Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/2141/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2018. Зареєстровано: 13.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2018.
Дата набрання законної сили: 05.11.2018
Номер судового провадження: 11-сс/785/1779/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22018160000000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/785/1779/18
		Номер справи місцевого суду: 522/2141/18 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.11.2018 року                                 м. Одеса
		Апеляційний суд Одеської області в складі:
		головуючий  суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретар судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Укргазифікація Південь» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22018160000000021, внесеному до ЄРДР 31.01.2018 року за ч.5 ст.191 КК України, 
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_7 , 
		представника ТОВ «Укргазифікація Південь»  адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення.
		Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22018160000000021, внесеному до ЄРДР 31.01.2018 року за ч.5 ст.191 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 06.03.2018 року під час проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Укргазифікація Південь» за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд.20А.
		Своє рішення про накладення арешту на вищезазначене майно слідчий суддя мотивував тим, що, встановлена наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки накладення арешту необхідно для позбавлення можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, відчужити зазначене майно, яке за обставинами кримінального провадження може бути знаряддям кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди, тому може бути визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
		Зміст вимог апеляційної скарги.
		В своїй апеляційній скарзі адвокат вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна та зобов`язати слідчого повернути вказане майно власнику.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує такими доводами:
		-клопотання слідчогопро арештмайна невідповідає вимогамКПК України; 
		- слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а слідчий суддя задовольнив клопотання з порушенням строків, визначених у ст.ст.171-172 КПК України;
		- раніше на вилучене в ході обшуку майно вже накладався арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2018 року, який був скасований ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.06.2018 року, однак слідчий повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а слідчий суддя вказаних обставин взагалі не врахував.
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника ТОВ «Укргазифікація Південь» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
		Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. 
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 
		Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
		Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
		Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
		У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
		З матеріалів судового провадження вбачається, що Слідчим відділом УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22018160000000021, внесеному до ЄРДР 31.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за фактом ймовірного привласнення (розтрати) посадовими особами ТОВ «Укргазифікація Південь» та РЛП «Тилігульський» державних коштів внаслідок здійснення фінансових операцій між з приводу реконструкції з`єднувального каналу Тилігульський лиман  Чорне море.
		З долучених до клопотання слідчого матеріалів вбачається, що з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення 31.01.2018 року та до моменту звернення прокурора 25.06.2018 року до суду з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
		Крім того, клопотання слідчого про арешт майна не містить належного викладення переліку майна, яке належить арештувати, а міститься лише загальний опис вилучених під час обшуку предметів та документів з кількістю аркушів, на яких ці документи викладені, у зв`язку з чим таке майно неможливо ідентифікувати, воно не є індивідуально визначеним та не може бути в подальшому використане як доказ у кримінальному провадженні у зв`язку з не зазначенням відмінних ознак таких документів та відомостей, що містяться у них.
		До клопотання долучені лише витяг з ЄРДР, копія ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, та копія протоколу обшуку.
		Вищевказані матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Таким чином, в порушення вимог ст.173 КПК України, надані слідчому судді матеріали на момент постановлення оскаржуваної ухвали взагалі не містять ознак жодного кримінального правопорушення, вчиненого будь-якими особами, а також здійснення належного досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
		В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
		Встановлений апеляційним судом факт невідповідності вимогам закону клопотання слідчого, яке слідчий суддя районного суду, маючи таку можливість, не повернув органу досудового розслідування, а прийняв його до розгляду та, більш того, безпідставно задовольнив, на переконання апеляційного суду, унеможливлює розгляд даного клопотання слідчого по суті.
		Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
		За наявних недоліків клопотання та долучених матеріалів слідчий суддя взагалі не мав можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно з підстав, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, враховуючи вищезазначені порушення, допущені під час оформлення клопотання та додаткових матеріалів, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними вимогами кримінального процесуального Закону та Конвенції. 
		На переконання апеляційного суду, слідчі судді та суди апеляційної інстанції не повинні формально підходити до розгляду таких клопотань та приймати рішення про задоволення невмотивованих клопотань слідчого, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
		Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її частково задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч. 3 ст.172 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу представника ТОВ «Укргазифікація Південь» - адвоката ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22018160000000021, внесеному до ЄРДР 31.01.2018 року за ч.5 ст.191 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 06.03.2018 року під час проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Укргазифікація Південь» за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд.20А, - скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин після отримання копії повного тексту ухвали апеляційного суду.
		Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Апеляційного суду Одеської області
		 
		ОСОБА_2                  ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...