стягнення солідарно з МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» коштів у якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди є незаконним.
		На думку апелянта, незаконним є залучення МТСБУ у якості цивільного відповідача до участі у даній справі, оскільки останнє не є юридичною особою, що несе цивільну відповідальність за заподіяні ОСОБА_20 збитки суспільно-небезпечним діянням. 
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_20 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 9років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_20 , прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Судом не враховано, що ОСОБА_20 своєї вини не визнав, у вчиненому не розкаявся, відсутні обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а також значні наслідки кримінального правопорушення. Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди чотири людини загинуло, шість  отримало тяжкі тілесні ушкодження, троє  середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Суд при призначенні покарання, всупереч вимогам закону про обов`язковість призначення додаткового покарання, не призначив ОСОБА_20 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок в частині відмови у задоволенні їх цивільних позовів та ухвалити новий вирок, яким їх задовольнити. 
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що вони були пред`явлені лише до ОСОБА_20 . Однак, поза увагою суду залишились подані ними 17 березня 2017 року уточнені позовні заяви, де відповідачами було зазначено як ОСОБА_20 , так і МТСБУ та ТОВ «Мігал-Авто». 
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_24 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок в частині призначеного ОСОБА_20 покарання та відмови у задоволенні її цивільного позову, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років та задовольнити її цивільний позов. 
		Вирок у вказаній частині вважає незаконним, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Відмовляючи у задоволенні її позову, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_20 перебував із володільцем транспортного засобу у трудових відносинах та за вказівкою останнього у зазначений час перебував на даній ділянці дороги.
		При призначенні покарання поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_20 не визнав свою вину, не розкаявся у вчиненому, не сприяв у розкритті злочину, будь-яких дій на відшкодування завданої шкоди не вчинив.
		 
		Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_18 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок в частині залишення в силі арешту на автомобіль «DAF» та напівпричіпу марки «Krone», накладений ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати арешт на транспортний засіб та напівпричіп та повернути йому як законному власнику.
		Вирок в зазначеній частині вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
		Суд першої інстанції не врахував, що автомобіль «DAF» та напівпричіп марки «Krone» належать ТОВ «Регілон Агро», директором якого є він. На підставі договорів майнового найму, укладених між ТОВ «Регілон Агро» та ТОВ «Мігал-Авто», зазначені автотранспортні засоби знаходяться в тимчасовому користуванні останнього, яке несе відповідальність за збереження орендованого транспорту.
		В порушення вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд першої інстанції одночасно із ухваленням вироку не вирішив питання про скасування арешту на майно, та не врахував, що арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, покарання ОСОБА_20 винесене без конфіскації майна, а цивільні позови заявлені до інших відповідачів.
		Вважає, що суд повинен був скасувати арешт на автомобіль і напівпричіп та повернути йому, як законному власнику, адже цивільну відповідальність він не може нести, оскільки ОСОБА_20 не перебував в трудових відносинах ні з ним, ні з його підприємством.
		 
		Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_20 та його захисника ОСОБА_21 , потерпілих, прокурора, представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України, третю особу ОСОБА_18 та його захисника ОСОБА_19 , які підтримали апеляційні скарги кожен свої зокрема та заперечили апеляційні скарги процесуальних опонентів, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши частково судове слідство, перевіривши доводи апеляційних скарг, надавши всім учасникам провадження право виступу у судових дебатах, а обвинуваченому останне слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає відхиленню, апеляційні скарги потерпілих, представника цивільного відповідача - частковому задоволенню, а апеляційні скарги прокурора та третьої особи - повному задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1, 2 ст. 370 КПК України).
		 
		Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Згідно п. п.3 4 ч. 1ст. 409 КПК Українипідставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з ч. 2ст. 409 КПК Українипідставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1 ст. 413 КПК України).
		Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування більш суворого покарання (п.2 ч.1 ст. 420 КПК України).
		Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційних вимог встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, об`єктивно дослідивши обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 286 КК України, дав їм правильну юридичну оцінку. Обвинувачення, визнане судом доведеним щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, суд обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів.
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_20 визнаний винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом у зв`язку з порушенням вимоги лінії дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, перетинати яку забороняється, де встановлено попереджувальні дорожні знаки 1.39 «Аварійно-небезпечна ділянка», 1.13 «Слизька дорога», 1.7 «Крутий спуск», 7.13 «Вологе покриття» та заборонний знак 3.29 (40) «Обмеження максимальної швидкості» та вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3(б, д), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку для руху, загрожувати життю та здоров`ю громадян; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування в дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Водій ОСОБА_20 ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді своєї вини у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК не визнав та показав, що 12.10.2016 року близько 8 год., рухаючись по автодорозі перед м. Кам`янець- Подільський зі сторони м. Хмельницький, на спуску з поворотами, почув хлопок, вирішив, що у нього лопнуло колесо та зупинився на узбіччі, щоб перевірити це. Вийшовши з автомобіля побачив вище на підйомі праворуч від себе жовтий мікроавтобус Мерседес, який врізався у відбійник. Підійшовши до нього побачив, що трапилось ДТП і в автобусі перебувають травмовані люди, яким, разом з іншими водіями які зупинились розпочав надавати допомогу. Ствердив, що його автомобіль з напівпричепом рухався прямолінійно по своїй смузі руху, зустрічної смуги не перетинав і заносу причепу не відбувалось. Жоден цивільний позов не визнав. Отже, останній підтвердив керування транспортним засобом вказаної дати та у зазначений час, на вищевказаній автодорозі у відповідному напрямку, однак, заперечив свою винуватість у ДТП, виклавши свою версію подій, припустивши, що мікроавтобус міг сам зіштовхнутися з його напівпричепом.
		В процесі розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були перевірені доводи обвинуваченого та його захисників щодо версій потрапляння зустрічного автомобіля в ДТП та загибель людей, в тому числі і з вини водія зустрічного транспорту, а також, непричетність ОСОБА_20 до даної пригоди. Не погодившись з ними, суд привів відповідні докази та аргументи спростування, які обвинувачений та його захисник не спростовували при перегляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		Натомість, обвинувачення, визнане судом доведеним, суд правильно обґрунтував сукупністю таких належних, допустимих та достатніх доказів.
		Так, показаннями потерпілого ОСОБА_33 стверджується, що 12 жовтня 2016 року близько 8:00 год., рухаючись на автомобілі «Мерседес Бенц Спрінтер» р.н. НОМЕР_1 на ділянці автодороги за м. Кам`янець-Подільський в бік напрямку м. Хмельницький, на затяжному підйомі, який за траєкторією повертає ліворуч, виходячи з повороту, по зустрічній смузі рухався тягач з напівпричепом, який в стані заносу перекрив смугу його руху. Намагаючись уникнути зіткнення, він почав скеровувати автомобіль на праве узбіччя, однак уникнути зіткнення не вдалось, внаслідок чого таке відбулось, а саме: мікроавтобусу під його керуванням та напівпричепу. В результаті вказаної пригоди йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, четверо людей загинуло. 
		Потерпіла ОСОБА_29 підтвердила, що 12 жовтня 2016 року їдучи з донькою в м. Хмельницький з м. Кам`янець-Подільський на мікроавтобусі під керуванням ОСОБА_33 сиділа посередині. Водій мікроавтобусу рухався по своїй смузі руху. В якийсь момент вона побачила, як причеп зустрічної «фури», яка рухалась на зустріч, перекрив смугу руху, якою рухався їх мікроавтобус, та відбулось зіткнення. В наслідок ДТП отримала тілесні ушкодження. 
		Потерпіла ОСОБА_8 ствердила, що 12 жовтня 2016 року разом з матір`ю чоловіка ОСОБА_36 з м. Кам`янець-Подільський на мікроавтобусі під керуванням ОСОБА_33 їхала в м. Хмельницький. В мікроавтобусі сиділи на подвійному місці позаду водія. Через деякий час після початку руху, почула звуки схожі на шипіння, піднявши погляд на автодорогу, побачила як по зустрічній смузі рухалась «фура», причеп якої перекрив смугу руху, якою рухався їх мікроавтобус. Водій, намагаючись уникнути зіткнення, почав спрямовувати мікроавтобус на праве узбіччя, однак уникнути зіткнення не вдалось. Внаслідок ДТП ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, а ОСОБА_36 загинула. 
		Потерпіла ОСОБА_9 показала, що 12 жовтня 2016 року з м. Кам`янець-Подільський на мікроавтобусі під керуванням ОСОБА_33 їхала в м. Хмельницький. В якийсь момент почула сильний звук, шипіння, піднявши очі на дорогу через лобове скло побачила, що на мікроавтобус по його смузі руху рухався напівпричеп «фури» та відбулось зіткнення, після чого втратила свідомість та до тями прийшла через 5 днів в реанімаційному відділенні. 
		Даними показань свідка ОСОБА_48 стверджується, що 12 жовтня 2016 року близько 8:00 год. відбулось занос фури, яка рухалась близько 50 км/год попереду нього на відстані близько 100-150 м., внаслідок чого відбулось зіткнення з мікроавтобусом, який віз пасажирів. Автомобілі, які рухались попереду зупинились. Виявивши, що в середині є травмовані, надавав допомогу постраждалим. 
		Саме вказаним показанням апеляційний суд надає перевагу, а не показанням обвинуваченого, оскільки, окрім того, що вони надавались після попередження про кримінальну відповідальність та під присягою, вони є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з показаннями інших потерпілих та з об`єктивними здобутими органом досудового розслідування належними та допустимими доказами.
		Зокрема, даними висновків судової транспортно-трасологічної експертизи № 427 від 28.11.2016 рокустверджується, що зіткнення напівпричепа «Крон СДР27» р.н. НОМЕР_4 , тягачем якого є автомобіль «ДАФ ФТ 105.460» р.н. НОМЕР_2 , та автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» р.н. НОМЕР_1 мало місце на смузі руху, яка призначена для руху транспортних засобів в напрямку міста Хмельницького, тобто смуга руху автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» р.н. НОМЕР_1 , зустрічна для автопоїзда (т. 4 а.с. 234-239).
		Даними ж висновків судової автотеханічної експертизи № 504 від 02.12.2016 року підтверджується, що в заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_44 не мав технічної можливості запобігти зіткненню із зустрічним автомобілем «Даф ФТ 105.460» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Крон СДР27» р.н. НОМЕР_4 шляхом гальмування. Дії водія вантажного автомобіля «Даф ФТ 105.460» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_20 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України. 
		Даними висновку судово-медичної експертизи № 253 від 23.11.2016 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_35 стала поєднана тупа політравма, закрита травма органів грудної клітки та органів черевної порожнини: травматичний розрив передньої стінки правого шлуночка серця, розрив перикарду, перелом тіла грудини, переломи 7-8-9-10-11 ребер по середньо-підпахвовій лінії ліворуч, масивного травматичного розриву правої долі печінки з розвитком двобічного гемотораксу, гемоперітонеуму та гострої крововтрати, про що свідчать патоморфологічні зміни зі сторони внутрішніх органів, малокров`я внутрішніх органів та слизових оболонок. 
		Даними висновку судово-медичної експертизи № 254 від 22.11.2016 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_36 стала відкрита черепно-мозкова травма, втиснутий перелом чешуї скроневої кістки ліворуч з розповсюдженням перелому на кістки основи черепа до рівня турецького сідла (середньо-черепну ямку), забій головного мозку в проекції скроневої долі головного мозку зліва, травматичний субарахноїдальний крововилив (крововилив в м`які мозкові оболонки головного мозку) на рівні скроневої та тім`яної долів ліворуч з розвитком набряку головного мозку, геморагічного набряку легенів
		Даними висновку судово-медичної експертизи № 252 від 22.11.2016 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_49 стала закрита травма органів грудної клітки - забій серця, масивний крововилив в переднє середостіння, смугасті крововиливи в корені легенів, розрив лівої легені, переломи ребер ліворуч 3-4-5-6-7-8-9-10 по середньо-ключичній лінії (непрямі), переломи ребер праворуч 3-4-5, ребер по середньо-ключичній лінії праворуч (непрямі), перелом грудини на рівні четвертого міжребер`я, крововилив в міжреберні м`язи 4-5-6 міжреберних проміжків по середньо-ключичним лініям справа та зліва, чотири садни на рівні правої реберної дуги, з розвитком лівобічного гематораксу (скупчення крові в плевральній порожнині 2340 мл.), гострої крововтрати, набряку головного мозку.
		Даними висновку судово-медичної експертизи № 250 від 22.11.2016 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_47 стала поєднана тупа закрита травма органів грудної порожнини та органів черевної порожнини: травматичний розрив грудного відділу аорти, розрив перикарду, відшарування заднього середостіння, перелом тіла грудини, переломи 7-8-9-10-11 ребер по середньо-підпахвовій лінії ліворуч з розвитком двобічного гемотораксу (скупчення крові в плевральній порожнині), травматичного розриву лівої долі печінки з розвитком гострої крововтрати. 
		Крім наведених доказів, в обгрунтування обвинувачення суд правильно послався на інші належні та допустимі докази: дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.10.2018 і схеми та фототаблиці до нього (Т.4 а.с. 16-56); дані висновків судово-медичних експертиз № 724 від 27.10.2016 року, № 778 від 29.11.2016 року, № 776 від 30.11.2016 року, № 774 від 30.11.2016 року відповідно до яких ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються, чи можуть закінчитися смертю; даними висновків судово-медичних експертиз № 800 від 06.12.2016 року, № 777 від 01.12.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_12 та ОСОБА_44 отримали тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення; даними висновків судово-медичних експертиз № 726 від 28.10.2016 року, № 727 від 28.10.2016 року, № 773 від 22.11.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_50 , ОСОБА_30 , ОСОБА_41 отримали тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відноситься до середнього ступеня тілесних ушкоджень, які привели до тривалого розладу здоров`я, більше 21 дня; даними висновків судово-медичних експертиз № 723 від 27.10.2016 року, № 725 від 27.10.2016 року, № 784 від 24.11.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_29 , ОСОБА_51 та ОСОБА_43 отримали тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які привели до короткочасного розладу здоров`я; даними висновку судово-медичної експертизи № 775 від 22.11.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_32 отримала легкі тілесні ушкодження.
		При цьому суд, правильно не взяв до уваги доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_20 в інкримінованому правопорушенні, а також про недопустимість протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди, оскільки поняті ОСОБА_52 та ОСОБА_53 не належать до категорій осіб, передбачених ч.3 ст. 223 КПК України, які не можуть бути такими. 
		Крім того, суд правильно критично оцінив доводи сторони захисту про зміну обстановки місця ДТП, що в подальшому потягло, на їх думку, недопустимість даних протоколу огляду місця події та всіх наступних доказів, оскільки дії працівників швидкої та МЧС були спрямовані на допомогу постраждалим, а не зміну обстановки самої ДТП. Натомість, вина ОСОБА_20 підтверджується даними не лише зазначеного протоколу, а сукупністю як об`єктивних, так і суб`єктивних доказів, зокрема показань свідків та потерпілих.
		При цьому, суд правильно виходив з того, що протокол огляду трупа ОСОБА_47 є допустимим доказом, незалежно від того, що слідчий ОСОБА_45 , який провів його огляд, не включений до слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, оскільки такий проведено за зверненням органів охорони здоров`я по факту смерті особи в кареті швидкої допомоги. Вказані відомості були окремо зареєстровані в ЖЕО Кам`янець-Подільського ВП, а в подальшому передані до матеріалів даного провадження. 
		Також суд правильно виходив з того, що твердження захисту щодо неналежних вимірювань при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди та неналежного їх оформлення є необґрунтованими, оскільки такі спростовуються проведеним оглядом місця дорожньо-транспортної пригоди, долученою схемою та фототаблицею. 
		Що стосується посилань сторони захисту на те, що водій мікроавтобусу «Мерседес Бенц Спрінтер» ОСОБА_44 не мав права керування транспортним засобом, оскільки даний транспортний засіб було у незаконний спосіб переобладнано, та збільшена кількість пасажиромісць, а водій ОСОБА_44 не мав категорії на керування таким транспортним засобом, то суд правильно зазначив, що вказане ніяким чином не перебуває у прямому причинному зв`язку з причинами виникнення ДТП, оскільки як встановлено вище, мікроавтобус під керуванням ОСОБА_33 рухався по своїй смузі руху з допустимою швидкістю, а зіткнення було спричинено саме з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_20 , який неврахуваши дорожню обстановку, не забезпечив безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, допустив занос напівпричепа на зустрічну смугу руху, що стало причиною ДТП. 
		 
		Також суд правильно критично оцінив доводи захисту, щодо недопустимості таких доказів як висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 427 (т. 4 а.с. 234); висновок № 425 судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу «Mersedes-Bens Sprinter» р.н. НОМЕР_1 (т. 4 а.с. 244); висновок № 425 судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу «DAF» р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом т. (5 а.с. 10); висновок № 504 судової автотехнічної експертизи (т. 5 а.с. 184), оскільки експерт, який їх проводив ОСОБА_54 має відповідну освіту, підтверджену на час проведення експертизи кваліфікацію експерта, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, також в кожній з проведених експертиз міститься перелік об`єктів, наданих на дослідження та список літератури. 
		Посилання ж захисника на недопустимість такого доказу як протокол огляду місця події та безпідставність у відмові йому про проведення почеркознавчої експертизи, з тих підстав, що ОСОБА_20 його не підписував, є необґрунтованими. Так, окрім того, що обвинувачений не був учасником даної слідчої дії, чого він сам не заперечує, допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_55 , який під час огляду місця події був спеціалістом, підтвердив, що в томі 4 на а.п. 26 у вказаному протоколі в графі «Водій: 2.__». саме він проставив свій підпис, який відповідає іншим його підписам у зазначеному документі. 
		Не бере до уваги апеляційний суд і твердження захисника обвинуваченого про те, що до участі у справі було допущено неуповноваженого прокурора, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Так, як вбачається з постанови про заміну групи прокурорів від 3 листопада 2017 року нею призначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, у тому числі і прокурора ОСОБА_6 . Дана постанова є та була чинною, не скасованою як на час розгляду справі у суді першої інстанції, так і на даний час. Натомість, інших відомостей матеріали справи не містять.
		Що стосується акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги (т.4, а.п. 94), то як вбачається з його змісту, всупереч твердженням сторони захисту, в ньому зазначена дата його складання  12.10.2016 р.
		Посилання ж на те, що всі висновки експертиз є недопустимими доказами, оскільки даний акт було складено щодо ділянки дороги Н-03 Житомир-Чернівні 271+200 м, а ДТП сталась на ділянці дороги Н-03 Житомир- Чернівці 271 +125,8 м., апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається із всіх проведених у провадженні експертиз всі вихідні дані відповідають фактично встановленим даним у судовому засіданні, в тому числі і щодо ділянки дороги, на якій відбулось ДТП. 
		Твердження сторони захисту про недопустимість такого доказу як протоколу огляду місця події від 12.10.2016 року, з огляду на те, що слідчий незаконно проник до володіння особи, а саме: мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter» та автомобіля «DAF» та здійснив їх огляд, є необґрунтованими з огляду на те, що володілець мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter» не висловлював жодних заперечень проти такого як на час ДТП, так і на даний час, тобто не вважає свої права порушеними. Що ж стосується огляду автомобіля «DAF» та напівпричепу до нього, то як вбачається із зазначеного протоколу, був проведений лише його зовнішній огляд, будь-яке проникнення не застосовувалось (т.4, а.п. 25).
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що 12 жовтня 2016 року, близько 08 години, на 271 км + 125,8 м автодороги «Житомир-Чернівці», поблизу с. Гуменець Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_20 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , з боку м. Хмельницького в напрямку м. Кам`янця-Подільського, виїхав на зустрічну смугу руху та вчинив зіткнення задньої частини напівпричепу з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_33 , який рухався з боку м. Кам`янця-Подільського в напрямку м. Хмельницького.
		Водій ОСОБА_20 під час керування автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», на мокрій ділянці автодороги з крутим спуском, де встановлена горизонтальна дорожня розмітка 1.1 Правил дорожнього руху, порушив вимоги лінії дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, перетинати яку забороняється, де встановлено попереджувальні дорожні знаки 1.39 «Аварійно-небезпечна ділянка», 1.13 «Слизька дорога», 1.7 «Крутий спуск», 7.13 «Вологе покриття» та заборонний знак 3.29 (40) «Обмеження максимальної швидкості», проігнорував вимоги вищевказаних дорожніх знаків та порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3(б, д), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України:
		п.1.2. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів.
		п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку для руху, загрожувати життю та здоров`ю громадян.
		п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування в дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
		п.10.1. Перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху.
		п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Усупереч вказаним вимогам Правил дорожнього руху ОСОБА_20 під час керування вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_5 , з напівпричепом марки «Кгопе» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на мокрій ділянці дороги з крутим спуском та обмеженою оглядовістю проявив неуважність, не вжив заходів для руху в межах своєї сторони, рухаючись зі швидкістю 50 км/год. перевищив дозволену швидкість, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінивши напрямок руху і в подальшому не впорався з керуванням, допустив занос напівпричепа марки «Кгопе» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , із подальшим виїздом на зустрічну смугу, чим створив небезпеку для руху водієві зустрічного транспортного засобу ОСОБА_34 , який керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , та на 271 км + 125,8 м авто дороги «Житомир-Чернівці» скоїв з ним зіткнення.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 отримали тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення, які призвели до їх смерті. Пасажирам ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а також водієві вище вказаного автомобіля ОСОБА_34 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Пасажирам ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Іншим пасажирам цього автомобіля ОСОБА_29 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 завдані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а ОСОБА_32 - легкі тілесні ушкодження.
		Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху водія вантажного автомобіля марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_20 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - загибеллю кількох осіб, заподіянням потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		При таких обставинах, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_20 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до загибелі кількох осіб, спричинення потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		 
		Перевіряючи ж вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, колегія судів вважає, що доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_24 про м`якість призначеного ОСОБА_20 покарання та не призначення додаткового покарання не позбавлені правових підстав.
		Так, відповідно до положень п.п.1,3 ч.1ст.65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно ізст. 12 КК Українизлочин, передбачений ч.3ст.286 КК України, класифікується як тяжкий, свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпечності вчиненого.
		Санкція ч. 3ст. 286 КК Українипередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
		Суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_20 покарання за ч. 3ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі в середніх межах санкції вказаної норми - строком на 7 років 6 місяців без обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не дотримався вказаних вимог закону.
		Зокрема, таке покарання, за своєю м`якістю в достатній мірі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та тяжкості негативних наслідків, що наступили в результаті протиправних дій стосовно потерпілих.
		Вивченням даних про особу винного судом обгрунтовано встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що вищевказаний злочин ОСОБА_20 вчинив вперше, за місцем проживання та роботи характеризується задовільно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, обставини, що обтяжують його покарання та обставини, які пом`якшують таке відсутні.
		Разом з тим, судом першої інстанції не враховано ні думки потерпілих, які вважають, що обвинувачений заслуговує на найсуворіше покарання, ні того, що останній своєї вини у вчиненому не визнав, не розкаявся, не відшкодував жодному потерпілому ні матеріальної, ні моральної шкоди, а отже тривалий час права потерпілих не поновлені, а ті, які отримали тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок злочинних дій обвинуваченого, потребують тривалого лікування, ні допущений характер порушень обвинуваченимПравил дорожнього рухуУкраїни щодо безпеки руху та допущення заносу напівпричепа, із подальшим виїздом на зустрічну смугу, чим створив небезпеку для руху водієві зустрічного транспортного засобу ОСОБА_34 , допустивши з ним зіткнення. 
		При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_20 , необхідного і достатнього для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, занижено розцінив ступінь тяжкості вчиненого, виважено не підійшов до його наслідків: смерть чотирьох потерпілих, заподіяння шістьом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, трьом потерпілим - середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		За таких обставини, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України та п.2 ч.1ст.420 КПК України, є всі підстави для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та необхідності застосування більш суворого покарання.
		Враховуючи наведене, характер і мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання в вигляді позбавлення волі у найвищих межах санкції кримінального закону, та додаткового покарання в вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний термін - три роки, яке відповідатиме вимогам ст.ст.50,65 КК України.
		Отже, колегія суддів задовольняє апеляційні скарги прокурора повністю, а потерпілої ОСОБА_24  частково.
		 
		Обгрунтованою апеляційний суд вважає і апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_18 .
		Так, відповідно до абз. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи часткового ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. 
		Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
		Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано не було.
		Як встановлено апеляційним судом, автомобіль «DAF» та напівпричіп марки «Krone», якими керував ОСОБА_20 , та які на підставі ухвал Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року були арештовані (т. 4, а.п. 182, 185), належать юридичній особі ТОВ «Регілон Агро», директором якого є ОСОБА_18 , що підтверджується даними належним чином завіреної, перекладеної на українську мову, копії свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу ( Т.11, а.п. 48,50) та даними сертифікату реєстрації комерційного товариства «Регілон Агро» та витягу з державного реєстру юридичних осіб (т.11, а.п. 44, 46).
		На підставі договорів майнового найму від 7 липня 2015 року та від 25 липня 2016 року, укладених між ТОВ «Регілон Агро» та ТОВ «Мігал-Авто», та актів приймання-передачі від цих же дат, зазначені автотранспортні засоби знаходяться в тимчасовому користуванні останнього, яке несе відповідальність лише за збереження орендованого транспорту (т.4. а.п. 74-77, т.11, а.п. 51-54).
		Отже, оскільки ОСОБА_20 не перебуває у трудових відносинах з власником (третьою особою) автомобіля «DAF» та напівпричіпу марки «Krone» - ТОВ «Регілон Агро», директором якого є ОСОБА_18 , скоїв ДТП не під час виконання своїх трудових обов`язків перед вказаним ТОВ, то останне відповідно до ст. 1172 ЦК України і не може нести будь-якої відповідальності, в тому числі матеріальної своїм майном, зокрема вказаним транспортним засобом, перед потерпілими.
		За таких обставин, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року на автомобіль «DAF» та напівпричіп марки «Krone», якими керував ОСОБА_20 , оскільки потреба у такому відпала та відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України вказаний речовий доказ повернути власнику юридичної особи ТОВ «Регілон Агро» ОСОБА_18 , якій він належить.
		 
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України (надалі МТСБУ), який просить змінити вирок в частині стягнення з МТСБУ майнової та немайнової шкоди на користь цивільних позивачів та відмовити у задоволені цивільних позовів до МТСБУ, апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_24 та потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які просили скасувати вирок в частині відмови у задоволенні їх цивільних позовів та ухвалити новий вирок, яким їх задовольнити, колегія суддів встановила таке.
		Всього у даному кримінальному провадженні заявлено 17 цивільних позовів, два з них прокурором.
		У позові прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради, Кам`янець-Подільської міської лікарні № 1 та у позові процесуального прокурора прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської районної ради, Кам`янець-Подільської центральної районної лікарні відмовлено. 
		Окрім того, цим же вироком вирішено цивільні позови ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_56 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігал Авто» відповідні суми. Вироки в цій частині не оскаржуються. Однак, відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України слід врахувати наступне. 
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Збирання доказів у цивільних спавах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. 
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України).
		Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. 
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч.ч. 1, 2 ст. 1168 ЦК України). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. 
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України). 
		Аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
		Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі Закон») власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. 
		Страховий сертифікат "Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті (п.1.11.ст. 1 Закону). 
		Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст.ст. 3, 4 Закону).
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).
		Для договорів міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких МТСБУ встановлює обов`язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами (п.7.3. ст. 7 Закону).
		Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону).
		Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.п. 27.1, 27.3.- 27.5. Закону).
		МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" (підпункт в) п.41.2. Закону).
		Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. 
		Натомість, законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілим, незалежно від того, що право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законодавсті, навіть якщо між цими відповідачами відсутнє солідарне зобов`язання.
		 
		Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3470 від 29.02.2015 року з 19.02.2016 р. встановлено розміри страхових виплат за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, укладених після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого; за шкоду заподіяну життю та здоровю потерпілих, у розмірі 200000 гривень на одного потерпілого.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що в результаті ДТП, яка мала місце з вини водія вантажного автомобіля марки «DAF» з напівпричепом марки «Krone» ОСОБА_20 пасажири автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 отримали тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення, які призвели до їх смерті. Пасажирам ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а також водієві вище вказаного автомобіля ОСОБА_34 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Пасажирам ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Іншим пасажирам цього автомобіля ОСОБА_29 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 завдані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а ОСОБА_32 - легкі тілесні ушкодження. 
		На момент ДТП відповідальність водія автомобіля та причіпа ОСОБА_20 була застрахована молдовською страховою компанією «Klassika Аsigurarі» ОСОБА_57 , що підтверджується даними полісів «Зелена карта» МD/12/АR 01248682, RСАЕ-001149419, та МD/12/АR 01248681, RСАЕ-001149397 відповідно, обидві з терміном дії від 02.09.2016 року по 01.09.2017 року (т. 4 а.с.65, т.6, а.с.169).
		Згідно з даними, вказаних у зазначених страхових полісах, забезпечними транспортними засобами є саме, ті якими керував ОСОБА_20 : вантажний автомобіль, марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_2 , та напівпричіп марки «Krone», моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_4 .
		Вказані транспортні засоби належать юридичній особі ТОВ «Регілон Агро», що підтверджується даними належним чином завіреної, перекладеної на українську мову, копії свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу (Т.11, а.п. 48,50) та даними сертифікату реєстрації комерційного товариства «Регілон Агро» та витягу з державного реєстру юридичних осіб (т.11, а.п. 44, 46). Отже, забезпечені транспортні засоби зареєстровані на території іноземної держави  Молдови, а саме за підприємством, місцем знаходження якого є: місто Окниця, повіт Унгурь.
		На підставі договорів майнового найму від 7 липня 2015 року та від 25 липня 2016 року, укладених між ТОВ «Регілон Агро» та ТОВ «Мігал-Авто», та актів приймання-передачі від цих же дат, зазначені автотранспортні засоби знаходяться в тимчасовому користуванні останнього, яке несе відповідальність лише за збереження орендованого транспорту (т.4. а.п. 74-77, т.11, а.п. 51-54).
		У характеристиці, виданій директором ТОВ «Мігал Авто» ОСОБА_58 на ОСОБА_20 від 13.10.2016 року № 26/2016, вказане товаристо визнало той факт, що обвинувачений працює на посаді водія міждержавника вантажного автомобіля у транспортній компанії «Мігал Авто» з 9 серпня 2010 року (т.6 а.п.19), тобто визнало наявність саме трудових відносин між ними.
		Відповідно до п.п.3,4 ч.5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і упередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Відмовляючи у позовах прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради, Кам`янець-Подільської міської лікарні № 1, процесуального прокурора прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської районної ради, Кам`янець-Подільської центральної районної лікарні, ОСОБА_24 з тих підстав, що вони звернулись до неналежного відповідача суд першої інстанції не дотримався вищевказаних вимог закону та не сприяв останнім в реалізації їх прав на відшкодування завданої шкоди, не роз`яснив їх право на притягнення до участі у справі належних відповідачів. 
		Такої ж помилки допустився суд першої інстанції вирішуючи позови ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , які були заявлені до ОСОБА_20 та ТОВ «Мігал Авто».
		Апеляційний суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості це зробити, а тому вирок в частині вирішення вказаних позовів в порядку ч.2 ст. 404 КПК України та позову ОСОБА_24 слід скасувати та призначити їх розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу останньої частково в цій частині.
		 
		Відмовляючи у позовах ОСОБА_10 , ОСОБА_59 та ОСОБА_11 з цих же підстав, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що останні 17 березня 2017 року подали заяви про уточнення позовних вимог, в яких просили стягнути заподіяну їм шкоду, окрім ОСОБА_60 , з Моторно транспортного бюро та ТОВ «Мігал Авто» та не надіслав копії таких заяв зазначеним відповідачам з метою надання можливості захищатись останнім від таких позовів. Натомість, апеляційний суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості виправити вказану помилку суду першої інстанції, оскільки таких повноважень йому не надано ні нормами чинного КПК України, ні діючого ЦПК України. За таких обставин вирок суду в частині вирішення вказаних позовів слід скасувати, призначивши їх розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		Також в даній справі заявлено чотири позови про стягнення з ОСОБА_20 , МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» матеріальної та моральної шкоди потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_17 через загибель в даному ДТП ОСОБА_36 - їх матері та дружини відповідно. 
		Стягуючи таку шкоду солідарно з МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» суд припустився помилки, оскільки така їх відповідальність (солідарна) не передбачена ні договором, ні законом.
		Разом з тим, з метою дотримання вимог закону під час вирішення зазначених позовів судом не перевірено ні дійсності страхового поліса «Зелена карта», ні його реєстраціі на території Україна, не досліджено його змісту, оскільки такий не перекладений на українську мову та не встановлено чи покриває цей страховий поліс всі страхові випадки на території України за участю іноземного громадянина, зокрема громадянина Молдови.
		Окрім того, вирішуючи позов в частині вимог до ТОВ «Мігал Авто» не з`ясовано достатності доказів щодо працевлаштування ОСОБА_20 у даному ТОВ. Зокрема, не досліджено ні трудової книжки останнього, ні будь-якого договору, який би це стверджував. 
		Відповідно до вимог закону апеляційний суд позбавлений можливості це зробити, зокрема збирати докази на даній стадї та зясовувати вказані питання, тобто виправити помилки суду першої інстанції. Більше того, будь-які клопотання в апеляційних скаргах про вказане не заявлялись.
		З урахуванням зазначеного, вирок суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з призначення нового розгляду вказаних позовів в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		При новому розгляді цивільних позовів, окрім вищевказаного, слід врахувати, що відповідно до положення статті 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Тобто, витрати на проведення поминальних обідів не відносяться до витрат на поховання, а отже не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.
		У зв`язку з вищевикладеним підлягає скасуванню і ухвала Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року про виправлення описки в адресі проживання ОСОБА_13 у резолютивній частині вироку.
		 
		В даній справі також заявлено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_20 , ТОВ «МігалАвто» та МТСБУ про стягнення 14232 грн. 46 коп. матеріальної шкоди, понесеної на лікування, та 500000 грн. моральної шкоди.
		На підтвердження матеріальної шкоди ОСОБА_9 надані чеки, квитанції, закупівельні акти, виписка з історії хвороби, епікриз та довідка про те, що вона знаходилась на лікуванні в лікарні. 
		Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.
		Вирішуючи позов ОСОБА_9 та стягуючи солідарно з МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» 14232 грн. 46 коп. матеріальної шкоди та 200000 грн. Моральної шкоди суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону та не перевірив чи підтверджені матеріальні витрати на лікування відповідним закладом охорони здоровя. У звязку з цим, суд був позбавлений можливості і обрахувати відповідно до вимог ст. 26-1 Закону моральну шкоду, яка б підлягала стягненню із страховика, а непокрита її частина - із ТОВ «Мігал Авто» за наявності підстав.
		Не дотримався суд першої інстанції, розглядаючи цей позов, і вимог закону, зазначених вище.
		З урахуванням цього, колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість апеляційної скарги МТСБУ в цій частині та необхідність скасування вироку суду в частині вирішення позову ОСОБА_9 . При цьому, з урахуванням того, що апеляційний суд позбавлений можливості як збирати нові докази у справі, так і їх відкривати, даний позов слід призначити до розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Розглядаючи вказаний позов, суду слід належним чином, у відповідності до вимог закону, зважаючи на іноземний елемент, повідомити відповідачів за ним.
		06 лютого 2017 року ОСОБА_8 був заявлений позов до ОСОБА_20 , ТОВ «Мігал Авто» та МТСБУ про стягнення 12500 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди (т.1, а.п. 70-72). 
		1 березня 2017 роу ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою, в якій просила додати до матеріалів справи квитанцію на 600 грн., фактично збільшивши позовні вимоги на зазначену суму (т.2, а.п. 105).
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог закону копія саме зазначеного позову з доданими до нього документами була направлена відповідачам. 
		18 квітня 2017 року ОСОБА_8 , після початку розгляду справи по суті, звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог на 2575 грн. 61 коп. та просила стягнути з відповідачів 15675 грн. 61 коп. матеріальної шкоди. На підтвердження витрат надала чеки та квитанції (т.3, а.п. 17,18).
		20 червня 2017 року ОСОБА_8 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог на 1007 грн. 37 коп. та просила стягнути з відповідачів 16682 грн. 98 коп. На підтвердження зазначеного додала чеки (т.3, а.п. 186-187).
		Призначення лікарів, які б відповідали даним чекам суду першої інстанції, де вони мали досліджуватись, надані не були.
		Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу про надсилання відповідачам та отримання останніми вказаних заяв про збільшення позовних вимог. Натомість, даними заперечення ТОВ «Мігал Авто» на позов останньої, підтверджується лише те, що він отримав первісний позов з вимогою про стягнення 12500 грн. матеріальної шкоди (т. 7, а.п. 251-253). 
		На вказане суд першої інстанції не звернув та стягнув солідарно з ТОВ «Мігал Авто» та МТСБУ на користь ОСОБА_8 16401 грн. 78 коп. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди. При цьому, допустив помилку як у способі стягнення такої (солідарно), так і в порядку визначення розміру моральної шкоди, яка підлягала стягненню з кожного відповідача окремо  МТСБУ та ТОВ «Мігал Авто» в залежності від встановленого розміру матеріальної шкоди та підстав.
		У звязку з цим, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування вироку в частині вирішення позову ОСОБА_8 та призначення такого в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Під час розгляду зазначених позовів слід врахувати доводи апелянтів, зазначені в апеляційних скаргах, та вирішити їх у відповідності до вищевказаних вимог закону.
		Інші доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час їх перевірки апеляційним судом.
		Керуючись ст.ст. 392, 405, 407, 409, 412, 413, 420, 426 КПК України, колегія суддів,
		 
		у х в а л и л а:
		 
		    Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_20 адвоката ОСОБА_21 відхилити.
		Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_24 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України задовольнити частково.
		Апеляційні скарги прокурора та третьої особи ОСОБА_18 задовольнити.
		Вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017року щодо ОСОБА_20 в частині призначеного покарання, вирішення питання долі речового доказу та накладення на нього арешту та в частині вирішення цивільних позовів та ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року про виправлення описки скасувати. 
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_20 за ч.3 ст. 286 КК України покарання у виді дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. 
		Арешти, накладені ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року на автомобіль «DAF FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_5 та напівпричіп марки «Krone» SDR27» р.н. НОМЕР_4 , скасувати.
		Повернути транспортний засіб тягач марки «DAF FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_5 та напівпричіп марки «Krone» SDR27» р.н. НОМЕР_4 власнику ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с.Унгурь, Окницького району, Республіка Молдова.
		Призначити новий розгляд цивільних позовів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 , прокурорів у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_20 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з 23 грудня 2017 року по день набрання вироком законної сили  12 листопада 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		На нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Головуюча: ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...