Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/76446/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2018. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.

Номер судового провадження: 2/369/3161/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 757/76446/17-ц
		Провадження № 2/369/3161/18
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		05.11.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		 головуючої судді Дубас Т.В.,
		 при секретарі Ріпка Л.Ю.,
		за участю позивача ОСОБА_1, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому2017року ОСОБА_1звернувся досуду ізпозовом доОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 серпня 2017 року ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальний мережі Facebook (посилання https://www.facebook.com/profile.php?id=100000442048196) розмістив публікацію (посилання https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1233364936688229&as1;id=100000442048196) в якій зазначена недостовірна інформація, яка на думку Позивача, принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
		У своїй публікації Відповідач зазначив наступне: «Після скерування прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) обвинувального акту до суду щодо судді-хабарника з одного із районних судів Харкова, який фактично є «кишеньковим» суддею сумновідомого ОСОБА_3, було встановлено, що щодо цього суддів Генеральною прокуратурою України прийнято рішення про закриття кримінального провадження за фактом одержання хабара, що мало місце раніше того злочину, який розслідування детективами НАБ України.
		Вивчивши вказані матеріали кримінального провадження ми прийшли до висновку, що в матеріалах наявні беззаперечні докази, що викривають суддю в неодноразову систематичному вимаганні хабарів з використанням свого службового становища.
		Досить знаковим є той факт, що у міст Харкові цього судді називають «Серьожа-четвертак», оскільки вирішення питань з останнім вартує від 20 до 30 відсотків від суми позову чи рішення.
		Як приклад, наведу цитату з переговорів судді-хабарника із заявником у кримінальному провадженні щодо суми хабара за винесення «потрібного» рішення, що містяться у відповідному протоколі:
		«Суддя-хабарник: Ну … Честно говоря это … 10 % это кисленько, если Вы хотите чтобы мы разу все действия сделали.
		Заявник: Сколько? Я нормальный человек, я понимаю.
		Суддя-хабарник: Ну вообще, обычно подходят с такими вопросами: 20-25%. Если Вам надо.»
		Однак, замість того, щоб викрити суддю хабарника та притягнути до відповідальності слідчих та прокурорів, які незаконно закрили кримінальне провадження, Генеральний прокурор фактично став на захист пшонківських методів розслідування, в якій панує кумівство та позапроцесуальний порядок прийняття рішень у кримінальному провадженні.»
		ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію шляхом її опублікування у мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook та довів її до відома невизначеній кількості осіб; інформація стосується саме його, враховуючи, що Відповідач здійснює процесуальне керівництво кримінальним провадженням № 42015000000000418, в рамках якого йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; у публікації Відповідач зазначив про обставини, які відбулись саме в рамках вищевказаного кримінального провадження; серед усіх суддів міста Харкова лише відносно нього розпочато кримінальне провадження за ст. 368 КК України; поширена інформація є недостовірною, оскільки відносно нього відсутній обвинувальний вирок суду стосовно вчинення ним протиправних, злочинних дій; в результаті поширення відповідної недостовірної інформації останній зазнав значних моральних страждань та психологічного дискомфорту, був вимушений постійно виправдовуватись перед колегами та іншими людьми, втратив свій діловий авторитет.
		Інформація, що поширена ОСОБА_2, на думку ОСОБА_1, є фактичним твердженням, враховуючи, що останній чітко зазначає про те, що Позивач є хабарником, вказує на конкретні відомості проведення переговорів щодо хабарів, без будь-якої критики або коментування.
		Позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 05 серпня 2016 року на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid= 1233364936688229&aм ;id=100000442048196 про те, що ОСОБА_1 є суддею-хабарником, кишеньковим суддею Геннадія Кернеса та проводить переговори щодо отримання хабарів; зобовязати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook (посилання https://www.facebook.com/profile.php?id=100000442048196) рішення суду у цій справі у 10-денний термін з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.
		18 липня 2018 року суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі.
		09 серпня 2018 року було відкладено підготовче судове засідання у звязку із відсутністю даних щодо повідомлення про розгляд справи Відповідача та направленням відповідного запиту до публічного акціонерного товариства «Укрпошта».
		21 вересня 2018 року було закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.
		19 вересня 2018 року до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Киїської області ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації за вх. № 32889.
		В підготовчому судовому засіданні Позивач та його представник заперечували проти приєднання відзиву на позовну заяву до матеріалів справи посилаючись на недотримання Відповідачем строку, визначеного цивільно-процесуальним законодавством та встановленого суддею для подання відзиву на позовну заяву.
		Відповідно доч. 7 ст.178Цивільного процесуальногокодексу України (далі  ЦПК України)відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2018 року Відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.
		Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідач був повідомлений про розгляд цивільної справи 20 серпня 2018 року.
		Враховуючи, що відзив на позовну заяву був поданий з порушенням строку подачі відзиву на позов, який визначений нормами ЦПК України, суд ухвалив відмовити у прийнятті відзиву до матеріалів справи.
		Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
		Як встановлено в судовому засіданні, 05серпня 2018на сторінціу соціальніймережі Faсebook,зареєстрованій наім'яОСОБА_2 розміщенапублікація,в якійзазначенонаступне: «Після скерування прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) обвинувального акту до суду щодо судді-хабарника з одного із районних судів Харкова, який фактично є «кишеньковим» суддею сумновідомого ОСОБА_3, було встановлено, що щодо цього суддів Генеральною прокуратурою України прийнято рішення про закриття кримінального провадження за фактом одержання хабара, що мало місце раніше того злочину, який розслідування детективами НАБ України.
		Вивчивши вказані матеріали кримінального провадження ми прийшли до висновку, що в матеріалах наявні беззаперечні докази, що викривають суддю в неодноразову систематичному вимаганні хабарів з використанням свого службового становища.
		Досить знаковим є той факт, що у міст Харкові цього судді називають «Серьожа-четвертак», оскільки вирішення питань з останнім вартує від 20 до 30 відсотків від суми позову чи рішення.
		Як приклад, наведу цитату з переговорів судді-хабарника із заявником у кримінальному провадженні щодо суми хабара за винесення «потрібного» рішення, що містяться у відповідному протоколі:
		«Суддя-хабарник: Ну … Честно говоря это … 10 % это кисленько, если Вы хотите чтобы мы разу все действия сделали.
		Заявник: Сколько? Я нормальный человек, я понимаю.
		Суддя-хабарник: Ну вообще, обычно подходят с такими вопросами: 20-25%. Если Вам надо.»
		Однак, замість того, щоб викрити суддю хабарника та притягнути до відповідальності слідчих та прокурорів, які незаконно закрили кримінальне провадження. Генеральний прокурор фактично став на захист пшонківських методів розслідування, в якій панує кумівство та позапроцесуальний порядок прийняття рішень у кримінальному провадженні.» 
		Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими Позивачем письмовими доказами, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі. Даних та доказів, які б спростовували факт поширення вищевказаної інформації суду не надано.
		Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Статтею 3 Конституції Українипередбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		В свою чергуст. 34 Конституції Українипередбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим відповідно дост. 68 Конституції Україникожен зобов'язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як-учасник суспільних відносин.
		У відповідності зст. 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно з приписами ч.3ст. 277 Цивільного кодексу Українинегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 за № 1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до роз'яснень, які викладені у пункті 15 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно дост.ст.76-80Цивільного процесуальногокодексу України (далі  ЦПК України) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		У пункті 19 постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		У Директиві Європейського Союзу "Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та переміщенням (передачею) таких даних" від 24.10.1995 зазначено, щоб визначити, чи є особа такою, що може бути конкретно ідентифікованою, до уваги необхідно брати всі можливі способи, які можуть застосовуватися як власником інформації, так і будь-якою третьою особою для ідентифікації зазначеної особи.
		Як вбачається із матеріалів цивільної справи в публікації на сторінці у соціальній мережі Faсebook, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_2 не вказано конкретну особу (прізвище, імя, по батькові особи), про яку йдеться в публікації. Позивач не являється єдиним суддею районних судів м. Харкова, що унеможливлює існування безальтернативного твердження, що особа, про йдеться мова в публікації за посилання https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1233364936688229&aод;id=100000442048196 є саме він. Відомостями щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень стосовно інших суддів районних судів м. Харкова Позивач в силу законодавчих норм володіти не може. Жодних персональних даних ОСОБА_1 в даній публікації розповсюджено не було. Оприлюднена інформація жодним чином не дає змоги її отримувачам ідентифікувати особу, про яку йдеться мова в публікації, а тому і таку інформацію не можна вважати такою, що стосується певної фізичної особи.
		Відомості досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000 відносно ОСОБА_1, включаючи і протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео контролю від 10 червня 2015 року, не є публічного доступними.
		Тобто, із наведеного у публікації на сторінці у соціальній мережі Faсebook, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_2 від 05 серпня 2017 року не можливо однозначно визначити, що вона стосується саме ОСОБА_1, даного висновку можна дійти лише шляхом припущень.
		Як встановлено в ході розгляду даної справи, публікація Відповідача не містить жодних відомостей, які б стосувалися особи Позивача та надавали можливість з точністю ідентифікувати останнього, а тому є оціночними судженням у розумінні ст. 30Закону України «Про інформацію».
		Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача відсутні.
		Крім того, відповідно до п. 12 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 за № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положеньЦПКв адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Правом заявити клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача власника веб-сайта, на підставі ст. 51 ЦПК України, Позивач та/або його представник не скористались.
		Оскільки вимоги про визнання інформації недостовірною задоволенню не підлягають, то у задоволенні вимог про зобов'язання Відповідача протягом 10 робочих днів з набрання рішенням законної сили спростувати вказану інформацію необхідно відмовити.
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
		Враховуючи відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК Українине підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо стягнення суми сплаченого судового збору. 
		На підставі вищевикладеного, ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України, ст. 277 Цивільного кодексу України, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 12,13,76-82, 141,259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд  
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено 14 листопада 2018 року.
		 
		Суддя: Т.В.Дубас

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...