Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-кп/720/3/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: 51-1472км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		8 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 1-кп/95/2014
		провадження № 51-1472км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013270120000590, заобвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі  КК), 
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 6 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 .
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Новоселицький районний суд Чернівецької області ухвалою від 25 червня 2015 року застосував щодо ОСОБА_7 примусові заходи виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, у вигляді: 
		- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог поведінки на строк 2роки, асаме заборони: керувати моторолерами, мотоциклами та іншими видами транспортних засобів; відвідувати після 20:00 щосуботи та щонеділі дискотеки, розважальні заклади; виїжджати без нагальної потреби без дозволу спеціалізованого державного органу за межі Чернівецької області;
		- передачі неповнолітнього ОСОБА_7 під нагляд матері ОСОБА_9 , жительки с. Топорівців Новоселицького району Чернівецької області, на строк 2роки.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 : на користь законного представника потерпілого ОСОБА_11 . ОСОБА_12  5508 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн  моральної шкоди; на користь держави  1375,92 грн у рахунок відшкодування витрат на оплату послуг експерта.
		Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 6 квітня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишив без зміни.
		 
		Відповідно до ухвали та клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_7 23 жовтня 2013 року приблизно о 15:30 в с.Топорівці, керуючи моторолером марки «Хонда SH 150», не впорався з керуванням та з`їхав із дороги в кювет, в результаті чого пасажир ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати судові рішення та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину. 
		 
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд прийняв незаконне рішення про задоволення цивільного позову законного представника потерпілого, оскільки суд не врахував, що: 
		- батьків ОСОБА_7 не визнано у встановленому законом порядку цивільними відповідачами;
		- на час провадження в суді першої інстанції матеріальну шкоду було відшкодовано в повному обсязі і навіть із перевищенням розміру суми;
		- оскільки шкоду було завдано не з вини батьків ОСОБА_7 , то суд порушив вимоги ч. 2 ст. 1179 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини;
		- на час провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 досяг повноліття, атому обов`язок батьків із відшкодування шкоди за його дії припинився.
		 
		Крім того, захисник стверджує, що:  
		- суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини провадження та оцінив наявні у справі докази; 
		- апеляційний суд всупереч вимогамст.419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) всіх зазначених захисником в апеляційній скарзі доводів ретельно не перевірив і свого рішення про залишення без зміни ухвали суду першої інстанції належним чином немотивував. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		На касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 подано заперечення від потерпілої   ОСОБА_12 , в яких вона щодо обґрунтованості розміру стягнення моральної та майнової шкоди зазначила, що її син внаслідок отриманих у результаті ДТП травм перебував у лікарні в безпорадному стані більше 4-х років і ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Весь час його перебування в лікарні вона була біля нього, не маючи можливості приділити увагу своїм трьом дітям, чоловіку, батькам. А щодо обґрунтованості розміру стягнення майнової шкоди вона надала детальні пояснення, зазначивши, що під диктовку адвоката ОСОБА_13 в узагальнюючій розписці вказала суму 71300 грн, а пізніше, підрахувавши всю суму, виявила, що їй фактично відшкодовано 66500 грн, про що заявила слідчому ще під час досудового слідства. З урахуванням суми щодо збільшення позовних вимог та часткового відшкодування невиплачена сума майнової шкоди становить 5508 грн 47 коп.
		 
		У судовому засіданні:
		- захисник підтримала касаційну скаргу;
		- прокурор вважала судові рішення законними та обґрунтованими й просила залишити їх без зміни. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що за результатами перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25червня 2015 року за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 . Апеляційний суд Чернівецької області 22вересня 2015 року постановив ухвалу, якою змінив ухвалу суду першої інстанції, а саме уточнив строк застосування примусових заходів виховного характеру  до досягнення неповнолітнім ОСОБА_7 повноліття. Крім того, цією ухвалою цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_12 залишено без розгляду.
		Не погоджуючись із залишенням без розгляду цивільного позову, адвокат ОСОБА_14 в інтересах законного представника потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_12 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою.
		 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 грудня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22вересня 2015року скасував у частині вирішення цивільного позову та призначив у цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		За результатами нового розгляду в суді апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 6 квітня 2017 року, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
		Отже, оскільки кримінальне провадження щодо  ОСОБА_7 вже було предметом апеляційного розглядуза апеляційними скаргами захисника  ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 та прокурора, а постановлену апеляційним судом ухвалу від 22вересня 2015 року було скасовано касаційним судом лише в частині цивільного позову, предметом нового розгляду в суді апеляційної інстанціїбуло лише питання вирішення цивільного позову. 
		У зв`язку з наведеним доводи касаційної скарги захисника в частині, що не стосується цивільного позову, перегляду в касаційному порядку не підлягають.
		Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 62 КПК цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
		З матеріалів провадження вбачається, що  ОСОБА_9 роз`яснено її права та обов`язки як цивільного відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції 21липня 2014 року (т.2, а.п. 98), ОСОБА_10  14 серпня 2014 року, вони висловили свою думку: не визнали позову, стверджували, що повністю відшкодували матеріальну шкоду, а позовні вимоги в частині моральної шкоди не визнали.
		Суд першої інстанції встановив, що неправомірними діями ОСОБА_7 щодо потерпілого ОСОБА_11 завдано моральної шкоди, яку суд відповідно до вимог ст.23Цивільного кодексу України (далі  ЦК) з врахуванням ступеня вини неповнолітнього, принципу розумності і справедливості, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої сторони оцінив у 100000 грн. Таким чином реалізовано гарантоване законодавством України право потерпілої на відшкодування шкоди, спричиненої неправомірними діями ОСОБА_7 , який на момент скоєння суспільно небезпечного діяння був неповнолітнім.
		Також суд першої інстанції врахував, що виходячи з наданого ОСОБА_12 розрахунку, підтвердженого відповідними доказами, вона фактично витратила на лікування свого сина 78008,47 грн, з яких відповідно до наданої нею розписки від обвинуваченої сторони вона отримала 72500 грн, а тому не відшкодованими залишилися 5508 грн.
		Зі змісту заперечень потерпілої та змісту її розписки (т.1, а.п. 107 ) вбачається, що надана нею розписка на суму 71300 грн є узагальнюючою за період з 23 жовтня 2013року по24лютого 2014 рік. Проте, як видно з матеріалів кримінального провадження, окремих розписок на підтвердження сплати саме такої суми за вказаний період сторона захисту судам першої та апеляційної інстанцій не надала, відповідно не спростовано доводів потерпілої про помилкове зазначення нею загальної суми під диктовку захисника. Зурахуванням зазначеного відсутні підстави для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільного позову в частині стягнення майнової шкоди допущено порушення.
		У ч. 1 ст. 1166 ЦК зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Згідно зі ст. 1179 ЦК неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. 
		Судами не встановлено зареєстрованого майна за ОСОБА_7 , наявності в нього постійного доходу.
		Отже, з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції правильно стягнув суму відшкодування за завдану шкоду з батьків ОСОБА_7   ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . 
		Доводи касаційної скарги про те, що на час провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 досяг повноліття, а тому обов`язок батьків із відшкодування шкоди за його дії припинився, є необгрунтованими, оскільки рішення щодо стягнення з ОСОБА_7 було прийнято судом першої інстанції 25 червня 2015 року, на час коли останній ще був неповнолітнім, а ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Що стосується доводів касаційної скарги про те, що шкоду було завдано не з вини батьків ОСОБА_7 , то вони не беруться Судом до уваги, оскільки у разі вчинення неповнолітньою особою суспільно небезпечного діяння вина батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітніх полягає у неналежному здійсненні виховання та нагляду за дітьми. 
		Тому доводи касаційної скарги про зміну суми відшкодування, заміну сторін при вирішенні цивільного позову та способу його виконання є безпідставними.
		Даних, які би свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не встановлено.
		Таким чином, підстав для задоволення скарги та скасування судових рішень не встановлено. 
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 Перехідних положень КПК, пунктами 4, 6 §3 розділу 4 Закону України від 3жовтня 2017року №2147-VIII, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 6 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  ОСОБА_8  без задоволення.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_15   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...