Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5101/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2018. Зареєстровано: 16.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/640/653/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220490000601

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 640/5101/16-к 
		н/п 1-кп/640/653/18 
		ВИРОК 
		      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		       
		15.11.2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220490000601 за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, з середньою освітою, не одруженого, який працює на посаді водія КП «Салтівське трамвайне депо», раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.4 КК України, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30 січня 2016 року близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи трамвайним вагоном КП «Салтівське трамвайне депо» маршруту № 5 РК «Південний вокзал» - РК «вул. Одеська», зупинив вагон на зупинці громадського транспорту «провулок Короленко» розташованої навпроти нежитлової будівлі №7 по проспекту Московському в м. Харкові, звідки з трамвайного вагону через передні автоматичні двері вийшов пасажир ОСОБА_7 , який при виході з вагону, на ґрунті виниклих неприязнених стосунків з ОСОБА_6 , через не своєчасну оплату проїзду, плюнув в його бік та штовхнув долонею по голові ОСОБА_6 , після чого почав переходити проїзну частину - проспект Московський до будівлі №7, водій трамваю ОСОБА_6 , образившись на такі дії раніше йому не знайомого ОСОБА_7 , та бажаючи помститися, вийшов з кабіни водія, взявши з собою металеву фомку, яку використовує для переводу стрілок та побіг за ОСОБА_7 , наздогнавши його на проїзній частині навпроти будівлі №7 по проспекту Московському, використовуючи металеву фомку умисно наніс удар в область голови, удар в область лівої руки в момент коли потерпілий прикривався, та удар в область шиї, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани на голові, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №622-ая/16 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що причинили за собою короткочасний розлад здоров`я та тілесні ушкодження у вигляді саден на лівій верхній кінцівці, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №622-ая/16 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково, не заперечував факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , та пояснив, що 30.01.2016 року приблизно 17 годин 30 хвилин він знаходячись на своєму робочому місті керував транспортним засобом - трамваєм п`ятого маршруту, виїжджаючи з зупинки «Південний вокзал» запропонував всім пасажирам, які увійшли на зупинці оплатити за проїзд через відсутність у вагоні кондуктора, всі пасажири оплатили за проїзд окрім двох пасажирів - ОСОБА_7 та дівчини  ОСОБА_8 , яка була з потерпілим, у зв`язку з чим він попросив здійснити оплату за проїзд в громадському транспорті, на що ОСОБА_7 відповів, що якщо йому потрібно, то йому необхідно підійди та взяти в нього гроші. У зв`язку з тим, що він здійснював керування трамваєм, він не міг самостійно підійти до нього за грошима, він продовжив рух. Під час руху одна з пасажирів зробила ОСОБА_7 зауваження, після чого він ще раз попрохав ОСОБА_7 сплатити за проїзд, на що останній почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, та говорити, що відіб`є йому голову. Після цих слів, та побоюючись за своє здоров`я він продовжив рух по вулиці Полтавський шлях. Через деякий час він почув оклик та обернувшись побачив, що ОСОБА_7 дає йому сплату за проїзд, на що він надав два квитка та решту. Також зазначив, що на протязі руху ОСОБА_7 сперечався з ним, погрожував йому фізичною розправою та всіляко намагався принизити його честь та гідність. На зупинці «переулок Короленко» ОСОБА_7 , виходячи з трамваю вдарив його рукою в праву тім`яну частину голови та плюнув на нього, після чого швидко вийшов зі своєю дівчиною з трамваю. Після цих дій, він сильно обурився, образився на такі дії ОСОБА_7 , та бажаючи помститися, вийшов з кабіни, взяв з собою металевій ломик, пішов до ОСОБА_7 . Побачивши його, останній перебіг на іншу сторону вулиці - Московський проспект та став біля арки будинку. Зрозумівши, що ОСОБА_7 хоче битися з ним в арці, де немає людей він підійшов до ОСОБА_9 та спитав у неї, про те, що відбувається з її хлопцем, на що вона відповіла, що він завжди такий. Після чого, ОСОБА_7 підійшов до нього та став пропонувати розібратися з ним, як чоловік з чоловіком, після чого ОСОБА_7 кинувся на нього та хотів завдати йому удар ногою. Сприймаючи вказані дії як серйозну погрозу для свого життя, маючи особисту неприязнь до нього, він відмахнувся від потерпілого ломиком та наніс йому один удар переводним ломиком, і більш потерпілого не бив. Після чого, він зайшов до вагону трамваю та продовжив рух, ОСОБА_7 залишився на вулиці Московський проспект. В судовому засіданні вибачився в присутності потерпілого за спричинені йому тілесні ушкодження, цивільний позов визнав в частині витрат, пов`язаних з лікуванням, щиро розкаявся за заподіянні тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
		Незважаючи на часткове визнання своєї провини, вина ОСОБА_6 у скоєні злочину, в об`ємі визнаним судом встановленим, підтверджується дослідженими судом, належними та допустимими доказами: 
		-свідченнями  потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що 30 січня 2016 року близько 17 години 15 хвилин він зайшов в салон трамваю № 5 на громадській зупинці «Південний вокзал» разом з дівчиною ОСОБА_9 , зайнявши вільні місця, через деякий час в трамвай зайшов водій, який щось пробурчав та почав рух. Проїхавши приблизно одну зупинку, водій наголосив про необхідність оплатити проїзд, на що він відповів йому, що якщо йому «горять» гроші, то нехай він підійде, він заплатить. Після цього, проїхавши до перехрестя вул. Полтавський шлях з вул. М. Конєва в м. Харкові водій вийшов з кабіни до салону, підійшов до нього, тримаючи в руці газовий балончик та почав погрожувати, та пропонував йому вийти з салону, на що він відповів ОСОБА_6 , що не збирається нікуди виходити, зараз дістане гаманець та сплатить за проїзд. ОСОБА_6 наполягав на тому, щоб він вийшов з салону трамвая, після чого ОСОБА_6 виприснув в його бік сльозоточивий газ з газового балончика, після чого повернувся до кабіни. Він одразу взяв гаманець, підійшов до кабіни водія, сплатив за проїзд, отримав два квитки, повернувся на своє місце. Приїхавши до зупинки «провулок Короленко», намагаючись вийти та будучи обурений тим, що всі пасажири, яким потрібно були вийти на цій зупинці були змушені виходити лише через відчинені передні двері, проходячи поздовж водійської кабіну він плюнув в бік водія та махнув рукою у його бік, але удару не завдавав, та вийшов разом з ОСОБА_9 з трамваю на вулицю. Пройшовши декілька метрів, обернувшись він побачив, як з трамваю вийшов водій, який тримав в руці металевій ломик, він відійшов на безпечну відстань від нього, побачив як ОСОБА_6 підійшов до його дівчини, він повернувся та запропонував йому покласти ломик та розібратися як чоловіки, проте ОСОБА_6 замахнувшись ломиком вдарив ним йому по голові, у зв`язку з тим, що він встиг згрупуватися, удар відбувся в потиличну частину голови зверху вниз від чого почув дзвін у вухах, далі побачив як ОСОБА_6 знову замахнувся ломиком, проте він встиг виставити руку та захиститися від удару, від цього удару було пошкоджено наручний годинник, після цього ОСОБА_6 знову замахнувся, але він скоротив дистанцію і удар прийшовся в область шиї. Після чого, люди стали робити зауваження , і ОСОБА_6 повернувся до трамвая та продовжив рух за маршрутом. Потерпілий повідомив суду, що він є майстром спорту по кікбоксінгу; 
		- аналогічні свідчення в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_9 , уточнивши, що коли вони з потерпілим ОСОБА_7 виходили з трамваю, то ОСОБА_7 тільки плюнув у бік ОСОБА_6 , що він намагався його вдарити вона не бачила, і підтвердила також що ОСОБА_7 є майстром спорту з кікбоксінгу;
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка пояснила суду, що 30 січня 2016 року приблизно о 17-00 годині вона зайшла на громадській зупинці «Південний вокзал» в трамвай № НОМЕР_1 , бачила, як до салону трамвая зайшли молоді люди, як потім дізналася ОСОБА_7 з дівчиною ОСОБА_9 , які привернули увагу зухвалою поведінкою, та які ігнорували вимогу водія здійснити оплату за проїзд. ОСОБА_7 запропонував водію самостійно підійти до нього та взяти плату за проїзд, чула як ОСОБА_7 погрожував водію дати «по бороді». Інші пасажири трамваю робили ОСОБА_7 зауваження. Проїхавши майже зупинку ОСОБА_7 підійшовши до водійської кабіни здійснив оплату, повернувся на своє місце, словесно сперечаючись з водієм. При цьому водій кабіну не покидав, і газовий балончик не застосовував. Повідомила також, що виходячи на зупинці громадського транспорту пров. Короленко вона побачила, як ОСОБА_7 проходячи біля водійської кабіни штовхнув рукою в потиличну частину голови водія ОСОБА_6 після цього швидко вийшов разом з дівчиною з трамваю, за ними вийшов ОСОБА_6 , більш вони в її полі зору не знаходились; 
		- свідченнями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що 30.01.2016 року приблизно о 17-30 він знаходився в салоні автомобіля, розташованого по проспекту Московському в м. Харкові біля буд. №7 біля зупинки громадського транспорту ««провулок Короленко» в м. Харкові побачив, як з трамваю на зупинці вийшли хлопець з дівчиною, які рухалися вздовж трамваю по просп. Московському. Через деякий час з трамваю вийшов чоловік, який тримав в руках металеву фомку та наніс декілька ударів нею зверху вниз по голові хлопця, який оборонявся руками, а потім відбіг на безпечну відстань, розмову він не чув, потім чоловік повернувся до трамваю, який поїхав далі за маршрутом. Підійшовши ближче, він викликав поліцію, запропонував допомогу;
		 
		-копією наказу № 165-ВК від 15.08.2011 року згідно якого ОСОБА_6 прийнято на роботу водієм трамвая (пасажирського) КП Салтівське трамвайне ДЕПО ( т.1 а.с. 116);
		-протоколом огляду місця події від 06.02.2016 року, який містить опис місця заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 144-146);
		- відеозаписами з камер зовнішнього спостереження, розташованих на фасаді будівлі АДРЕСА_2 , на яких містяться фрагменти подій 30.01.2016 року біля зупинці громадського транспорту пров. Короленко між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 115); 
		- протоколами пред`явлення особи для впізнання від 09.02.2016 року згідно яких потерпілій ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_6 як водія трамвая, який заподіяв йому тілесні ушкодження 30.01.2016 року на зупинці громадського транспорту пров. Короленко (т.1 а.с. 138  151);
		- протоколами пред`явлення речей для впізнання від 17.02.2011 року, згідно яких потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 проведений огляд металевої фомки якою обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 166-178). 
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.02.2016 року згідно якого потерпілий ОСОБА_7 показав механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (т.1 а.с. 158  165);
		- протоколом огляду місця події від 06.02.2016 року, в ході якого вилучено у ОСОБА_6 металевого ломика( т.1 а.с. 132-134);
		- висновком судово-медичної експертизи № 622-ая/16 від 17.02.2016 року згідно якого у ОСОБА_7 мали місце забита рана на голові, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня); садна на лівій верхній кінцівки викликали незначні скороминучі наслідки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень ( т.1 а.с. 128-129);
		- висновком судово-медичної експертизи № 1104-ая/16 від 19.02.2016 року згідно якого у ОСОБА_7 мали місце забита рана на голові, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня); садна на лівій верхній кінцівки викликали незначні скороминучі наслідки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_7 , на які він посилається при проведенні слідчого експерименту, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 142-143).
		   За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, в об`ємі обвинувачення, визнаного судом встановленими, доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ст. 125 ч.2 КК України, як  умисне легке тілесне ушкодження , що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Зміна кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 обумовлена тим, що його дії кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 296 ч. 4КК України, а кваліфікуючими ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (хуліганство), суд дійшов висновку що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати на ч. 2статті 125 ККУкрайни за кваліфікуючими ознаками нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		При цьому суд виходить з того, що обвинуваченийв судовому засіданні категорично заперечував, встановлені органом досудового розслідування мотиви скоєння ним кримінального правопорушення, повідомивши, що тілесні ушкодження він наніс потерпілому через виникли між ними особисті непри`язнені стосунки, що не заперечується самим потерпілим ОСОБА_7 , та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при цьому як обвинувачений, так і потерпілий, а також свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджують, що протиправні дії ОСОБА_6 почались, з моменту, коли потерпілий ОСОБА_7 , виходячи з трамваю, плюнув на обвинуваченого, а до цього між обвинуваченим та потерпілим відбулася сварка, щодо оплати за проїзд.
		А тому, надані до суду прокурором докази, не дають підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 296 ч.4 КК України.
		У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22.12.2006 року необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в т.ч. направленість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного із учасників хуліганства, виясняти чи порушив обвинувачений своїми діями громадський порядок, чи були вони скоєні по мотивам явної неповаги до суспільства, чи супроводжувались вони особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувались погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками , неправильними діями потерпілих, тощо, слід кваліфікувати застаттями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		В даному випадку судом безспірно встановлено і цей факт неоспорюється жодною із сторін що між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_7 виникли неприязні стосунки, пов`язані з питанням оплати за проїзд в трамваї, зазначеними в установчій частині вироку, а також через дії потерпілого ОСОБА_7 під час виходу з трамваю, поєднаними зі штовханням та плювком в бік водія трамвая, що обурило ОСОБА_6 та спровокувало його відповіді дії, які були спрямовані на помсту образнику, а не на порушення громадського порядку, який , крім того порушений і не був. 
		Отже, за таких обставин твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченогост. 296 ч.4 КК України потерпілим від якого визнаний ОСОБА_7 з хуліганських мотивів, тобто умисного грубого порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю , суд вважає необґрунтованим, оскільки дослідженні в судовому засіданні докази в систему зв`язку між собою дозволяють однозначно дійти висновку, щодо наявності між обвинуваченим та потерпілим саме неприязних стосунків через обопільні конклюдентні дії, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку між собою та простежуються у чіткій логічній послідовності за весь час проїзду в трамваї. 
		Відповідно достатті 296 ККУкрайни основним безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, об`єктивна сторона не конкретизована, а суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства.
		Що стосується кваліфікаційної ознаки ч.4 ст. 296 КК України, а саме хуліганства, яке вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, то спеціальний ломик для переводу стрілок  є необхідним інструментом для кожного водія трамваю, і повинен знаходитись в комплектації вагону та в кожній кабіні вагону, а тому твердження сторони обвинувачення, що цей ломик заздалегідь заготовив ОСОБА_6 для нанесення тілесних ушкоджень є необґрунтовані і об`єктивно не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Згідно ст. 125 КК України об`єктом злочину є здоров`я особи, об`єктивна сторона характеризується вчиненням тілесних ушкоджень, а суб`єктивнапрямим або непрямим умислом.
		Аналіз встановлених судом обставин вчинення ОСОБА_6 кримінально правопорушення, спрямованості умислу, мотиву, стали підставою для суду, прийти до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 переслідували намір заподіяння тілесних ушкоджень та були викликані особистими неприязними стосунками та поведінкою потерпілого ОСОБА_7 , а тому їх слід кваліфікувати застаттями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, тобто за ст. 125 ч.2 КК України. Судом встановлено що ОСОБА_6 переслідував ОСОБА_7 , з мотивів помсти, з метою нанесення йому тілесних пошкоджень через виникнення неприязнених відносин між ними. 
		Відповідно до ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Згідност. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогамист. 370 КПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до ч. 2ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених уст.374 КПК України.
		У суду не викликають сумнівів свідчення потерпілого та свідків, які є послідовними та узгоджуються між собою, та з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі із висновками судово-медичних експертиз.
		Що стосується свідчень обвинуваченого ОСОБА_6 в частині нанесення тільки одного удару ломиком «відмахнувся ломиком», то суд розцінює їх як спробу обвинуваченого уникнути, або пом`якшити покарання. 
		При призначенні покарання обвинуваченому відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як особа обвинувачений ОСОБА_6 характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатру та наркологу не перебуває, має постійне місце роботи та проживання, здійснює догляд за матірю інвалідом , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий. 
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
		Відповідно до вимог ст. 65 ч.2 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зст. 50 ч. 2 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини по справі, поведінку потерпілого, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його часткове каяття, приймаючи до уваги, що він офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, утримує матір похилого віку, яка є інвалідом та потребує постійного стороннього догляду за станом здоров`я та приходить до висновку про можливість призначення покарання у вигляді обмеження волі та вважає за можливим звільнити його від покарання з випробуванням у відповідності зі статтею 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, встановлених статтею 76 КК України.
		Враховуючи, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2017р. ОСОБА_6 було засуджено за даний злочин до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, а ухвалою Апеляційного суду Харківській області від 18.05.2017р. вирок в цій частині залишився без змін, то відповідно до ухвали Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2018р. ОСОБА_6 повністю відбув покарання за вироком від 09.09.2017р. та його було звільнено від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, постановою Верховного суду від 29.03.2018р. вирок Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2017р. та ухвала Апеляційного суду Харківській області від 18.05.2017р., скасовані та призначений новий розгляд у суді першої інстанції, то в термін відбуття покарання ОСОБА_6 підлягає зарахуванню термін покарання, який він вже відбув за даний злочин.
		Відповідно до ч. 2статті 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову кримінальному провадженні. 
		З урахуванням наведеного, виходячи з приписів ст.ст. 1177, 1167 ЦК України, приймаючи до уваги, що заподіяна обвинуваченим ОСОБА_6 шкода потерпілому ОСОБА_7 не відшкодована, суд вважає що цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є доведеними, обґрунтованим та такими, що підлягає частковому задоволенню, з урахуванням доведеності розміру заявлених позовних вимог, достатніми та допустимим доказами, так суду надано чеки на придбання ліків на суму 4979 грн. 72 коп., тому в цій частині позов підлягає задоволенню, що стосується інших вимог матеріального характеру, то потерпілим не надано жодного доказу щодо заподіяння йому іншої матеріальної шкоди, щодо вартості годинника та куртки, та їх пошкодження. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги є значно завищеними, суд вважає достатньо стягнути з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди потерпілому 5000 грн. За таких обставин суд вважає за необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмір 9979 грн. 72 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом встановленого судом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до статті 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		В термін відбуття покарання ОСОБА_6 за цим вироком зарахувати термін покарання, яке вже відбуте за даний злочин за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.09.2017р. у вигляді 1 року обмеження волі з застосуванням ст. 75 з іспитовим строком 1 рік.
		Цивільний позов ОСОБА_7  задовольнити частково, стягнути на його користь з ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди суму 4979 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 72 коп., на відшкодування моральної шкоди потерпілому 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., а разом стягнути 9979 ( дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 72 коп. В інший частині в задоволенні позовних вимог  відмовити.
		Речові докази по кримінальному провадженню, передані на відповідальне зберігання за розписками - після набрання вироком законної чинності  залишити у розпорядженні власників цих предметів.
		На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Харкова. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...