Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4715/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2018.
Дата набрання законної сили: 06.11.2018
Номер судового провадження: 51-4761км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017030000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 161/4715/17 
		провадження № 51-4761 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030000000029, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Забужжя, Любомльського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. 
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні. 
		Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено з обвинувачення ОСОБА_6 порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Зараховано в строк відбутого покарання термін перебування під вартою з 30 січня 2017 року по 25 травня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без зміни. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що 30 січня 2017 року, близько 20.20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «SUBARY TRIBECAB9», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням Доманове  Ковель  Чернівці  Тереблече зі сторони м. Луцька, поблизу будинку № 115 на вул. Соборній в с. Княгининок, Луцького району Волинської області, порушив вимоги підп. «б» п. 2.3, підп. «б» п. 2.9, п. п. 10.1, 11.2, розділу 34 п. 1.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, далі на ліве по напрямку руху узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалась на лівому узбіччі. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав належних відповідей на її доводи. Вважає рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з встановленням іспитового строку не обґрунтованим належним чином та таким, що прийняте без урахування всіх наявних у справі даних про особу засудженого. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		В запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
		Потерпілий ОСОБА_9 надіслав заяву в якій зазначив про відсутність будь-яких претензій до засудженого та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни. 
		Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. 
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
		Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся, в минулому судимим не був, позитивно характеризується, є особою пенсійного віку та інвалідом ІІІ групи, заподіяну матеріальну та моральну шкоду відшкодував, визнав обставиною, яка пом`якшує покарання  щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, обставиною, яка обтяжує покарання  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. 
		Взявши до уваги все зазначене, а також те, що ОСОБА_6 вчинив необережний злочин, усвідомив протиправну поведінку, висловлював жаль з приводу скоєного, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих, так як всі заподіяні збитки відшкодовані засудженим, а також позицію потерпілого, який подав заяву про те, щоб ОСОБА_6 не позбавляли волі, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. 
		Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого та неправильним застосуванням ст. 75 КК України, а також за апеляційною скаргою засудженого який не погоджувався з призначеним йому додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі доводи зазначених учасників провадження та залишив вирок щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання без зміни. 
		Однак з наведеним рішенням апеляційного суду колегія суддів погодиться не може та вважає його таким, що прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу  ОСОБА_6 . Колегія суддів вважає, що всі наведені судом дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання і були враховані при призначенні покарання та застосуванні ст. 75 КК України, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням. 
		Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій прокурора та засудженого ухвала апеляційного суду не відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону. 
		Перевіряючи наведені прокурором доводи апеляційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції обґрунтованих відповідей на них не дав, належних мотивів, з яких визнав їх безпідставними в своєму рішення не навів. 
		Натомість, переглядаючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та застосування положень ст. 75 КК України, апеляційний суд втрутився у правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, чого, в силу положень ч. 3 ст. 349 КПК України, робити повноважень не мав.
		Як убачається зі справи, її розгляд в суді першої інстанції з огляду на те, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорювалися, було здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, лише з дослідженням даних, що характеризують особу останнього. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Однак, апеляційний суд, всупереч наведеним вимогам кримінального процесуального закону, виключив порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України з обвинувачення ОСОБА_6 в зв`язку з його невмотивованістю та таким чином прийняв рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. 
		За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження  новому розгляду в зазначеному суді, під час якого апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають напризначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити. 
		Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...