Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10713/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2018. Зареєстровано: 16.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2018.
Дата набрання законної сили: 06.11.2018
Номер судового провадження: 22-ц/785/4700/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.11.2018 року                                 м. Одеса
		справа № 522/10713/17
		провадження № 22-ц/785/4700/18, № 22-ц/785/4701/18
		Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого-Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),
		суддів Ващенко Л.Г.,Сєвєрової Є.С.,
		за участю секретаря Маслова Р.Ю.,
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_1,
		представник позивача-ОСОБА_2,
		відповідач-ОСОБА_3, 
		представник відповідача-ОСОБА_4,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника  ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на  рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року  та додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 березня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В червні 2017 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3. про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності.
		Позивач просила суд:
		- встановити факт її проживання із ОСОБА_3. однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004року по 10 травня 2017 рік ;
		- визнати грошові кошти у розмірі 15 446 грн., сплачені за угодою про надання інформаційних послуг № 5-5-4 від 15 серпня 2013 року з ФОП ОСОБА_5 для придбання нерухомості, спільною сумісною власністю, що підтверджено актом виконаних робіт від 16 серпня 2013 року та стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину цих коштів (7 723 грн.);
		- визнати майновий пай у розмірі 293 465 грн. на будівництво квартири АДРЕСА_1, за яким 16 серпня 2013 року ОСОБА_3. обслуговуючому кооперативому «Нові Черемушки - 1» були сплачені спільні грошові кошти, які є їх спільною сумісною власністю ;
		- припинити право спільної сумісної власності на зазначений пай (майнові права) та визнати за сторонами право власності на нього в рівних частках;
		- визнати мотоцикл марки НОNDА, 2015 року випуску, модель XR150LEKE, який 13 жовтня 2015р. придбано ними на ім'я ОСОБА_3. за спільні кошти у розмірі 58 000 грн.
		- припинити право спільної сумісної власності на вказаний мотоцикл та визнати право власності на вищевказаний мотоцикл за ОСОБА_3., стягнувши з останнього на її користь кошти у розмірі 1/2 частки від вартості мотоцикла (29 000 грн.);
		- визнати причіп для машини державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю сторін, який було придбано ними у 2014 році.;
		- припинити право спільної сумісної власності на цей причіп, визнавши право власності на нього за ОСОБА_3., стягнувши з останнього на її користь кошти у розмірі 1/2 частки від його вартості.
		Позов мотивувала тим, що сторони, починаючи з 1996 року до 10 травня 2017 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
		За цей період ними було придбано вищевказане майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідно до вимог ст.74 СК України., яке відповідач добровільно поділити відмовляється ( т.1 а.с.2-6 ).
		Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково.
		Встановлено факт проживання ОСОБА_1. та ОСОБА_3. однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01січня 2004 року по 10 травня 2017 рік.
		Визнано грошові кошти сплачені за угодою про надання інформаційних послуг № 5-5-4 від 15 серпня 2013 року з ФОП ОСОБА_5 у розмірі 15 446 грн. спільною сумісною власністю.
		Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. 1/2 частка коштів від 15 446грн. у розмірі 7 723,00 грн.
		Визнано пай (майнові права) у розмірі 293 465 грн. на будівництво квартири будівельний АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_3. відповідно до персонального меморандуму асоційованого члена кооперативну № 5НЧ2/121 з обслуговуючим кооперативом « Нові Черемушки-1» від 16 серпня 2013 року були сплачені спільні грошові кошти, спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_3.
		Визнано мотоцикл марки НОNDА, 2015 року випуску, модель XR150LEKE, який було придбано ОСОБА_3. за спільні грошові кошти, відповідно до договору купівлі-продажу № М 36 від 13 жовтня 2015 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_3.
		Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. Ѕ частку від вартості мотоцикла НОNDА, 2015 року випуску, модель XR150LEKE, № кузова НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3. - 29 000 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.135-138).
		Додатковим рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05 березня 2018року припинено право спільної сумісної власності на пай (майнові права) у будівництві квартири будівельний АДРЕСА_1, в розмірі 293 465 грн., відповідно до персонального меморандуму асоційованого члена кооперативну № 5НЧ2/121 від 16 серпня 2013р. та визнано право власності по 1/2 частки паю за ОСОБА_1. та ОСОБА_3.
		Припинено право спільної сумісної власності на мотоцикл марки НОNDА, 2015 року випуску, модель XR150LEKE, № кузова НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3. В решті рішення суду залишено без змін та доповнень (т.1 а.с.144-146 ).
		В апеляційних скаргахпредставник ОСОБА_3. ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
		Неправильність рішення обґрунтовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (т.1а.с.152-157, 169-174).
		Апеляційні скарги мотивовані тим, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, дітей не мають, були зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_3 не заперечував періодичні зустрічі з ОСОБА_1. на протязі певного періоду часу, проте ними не велося спільне господарство, кошти позивачки на придбання спірного майна не витрачалися. Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача плуталися в часі та періоді, з якого сторони нібито проживали у шлюбі. При цьому жоден свідок не підтвердив ведення спільного бюджету між позивачем та відповідачем. Беззаперечні докази на підтвердження факту спільного проживання сторін в матеріалах справи відсутні.
		Крім того апелянт стверджувала, що відповідач оформив розірвання шлюбу із колишньою дружиною ОСОБА_6. лише в 2013 році.
		Також представник відповідача зазначила, що суд розглядаючи спір щодо мотоцикла та визнавши його спільною сумісною власністю сторін, не звернув увагу на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником мотоцикла є батько відповідача - ОСОБА_7., який був допитаний в суді якості свідка та пояснив, що мотоцикл придбано за його особисті кошти, тому мотоцикл був зареєстрований на нього та є його власністю.
		Посилалась на те, що суд помилково визнав грошові кошти, сплачені за угодою про надання інформаційних коштів для придбання нерухомості у розмірі 15 446 грн. спільною сумісною власністю, за відсутністю майна на момент винесення судового рішення. 
		Крім того, апелянт зазначала, що суд не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для справи.
		Зокрема, вирішуючи питання про майновий пай у розмірі 293465 грн. на будівництво вищевказаної спірної квартири, суд не надав оцінку доказам, що придбання паю відбулося за спільні кошти ОСОБА_3. та його колишньої дружини ОСОБА_6. від продажу їх сумісної квартири та автомобіля.
		Стверджувала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 липня 2013 року відповідач ОСОБА_3 продав за згодою зі своєю колишньою дружиною, їх спільну АДРЕСА_2, кошти від продажу якої були витрачені для забезпечення житла їх спільного сина та придбання для нього квартири за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 293 465 грн.
		Тобто ним за кошти колишнього подружжя було укладено договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна. Суд помилково не залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6., колишню дружину ОСОБА_3., незважаючи на її звернення з відповідною заявою до суду та письмовими поясненнями, надання доказів стосовно вказаного майнового паю , чим порушив її права та інтереси.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Апеляційний суд вважає, що рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року та додаткове рішення того ж суду від 05 березня 2018 року цим вимогам не відповідає.
		Згідно до п.4ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Пунктом 4ч.3ст.376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив із того, що вищевказане майно придбано сторонами за спільні кошти в період сумісного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 10 травня 2017 рік, а тому у відповідності до ст.74 СК України є їх спільною сумісною власністю та підлягає розподілу. 
		Колегія суддів вважає, що до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 перебував з 19 липня 1991 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6., що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 19 липня 1991р., від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8
		12 серпня 2003р. шлюб між сторонами розірвано, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу. ( т.1 а.с.54-56, 62-64).
		Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2013 року ОСОБА_3., для придбання нерухомості, укладено договір про надання інформаційних послуг № 5-5-4 з ФОП ОСОБА_5, за який він сплатив кошти у розмірі 15 446грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 16 серпня 2013 року ( т.1 а.с.8,9 ).
		16 серпня 2013 року ОСОБА_3. укладено персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № 5НЧ2/121 з обслуговуючим кооперативом «Нові Черемушки-1» щодо будівництва об'єкта нерухомості-квартири будівельний АДРЕСА_1, будівництво якого відповідно до п.8.7 повинно було закінчитися у першому кварталі 2015 року. 
		У відповідності до п.12 меморандума ОСОБА_3. сплачені кошти у розмірі 293 465грн., що підтверджується довідкою про сплату паю в повному обсязі у 2016 року (т.1 а.с.6-7).
		На час розгляду справи в суді першої інстанції будинок не побудований та не прийнятий в експлуатацію.
		У грудні 2017 року до суду звернулася ОСОБА_6. (колишня дружина ОСОБА_3) із заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 
		Заявник посилалась на те, що після розірвання шлюбу, за домовленістю з ОСОБА_3., останній повинен був продати їх спільне сумісне майно, придбане у шлюбі, для купівлі квартири для їх спільного сина, а тому вона не зверталася до суду із позовом про поділ майна подружжя.
		Також ОСОБА_6. зазначала, що
		-у 2009 році ОСОБА_3 продав їх спільний автомобіль марки Тойота, НОМЕР_4 сину ОСОБА_1. ОСОБА_9 за 8 000 доларів США, які сплачувалися останнім поетапно на банківський рахунок колишнього чоловіка; 
		-18 липня 2013 року ОСОБА_3 продав іх спільну АДРЕСА_2 за еквівалент 20 000 доларів США,
		і саме за ці кошти ОСОБА_3 витратив для сплати паю (т.1а.с.51-52).
		До своєї заяви ОСОБА_6., крім іншого, додала нотаріально посвідчену копію договору купівлі-продажу від 18 липня 2013 року.
		Із змісту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 183/1000 частки АДРЕСА_2 за 110 000 грн., що зазначена частка квартири належала продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого 24 вересня 1996 року на Одеській товарній біржі (т.1а.с.57).
		Дані про те, що ОСОБА_6. відмовилася від своєї заяви або відкликала її матеріали справи не містять.
		У порушення вимог ст.ст.53,258 ЦПК України суд першої інстанції питання про подальший рух зазначеної заяви не вирішив (ані шляхом складення окремого документа у вигляді ухвали, ані протокольно), чим допустив суттєву неповноту, яка не може бути усунута судом апеляційної інстанції.
		Крім того, незважаючи на те, що відповідач не визнав позовом ОСОБА_1. саме з тих підстав, що були зазначені у заяві ОСОБА_6.,(а саме те, що майновий пай придбаний ним за кошти, отримані від продажу належних колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності кімнати та автомобіля), суд першої інстанції у мотивувальних частинах рішень від 22 лютого 2018 року та від 05 березня 2018 року взагалі не навів мотиви чому він не приймає до уваги не тільки вказані аргументи ОСОБА_3., а й інші аргументи щодо належного власника спірного мотоцикла, про що буде викладено нижче.
		Так, 13 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу № М 36 з ТОВ «Фртуна груп ЛТД» на придбання мотоциклетної техніки - мотоцикла марки НONDA, 2015 року випуску, модель ХR150LEKE, № кузова НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, за яким сплатив продавцю кошти у розмірі 58 000 грн., що підтверджується квитанцією від 13 жовтня 2015 року та актом приймання-передачі мотоцикла від 15 жовтня 2015 року (т.1 а.с.9-10,13-14).
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 жовтня 2015 року власником транспортного засобу є ОСОБА_7., який не був залучений до участі у справі ( т.1а.с.78).
		Апеляційний суду вважає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та вирішив питання про:
		-права ОСОБА_6., яка не брала участі у справі, проте надала суду докази про те, майновий пай на будівництво квартири придбано від продажу її та ОСОБА_3. спільної квартири;
		-права власника мотоцикла ОСОБА_7., який не брав участі у справі, визнавши за сторонами право спільної сумісної власності на мотоцикл марки НONDA, 2015 року випуску.
		Враховуючи те, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права осіб, що не були залучені до участі у справі, неможливість на стадії апеляційного розгляду залучати до участі у справі нових учасників судового процесу,  апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
		Вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка не підлягають задоволенню, оскільки вони взаємопов'язані з вимогами про визнання спірного майна спільною сумісною власністю, які мають розглядатися за участю вказаних вище осіб.
		Зазначене не позбавляє ОСОБА_1. звернутися до належного суду (відповідно до правил ст.30 ЦПК України) за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, правильно визначивши коло учасників судового процесу та надати належні та допустимі докази щодо придбання вказаного майна.
		Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України,апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року та додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 березня 2018 року скасувати.
		У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання права власності відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.
		 
		Головуючий   /підпис/
		Судді :     /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області: Г.Я.Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...