Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/3390/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2018. Зареєстровано: 14.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2018.
Дата набрання законної сили: 19.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2018 року справа № 2340/3390/18
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Паламаря П.Г.,
		за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
		представника позивача  ОСОБА_1А.(за ордером),
		представника відповідача  ОСОБА_2 (за довіреністю),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		27.08.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (20100, Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, вул. Скоробрехи, 31) з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 29 травня 2018 року №ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.
		28.08.2018 ухвалою суду зупинено стягнення на підставі постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 29 травня 2018 року № ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 (ВП №56973979) до ухвалення рішення в адміністративній справі № 2340/3390/18 в порядку вжиття заходів забезпечення позову.
		19.10.2018 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за місцем здійснення господарської діяльності проведено інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, на підставі якого складено акт. Хоча, у поясненнях зазначено про те, що у лютому, березні, квітні та травні 2017 року між позивачем, як підприємцем та ОСОБА_4 було укладено декілька цивільно-правових договорів, копії яких надано інспектору, однак в акті зафіксовано порушення трудового законодавства, в частині того, що фактично має укладатися не цивільно-правові угоди, а саме трудовий договір. Позивач вважає таке твердження відповідача протиправним, а відповідно і рішення незаконним.
		В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
		Представник відповідача заперечуючи проти позову, надав до суду відзив, в якому послався на те, що за результатами інспекційного відвідування складено акт яким зафіксовано, допуск працівників до роботи без укладання трудового договору. В наслідок чого, у звязку з виявленими порушеннями законодавства про працю, винесено припис від 08.05.2018 № ЧК-341/362/АВ-П про їх усунення та 29.05.2018 винесено постанову про накладення штрафу № ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247, якою на позивача накладено штраф в розмірі 111690грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Окрім того, представник зазначив, що погодинна оплата праці суперечить змісту цивільно-правових відносин, адже позбавляє можливості встановлення розміру винагороди від обсягу виконаної роботи, повязуючи таку винагороду з кількістю відпрацьованого працівником часу. За таких умов особа отримує оплату за відпрацьований проміжок часу, не залежно від результату який ним досягнуто в цей період.
		В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав повністю.
		Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 01.06.2005, зокрема за видом діяльності Транспортне обслуговування вантажів (основний).
		У період з 07.05.2018 по 08.05.2018 посадовими особами управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, на підставі направлення від 03.05.2018 № 780 та за участю ФОП ОСОБА_3С, результати якого оформлені актом № ЧК-341/362/АВ. 
		В акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3С ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, а на підставі цивільно-правового договору, який містить ознаки трудового договору. 
		Актом зокрема встановлено, що 02.02.2006 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений трудовий договір, який розірвано 30.01.2017 за заявою працівника згідно ст. 38 КЗпП України. Однак, в період з 30.01.2017 по 12.05.2017 ФОП ОСОБА_3 залучався кранівник ОСОБА_4 на умовах цивільно-правового договору, для виконання разових робіт з керування краном, навантаження-розвантажувальних робіт. Так, у лютому місяці кран замовляли 4 рази, у травні 1 раз 12.05.2017. Згідно умов цивільно- правових договорів їх предметом стало надання послуг з керування автокраном, навантаження - розвантаження, та переміщення вантажів автокраном замовника. Оплата за виконані послуги становила 20грн. за годину. Враховуючи зміст наданих цивільних договорів та характер правовідносин, інспектор праці дійшов до висновку, що виконувана ОСОБА_4 згідно цивільних договорів робота є характерною для посади машиніста крана автомобільного з погодинною оплатою праці і що відносини між ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є трудовими. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 24 КЗпП України допущено ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно зауважень ФОП ОСОБА_3 до акту, роботи проводилися ОСОБА_4 на підставі цивільно-правових договорів, оскільки були разові.
		У звязку з виявленим порушенням законодавства про працю 08.05.2018 винесено припис № ЧК-341/362/АВ-П.
		Крім того, 29.05.2018 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5, внаслідок вчиненого ФОП ОСОБА_3 порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК 341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247, якою на позивача накладено штраф в розмірі 111690грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
		Позивач не погоджуючися з прийнятим рішенням, звернувся до суду.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. 
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Як встановлено судом і не заперечується сторонами, трудовий договір з працівником ФОП ОСОБА_3 не укладав.
		Однак, згідно поданих матеріалів між ФОП ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_4  укладено договори, згідно яких, замовник доручає, а виконавець зобовязується надати послуги по керуванню автокраном, навантаженню, розвантаженню та переміщенню вантажів автокраном замовника. За виконання послуг, замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 20 грн. за год.
		До матеріалів також подано акти приймання  передачі виконаних робіт, товарно-транспорті накладні.
		Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено цивільно-правові договори, з громадянином для виконання завдання по керуванню автокраном.
		При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		В постанові від 04.07.2018 по справі № 820/1432/17 Верховний суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		При цьому, керування автомобільним краном під час навантажувально-розвантажувальних робіт, робіт по переміщенню вантажів належить до завдань та обовязків машиніста крана автомобільного (випуск 64 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників - Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи).
		А, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільно-правові договори на надання послуг не містять переліку завдань роботи, обєму виконання робіт, очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам, що не є властивим для цивільно-правових договорів.
		Також, відповідно до положень п. 2.1. наведених цивільно-правових договорів, сторони домовились, що за виконанні послуги замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 20грн. за годину.
		Згідно актів прийняття-передачі наданих послуг винагорода ОСОБА_4 обраховується по кількості відпрацьованого ним часу, тобто ФОП ОСОБА_3 веде облік робочого часу ОСОБА_4
		Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» саме роботодавець має забезпечувати достовірний облік виконуваної працівником роботи.
		Враховуючи вищезазначене, нормами цивільного законодавства не передбачено визначення винагороди у погодинному обсязі в той час, як погодинна оплата праці є одним із різновидів систем оплати праці передбачених нормами трудового законодавства, зокрема ст. 97 КЗпП України.
		Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача, що предметом вказаних цивільних договорів є власне праця ОСОБА_4 по виконанню трудової функції по професії машиніста крана автомобільного, а саме проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення вантажів, за що останній отримував кошти у розмірі, що визначався виходячи з облікованого ФОП ОСОБА_3 обсягу відпрацьованих ОСОБА_4 робочих годин. 
		Також згідно звернення ОСОБА_4 останній цивільно-правовий договір між ним та ФОП ОСОБА_3 було складено 12.05.2017, проте фактично ОСОБА_4 працював у ФОП ОСОБА_3 до 03.06.2017 включно, виконуючи ремонтні роботи автокрана, що належить позивачеві, зокрема: виконував роботи по відєднанню кранової установки від автомобіля, ремонтні роботи самого автомобіля і підготовчі роботи до зварювальних робіт. Після закінчення зварювальних робіт, що виконувались працівником ПП «Просто сервіс», також проводив роботи по фарбуванню кранової установки, а також роботи по монтажу кранової установки на автомобіль, під час яких з ним стався нещасний випадок.
		Суд критично відноситься до тверджень представника позивача щодо відсутності допуску до роботи ОСОБА_4, при проведенні ремонтних робіт автокрана на території іншого підприємства.
		Таким чином, ФОП ОСОБА_3 у 2017 році фактично допустив до роботи ОСОБА_4, без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
		Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України).
		Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ст. 265 КЗпП України).
		Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, та врахувавши приписи ЦК України, вважає винесену постанову про накладення штрафу правомірною.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають до відшкодування.
		Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 28.08.2018 щодо зупиненя стягнення на підставі постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 29 травня 2018 року № ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 (ВП №56973979).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя П.Г. Паламар 
		 
		 
		Повний текст рішення виготовлено 13.11.2018

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...