Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2265/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2018. Зареєстровано: 21.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"06" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2265/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Шатернікова М.І. 
		при секретарі судового засідання Цірук О.М.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ,
		2. Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків
		до Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків
		про стягнення 385437,47 грн.
		 
		за участю представників:
		прокурор - Набекало М.М., посвідчення № 050104 від 25.06.2018
		представник першого позивача - не з'явився;
		представник другого позивача - не з'явився;
		представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 05.01.18 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Військовий прокурор Харківського гарнізону 14.08.2018 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі ДК "Укроборонпром" та ДП "Харківський завод транспортного устаткування" до ПАТ "Харківський завод транспортного устаткування", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь другого позивача суму основного боргу в розмірі 235921,48 грн., збитки від інфляції в сумі 87601,23 грн., 3% річних у сумі 21718,10 грн., пеню в сумі 23592,15 грн. та штраф у сумі 16514,51 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8/43-15 почасового найму транспортних засобів від 03.08.2015 в частині сплати орендної плати за користування транспортними засобами. В якості правових підстав посилається на норми статей 509, 526, 530, 615, 625, 626, 629, 762 ЦК України, статті 193 ГК України.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2018 у справі № 922/2265/18 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк у 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 серпня 2018 року прийнято позовну заяву прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2265/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2018 р. об 11:00.
		13.09.2018р. на адресу суду відповідачем надано відзив на позов (вх. № 26702) відповідно якого відповідач вказує на перевищення прокурором наданих останньому Законом України "Про прокуратуру" та Господарським процесуальним кодексом України повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, у звязку з чим останній підлягає залишенню без розгляду, а також наголошуючи по суті на безпідставності позовних вимог, оскільки спірна заборгованість у розмірі 235921,48 грн. була погашена в порядку ст. 203 ГК України шляхом заліку зустрічних однорідних, про що була надана безпосередньо відповідачу відповідна заява про проведення заліку від 02.07.2018 р., яка повторно була направлена на адресу позивача 13.09.2018 р. 
		24.09.2018 р. від першого позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. 2116), згідно з якою ДК "Укроборонпром" наполягає на правомірності звернення прокурора в інтересах держави; наголошує, що відсутність у першого позивача статусу "орган" не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки ДК "Укроборонпром" є субєктом владних повноважень , який уповноважений державою на здійснення управління ДП "ХЗТУ", тобто є субєктом владних повноважень в розумінні ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру"; просить суд, посилаючись на приписи ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 
		25.09.2018 р. другим позивача надано відповідь на відзив (вх. № 27927), згідно з яким останній у повному обсязі підтримує вимоги прокурора та заперечує проти факту здійснення заліку зустрічних однорідних вимог, вказуючи, що заява про залік зустрічних однорідних вимог від 02.07.2018 р. до ДП "ХЗТУ" не надходила, а ознайомившись із заявою доданою до відзиву, другий позивач не визнає суми вказаного бору, наголошуючи, що у ДП "ХЗТУ" відсутні будь-які документи з приводу укладення та виконання договору № 8/20-16 від 16.06.2016 р. 
		У підготовчому засіданні 10.10.2018 р., після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів до 25.11.2018 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України. Вирішено, що судове засідання з розгляду справи № 922/2265/18 по суті відбудеться 06 листопада 2018 року о 10:30 год. 
		У судовому засіданні 06.11.2018 прокурор та представник другого позивача позовні вимоги підтримували у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
		Перший позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Представник відповідача заперечує проти позовних вимог, наполягає на відсутності заборгованості за спірним договором, яка погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 
		Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		03.08.2015 між державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" (наймодавець, другий позивач) та приватним акціонерним товариством "Харківський завод транспортного устаткування" (наймач, відповідач) був укладений договір почасового найму транспортних засобів № 8/43-15, у відповідності по п. 1.1 якого наймодавець зобов'язується передати наймачу у тимчасове користування транспортні засоби, передбачені переліком транспортних засобів (Додаток № 1), а наймач зобов'язується приймати в тимчасове користування транспортні засоби та сплачувати наймодавцеві плату.
		Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору № 8/43-15 від 03.08.2015 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору найму попередивши про це письмово за 30 днів до закінчення строку дії договору найму, то строк договору продовжується на кожний наступний календарний рік.
		Згідно з п. 3.2 договору № 8/43-15 від 03.08.2015, наймач зобов'язується сплачувати грошову суму за даним договором щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунок вартості найму транспортних засобів надається наймачу за формою наведеною в додатку №3.
		Як зазначає прокурор, другий позивач протягом всього терміну дії договору почасового найму транспортних засобів № 8/43-15 від 03.08.2015 р. належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач сплачував орендну плату за користування майном не у повному обсязі, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 235921,48 грн. та у звязку із допущенням порушень відповідачем прийнятих на себе зобовязань, в порядку приписів ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні збитки в сумі 87601,23 грн. та 3% річних в сумі 21718,10 грн., а також в порядку п. 5.3 договору відповідачу було нараховано пеню у сумі 23592,15 грн. та в порядку приписів ч. 2 ст. 231 ГПК України штраф у розмірі 16514,51 грн. 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
		Ці повноваження прокурора закріплені також у статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (мотивувальна частина рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99).
		Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29.12.2010 № 1221 було утворено Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком. Вказане обумовлено метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.
		Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993, Концерн є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		До переліку суб'єктів управління об'єктами державної власності, згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону, відносяться, зокрема, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації.
		У відповідності до статті 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".
		Згідно зі статтею 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.
		Таким чином, Концерн є суб'єктом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо управління державним майном та управління підприємствами - учасниками об'єднання у оборонно-промисловому комплексі. При цьому спеціальними законодавчими актами Концерну надано право здійснювати повноваження та правомочності, пов'язані із реалізацією функцій держави, якими першочергово наділені виключно органи державної влади.
		За цих обставин, враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі, інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб'єктів якого є державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління обєктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".
		У свою чергу, ДП "Харківський завод транспортного устаткування", як підприємство, яке входить до складу ДП "Укроборонпром", є безпосереднім учасником оборонно-промислового комплексу, а його господарська діяльність безпосередньо впливає на інтереси держави у відповідній сфері.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 по справі № 918/376/17.
		Оскільки учасники Концерну, одним із яких є другий позивач, перебувають виключно в управлінні Державного концерну "Укроборонпром", та не можуть перебувати в управлінні будь-яких органів виконавчої влади (зокрема, міністерств), Концерн є належним позивачем щодо вимог, пов'язаних із відновленням прав держави у зв'язку із істотним порушенням відповідачем власних зобов'язань перед ДП "Харківський завод транспортного устаткування".
		Невиконання або неналежне виконання умов договорів, укладених з ПАТ "Харківський завод транспортного устаткування" завдає збитків державному підприємству, а відтак і державі.
		Вказані обставини є підставою для представництва військовою прокуратурою Харківського гарнізону в суді інтересів держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та ДП "Харківський завод транспортного устаткування" у форм звернення до суду з цим позовом та участі прокурора в його розгляді.
		Водночас, в порушення вимог п.п. 4, 10 "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040, ДК "Укроборонпром", ДП "Харківський завод транспортного устаткування" заходи представницького характеру щодо захисту порушених прав держави не здійснювали.
		Вказана бездіяльність позивачів щодо судового захисту порушених інтересів держави, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва прокурором інтересів держави в судових органах шляхом пред'явлення відповідного позову.
		На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" військовою прокуратурою Харківського гарнізону було повідомлено позивачів про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.
		Підсумовуючи викладене суд вважає, що прокурор правомірно та з дотриманням наданих законодавством повноважень звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
		Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
		Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		За приписами ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. 
		Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
		Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата  це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. 
		Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .
		Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Як встановлено з матеріалів справи, загальна вартість найму (оренди) транспортних засобів протягом спірного періоду, яка зафіксована у первинних бухгалтерських документах, складає 938 493,98 грн., що підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) № ДП-0000139 від 31.08.2015, № ДП-0000171 від 30.09.2015, № ДП-0000198 від 30.10.2015, № ДП-0000205 від 30.11.2015, № ДП-0000228 від 31.12.2015, № ДП-0000011 від 29.01.2016, № ДП-0000040 від 29.02.2016, № ДП-0000077 від 31.03.2016, № ДП-0000097 від 30.04.2016, № ДП-0000121 від 31.05.2016, № ДП-0000155 від 30.06.2016, № ДП-0000177 від 31.07.2016, № ДП-0000197 від 31.08.2016, № ДП-0000217 від 30.09.2016, № ДП-0000243 від 31.10.2015, .№ ДП-0000271 від 23.12.2018, № ДП-0000292 від 31.12.2016, разом із розрахунками вартості найму до кожного із актів, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
		В свою чергу відповідачем здійснено оплату вартості найму (оренди) транспортних засобів спірного періоду в наступні терміни та в таких розмірах: 31.08.2015 сплачено 87 540,92 грн.; 01.09.2015 сплачено 1 000,00 грн.; 18.07.2016 сплачено 106 259,14 грн.; 26.08.2016 сплачено 110 000,00 грн.; 13.09.2016 сплачено 52 500,00 грн.; 27.10.2016 сплачено 48 272,44 грн.; 18.11.2016 сплачено 20 000,00 грн.; 21.11.2016 сплачено 124 000,00 грн.; 12.12.2016 сплачено 128 000,00 грн.; 13.12.2016 сплачено 25 000,00 грн.
		Таким чином судом встановлено, що відповідачем не у повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 8/42-15 від 03.08.2015 р. в частині сплати вчасно та в повному обсязі орендної плати, у зв'язку з чим, за період з серпня 2015 р. по грудень 2016 р. за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 235921,48 грн.
		Твердження відповідача про здійснення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 235921,48 грн., суд відхиляє з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна/коштів боржника.
		При цьому, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати певним умовам, зокрема: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобовязанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; ясними (відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання), тобто тільки за умови безспірності наявності між сторонами зобов' язань може бути проведене зарахування зустрічних однорідних вимог.
		Як вбачається з заяви про залік від 02.07.2018 р., відповідач вказує на наявність у другого позивача заборгованості перед відповідачем у сумі 316068,03 грн. за договором № 8/20-16. Проте, по-перше, надані відповідачем докази на підтвердження факту виникнення правовідносин на підставі договору № 8/20-16, в порядку ч. 8 ст. 80 ГПК України, не можуть бути прийняті судом до розгляду в якості належних та допустимих доказів, оскільки вони подані з порушенням строку на їх подання та відповідачем не обґрунтовано причини пропуску такого строку, по-друге, відповідачем не доведено, що строк виконання щодо таких вимог настав, а тому відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ "Харківський завод транспортного устаткування" від 02.07.2018 р. 
		Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, викладених у позові стосовно неналежного виконання своїх зобов'язань за договором почасового найму транспортних засобів № 8/43-15 від 03.08.2015 р. за період з серпня 2015 р. по грудень 2016 р., правомірність нарахування відповідачеві суми заборгованості з орендної плати в розмірі 235921,48 грн. підтверджена матеріалами справи, законодавчо обґрунтована, тому підлягає задоволенню.
		Розглянувши вимогу про стягнення з відповідача 23592,15 грн. пені та 16514,51 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
		Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
		Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 5.3 договору № 8/43-15 від 03.08.2015 передбачено, що у разі прострочення сплати платежів наймач сплачує наимодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше 10% зід суми боргу.
		В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.
		В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державних підприємств оборонно - промислового комплексу.
		Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу, враховуючи п. 5.3 спірного договору, яким сторони погодили таку відповідальність, як нарахування пені у розмірі не більше 10% від суми простроченого платежу, та приймаючи до уваги те, що відповідач прострочив оплату орендних платежів понад 30 днів, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 23592,15 грн. пені та штрафу у розмірі 16514,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Перевіривши нарахування інфляційних у розмірі 87601,23 та 3% річних у розмірі 21718,10 грн., розрахованих окремо за кожним актом здачі-приймання робіт, з урахуванням термінів прострочення та до 30.07.2018 р., суд приходить до висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
		З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 5780,22 грн. покладаються на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити. 
		2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" (61035, м.Харків, вул. Каштанова, 14; ідент. код 32677185) на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (61102, м. Харків, вул..Достоєвського, 3; ідент. код 14309764) суму основного боргу в розмірі 235921,48 грн., збитки від інфляції в сумі 87601,23 грн., 3% річних у сумі 21718,10 грн., пеню в сумі 23592,15 грн. та штраф у сумі 16514,51 грн. 
		 
		3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" (61035, м.Харків, вул. Каштанова, 14; ідент. код 32677185) на користь Військової прокуратури обєднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443) витраті зі сплати судового збору в розмірі 5780,22 грн.
		4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
		Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
		 
		Повне рішення складено 16.11.2018 р. 
		 
		 
		СуддяОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...