Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10916/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2018. Зареєстровано: 18.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2018.
Дата набрання законної сили: 16.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 листопада 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/10916/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
		на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 
		(головуючий суддя - Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.)
		про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017
		у справі № 910/10916/16 Господарського суду міста Києва
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 
		2. Національного банку України
		про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. 10 жовтня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
		 
		2.2. 13 грудня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно з актом приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014. Застосовано наслідки недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Ощадбанк", щодо земельних ділянок (перелік яких викладено в резолютивній частині постанови). Здійснено розподіл судового збору.
		 
		2.3. 16 травня 2018 року постановою Верховного Суду залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017.
		 
		2.4. ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/10916/16, в якій заявник просить роз'яснити, які конкретно документи АТ "Державний ощадний банк України" зобов'язане повернути ПАТ "Дельта Банк"; у який спосіб ПАТ "Державний ощадний банк України" зобов'язане повернути ПАТ "Дельта Банк" вказані документи; що може слугувати належним доказом виконання ПАТ "Державний ощадний банк України" свого обов'язку щодо повернення документів. При цьому, заявник вказує, що з постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та наказу Господарського суду міста Києва №910/10916/16 від 05.01.2018 така інформація не зрозуміла.
		 
		2.5. 05 вересня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017.
		 
		Приймаючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання, які містяться в заяві про роз'яснення судового акта, зводяться до роз'яснення порядку його виконання, а не щодо роз'яснення його змісту.
		 
		При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в резолютивній частині постанови чітко визначено, які саме документи ПАТ "Державний ощадний банк України" зобов'язане повернути ПАТ "Дельта Банк" - оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно з актом приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		3.1. 25 вересня 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 і направити справу до суду апеляційної інстанції для роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017.
		 
		3.1.1. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 245 ГПК України, в результаті чого протиправно відмовлено ПАТ "Ощадбанк" в задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017.
		 
		3.2. 02 листопада 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		На думку позивача та третьої особи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання, які містяться в заяві про роз'яснення судового акта, фактично зводяться до роз'яснення порядку його виконання, а не щодо роз'яснення його змісту. Однак, нерозуміння однією із сторін певних обставин виконання судового рішення не може бути підставою для відповідного роз'яснення порядку виконання судового рішення, оскільки це не допускається ст. 245 ГПК України.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 
		 
		4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		4.2. Щодо суті касаційної скарги
		 
		4.2.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у роз'ясненні судового рішення.
		 
		4.2.2. Статтею 245 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
		 
		Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала.
		 
		Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
		 
		4.2.3. Верховний Суд вважає, що заявлена відповідачем вимога про роз'яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 не стосується неточностей формулювань, не доводить неясність судового акта, а так само неможливість чи утруднення розуміння висловлених судом висновків. 
		 
		4.2.4. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що викладені у заяві питання фактично полягають не у наданні роз'яснення, що стосується змісту прийнятої судом апеляційної інстанції постанови у справі, а зводяться до необхідності надання консультацій і роз'яснень з правових питань щодо порядку виконання рішення, що не може бути підставою для роз'яснення постанови, тобто заявник просить роз'яснити те, що знаходиться поза судовим рішенням, про роз'яснення якого подано заяву.
		 
		4.2.5. Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.ст. 2, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні, відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд.
		 
		Однак, до повноважень судів України не належить роз'яснення рішення шляхом внесення до нього змін по суті. Висновки, зроблені судом в ході розгляду справи, викладаються у судовому рішенні, яке є обов'язковим до виконання на всій території України.
		 
		Отже, порушені заявником питання виходять за межі правового регулювання ст. 245 ГПК України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.
		 
		За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали, що є предметом оскарження. 
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		5.1. Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 
		 
		5.2. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		5.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали, що оскаржуються, - без змін. 
		 
		6. Судові витрати
		 
		6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі №910/10916/16 залишити без змін.
		 
		3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                       І. Ткач
		 
		Судді                                                                                                     Л. Стратієнко
		 
		                                                                                                    В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...