Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/7080/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: 61-33469ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 591/7080/16-ц
		провадження № 61-33469св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_4, 
		 
		розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2017 року у складі судді: Шелєхової Г. В. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 липня 2017 року у складі суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В грудні 2016 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми надміру виплачених коштів.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 22 травня 2015 року відповідач подала до управління заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії у яких зазначила, що в домоволодінні зареєстровано 2 особи. 13 серпня 2015 року відповідно до поданої заяви було визначено право відповідача на призначення субсидії з травня 2015 року по квітень 2016 року на підставі даних, зазначених у декларації. Після закінчення строку отримання субсидії, відповідачем до Департаменту була надана довідка про склад сім'ї та розмір платежів, в якому зазначено, що за адресою вул. Г. Нарбута, буд. 34 зареєстровано 4 особи та наявна одна будинкова книга на все домогосподарство, в той же час нарахування вартості комунальних послуг проводиться на розподілені особові рахунки окремо. 
		 
		Позивач вказував, що ОСОБА_4 приховала та свідомо подала недостовірні дані про доходи та майновий стан осіб, які були зареєстровані у житловому приміщенні, що вплинуло на визначення права на субсидію. На момент подання відповідачем заяви про призначення житлової субсидії Положенням не було передбачено визначення права на призначення субсидії особам, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку) та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки 
		 
		Просив стягнути з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 12 597, 95 грн. 95 коп., а також сплачений судовий збір.
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 липня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що Департамент не довів свідомого подання недостовірних даних відповідачем, які вплинули на встановлення його права на субсидію і внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії.
		 
		У серпні 2017 року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив оскаржені рішення скасувати та постановити рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в зв'язку з ненадходженням інформації від департаменту інфраструктури міста про склад зареєстрованих осіб у житловому будинку, рішення про призначення субсидії було прийнято на підставі відомостей наданих відповідачем, яка несе персональну відповідальність за надану інформацію, що впливає на право призначення субсидії. Відповідач не мала право на призначення субсидії, так як подані нею відомості про осіб зареєстрованих в житловому приміщенні є недостовірними. Лише з 01 жовтня 2015 року субсидія могла призначатись окремо за розділеними особовими рахунками і на підставі рішення комісії, яка діяла при виконавчому комітеті Сумської міської ради. Сума надміру нарахованої субсидії внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями підлягає поверненню.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
		 
		У серпні 2017 року відповідач надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила в задоволені касаційної скарги відмовити та оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
		 
		У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
		 
		Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
		 
		При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		 
		Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_4 належить житловий будинок літ. «Б», що складає 33/100 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою знаходиться два житлові будинки А-І та Б-І з належними до них господарсько-побутовими будівлями. Зазначені будинки обладнані окремими системами газопостачання, з окремими приладами обліку та особовими рахунками. По будинку А-І особовий рахунок оформлено на ім'я матері відповідача ОСОБА_6, а по будинку Б-І - особовий рахунок оформлено на ім'я відповідача ОСОБА_4 Відповідно до договору дарування від 25 листопада 2008 року мати відповідача ОСОБА_6 подарувала їй 33/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, які складаються із: житлового будинку «Б-1», загальною площею 78,5 кв. м, житловою площею 33,7 кв.м, а також погріб «пг». На ім'я відповідача відкрито особовий рахунок для оплати послуг за користування газом та газопостачання
		 
		Суди встановили, що 22 травня 2015 року ОСОБА_4 подала до управління заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії у яких зазначила, що в домоволодінні зареєстровано 2 особи. Звертаючись за призначенням субсидії відповідач вказала відомості, що стосуються лише її житлового будинку «Б-1», де проживають та зареєстровані дві особи: вона та її син ОСОБА_7, на підставі яких їй було надано субсидію на житлово-комунальні послуги. 
		 
		Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Суди встановили, що позивач не довів належними та допустимими доказами подання відповідачем недостовірних даних, які вплинули на встановлення їй права на субсидію і внаслідок чого їй була надміру перерахована сума субсидії.
		 
		Отже, при вирішенні спору у справі суди не встановили, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів) та наявність рахункової помилки, а тому правильно відмовили в задоволенні позовних вимог.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                         В. І. Крат
		 
		 
		                                                                                                         Н.О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                         В.І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...