Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/3148/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2018. Зареєстровано: 14.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: 11-кп/0430/33/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016040000000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/0430/33/18 Справа № 202/3148/16-к    Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2018 року                                м. Дніпро
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді      ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 
		   
		за участю секретаря судового засідання      ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		потерпілого ОСОБА_7 ,
		представників потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		захисника ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_11 ,    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42016040000000121 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирокІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від22грудня 2017року щодо
		  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Щоголовка Макіївського району Донецької області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що він на підставі рішення міської територіальної виборчої комісії м.Новомосковська №31 від 31.03.2006 «Про результати виборів на посаду Новомосковського міського голови», був обраний на посаду Новомосковського міського голови відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» був уповноважений:
		- забезпечувати здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
		- організовувати в межах, визначених Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
		- підписувати рішення ради та її виконавчого комітету;
		- здійснювати керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
		- скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради і головувати на пленарних засіданнях ради;
		- забезпечувати підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання, оприлюднювати затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
		- забезпечувати виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;
		- представляти територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
		- звертатись до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;
		- укладати від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подавати їх на затвердження відповідної ради;
		- вести особистий прийом громадян, забезпечувати на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.
		У відповідності до ч.5 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як міський голова ОСОБА_11 ніс персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, здійснював відповідно до своїх службових обов`язків функції представника місцевого самоврядування, обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до п.1 примітки до ст.364 КК України був службовою особою.
		24.05.2005 року на підставі рішення №441 сесії Новомосковської міської ради від 22.12.2004 року між Новомосковською міською радою (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_12 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки 0,1807 га зі складу земель комерційного та громадського призначення за адресою АДРЕСА_2 , для комерційного використання, який від імені орендодавця підписав ОСОБА_11 ..
		У період часу із 24.05.2005 року до 24.10.2007 року на вказаній земельній ділянці ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , які вели спільне господарство, побудували торгівельний павільйон площею 50,2 м2 з площадкою для продажу декоративних рослин, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2235-12 від 20.06.2012 року вартістю 163150, 00 грн. Фінансування будівництва, придбання матеріалів, оплата послуг будівельників здійснювалась виключно за рахунок спільних коштів ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ..
		23.05.2007 року Новомосковський міський голова ОСОБА_11 підписав винесене на підставі положень п.п. 13,18 постанови КМУ №1243 від 22.09.2007 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» виконавчим комітетом Новомосковської міської ради рішення «Про затвердження складу Державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та Державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуальних житлових будинків», до складу якої включено: начальника інспекції ДАБК ОСОБА_13 , головного архітектора міста ОСОБА_14 , головного лікаря міської СЕС ОСОБА_7 , в.о. начальника Новомосковського РВ ГУМВС України ОСОБА_15 , начальника відділу земельних ресурсів ОСОБА_16 , начальника територіального управління Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_17 , представників управління Державного нагляду по охороні праці, Державної екологічної інспекції, Державної автомобільної інспекції, а також представників замовника, генерального проектувальника та експлуатаційної організації. Після чого 24.10.2007 року членами вказаної комісії під керівництвом голови  в.о. головного архітектора м. Новомосковська, члена виконавчого комітету Новомосковської міської ради  ОСОБА_18 за заявою ОСОБА_12 було складено та підписано Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта  вказаного торгівельного павільйону площею 50,2 м2 з площадкою для продажу декоративних рослин, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до п.27 вищевказаної постанови КМУ, акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію за наявності підписів всіх членів комісії. Згідно п.29 цієї постанови, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що утворили комісію.
		У невстановлений час, ОСОБА_11 дізнався про будівництво вказаного торгівельного павільйону та наміри ОСОБА_12 та ОСОБА_7 реалізувати свої права на приватну власність і набуття приватної власності у встановленому законом порядку та права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, які звернулись до Новомосковської міської ради із заявою про затвердження вказаного Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Тоді у ОСОБА_11 виник умисел на отримання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи часткою у праві власності на вказаний торгівельний павільйон, а саме для своєї доньки ОСОБА_19 . При цьому ОСОБА_11 достовірно усвідомлював, що земельну ділянку на АДРЕСА_2 ОСОБА_12 отримала на законних підставах з метою здійснення підприємницької діяльності, і вказаний торгівельний павільйон ОСОБА_12 разом з ОСОБА_7 побудували із дотриманням порядку, визначеному законом, а він сам, завдяки займаній посаді та використовуючи надані йому законом повноваження, має можливість впливати на прийняття рішень Новомосковською міською радою та її виконавчим комітетом і має реальну можливість заблокувати чи взагалі уникнути винесення на розгляд даного рішення, чим унеможливить належне юридичне оформлення права власності ОСОБА_12 і ОСОБА_7 на цей об`єкт нерухомості.
		У період часу із 24.10.2007 року до 10.12.2007 року, у робочий час, ОСОБА_11 , будучи службовою особою, знаходячись на своєму робочому місці у кабінеті Новомосковського міського голови за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Радянська (Гетьманська), 14, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання протиправної вигоди  на заволодіння правом на особисте майно ОСОБА_12 та ОСОБА_7 третіми особами, умисно не вжив передбачених законом заходів до виконання постанови КМУ №1243 від 22.09.2007 року та відмовився розглянути Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 24.10.2007 року на засіданні виконавчого комітету.
		У період часу із 24.10.2007 року до 10.12.2007 року, у невстановленому досудовим слідством місці, ОСОБА_11 через раніше знайомого ОСОБА_20 , який надавав послуги консультаційного характеру ОСОБА_7 під час будівництва об`єкту нерухомості, висунув останньому вимогу про зустріч з метою обговорення умов прийняття виконавчим комітетом рішення про введення в експлуатацію вказаного об`єкта, на що ОСОБА_7 погодився та у зазначений час прибув на зустріч.
		Приблизно 10 грудня 2007 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, діючи в інтересах своєї дочки ОСОБА_19 , на яку в подальшому вирішив оформити право власності на частку будівлі, запропонував ОСОБА_7 передати останній 1/3 (одну третю) частину права власності на торгівельний павільйон площею 50,2 м кв. з площадкою для продажу декоративних рослин по АДРЕСА_2 , визначивши таку передачу беззаперечною умовою для затвердження вищевказаного Акту на засіданні виконавчого комітету Новомосковської міської ради.
		В цей же день, ОСОБА_11 , надав вказівку невстановленим особам виготовити проект рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради про затвердження вищевказаного Акту, до якого за вказівкою ОСОБА_11 було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що співвласником однієї третьої частини об`єкту, є ОСОБА_19 , потім дав вказівку головному архітектору, начальнику відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_14 доповісти вказане рішення на сесії з метою його прийняття членами виконавчого комітету.
		При цьому, ОСОБА_11 було достовірно відомо, що ОСОБА_14 за його вказівкою у ході доповіді зачитала лише назву рішення, не оголошуючи інформацію щодо власників торгівельного павільйону та про зміну складу власників і передачу однієї третини у власність ОСОБА_19 . Таким чином, колегіальним органом  виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, на засіданні проведено голосування та фактично прийнято рішення виключно про затвердження Акту прийому в експлуатацію об`єкта нерухомості, при цьому у вказаному Акті відсутні відомості щодо власників об`єкта, а рішення про визнання ОСОБА_21 власницею однієї третини прийнятого в експлуатацію об`єкта фактично не приймалось.
		26.12.2007 року на засіданні Новомосковської міської ради вказане рішення №1138 було прийняте та підписане відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_11 , тим самим даному рішенню із завідомо неправдивими відомостями щодо складу власників об`єкта нерухомості було надано статус офіційного документа.
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_11 потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_7 було фактично завдано майнової шкоди на суму 54 383 грн., а саме  одну третю частину вартості торгівельного павільйону, що понад як у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину і є спричиненням тяжких наслідків.
		 
		Дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК України за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи,використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, із завданням шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, з тяжкими наслідками, та за ч.1 ст.366 КК України за ознаками іншого підроблення службових документів службовою особою.
		Вироком Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від22грудня 2017року ОСОБА_11 визнано винуватимза обвинуваченняму вчиненнізлочинів,передбачених ч.1ст.366,ч.2ст.364КК України та призначено покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу, в розмірі до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., за ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки; на підставі ст.49, п.5 ст.74 КК України звільнений від покарання за ч.1 ст.366 КК України; на підставі ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_11 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 21.09.2010 року по 24.11.2010 року, з 23.12.2011 року по 15.05.2012 року, з 23.05.2012 року по 28.12.2012 року, з 08.11.2013 року по 03.04.2014 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведення судово-будівельних експертиз  11846,40 грн.; також вирішено питання щодо речових доказів.
		На вказаний вирок суду подані апеляційні скарги:
		- прокурором,який неоскаржуючи доведеностівини такваліфікації дійобвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.364 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки; в частині призначеного покарання за ч.1 ст.366 КК України та звільнення від цього покарання на підставі ст.49 КК України залишити без змін.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обвинувачений під час перебування на посаді Новомосковського міського голови вчинив умисний тяжкий злочин, а тому у суду не було об`єктивних підстав призначати йому покарання за ч.2 ст.364 КК України у розмірі наближеному до мінімального.
		Також зазначає, що вказане кримінальне правопорушення вчинено посадовою особою органу місцевого самоврядування, що у свою чергу негативно впливає і підриває авторитет держави та органів місцевого самоврядування, створюючи передумови вважати, що дозволяє іншим особам зловживати службовим становищем;
		- захисником, який просить вирок суду скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_22 невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону у вироку не зазначив докази, на підставі яких визнав обвинуваченого винним у скоєнні злочинів. Показання допитаних в судовому засіданні свідків не підтверджують висновків суду про винуватість ОСОБА_11 .
		Суд у вироку не навів чому саме до показів свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 слід ставитися критично, і як саме покази цих свідків спростовуються дослідженими судом письмовими доказами та показами потерпілих, інших свідків.
		В той же час, суд не надав оцінку показам інших свідків, до яких він не ставиться критично, але які теж надавали покази про те, що сім`я ОСОБА_11 займалась будівництвом вказаного об`єкта.
		Суд не взяв до уваги і не надав оцінку показам свідків: - ОСОБА_14 та ОСОБА_30 , які в своїх показах повністю спростовують висновок суду про винність ОСОБА_11 .
		Суд першої інстанції, посилаючись як на доказ на покази потерпілого ОСОБА_7 , не звернув увагу на те, що по-перше, ОСОБА_7 на грудень 2007 року ніякого відношення до цього об`єкта не мав, оскільки юридичних відносин з ОСОБА_12 не мав, по-друге, його покази стосовно того, що ОСОБА_11 відмовився затверджувати Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , не мають документального підтвердження і спростовуються показами свідків.
		Суд не надав оцінки, чому за колективне рішення до відповідальності притягується тільки ОСОБА_11 , адже інші члени виконкому теж підписали рішення.
		Вказує, що під час розгляду справи судом буди досліджені судова оціночно-будівельна експертиза № 5004-16 від 26.06.2017 року та судова будівельно-технічна експертиза № 22-35/12 від 27.12.2007 року, однак у вироку не зазначено, яку саме з досліджених експертиз суд використовує в якості кваліфікуючої ознаки, крім цього, в обох експертизах зазначено, що висновки є імовірними, що й підтвердили експерти під час допиту в суді.
		Судом безпідставно стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати, ОСОБА_11 був позбавлений волі 3 роки 59 діб, тобто більше, ніж зазначено у вироку суду, судом не було з`ясовано думку обвинуваченого ОСОБА_11 щодо застосування строків давності.
		До початку апеляційного розгляду захисником та обвинуваченим подані клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, які вони підтримали в судовому засіданні та просили розглянути на цій стадії судового провадження.
		Заслухавши думку прокурора, який підтвердив, що строки давності закінчилися, потерпілого та його представників, які заперечували щодо задоволення клопотання, оскільки захисник та обвинувачений не відмовились від апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Згідно із ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Так, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив в період часу з 24.10.2007 року до 26.12.2007 року.
		Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, на вказаний час, відповідно до ст.12 КК України відносився до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який було передбачено покарання у виді штрафу або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України в редакції Закону України від 21.02.2014 №746-VІІ, згідно із якою кваліфіковані дії обвинуваченого, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, а тому за положеннями п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
		Отже,станом на08.11.2018сплинув строк 10років тазакінчились визначеніст.49КК Українистроки давності,ухвалений вирокщодо ОСОБА_11 не набрав законної сили, а тому  ОСОБА_11 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України, а вирок суду-скасуванню та кримінальне провадження закриттю на підставі ч.2 п.1 ст.284 КПК України та ст.417 КПК України.
		Колегією суддів відповідно до ст.285 КПК України  ОСОБА_11  роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також право на розгляд апеляційної скарги, поданої захисником в його інтересах, в якій захисник ставить питання щодо невинуватості обвинуваченого, зміст та вимоги якої також оголошені колегією суддів, а також надана доповідь щодо апеляційної скарги прокурора, на що обвинувачений  ОСОБА_11 надав свою згоду саме на першочерговий розгляд його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що надав свою згоду. 
		Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п.19 ч.1 ст.7, ст.26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
		Враховуючи позицію сторони захисту, яка віддала пріоритетне значення розгляду клопотання перед апеляційною скаргою, колегія суддів не враховує заперечення потерпілого та його представників щодо наявності апеляційної скарги захисника, оскільки за положеннями ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Зазначені вище нормативні положення спрямовані на реалізацію також вимог засади змагальності сторін, згідно з якими суд, залишаючись об`єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків згідно із ч.6 ст.22 КПК України.
		Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч.2-4 ст.49 КК України).
		Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
		Зазначені підстави як встановлено в ході апеляційного перегляду дотримані. Матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
		Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено. 
		Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
		Виходячи з цих положень закону, визнання вини є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а тому невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст.49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні злочину.
		Згідно із ч.3 ст.285 КПК України у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
		Отже, оскільки обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе відповідно до п.24 ст.3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв`язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційних скарг.
		Проведення розгляду апеляційних скарг, відповідно до яких суд має встановити чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення не відповідатиме вимогам законності.
		Так, згідно із ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Тому, оскільки клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності подано до набрання вироком законної сили, який підлягає скасуванню, колегія суддів позбавлена можливості розглянути подані апеляційні скарги по суті.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 417, 419 КПК України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 про звільнення  ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у звязку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України , ч.2 ст.284 КПК України.
		Вирок Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від22грудня 2017року щодо  ОСОБА_11  скасувати.
		Звільнити  ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у звязку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		Судді
		 
		__________ ________ _________
		ОСОБА_2      ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...