Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/956/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; У С Ь О Г О СПРАВ УСІХ КАТЕГОРІЙ (сума рядків:1, 2, 6, 10, 12, 19, 26, 33, 34, 39, 40, 44, 47, 53, 55, 59, 60, 65, 68, 80, 81), з них; Скарга на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 20.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2018.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Результат оскарження 13.02.2019 Донецький апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з ухваленням нової ухвали
Номер судового провадження: 1-кс/220/274/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015050500000023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №220/956/18
		Провадження № 1-кс/220/274/18 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2018 року                     смт. Велика Новосілка Донецької області 
		слідчий суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42015050500000023 від 10.11.2015 року, на повідомлення про підозру
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, 
		Суть справи:
		10 липня 2018 року до Великоновосілківського районного суду Донецької області надійшла скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42015050500000023 від 10.11.2015 року, на повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вимоги скаржника мотивовано тим, що надані йому на ознайомлення матеріали кримінального провадження не містять вказівки на наявність складу кримінального правопорушення, зокрема, факт смерті ОСОБА_6 не підтверджено свідоцтвом про смерть встановленого зразка, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причин його смерті, відсутня й будь-яка інформація про причетність його клієнта до смерті особи, якщо така смерть мала місце.
		Скаржник також звертає увагу слідчого судді й на те, що у наданих йому для ознайомлення матеріалах є ряд посилань на факти, які суперечать один одному, а також на несвоєчасне направлення повідомлення про підозру, тобто з порушенням приписів процесуальних норм.
		Прокурор проти скарги заперечив, посилаючись на те, що зміни, внесені підпунктом 23 пункту 7 параграфа 1розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, які передбачають право на оскарження повідомлення про підозру не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені вЄдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
		Через неможливість з`явитись в судове засідання з об`єктивних причин (за станом здоров`я та погодними умовами), а також неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з технічними несправностями обладнання суду, розгляд скарги неодноразово відкладався.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, думку прокурора, слідчим суддею встановлено:
		19 жовтня 2015 року до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, а саме умисного вбивства його брата ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У заяві зазначено, що ОСОБА_6 був убитий на тимчасово непідконтрольній Українській владі території Донецької області через свої проукраїнські погляди.
		До заяви долучено:
		- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року, видане Відділом запису громадського стану Міллеровського району Ростовської області Російської федерації, згідно з яким ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в м. Донецьку, про що зроблено актовий запис №78.
		- копію довідки генеральної прокуратури ДНР №09/2-1118 від 28 серпня 2015 року про те, що за шпіонаж у відношенні ОСОБА_6 розслідується кримінальна справа, в межах якої останнього було взято під варту. Розслідування здійснюється відповідним органом. З боку України вживались заходи для його обміну на громадян ДНР. А також зазначено, що іншої інформації не може бути повідомлено через таємницю слідства.
		- публікації з інтернетвидань в яких повідомлялось про затримання та смерть ОСОБА_6 .
		За вказаною заявою 10 листопада 2015 року внесено відомості до ЄРДР за №42015050500000023 правова кваліфікація ч.1 ст. 115 КК України.
		Процесуальними керівниками, згідно постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 10 листопада 2015 року, визначено прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Дані про включення ОСОБА_10 до групи прокурорів у кримінальному провадженні на час повідомлення ОСОБА_5 про підозру 26 квітня 2018 року у матеріалах справи по розгляду скарги відсутні.
		В межах кримінального провадження було зроблено ряд запитів, у т.ч. до Відділу записів громадського стану Міллеровського району Ростовської області Російської Федерації та отримано відповідь, згідно з якою, в архіві відділу ЗАГСу інформація про смерть ОСОБА_6 відсутня, актовий запис №78 зроблено 28 січня 2015 року відносно іншої особи, підпис та печатка на бланку є підробленими, а також вказано на інші невідповідності на бланку свідоцтва.
		З урахуванням такої інформації, в листі №0584-1046 від 25 грудня 2015 року прокурор рекомендує змінити кваліфікацію з ст. 115 КК України на ст. 146 КК України.
		26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні №42015050500000023 від 10.11.2015 року прокурором Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_10 відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Інформації про обставини та підстави перекваліфікації злочину з ч.1 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 27, п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України прокурором не зазначено.
		За змістом повідомлення про підозру «Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету умисного протиправного заподіяння смерті своєму знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з причини того, що останній із власних інтересів, за отриманою ОСОБА_5 інформацією, співпрацюючи із правоохоронними органами України передавав інформацію про офшорні компанії ОСОБА_5 та при цьому, не бажаючи особисто скоювати вбивство, у лютому 2015 року, точної дати та часу слідством не встановлено, серед осіб, які мають зв`язки із кримінальним середовищем, а саме серед представників так званої «Донецької Народної Республіки», підшукав виконавця, який би за грошову винагороду погодився виконати його замовлення та вбити ОСОБА_6 , за умови відведення підозри у замовленому вбивстві із ОСОБА_5 
		У подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою організації протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , вчиненого на його замовлення, у лютому 2015 року, точної дати та часу слідством не встановлено, перебуваючи в офісному приміщенні бізнес-центру, розташованому в м. Харків, більш точних даних слідством не встановлено, за допомогою власного мобільного телефону зв`язався із невстановленою слідством особою, та підтвердивши свій злочинний намір, шляхом обіцянок грошової винагороди у розмірі 300 000 доларів США, замовив невстановленій слідством особі вчинення умисного вбивства свого знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на той час займав посаду так званого «Міністра палива та енергетики Донецької Народної республіки», вступивши із невсгановленою слідством особою у попередню злочинну змову, з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
		Невстановлена слідством особа погодилась на пропозицію ОСОБА_5 пообіцяла вчинити умисне вбивство ОСОБА_6 .
		Згодом, в квітні 2015 року, точної дати та часу слідством не встановлено, не встановлена слідством особа повідомила ОСОБА_5 , яким шляхом слідством не встановлено, про виконання його замовлення та вбивства ОСОБА_6 , а також про виготовлення документів, які б свідчили про смерть ОСОБА_6 на території Ростовської області Російської Федерації, чим запевнила про виконання взятих на себе зобов`язань, а саме умисного вбивства на замовлення ОСОБА_6 .
		В результаті злочинних дій ОСОБА_12 , вчинених ним за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, настала смерть ОСОБА_6 .
		Отже, ОСОБА_5 виконав усі дії з організації вчинення злочину, які полягають в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2.ст.115 КК України.»
		На адвокатський запит, Відділ записів громадського стану Міллерівського району Ростовської області Російської Федерації отримано відповідь, згідно з якою, в архіві відділу ЗАГСу інформація про смерть ОСОБА_6 відсутня.
		Згідно з довідкою робочого апарату Укрбюро Інтерполу від 25 березня 2014 року ОСОБА_5 оголошений в міжнародний розшук з метою арешту та подальшої екстрадиції в Україну.
		За інформацією офіційного сайту Міністерства внутрішніх справ України, https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=0014094453227483, відомості про перебування ОСОБА_5 в розшуку є актуальними.
		Перебування ОСОБА_5 у розшуку з 25.03.2014 року, відомості про те, що в продовж 2014-2016 р.р ОСОБА_5 державного кордону України не перетинав, серед іншого, підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 31.12.2016 року №0-64-29356/0/15/16. 
		Захисником також надано копію клопотанням Генеральної прокуратури України від 30 червня 2017 року та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у справі №757/37414/17-к про надання дозволу на здійснення спеціального розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003393 щодо підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до якої, підставою для прийняття такого рішення, серед іншого було й те, що відповідно до долучених до клопотання документів, ОСОБА_5 19 лютого 2014 року перетнув державний кордон України в напрямку м. Москва, Російської Федерації і станом на час постановлення вказаної ухвали жодного разу до України не повертався. 
		Обставин та доказів, що спростовують факт не перетинання ОСОБА_5 державного кордону України у період з 19 лютого 2014 року і до дати розгляду даної скарги, зокрема і у лютому 2015 року, прокурором не зазначено.
		За твердженням захисника, повідомлення про підозру є необґрунтованим, складеним з порушеннями матеріального та процесуального законодавства, порушує права та інтереси його довірителя та стало підставою для звернення до суду із відповідною скаргою.
		У своїх доводах скаржник посилається на ряд обставин, а саме:
		- матеріали надані йому для ознайомлення не містять належних доказів смерті ОСОБА_6 
		- відсутні докази проведення експертного дослідження для з`ясування обставин та причин смерті ОСОБА_6 
		- факт перебування ОСОБА_5 у лютому 2015 року на території України спростовується листами митної служби та висновками, зробленими судом в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у справі №757/37414/17-к про надання дозволу на здійснення спеціального розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003393.
		- повідомлення про підозру складено прокурором, який не був включений до групи процесуальних керівників, від-так не є уповноваженою на те особою.
		- повідомлення про підозру направлено на адресу ОСОБА_5 лише 28 квітня 2018 року тобто через два дні з дати її складення та внесення відомостей до ЄРДР про повідомлення про підозру та про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного.
		- вручення повідомлення про підозру захиснику не може вважатись належним доказом повідомлення особі про підозру, оскільки діючим КПК України не передбачено право захисника пред`являти особі повідомлення про підозру.
		Сторона захисту також звертає увагу слідчого судді й на те, що ОСОБА_5 має захисників, залучених ним особисто, які здійснюють свої повноваження відповідно до договорів про надання правової допомоги, про що достовірно відомо правоохоронним органам України та про що неодноразово наголошувалось у ЗМІ, враховуючи суспільний інтерес громадськості до особи ОСОБА_5 . Тому залучення стороною обвинувачення захисника для вручення йому повідомлення про підозру через Запорізький центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є таким, що порушує вимоги ч.1 ст. 49 КПК України.
		З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги з огляду на таке.
		У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно з приписами ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення починається стадія кримінального процесу - притягнення до кримінальної відповідальності.
		Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Основними завданнями суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю з приводу бездіяльності прокурора є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов`язаний поновити або усунути для їх реалізації. При цьому встановлення таких фактів слідчим суддею може відбуватись і без прийняття рішення по суті скарги.
		Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому КПК України.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий суд. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. 
		Стаття 13 даної Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Так, порядок здійснення повідомлення про підозру особи характеризується конкретними вимогами до сторони обвинувачення, що мають бути дотримані нею під час вчинення цієї процесуальної дії. Оскільки, з моменту повідомлення про підозру особа набуває процесуального статусу підозрюваного, що обумовлює покладення на неї певних обов`язків та надає стороні обвинувачення повноважень обмежувати її права і свободи. 
		Дотримання законодавчих вимог щодо здійснення належної процедури цієї процесуальної дії має надзвичайно важливе значення. Ігнорування встановлених законом приписів здійснення повідомлення про підозру особи породжує негативні правові наслідки з точки зору недотримання принципів верховенства права та законності у кримінальному провадженні, які мають безпосередній результат, що повинен розглядатися як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Це має наслідком визнання неправомірними та недійсними процесуальних дій.
		В порядку ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
		1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
		2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
		3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягає доказуванню:
		подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення;
		форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Тобто всі вищевикладені елементи (обставини) вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу кримінального правопорушення, що у свою чергу впливають на правову кваліфікацію.
		У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 зазначено, що: «Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п.11 ч.2 ст.115 КК України,
		- це умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов`язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчинювати їх.
		Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч.2 ст.115 КК України настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії - до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні.
		До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов`язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи не вчинення яких безпосередньо не пов`язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.    _    '
		У випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця кваліфікуються за пунктами 6 і 11 ч.2 ст.115 КК України.
		Замовник умисноговбивства залежновід конкретнихобставин справиповинен визнаватисьабо підбурювачем,або організаторомзлочину (якщотільки вінне єйогоспіввиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п.б - якщо виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, за п. 12 - коли вбивство було замовлено групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.
		Якщо замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець - іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пунктами 6 і 11 ч.2 ст.115 КК України.
		Відповідальність за п.11 ч.2 ст.115 КК України настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь іншій насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив його, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив.
		У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину».
		Стаття 277КПК України, передбачає зміст письмового повідомлення про підозру. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
		Повідомлення має містити такі відомості:
		1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
		2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
		3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
		4) зміст підозри;
		5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
		6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
		7) права підозрюваного;
		8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		При цьому, повідомлення про підозру має право складати виключно прокурор визначений, у порядку встановленому ст. 37 КПК України, процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні. Це випливає з визначених ч. 2 ст. 36 КПК України повноважень прокурора, який здійснює повноваження за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України втручання у процесуальну діяльність прокурора осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Згідно з ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Згідно з ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Частиною 3 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Частиною 1 статті 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
		При цьому, згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є підпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 278 КПК України дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Тобто, враховуючи відсилочні норми ст. 278 КПК України на глави 6 та 11 КПК України, повідомлення про підозру має бути складено слідчим чи прокурором та в той же день вручене особі, відносно якої таке повідомлення складене, після чого особа вважається такою, що набула статусу підозрюваного.
		У разі, якщо таке вручення повідомлення про підозру у день складення неможливе, воно має бути вручене у спосіб, який передбачений для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 135 КПК України) надіслано поштою.
		Належним підтвердженням отримання повідомлення про підозру є саме розпис особи про отримання (ч. 1 ст. 136 КПК України).
		Лише після підпису особи про отримання повідомлення про підозру слідчий, прокурор невідкладно вносять до ЄРДР відомості про дату, час повідомлення про підозру і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа (ч. 4 ст. 278 КПК України).
		17.08.2012 року наказом Генерального прокурора України № 69 затверджено Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, який, у відповідності до п. 1.3, утворено та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів досудового розслідування; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.
		Згідно з п.п. 10) п. 2.1. Положення до Реєстру вносяться відомості про час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п.п. 4) п. 3.1. Положення внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків (про): дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри - невідкладно.
		Частина 2 статті 277 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, покладає на слідчого, прокурора або іншу уповноважену службову особу (особу, якій законом надано право здійснювати затримання) обов`язок невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
		Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (ч.3 ст. 276 КПК України).
		В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 ЄСПЛ зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).
		Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та відповідно про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52).
		Отже роз`яснення сутності підозри особі є важливою передумовою дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як зазначалось вище, факт смерті ОСОБА_6 належними та допустимими доказами не підтверджено та спростовується відповідями та витягами Відділу записів громадського стану Міллерівського району Ростовської області Російської Федерації.
		Експертне дослідження для встановлення причин смерті ОСОБА_6 , як цього вимагають приписи ч.2 ст.242 КПК України, призначено не було.
		Перебування ОСОБА_5 на території України в лютому 2015 року спростовується у т.ч. клопотанням Генеральної прокуратури України від 30 червня 2017 року у кримінальному провадженні №42016000000003393 про здійснення спеціального досудового розслідування, в якому зазначено, що ОСОБА_5 19 лютого 2014 року перетнув державний кордон України в напрямку м. Москва Російської Федерації і до теперішнього часу жодного разу не повертався, отже не міг перебувати у м. Харкові в лютому 2015 року, як про це зазначено в повідомленні про підозру.
		Наведені обставини жодним чином не заперечені та не спростовані прокурором і вказують на відсутність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Слідчий суддя також погоджується з висновками сторони захисту щодо відсутності в прокурора повноважень на вчинення такої процесуальної дії, оскільки відомостей про його включення до групи процесуальних керівників станом на час складення повідомлення про підозру не надано.
		Не дотримано стороною обвинувачення і порядку повідомлення про підозру та внесення відомостей про це до ЄРДР, оскільки вручення підозри через адвоката та без відмітки про її отримання особою, відносно якої таке повідомлення складене, нормами КПК України без застосування процедури спеціального досудового розслідування не передбачається.
		Вказане дає обґрунтовані підстави стверджувати, що повідомлення про підозру від 26.04.2018 року належним чином не обґрунтоване, складене з порушенням норм матеріального та процесуального права та порушує права та охоронювані законом інтереси особи, відносно якої її складено.
		При цьому, слідчий суддя критично оцінює посилання прокурора відсутність правових підстав для оскарження повідомлення про підозру посилаючись на те що відповідні зміни, внесені підпунктом 23 пункту 7 параграфа 1розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, які передбачають право на оскарження повідомлення про підозру не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені вЄдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними па момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Норми КПК щодо можливості оскарження повідомлення про підозру в скоєнні злочину є чинними. Тому, з огляду на ст.5 КІІК процесуальна дія повинна проводиться, а процесуальне рішення прийматися згідно з наведеними положеннями. В той час як п.4 §2 розд.4 закону №2147-VIII встановлює обмеження щодо застосування ст.5 Кодексу.
		Водночас ч.3 ст.9 КПК встановлено, що при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу.
		Тобто, на даний час існує дві чинні редакції КПК: одна застосовується до проваджень, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до реєстру до 15.03.2018. а друга - після цієї дати. При цьому вони передбачають різний обсяг прав сторони захисту, що є порушенням принципу верховенства права, невід`ємною складовою якого є принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства.
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.
		Так, у рішеннях від 2.08.84 У справі «Malone v. United Kingdom» та від 16.02.2000 у справі "Amann v. Switzerland" ЄСПЛ зауважив, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі в разі потреби, за допомогою відповідної консультації, регулювати свою поведінку.
		При цьому в рішенні від 21.10.2010 у справі «Дія-97 проти України» Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя й дотримання принципу юридичної визначеності та, на що сторони провадження мають право сподіватися, застосування зазначених положень. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися нею у своіх діях (рішення від 25.11.99 справі «Hashman and Harrup v. The United Kingdom»).
		У свою чергу Конституційний Суд у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2оо5 вказав, що «із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності и недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі» (абз.2 іш.5.4 п.5 мотивувальної частини).
		Крім того, практика ЄСПЛ виходить з того, то дискримінація особи за будь-якими ознакам не допускається (рішення від 4.10.2012 у справі «Chabauty v. France» та від 3.04.2012 у справі «Van der Heijden v. tile Netherlands»). А тому сторона захисту не може мати різний обсяг прав з зважаючи на дату внесення певних відомостей до ЄРДР.    
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7,84-88,90,92,276-278,303-307 КПК України, слідчий суддя
		УХВАЛИВ:
		Скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42015050500000023 від 10.11.2015 року, на повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
		Скасувати повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України, складене прокурором Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури 26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42015050500000023 від 10.11.2015 року. 
		Зобов`язати осіб уповноважених на здійснення досудового розслідування та/або процесуального керівництва у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42015050500000023 від 10.11.2015 року вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 27, п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України, а також відомостей про набуття ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42015050500000023 від 10.11.2015 року.
		Дана ухвала, в порядку ст. 395 КПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дати проголошення повного тексту ухвали.
		Повний текст виготовлено та оголошено 19 листопада 2018 року.
		слідчий суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...