Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 435/34/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: 61-22068ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		14 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 435/34/14-ц
		 
		провадження № 61-22068ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»,
		відповідач - ОСОБА_4, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, у складі судді Васильєвої Н. М.,      від 22 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області,             у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Лісіциної А. І., Фарятьєва С. О.,                від 25 червня 2014 року,
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2014 року приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»      (далі - ПрАТ «Просто-страхування») звернулось до суду із позовом до           ОСОБА_4 про повернення майна.
		Позовна заява ПАТ «Просто-страхування» мотивована тим, що 22 січня        2012 року між сторонами був укладений договір страхування № АТК 214823 майнових інтересів власника автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1. 17 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернулось до ПАТ «Просто-страхування» із повідомленням про те, що у           м. Луганську по вул. Ліньова під час виконання ОСОБА_5 маневру паркування біля кафе сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено два правих колісних диска автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його наїзду на бордюр. 30 жовтня 2012 року працівниками ПрАТ «Просто-страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування № 5122, згідно якого розмір відшкодування становить 36 045 грн, яке було виплачено страхувальнику        01 листопада 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 33596. Відповідно до пунктів 2.11, 2.16 договору страхування № АТК 214823              від 22 січня 2012 року страхувальник за вимогою страховика зобов'язаний передати йому пошкоджені деталі та вузли застрахованого транспортного засобу, замінені у процесу ремонту. Листом від 25 грудня 2012 року                ПрАТ ««Просто-страхування» повідомило ОСОБА_4 про необхідність передати страховику деталі, які зазначено в акті огляду пошкодженого транспортного засобу, та які в подальшому були замінені: диск колісний правий передній, диск колісний правий задній, однак дану вимогу страхувальником не виконано.
		Посилаючись на викладені обставини, ПрАТ «Просто-страхування» просило суд зобов'язав ОСОБА_4 передати ПрАТ ««Просто-страхування» колісні диски з автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, які було пошкоджено у результаті дорожньо-транспортної пригоди 17 вересня 2012 року. 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 
		2014 року задоволено позовні вимоги ПрАТ «Просто-страхування». Зобов'язано ОСОБА_4 передати ПрАТ «Просто-страхування» колісні диски з автомобіля марки «Porsche CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, які було пошкоджено у результаті дорожньо-транспортної пригоди 17 вересня           2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що страховик, який здійснив страхове відшкодування, має право вимагатиу страхувальника передачу пошкоджених деталей та вузлів застрахованого транспортного засобу, що були замінені у процесу ремонту.
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 червня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Просто-страхування». 
		У липні 2014 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Луганська     від 22 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області          від 25 червня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити                  ПрАТ «Просто-страхування» у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували, що заявник не отримувала страхове відшкодування. Страхове відшкодування було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі -  ФОП ОСОБА_6), який не провів ремонт пошкоджених деталей.
		24 липня 2014 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року копії матеріалів касаційного провадження № 61-22068ск18 у справі № 435/34/14-ц за позовом                  ПрАТ «Просто-страхування» до ОСОБА_4 про повернення майна направлено до Троїцького районного суду Луганської області для проведення процесуальних дій, спрямованих на відновлення втраченого судового провадження.
		Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 03 жовтня           2018 року відновлено втрачене судове провадження у справі 435/34/14-ц за позовом ПрАТ «Просто-страхування» до ОСОБА_4 про повернення майна    в частині рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня    2014 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 25 червня       2014 року. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Судами встановлено, що 22 січня 2012 року між ПрАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_4 був укладений договір страхування № АТК 214823 майнових інтересів власника автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, строком до 23 січня 2013 року.
		17 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «Просто-страхування» з повідомленням про настання страхового випадку, зазначаючи, що                   17 вересня 2012 року приблизно о 17 год. 30 хв. за адресою: м. Луганськ,       вул. Ліньова, 128-Г, біля кафе «Ах мангал», водій ОСОБА_5 при маневрі паркування біля кафе пошкодив два правих колісних диска автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті наїзду на бордюр.
		Відповідно до рахунку постачальника ФОП ОСОБА_6 за № НОМЕР_2            від 23 жовтня 2012 року вартість колісних дисків на автомобіль марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить            35 910, 00 грн, шиномонтаж 135, 00 грн, всього 36 045, 00 грн.
		26 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «Просто-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.
		Згідно розрахунку № 5122 ПрАТ «Просто-страхування» розмір страхового відшкодування становить 36 045, 00 грн.
		30 жовтня 2012 року ПрАТ «Просто-страхування» було складено страховий акт, в якому вищезазначена подія визнана страховою.
		Відповідно до платіжного доручення № 33596 від 01 листопада 2012 року   ПрАТ «Просто-страхування»  перерахувало ФОП ОСОБА_6 суму страхового відшкодування у розмірі 36 045, 00 грн, призначення платежу - страхове відшкодування за ремонт автомобіля марки «Porsche «CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4
		Відповідно до пунктів 2.11, 2.16 договору страхування № АТК 214823               від 22 січня 2012 року страхувальник за вимогою страховика зобов'язаний передати йому пошкоджені деталі та вузли застрахованого транспортного засобу, замінені в процесу ремонту.
		Листом від 25 грудня 2012 року ПрАТ «Просто-страхування» повідомило ОСОБА_4 про необхідність передати страховику деталі, які зазначено в акті огляду пошкодженого транспортного засобу та які в подальшому були замінені, а саме: диск колісний правий передній, диск колісний правий задній.
		Вказану вимогу ПрАТ «Просто-страхування» ОСОБА_4 не виконано.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої             статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
		Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		Згідно умов договору страхування № АТК 214823 від 22 січня 2012 року страхувальник за вимогою страховика зобов'язаний передати йому пошкоджені деталі та вузли застрахованого транспортного засобу, замінені в процесу ремонту (пункти 2.11, 2.16).
		Вирішуючи питання про повернення позивачу пошкоджених деталей застрахованого транспортного засобу місцевий суд вірно врахував, що для відновлення попереднього стану речі, що мали пошкодження, були використані нові деталі (комплектуючі частини), а тому у позивача, який здійснив страхове відшкодування, виникло право вимоги до ОСОБА_4 про передачу пошкоджених деталей, які зазначені в акті огляду пошкодженого транспортного засобу та які у подальшому були замінені.
		За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача, зобов'язавши відповідача передати пошкоджені деталі позивачу.
		Суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
		Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
		Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 червня 2014 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді            Є. В. Синельников    О. В. Білоконь    С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...