Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/319/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2018. Зареєстровано: 16.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2018.
Дата набрання законної сили: 07.11.2018
Номер судового провадження: 857/872/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 листопада 2018 рокуЛьвів№857/872/18
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді:                                               Матковської З.М.,
		суддів:                                                             Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,
		при секретарі судового засідання:                     Дутка І.С.
		 
		з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Жупан Ж.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №807/319/18, винесене головуючим суддею Маєцькою Н.Д., проголошене о 16.00 год у м. Ужгороді, повний текст складений - 07.06.2018 р., за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації Державної фіскальної служби України № 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29.06.2017 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого житла. У травні 2017 року позивач звернувся до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із запитом «Про надання індивідуальної податкової консультації щодо включення до витрат суми амортизації основних фондів, що використовуються у підприємницькій діяльності». Вказаний запит було скеровано на розгляд до ГУ ДФС у Закарпатській області, а в подальшому до Державної фіскальної служби України. У письмовій податковій консультації № 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29.06.2017 позивачу роз'яснено, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування починаючи з 01 січня 2017 року має право (за власним бажанням) включати до складу витрат пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01 січня 2017 року основних заходів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів, при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення). Такий висновок ДФС України про те, що амортизаційні відрахування можуть нараховуватись тільки на вартість придбаних після 01 січня 2017 року основних засобів, суперечить законодавству оскільки, такого обмеження не встановлено. Крім того, вказана податкова консультація не містить опису всіх питань, що порушувалися позивачем у запиті.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29 червня 2017 року, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 894/О/99-99-13-01-02-14. Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати у розмірі 1762,00 грн. 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції,  відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Апелянт вказує на те, що у зверненні Позивача про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства запитувана інформація фактично стосувалася основного засобу (будівлі), про який всупереч нормам податкового законодавства відсутнє повідомлення контролюючого органу за основним місцем обліку, щодо зв'язку його з оподаткуванням або проведенням господарської діяльності. Податкова консультація ФОП ОСОБА_3 щодо застосування норм ПКУ з питань формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, зокрема щодо розрахунку амортизаційних відрахувань, була надана враховуючи інформацію, викладену у зверненні та фінансово-господарської діяльності платника. амортизації підлягають документально підтверджені витрати на придбання чи самостійне виготовлення основних фондів, понесені фізичною особою - підприємцем, починаючи з 01.01.2017. При цьому річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів в залежності від групи з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання таких основних фондів. Згідно інформації, викладеної у зверненні Позивача, введення в експлуатацію будівлі, відбулося до 01.01.2017. тобто до введення в дію норм п.п.177.4.7 п.177.4 ст.177 ПКУ. Крім того, згідно з п.п.177.4.7 п.177.4 ст.177 ПКУ річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів, яка амортизується. При цьому, п.п 177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ встановлено, що не підлягають амортизації витрати на проведення реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів. Отже, розрахунок амортизаційних відрахувань основних засобів на підставі вартості, встановленої незалежним експертом - оцінювачем на підставі експертної оцінки, та включення їх до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування не передбачено чинними нормами ПКУ. З метою недопущення неоднозначного трактування норм податкового законодавства з питань ведення обліку об'єктів основних засобів та нематеріальних активів фізичними особами - підприємцями, а також порядку нарахування амортизаційних відрахувань та віднесення їх до складу витрат, ДФС було направлено до Міністерства фінансів України, яке забезпечує формування єдиної державної податкової і митної політики, проект відповіді на звернення Редакції газети «Приватний підприємець», яка звернулась з аналогічними питаннями , яке в свою чергу, було погоджено Мінфіном. У запиті Позивача про надання індивідуальної податкової консультації (вх.№6 від 23.05.2017 року) були сформульовані питання щодо формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування без надання будь-яких підтверджуючих документів, які б стосувалися безпосередньо Позивача.
		Виходячи із змісту запиту Позивача та характеру сформульованих у ньому питань, ДФС України надано в межах компетенції податкову консультацію 29.06.2017 №894/0/99-99-13-01-02-14/ІПК з питань віднесення до складу витрат фізичної особи - підприємця амортизаційних відрахувань з вартості нежитлового приміщення. При цьому слід звернути увагу, що при наданні Позивачу вказаної податкової консультації Державна фіскальна служба України не змінювала норму закону та не давала жодних тлумачень вказаним нормам ПКУ, що в свою чергу не може слугувати підставою для скасування такої індивідуальної податкової консультації. Вважає, що суд  першої інстанції крім неправильного встановлення обставин справи, зокрема того факту, що питання, які зазначені у зверненні Позивача про надання індивідуальної податкової консультації, не стосувались господарської діяльності Позивача, ще й не підтвердив право Позивача (та будь-якого іншого платника) на віднесення до складу витрат фізичної особи - підприємця амортизаційних відрахувань з вартості нежитлового приміщення, визначеної на підставі експертної оцінки, що в свою чергу є грубим порушенням норм Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
		Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.  Вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих котрі придбані або самостійно виготовлені до 01 січня 2017 року, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу). Натомість висновок апелянта, вміщений в індивідуальній податковій консультації № 894/0/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29.06.2017 про те, що амортизаційні відрахування можуть нараховуватись тільки на вартість придбаних після 01.01.2017 основних засобів, є таким що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки останніми такого обмеження не встановлено. 
		Вважає, що надаючи індивідуальну податкову консультацію, відповідач діяв всупереч такого основоположного принципу податкового законодавства як презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України), адже аналізуючи норми Податкового кодексу України, прийшов до висновку, який суперечить нормам чинного законодавства та є найменш сприятливим для платника податків.
		Зробивши висновок про те, що ФОП на загальній системі оподаткування можуть нараховувати амортизацію тільки на вартість придбаних після 01 січня 2017 основних засобів, апелянт також порушив принцип нейтральності оподаткування, відповідно до якого установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (пп. 4.1.8. п. 4.1. ст. 4 ПК України). Адже практичне застосування норм Податкового кодексу України відповідно до висновку, який міститься в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, призведе до зменшення конкурентоздатності фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування порівняно з платниками податків - юридичними особами на загальній системі оподаткування, оскільки для вказаних юридичних осіб, нормами чинного законодавства (розділ III ПК України), аналогічних обмежень щодо порядку нарахування амортизації не передбачено. Аналогічно, суттєву перевагу матимуть ті фізичні особи-підприємці, які придбають та/або самостійно виготовлять основні засоби після 01 січня 2017 року, ніж ті, котрі придбали (ввели в експлуатацію) основні засоби до 01 січня 2017 року.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкова консультація № 894/0/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29.06.2017 р. відповіді на безпосередньо поставленні запитання позивача щодо можливості нарахування амортизації на приміщення хостелу, які планується позивачем використовуватися у господарській діяльності, та щодо можливості взяття за основу для нарахування амортизації ринку вартість об'єкту, визначену експертом- оцінювачем, взагалі не містить. У апеляційній скарзі вказана обставина фіскальним органом не оспорюється.  Твердження апелянта стосовно того, що нібито питання порушенні у зверненні про надання податкової консультації не стосувалися господарської діяльності позивача не відповідають фактичним обставинам справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав, що наведені у апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без  змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		23 травня 2017 року позивач звернувся до начальника відділення у м. Ужгороді Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із листом про надання індивідуальної податкової консультації. У вказаному листі позивач зазначив, що ним проведена реконструкція будівлі (а саме добудовано два поверхи), які планується ввести в експлуатацію у травні 2017 року, де планується облаштувати хостел та просив роз'яснити чи можна на дані приміщення нараховувати амортизацію. Крім того, вказав, що 27 квітня 2017 року була проведена експертна оцінка будівлі після реконструкції незалежним експертом-оцінювачем із вказаною ринковою вартістю та просив роз'яснити чи можна цю ринкову вартість взяти за основу для нарахування амортизації. Також просив надати індивідуальну консультацію в письмовій формі.
		Листом Відділення у місті Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 29 травня 2018 року позивача повідомлено, що його запит скеровано на розгляд до ГУ ДФС у Закарпатській області, оскільки ст. 52 Податкового кодексу України передбачено надання індивідуальних податкових консультацій контролюючими органами в областях.
		ГУ ДФС у Закарпатській області листом від 12 червня 2017 року № 685/0/07-16-13-02-12/ІПК повідомила позивача про те, що індивідуальну податкову консультацію з порушеного позивачем у запиті питання направлено до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення щодо включення її до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.
		Позивач індивідуальної податкової консультації з поставлених питань, щодо практичного застосування норм Податкового кодексу України не отримував.
		10 січня 2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Закарпатській області із листом в якому зазначив, що ним не отримано індивідуальної податкової консультації з поставлених питань щодо практичного застування норм Податкового кодексу України та просив проінформувати його у письмовій формі щодо стадії розгляду його запиту про надання індивідуальної податкової консультації.
		Листом від 16 січня 2018 року №1580/07-16-13-02-12 ДФС у Закарпатській області рекомендувало позивачу для отримання інформації щодо надання індивідуальної податкової консультації на його запит звернутися до Державної фіскальної служби України.
		20 лютого 2018 року позивач звернувся до ДФС України з листом, яким просив проінформувати його щодо стадії розгляду його запиту.
		Листом ДФС України від 23 березня 2018 року №4136/О/99-99-13-01-02-14 позивача повідомлено, що на його запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо формування витрат фізичною-особою підприємцем на загальній системі оподаткування надано ІПК, яка зареєстрована в єдиному реєстрі ІПК №894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29 червня 2017 року та одночасно надіслано йому копію вказаної індивідуальної податкової консультації.
		У наданій позивачу індивідуальній податковій консультації від 29 червня 2017 року відповідач вказав, що у відповідності до статті 177 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, починаючи з 01 січня 2017 року має право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01 січня 2017 року основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів, при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу). Також зазначено, що відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
		Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих котрі придбані або самостійно виготовлені до 01 січня 2017 року, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
		Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. 
		Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
		Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
		Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).
		Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах його повноважень.
		Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
		Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
		Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.
		Згідно з п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
		Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		З урахуванням наведених законодавчих норм, судом першої інстанції вірно вказано, що податкова консультація являє собою здійснене фіскальним органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів. Отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. ПК України чітко врегульовано правовий статус податкової консультації як акта індивідуальної дії, який, з огляду на процесуальну норму п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.
		Дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.
		Аналогічного змісту висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №813/2617/15 від 20.02.2018 р.).
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21.12.2016 р., який набрав чинності з 01 січня 2017 року було, зокрема, доповнено пункт 177.4 статті 177 ПК України підпунктами 177.4.5-177.4.9, якими врегульовано порядок здійснення амортизаційних відрахувань підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
		У відповідності до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
		Згідно з пп. 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
		Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
		Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
		Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів (пп. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
		Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом (пп. 177.4.8. п. 177.4 ст. 177 ПК України).
		Згідно пп. 177.4.9 п. 177.4. ст. 177 ПК України, амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів. Дія цього підпункту поширюється виключно на об'єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.
		Таким чином, за змістом даних норм права, витрати на придбання та/або на самостійне виготовлення основних засобів фізичною особою-підприємець амортизуються, а сума вказаних амортизаційних відрахувань підлягає включенню до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. При цьому, єдиними умовами для включення вищевказаних амортизаційних відрахувань до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є: власне бажання підприємця на загальній системі оподаткування щодо нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів; ведення окремого обліку таких витрат за кожним об'єктом основних засобів та нематеріальних активів; документальне підтвердження витрат на придбання та/або на самостійне виготовлення таких об'єктів основних засобів та нематеріальних активів; амортизація нараховується прямолінійним методом, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів; основні засоби, вартість яких амортизується, не може входити до кола основних засобів подвійного призначення.
		Інших умов, як-то придбання основних засобів після 01 січня 2017 р., для включення до складу витрат фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування амортизаційних відрахувань нормами чинного законодавства не передбачено. У нормі пп. 177.4.7. п. 177.4. ст. 177 ПК України йдеться тільки про первісну вартість об'єкта основних засобів, однак не вказано що відповідна первинна вартість об'єкта повинна бути визначена виключно після 01 січня 2017 року.
		З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих котрі придбані або самостійно виготовлені до 01 січня 2017 року, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
		Висновок зазначений в податковій консультації № 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29 червня 2017 р., про те, що амортизаційні відрахування можуть нараховуватись тільки на вартість придбаних після 01.01.2017 основних засобів не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки Податковим кодексом України такого обмеження не встановлено.
		Відповідач, надаючи оскаржувану індивідуальну податкову консультації, діяв всупереч такого основоположного принципу податкового законодавства як презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України), адже аналізуючи норми Податкового кодексу України, прийшов до висновку, який суперечить нормам чинного законодавства та є найменш сприятливим для платника податків.
		За пп. 4.1.8. п. 4.1. ст. 4 ПК України, нейтральність оподаткування установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.
		У звернені позивача «Про надання індивідуальної податкової консультації» № 6 від 23.05.2017 р. в обґрунтування практичної необхідності отримання податкової консультації зазначено, що позивач, будучи фізичною особою-підприємець та перебуваючи на загальній системі оподаткування здійснює діяльність по здаванню в оренду власного нерухомого майна. Відповідний об'єкт нерухомості (будівля), первинно був введений в експлуатацію 22 лютого 2006 року, однак після даної дати мало місце здійснення добудови двох поверхів, введення яких в експлуатацію буде здійснено після 01 січня 2017 року. При цьому повідомлялося, що вказані добудовані два поверхи будуть використовуватися позивачем у власній господарській діяльності шляхом облаштування хостелу.
		З урахуванням норм пп. «а» пп. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку.) У відповідності до п. 5.31. ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщування. Терміни та визначення», хостел готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці). Крім того, у відповідності до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандару України №507 від 17.08.2000 р. готелі та інші будівлі для тимчасового проживання, як-то хостел, відносять до підрозділу 12 «Будівлі нежитлові», а таким чином, об'єкт нерухомості, в якому облаштовано хостел, відноситься до об'єктів нежитлової нерухомості, у зв'язку з чим обмеження щодо нарахування амортизації на витрати на придбання та/або на самостійне виготовлення такого об'єкту (приміщень хостелу), передбачені пп. 177.4.6. ст. 177 ПК України на нього не поширюються.
		Із податкової консультації № 894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29 червня 2017 р. вбачається, що така податкова консультація відповіді безпосередньо на поставленні запитання позивача щодо можливості нарахування амортизації на приміщення хостелу, які планується позивачем використовуватися у господарській діяльності, та щодо можливості взяття за основу для нарахування амортизації ринку вартість об'єкту, визначену експертом-оцінювачем, взагалі не містить, тому  в цій частині оскаржувана податкова консультація не відповідає вимогам п. 52.1. ст. 52 ПК України (за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства).
		Щодо посилань відповідача на те, що у звернені позивача про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства запитувана інформація стосувалася основного засобу (будівлі) про який відсутнє повідомлення контролюючого органу щодо зв'язку його з оподаткуванням або проведенням господарської діяльності, а також стосовно ненадання позивачем підтверджуючих документів по сформованим питанням суд зазначає, що норми абзацу 2 пункту 52.1 ст. 52 ПК України, яка визначає вимоги до письмової форми звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, обов'язку платника додавати до такого типу звернення будь-які підтверджуючі документи не передбачає. Також реалізація права платника податку на отримання від контролюючого органу індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства не залежить від виконання таким платником податку обов'язку щодо повідомлення про всі об'єкти, пов'язані з оподаткуванням (ст. 63 ПК України).
		Що стосується доводів апелянта про те, що суд при застосуванні статті 177 ПК України розповсюдив на спірні правовідносини зворотню дію в часі вказаної норми, то таке є невірним, оскільки фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів з 01 січня 2017 року, тобто з моменту набрання законної сили норм підпунктів 177.4.5-177.4.9 пункту 177.4 статті 177 ІІК України, якими врегульовано порядок здійснення амортизаційних відрахувань підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
		Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції підтвердив право позивача на віднесення до складу витрат амортизаційні відрахування з вартості нежитлового приміщення, визначеної на підставі експертної оцінки, то таке твердження фіскального органу не відповідає дійсності, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції таких висновків в собі не містить.
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування податкової консультації Державної фіскальної служби України №894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 29 червня 2017 року.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.    
		Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.  
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №807/319/18 - без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська   С. М. Кузьмич      Повний текст постанови складено 15.11.2018 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...