Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 394/1497/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2018.
Дата набрання законної сили: 13.11.2018
Номер судового провадження: 51-3363км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014120000000266

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 394/1497/14-к 
		провадження № 51-3363 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції 
		засудженого ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року та вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2017 року, а також представника ТОВ «Агро-Прім» - ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120000000266, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. 
		Відмовлено в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 , вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів. 
		Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_10 та стягнуто з ТОВ «Агро-Прім» на її користь 18760 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 300000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. В решті вирок суду залишено без зміни. 
		Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 04 вересня 2014 року близько 19.15 год., керуючи автомобілем КАМАЗ-45143, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом НЕФАЗ 8560 12 02, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ФГ « ОСОБА_11 », рухаючись напроти будинку № 62 по вул. Червоноармійській в с. Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області в напрямку с. Калинівка, порушив вимоги підп. «б», «д» п. 2.3, п. 1.7, п. 12.1, п. 12.3, в результаті чого під час подальшого руху виявив, що малолітній пішохід ОСОБА_12 розпочав рух через проїзну частину справа наліво щодо напрямку руху автомобіля, однак через обрану невірну швидкість руху та проявлену безпечність не зміг зупинити керований транспортний засіб до лінії руху пішохода, внаслідок чого допустив наїзд на останнього переднім лівим колесом автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_12  було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати вирок суду першої інстанції та вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказують, що постановлені у цій справі судові рішення щодо ОСОБА_6 не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а викладені у них висновки про доведеність винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не відповідають дійсності. Не погоджуються з неврахуванням висновків проведеної стороною захисту автотехнічної експертизи, а за наявності суперечностей щодо моменту виникнення небезпеки для руху та моменту, з якого водій зобов`язаний виконати вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху в частині екстреного гальмування, вважають винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, недоведеною. 
		У касаційній скарзі представник ТОВ «Агро-Прім» ОСОБА_9 просить скасувати вирок апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що відшкодовувати заподіяну шкоду повинен власник транспортного засобу, яким відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ФГ Синельник. Крім того, зазначає, що судом не було досліджено даних на підтвердження перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з ТОВ «Агоро-Прім». В доповненнях до касаційної скарги представник наводить доводи, якими оспорює винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та вважає її недоведеною, а відтак  рішення про часткове задоволення цивільного позову і стягнення коштів на користь потерпілої безпідставним. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити. 
		Прокурор під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах доводів, вважала, що їх слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду  без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно зі статтями 370, 420 КПК України вирок апеляційного суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		Частиною 2 ст. 420 КПК України визначено вимоги до вироку суду апеляційної, відповідно до яких він повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		Виходячи з приписів кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Колегія суддів вважає, що зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дотримався. Ухвалюючи новий вирок щодо ОСОБА_6 і призначаючи засудженому більш суворий захід примусу, вказаний суд не перевірив, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці діяння зогляду на встановлені фактичні обставини справи, а також не дав належної оцінки правильності встановлення таких обставин. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд переглядав вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, які вважали необґрунтованим застосування ст. 75 КК України і просили призначити засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що належить відбувати реально. Крім того, апеляційний суд розглядав апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які не погоджувалися з винуватістю ОСОБА_6 та наполягали на необхідності дослідження та надання оцінки висновку судової автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, здійсненої за ініціативою сторони захисту, а також апеляційну скаргу цивільного відповідача щодо неправильного, на його думку, вирішення цивільного позову в справі. 
		Апеляційний суд, погоджуючись із доводами прокурора та потерпілої, ухвалив свій вирок в частині призначеного покарання та, одночасно, визнав безпідставними апеляційні вимоги сторони захисту, вказавши, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції відмовив стороні захисту в клопотанні про долучення до матеріалів справи висновку автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, проведеної за ініціативою сторони захисту, оскільки судом попередньо було вирішено питання про відсутність підстав для призначення повторної експертизи, а тому надана стороною захисту експертиза є неналежним доказом. 
		При цьому, під час апеляційного розгляду, при вирішенні клопотань учасників судового розгляду про дослідження доказів, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України, вказаний суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про дослідження висновку зазначеної експертизи в зв`язку з тим, що він не був відкритий стороні обвинувачення як доказ в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. 
		Однак, з наведеним висновком колегія суддів погодиться не може. 
		Відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. 
		Як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду в суді першої інстанції, захисниками ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження висновку автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, здійсненої за ініціативною сторони захисту (т. 3 а.с. 3-20). 
		Суд, з`ясувавши думки учасників судового розгляду, в тому числі й прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, в судовому засіданні 23 березня 2017 року прийняв рішення про його задоволення та долучив зазначену експертизу до справи, що підтверджується зафіксованим на технічному носії інформації перебігом судового засідання. 
		Однак, ухвалюючи вирок у справі, не врахував його як доказ та мотивував це тим, що він не був відкритий стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, про що вказав у своєму рішенні. 
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про дослідження висновку автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року також послався на те, що в зв`язку з його не відкриттям стороні обвинувачення в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 290 КПК України, відповідно до ч. 12 вказаної статті він не може бути доказом у справі, що також підтверджується зафіксованим на технічному носії інформації перебігом судового засідання апеляційного суду 18 грудня 2017 року. 
		Однак, відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 березня 2017 року № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року № 5-237кс(15)17, чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, не має права допустити наявні в них відомості як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, на який посилається захисник у касаційній скарзі було долучено до кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції і прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні знав про нього. Зі змістом таких документів учасники судового провадження ознайомилися під час судового розгляду. 
		Враховуючи, що зазначений документ було отримано в ході судового провадження на підставі рішення суду за клопотанням захисника, підстави для тверджень про порушення вимог ст. 290 КПК України були відсутні. 
		Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. 
		Тобто, зі змісту наведеної норми можна зробити висновок про те, що прокурор, який був у судовому засіданні та знав про долучення до матеріалів провадження висновку автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, мав звернутися з відповідним запитом до захисника, чого не зробив.
		За наведених обставин, враховуючи, що сторона захисту в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї вказувала про безпідставність неврахування та необхідність надання правової оцінки висновку автотехнічної експертизи № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року, рішення апеляційного суду про те, що суд першої інстанції відмовив стороні захисту в клопотанні про долучення до матеріалів справи зазначеного висновку, оскільки судом попередньо було вирішено питання про відсутність підстав для призначення повторної експертизи, а надана суду стороною захисту експертиза є неналежним доказом, в зв`язку з її не відкриттям, колегія суддів вважає передчасним. 
		Наведені у автотехнічній експертизі № 2017  03  15 від 15 березня 2017 року висновки, залишилися без належної оцінки апеляційного суду попри те, що це має суттєве значення для правильного вирішення справи, так як об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, включає три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому смерті), причинний зв`язок між діянням і наслідками. 
		За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці інкримінованого  ОСОБА_6 діяння, звідси  й висновку щодо правильності вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 до ТОВ «Агро-Прім». 
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснювався формально всупереч вимогам ст. 2 КПК України, а вирок апеляційного суду не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому він у силу п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Новий розгляд у порядку апеляційної процедури належить здійснити уповній відповідності до чинного законодавства, перевірити доводи вапеляційних скаргах, окрім того, перевірити інші доводи, наведені вкасаційних скаргах та ухвалити справедливе рішення, що відповідає положенням ст. 370 цього Кодексу.
		Оскільки вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, касаційні скарги захисників та представника ТОВ «Агро-Прім» - ОСОБА_9 слід задовольнити частково.
		У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 був взятий під варту в порядку виконання вироку апеляційного суду, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового та судового слідства йому не обирався, засуджений підлягає негайному звільненню з-під варти. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , а також представника ТОВ «Агро-Прім» - ОСОБА_9 задовольнити частково. 
		Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 
		Звільнити ОСОБА_6 з-під варти. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...