Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/24752/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 21.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №826/24752/15
		адміністративне провадження №К/9901/41532/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
		 
		представника позивача Кириленка О.П.,
		представників відповідачів Бикова В.А., Голінея І.І., Норця В.М., Берегової А.О., Богдановсьої Т.В.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О. В., суддів Карпушової О. В., Кобаля М. І. від 14 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач-1/ОВПП ДФС), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-2/Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 в частині неприйняття рішення щодо списання безнадійного податкового боргу в розмірі 30691379,53 грн.; 2) зобов'язати відповідача-2 прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства у розмірі 30691379,53 грн.
		 
		На обґрунтування позову зазначило, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які виникли з 27 лютого 2014 року у зв'язку із подіями на території АР Крим та засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України), Товариство було позбавлене можливості належно виконувати свої податкові зобов'язання й звернулось до органу доходів і зборів за місцем обліку із заявою про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 115126239,43 грн., однак всупереч положенням статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок №577), рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30691379,53 грн. прийнято так і не було. Окрім того стверджує, що у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі - Закон №1636) будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг. Вважає, що наведені обставини свідчать про допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності й є підставою для зобов'язання Інспекції, до якої перейшло на облік Товариство, прийняти таке рішення.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року позов задоволено повністю.
		 
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг Товариства по податку на прибуток підприємства за 2013 рік та по платі за користування надрами за січень 2014 року у загальному розмірі 30691379,53 грн. виник після дати настання форс-мажорних обставин, встановленої у сертифікаті ТПП України, а тому такий борг вважається безнадійним та підлягає списанню у відповідності до положень статті 101 ПК України та Порядку №577.
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року 
		скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для списання безнадійного податкового боргу платника податків у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин є одночасна наявність таких умов: грошові зобов'язання виникли в період, на який припадає дата, зазначена в сертифікаті ТПП України; борг виник за граничним терміном погашення вказаних зобов'язань. Відтак, за висновком згаданого суду, оскільки грошові зобов'язання позивача по податку на прибуток підприємства за 2013 рік та по платі за користування надрами за січень 2014 року у загальному розмірі 30691379,53 грн. виникли до дати настання форс-мажорних обставин (27 лютого 2014 року), встановленої у сертифікаті ТПП України, податкова заборгованість по ним не відповідає визначеним умовах й не підлягає списанню в порядку статті 101 ПК України.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції та по суті зазначив, що граничний строк сплати грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства за 2013 рік та по платі за користування надрами за січень 2014 року сплив після настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а тому податковий борг Товариства у розмірі 30691379,53 грн., який утворився внаслідок їх несплати, є безнадійним та підлягає списанню органами доходів і зборів.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		ОВПП ДФС в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
		 
		Інспекцією у визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не подано.
		 
		В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 24 жовтня 2018 року, у якому оголошено перерву до 14 листопада 2018 року.
		 
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, надавши письмові пояснення в підтвердження своєї позиції. Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти доводів та вимог останньої, просили відмовити у її задоволенні.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є юридичною особою, яка здійснювала основну господарську діяльність на території АР Крим та м. Севастополя.
		 
		На момент розгляду справи Товариство зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505.
		 
		За результатами розгляду звернення позивача ТПП України 03 грудня 2014 року видано сертифікат №2018, яким засвідчено настання для Товариства обставин непереборної сили з 27 лютого 2014 року, що тривають на момент видачі даного сертифікату і дату закінчення яких встановити неможливо.
		 
		27 серпня 2015 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просив списати йому безнадійний податковий борг у розмірі 115126239,43 грн. та надав відповідні документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
		 
		13 листопада 2015 року відповідачем-1 прийняті рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства лише у розмірі 84434859,90 грн. Решта боргу, яка залишилася не списаною, становить 30691379,53 грн.
		 
		Відсутність підстав для списання суми податкового боргу у розмірі 30691379,53 грн. відповідачем-1 обґрунтована тим, що списанню підлягає тільки той податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань за період, починаючи із лютого 2014 року. Поряд з цим залишок податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7650856,80 грн. виник згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, а залишок податкового боргу по сплаті за користування надрами у розмірі 23040522,73 грн. - у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих грошових зобов'язань за січень 2014 року (лист від 13 листопада 2015 року №25365/10/28-10-23-26).
		 
		Неприйняття відповідачем-1 рішення про списання податкового боргу в розмірі 30691379,53 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
		 
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		 
		За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		 
		Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		 
		У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
		 
		Отже невиконання платником податку обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
		 
		Проте за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.
		 
		Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 ПК України, у відповідності до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
		 
		У пункті 101.2 вказаної статті наведено перелік ознак, що дозволяють відрізнити податковий борг від безнадійного податкового боргу.
		 
		Так, під терміном «безнадійний» розуміється, окрім іншого, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4).
		 
		Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 101.5 статті 101 ПК України).
		 
		Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків №577, який розроблений відповідно до статті 101 ПК України.
		 
		Отже зміст наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що безнадійним визнається податковий борг, який, окрім іншого, виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань. Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють віднести податковий борг до категорії «безнадійного».
		 
		У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши протилежного висновку щодо правового статусу заборгованості позивача у розмірі 30691379,53 грн., свої мотиви обґрунтовували наявністю/відсутністю ознак, що дозволяють віднести таку до категорії безнадійного податкового боргу в залежності від періоду діяльності Товариства, за який підлягають сплаті ці грошові зобов'язання, а також моменту набуття ними статусу узгоджених й виникнення обов'язку їх сплати по відношенню до дати настання форс-мажорних обставин, встановленої у сертифікаті ТПП України.
		 
		Проте такі висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та без врахування відповідних норм матеріального права, що визначають особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України.
		 
		Так, Законом №1636, положення якого набрали чинності 27 вересня 2014 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 26 такого змісту: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
		 
		Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), який набрав чинності з 27 квітня 2014 року, установлено, що цей Закон втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність.
		 
		За змістом частини другої статті 2 Закону №1207-VII датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
		 
		У відповідності ж до положень підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 ПК України.
		 
		При цьому пунктом 15.1 статті 15 Закону №1636 визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.
		 
		Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.
		 
		У справі, яка розглядається, попри посилання позивача на необхідність застосування щодо нього згаданих положень законодавства у зв'язку із зміною Товариством місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України, судами попередніх інстанцій так і не перевірено наявності чи відсутності відповідних обставин, з якими Закон пов'язує можливість списання податкового боргу юридичній особі - резиденту України, та, як наслідок, не надано відповідної правової оцінки тому, чи можуть спірні суми грошових зобов'язань Товариства вважатися податковим боргом та бути списаними у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Закону №1636.
		 
		Залишення поза увагою судів попередніх інстанцій особливостей здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України свідчить про передчасність висновку про поширення на спірні правовідносини положень статті 101 ПК України та Порядку №577.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах: Болдеа проти Румунії (Boldea v. Romania), 15 лютого 2007 р., § 29; Гелле проти Фінляндії (Helle v. Finland), 19 лютого 1997 р., § 60) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		 
		Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до обрання відповідного способу захисту порушеного права.
		 
		Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.
		 
		Частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		 
		Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» задовольнити частково.
		 
		Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		В.П. Юрченко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...