Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/44869/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано судом: 14.11.2018. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.

Номер судового провадження: 2/761/875/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/44869/17
		Провадження № 2/761/875/2018
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       28 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва 
		у складі головуючого судді Мальцева Д.О.
		за участю секретаря Ставничий Н.В.
		представник позивача Рожко Ю.П.
		представник відповідача ОСОБА_2
		третя особа -1 не з'явилась 
		третя особа - 2 ОСОБА_3
		представник третьої особи-3 ОСОБА_4
		третя особа -4 не з'явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_3, Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І.С., про витребування майна з чужого незаконного володіння,
		В С Т А Н О В И В:
		В грудні 2017 року Київська міська рада через свого представника звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким просить суд: витребувати квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_5 у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в лютому 2013 року Перший заступник прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах територіальної громади м.Києва в особі Київської міської звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2009 року, визнання спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9 у вигляді квартири АДРЕСА_1 відумерлою, передачу квартири до комунальної власності територіальної громади м.Києва та витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_6 у власність територіальної громади м.Києва, який рішенням суду від 08.08.2013 року було задоволено частково, а саме: визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009 року на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1.
		Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 08.10.2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2013 року, вищенаведене рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови в задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між 29.07.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, визнано квартиру відумерлою спадщиною та витребувано майно у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради.
		При цьому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 27.05.2014 року №661 квартиру АДРЕСА_1 зараховано до комунальної власності територіальної громади м.Києва та передано до сфери управління Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, якою, в свою чергу, 09.04.2015 року було прийнято розпорядження №201 «Про затвердження спільних рішень адміністрацій підприємств та організацій району про надання службових жилих приміщень», яким затверджено рішення керівництва та житлово-побутової комісії Шевченківського районного управління Головного управління внутрішніх справ України в місті Києві від 23.03.2015 року №1 про надання ОСОБА_3 на родину з трьох осіб службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
		Разом з тим, 07.04.2017 року позивачу стало відомо, що на даний час право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С., зареєстрований в реєстрі за №918.
		На підставі наведеного та зважаючи на ту обставину, що спірні нежитлові приміщення були відчужені особою, яка не мала права на їх відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, позивач вважає, що спірні нежитлові приміщення підлягають витребуванню від ОСОБА_5 на підставі ст. 388 ЦК України.
		Ухвалою від 11.12.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.
		Ухвалою від 12.01.2018 року розгляд даної цивільної справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.
		14.02.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність в позивача права, як власника спірного майна, витребовувати майно у добросовісного набувача. Крім того, відповідач просить суд застосувати до спірних відносин позовну давність.
		16.03.2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_3 на відзив відповідача, в яких ОСОБА_3 просить позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_5 придбала спірну квартиру у особи, яка не мала права розпоряджатися майном, яке є власністю територіальної громади м.Києва.
		22.03.2018 року до суду надійшла заява позивача про визнання поважними причин пропуску Київської міською радою строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновлення цього строку.
		Також, 22.03.2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач зазначає, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, яка згідно з Рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 року мала здійснити державну реєстрацію права власності територіальної громади м.Києва на спірну квартири, не мала змоги вчинити вказані дії в результаті незаконних дій ОСОБА_6 щодо відчуження квартири відповідачу.
		Ухвалою від 27.04.2018 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
		Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник третьої особи Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час там місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістила.
		Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха Ірина Сергіївна в судове засідання не з'явилася, надіславши при цьому заяву про розгляд справи за її відсутністю.
		Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного. 
		Так, як вбачається зі змісту Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2014 року №661, квартира АДРЕСА_1 зарахована до комунальної власності територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради та передано до сфери управління Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації.
		При цьому, згідно з наявними в матеріалах справи копіями Розпорядженнями Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 19.03.2015 року №143 та від 09.04.2015 року за №201, а також копією ордеру №5104 від 15.05.2015 року, 15.05.2015 року ОСОБА_3 видано ордер на право зайняття спірної квартири.
		Водночас, як встановлено в судовому засіданні, на підставі договору купівлі - продажу від 14.06.2014 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_1.
		При цьому, як вбачається зі змісту вказаного договору, відчужувана квартира належала ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 29.07.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6
		В той же час, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 08.10.2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2013 року, позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Головного управління юстиції у м.Києві, треті особи: Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_10, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, передачу майна та витребування майна у власність задоволено в повному обсязі, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між 29.07.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, визнано квартиру відумерлою спадщиною, витребувано майно у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради та передано спірну квартиру у комунальну власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08.08.2013 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009 року на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1, залишено без змін.
		Отже, з урахуванням вище встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що спірна квартира були відчужені особою, яка не мала права на їх відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, а саме територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради.
		В свою чергу, у відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
		Як передбачено вимогами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15, яка, з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами України.
		Водночас, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Основним процесуальним обов'язком позивача, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, є обов'язок доказування, тобто позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених ст. 388 ЦК України, тому що вона встановлює спеціальні правила для захисту такого права.
		Тобто, з урахуванням ст. 12 ЦПК України, при зверненні до суду з позовом про витребування майна на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, позивач повинен довести факти й обставини, що мають значення для справи, а саме: факт, що майно вибуло з його володіння як власника не з його волі; факти й обставини, що підтверджують яким шляхом майно вибуло з його володіння.
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що Київською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, тобто не було волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому спірна квартира підлягає витребуванню у ОСОБА_5 на користь територіальної громади м.Києва.
		При цьому, враховуючи ту обставину, що, як встановлено в судовому засіданні, Київська міська рада лише 07.04.2017 року дізналася про вибуття спірної квартири з володіння територіальної громади м.Києва без згоди власника, отримавши копію позовної заяви Шевченківської районної в м.Києві держаної адміністрації до ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого володіння, посилання відповідача на ті обставини, що позов пред'явлено поза межами строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Позов Київської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
		Витребувати у ОСОБА_5 (АДРЕСА_5) на користь територіальної громади міста Києва квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 05.10.2018.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...