Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6236/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 61-724ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		31жовтня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 464/6236/16-ц
		провадження № 61-724св17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		представник позивача - ОСОБА_3,
		відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Сихівського районного суду                      м. Львова у складі судді Рудакова І. П. від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -                        ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, розірвання договору банківського карткового рахунку та стягнення коштів. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду зі зміненим предметом позову до
		ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 % річних, збитків від інфляції, пені та комісії. 
		Позовна заява мотивована тим, що на початку 2015 року між нею та 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського рахунку, шляхом подачі неї заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». На виконання домовленостей банк емітував та видав їй банківську пластикову картку «Gold» № НОМЕР_1 «Master Card». За умовами вказаного договору банк зобов'язувався здійснювати її розпорядження щодо перерахування, списання та видачі належних їй грошових коштів. В червні 2015 року працівниками
		 ПАТ КБ «ПриватБанк» було запропоновано їй відкрити картку-рахунок «Master Card» «Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів, на що вона надала згоду. 23 червня 2015 року за угодою сторін був відкритий картка-
		рахунок «Master Card» «Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів. 
		Її кошти у сумі 2 867 282,84 грн. було переведено з картки-рахунку «Gold»
		№ НОМЕР_2 на картку-рахунок «Platinum» № НОМЕР_3 «Master Card» з терміном дії останньої до червня 2016 року. 30 червня
		2015 року без пояснення причин ПАТ КБ «ПриватБанк» було призупинено здійснення операцій з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки через банкомати за її картковим рахунком «Platinum» 
		№ НОМЕР_3.
		Ураховуючи вказане, просила визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконнимита стягнути з банку на її користь грошові коштів наявні на її картковому рахунку «Platinum» № НОМЕР_4 «Master Card», строком дії до листопада 2017 року у розмірі 1 538 592,84 грн, 3 % річних за період з 30 червня 2015 року по 27 липня 2016 року у розмірі 49 699,00 грн, збитків від інфляції за період з 30 червня 2015 року по 27 липня 2016 року у розмірі 119 253,24 грн, пеню у розмірі 153 859, 28 грн та списану щомісячну комісію за обслуговування карткового рахунку за період з 30 червня                   2015 року по 27 липня 2016 року у розмірі 2 080,00 грн.
		Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 % річних, збитків від інфляції та пені - відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не доведено незаконність дій банку щодо обмеження у користуванні рахунком, як і не доведено порушення договірних зобов'язань за укладеним між сторонами договором, заявлені вимоги є безпідставними.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, відхилено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження                  ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні грошовими коштами та вимога про стягнення коштів в сумі 53 238,32 грн є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не надано суду належних і допустимих доказів порушення банком договірних зобов'язань, як підставу для стягнення штрафних санкцій. Оскільки, умовами договору не встановлено термінів зупинення здійснення операцій по рахунку, тому банк не обмежений вчиненням таких дій. 
		У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_2 -                      ОСОБА_3, у грудні 2017 року до Верховного Суду,                                      посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 не підписувала. Також доказів того, що вона займається підприємницькою діяльністю суду надано не було, з доданої банком виписки щодо руху коштів не вбачається, що вона займається підприємницькою діяльністю, так як у призначенні платежу нічого про це не вказано, в якості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не зареєстрована, штрафних санкцій з боку державних органів зв'язку з зайняттям незаконною підприємницькою діяльністю застосовано не було, а отже посилання на той факт, що ОСОБА_2 використовувала картку для здійснення підприємницької діяльності є виключно припущенням, які нічим не доведені, та безпідставно покладені в основу судових рішень. 
		У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судом встановлено, що з 16 грудня 2014 року згідно анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг                                   ПАТ КБ «ПриватБанк» між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського рахунку (а.с.174-193).
		На виконання домовленостей банк емітував та видав ОСОБА_2 банківську пластикову картку «Gold» № НОМЕР_1 «Master Card». 
		За умовами договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався здійснювати розпорядження позивача, щодо перерахування, списання та видачі належних йому грошових коштів.
		У червні 2015 року працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було запропоновано ОСОБА_2 відкрити картку-рахунок  «Master Card» «Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів, ОСОБА_2 надала свою згоду.                                       23 червня 2015 року за угодою сторін був відкритий                                          картка-рахунок «Master Card» «Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів.
		Кошти ОСОБА_2 у сумі 2 867 282,84 грн було переведено з картки-рахунку «Gold» № НОМЕР_1 «Master Card» на рахунок «Platinum»                              № НОМЕР_3 «Master Card» з терміном дії останньої до червня 2016 року.
		30 червня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було призупинено здійснення операцій позивача з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки через банкомати за її картковим рахунком «Platinum»                   № НОМЕР_3«Master Card».
		На звернення ОСОБА_2 до банку з приводу з'ясування причин відмови в обслуговуванні рахунку, посадові особи ПАТ КБ «ПриватБанк» пояснили, що вказані дії вчинені з метою перевірки легітимності здійснюваних клієнтом касових операцій та ідентифікації особи.
		В подальшому у відповідь на письмове звернення ОСОБА_2 № 448285             від 06 листопада 2015 року, в якому вона вимагала надати інформацію щодо причин блокування зазначеного карткового рахунку, на її адресу надійшов лист від 30 листопада 2015 року № 20.1.0.0.0/7-1126/489 від супервайзера з розробки технологій обробки вхідної кореспонденції від клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк» Сердечної М. А., в якому було зазначена позиція банку, що полягала у відмові виконати вимоги, зазначені у зверненні з причин того, що під час отримання звернень клієнтів банку засобами поштового зв'язку, банк позбавлений можливості здійснити ідентифікацію особи, що підписала запит, а отже не може бути впевнена в тому, що інформація, яка становить банківську таємницю, надана особі, яка має право на її отримання, оскільки нормами чинного законодавства, які регулюють питання з надання послуг операторами поштового зв'язку, також не передбачено здійснення ідентифікації та перевірки повноважень осіб, що відправляють кореспонденцію та рекомендовано використовувати авторизовані канали зв'язку.
		18 грудня 2015 року ОСОБА_2 особисто звернулася до «Філії західного головного регіонального управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про незаконність блокування її карткового рахунку «Platinum»                                            № НОМЕР_3 «Master Card» та вимогою розірвання договору банківського рахунку, закриття рахунку та повернення належних їй грошових коштів.
		У лютому 2016 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист-відповідь                            від 10 лютого 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20151222/3904, в якому зазначалося про необхідність проведення поглибленої перевірки клієнта відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		15 червня 2016 року ОСОБА_2 було направлено вимогу на ім'я Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета О. В. з розгорнутою інформацією про беззаперечну незаконність діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» та вимогами, щодо її розгляду, виплати належних їй грошових коштів у сумі              1 536 832,74 грн та попередження про подальше стягнення у судовому порядку в разі невиконання вимог.
		05 липня 2016 року працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено ОСОБА_2 про необхідність заміни картки «Platinum»                                               № НОМЕР_3 «Master Card» у зв'язку з закінченням терміну дії останньої, після чого у відділенні банку було проведено видачу нової картки «Platinum» № НОМЕР_4 «Master Card», строком дії до листопада 2017 на яку були переведені грошові кошти з картки «Platinum»                                  № НОМЕР_3.
		09 липня 2016 року від ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 надійшов лист-відповідь № 20.1.0.0.0/7-20160706/5279 від 07 липня 2016 року, в якому зазначалося про необхідність проведення поглибленої перевірки клієнта відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		25 лютого 2016 року ОСОБА_2 від ПАТ КБ «ПриватБанк» за вихідним номером: 20.1.0.0.0/7-20170217/5421 від 17 лютого 2017 року за підписом керівника бізнесу - Шабана В. О. надійшло повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків. У вказаному повідомленні було зазначено, що банк прийняв рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені з 
		ОСОБА_2 договори та закриті поточні рахунки, на підставі                        статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. Також у вказаному повідомленні зазначалось, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий у іншому банку, необхідно, у строк 30 днів від дня надсилання повідомлення, звернутись до будь-якого відділення банку із наданням паспорту громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та довідкою про присвоєння реєстраційного номеру платника податків України.
		07 березня 2017 року ОСОБА_2 особисто, пред'явивши зазначені у повідомленні документи, звернулась до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 164 із заявою про перерахування залишків коштів та вказала реквізити та номер рахунку банку, на який необхідно було перерахувати грошові кошти, як і було зазначено у повідомленні ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Вказану заяву було прийнято менеджером «Vip-відділення», до неї було долучено завірені копії паспорту громадянина України та довідки про присвоєння реєстраційного номеру платника податків України на ім'я ОСОБА_2, а також копію повідомлення банку від 17 лютого 2017 року за вихідним номером: 20.1.0.0.0/7-20170217/5421 та заявці було присвоєно наступний номер - 9712637. Також ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано довідку по рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_2 з інформацією про доступний залишок на рахунку ОСОБА_2 станом на 07 березня 2017 року, а саме: 1 535 132,74 грн.
		Станом на 24 березня 2017 року ОСОБА_2 мала заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за спірним договором від 16 грудня 2014 року в сумі 
		53 238,00 грн.
		24 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про те, що в зв'язку з розірванням ділових відносин і закриттям рахунків просить погасити невиконані нею кредитні та інші зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», а залишки коштів перерахувати на її рахунок 
		№ НОМЕР_5 відкритий у ПАТ «ВіЕс Банк».
		24 березня 2017 року частина грошових коштів у сумі 1 481 894,42 грн з карткового рахунку «ПриватБанк» «Platinum» № НОМЕР_3«Master Card», відкритого на ім'я ОСОБА_2, були перераховані на рахунок                                   № НОМЕР_5 відкритий на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕс Банк».
		Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Згідно пункту 1.1.2.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг                    ПАТ КБ «ПриватБанк» користувач картки зобов'язувався не використовувати картрахунки (для карток, емітованих на ім'я клієнта-фізичної особи) для операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.
		Пунктом 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, передбачено, що забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
		Відповідно до пункту 1.1.3.2.14. Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.
		Пунктом 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада                2014 № 705 (далі - Постанова № 705) передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
		Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
		Судом встановлено, що на рахунок ОСОБА_2 здійснювались фізичними особами неодноразові перекази готівки від суми 300,00 грн до 50 000,00 грн, а ОСОБА_2 в свою чергу здійснювала неодноразові перекази готівки юридичним особам у розмірі 100 000,00 грн. З призначення платежів вказаних коштів не вбачається, що такі здійснювались для особистих потреб. Вказана обставина підтверджується виписками по рахунку. 
		У зв'язку із зазначеним, ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до ОСОБА_2 з приводу надання інформації та документів, які б надали можливість визначити з якою метою використовувались кошти, які надходили на рахунок позивачки. Проте, ОСОБА_2 не надала доказів того, що кошти, які надходять на її рахунок від фізичних осіб і в подальшому перераховувались на рахунки юридичних осіб не є наслідком здійснення нею підприємницької діяльності. 
		Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
		Послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17 стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Із призначення платежів переказуваних/отримуваних коштів неможливо встановити суті призначення платежу, коли обов'язок по зазначенню такої інформації лежить саме на особі, яка здійснює платіж.
		В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 платіжну картку - засіб доступу до відкритого на її ім'я рахунку використовувала для діяльності, яка має ознаки підприємницької, керуючись пунктом 12 Розділу VI Постанови № 705, ПАТ КБ «ПриватБанк» було призупинено здійснення операцій за рахунком з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки.
		Умовами договору не встановлено термінів зупинення здійснення операцій по рахунку, тому банк не обмежений у здійсненні таких дій.
		Доказів спростування наведеного ОСОБА_2 надано не було.
		ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву від 16 грудня                   2014 року. На підставі цієї заяви ОСОБА_2 отримала у користування карти: № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7, що підтверджується довідкою від ПАТ КБ «ПриватБанк» 28 липня 2016 року
		№ 8F3F-VLJE-4HUS-NG7F (а.с. 38 т. 2). 
		У вказаній довідці зазначено, що станом на 28 липня 2016 року в                 ОСОБА_2 була заборгованість перед банком у розмірі 49 796,88 грн.
		Станом на 24 березня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за оспорюваним договором становила 53 238,00 грн (а.с. 41-42 т. 2).
		На підставі пункту 1.1.3.2.11. договору банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-який інший заборгованості, яка виникла у клієнта (у тому числі який є працівником банку, який заподіяв йому шкоду) зважаючи на наявність невиконаних клієнтом зобов'язань перед банком.
		У заяві від 23 березня 2017 року ОСОБА_2 надала згоду на погашення невиконаних нею зобов'язань за рахунок коштів, які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_4. 
		Враховуючи умови договору та заяву ОСОБА_2, банк здійснив погашення заборгованості і перерахував на рахунок останньої 1 481 894,42 грн, а не 1 535 132,74 грн.
		Ураховуючи вказане, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 53 238,32 грн спростовується вищезазначеним, тому є безпідставною.
		Також судами було вірно зазначено, про безпідставність вимог про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 пені, 3% річних та збитків від інфляції.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Частиною першою статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, при пред'явленні вимог кредитор повинен довести факт порушення зобов'язання боржником.
		Однією з підстав виникнення зобов'язання, зокрема, є договір, як це передбачено частиною другою статті 509 та частиною другою статті 11 ЦК України.
		Оскільки між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського обслуговування, всупереч вказаним нормам права                       ОСОБА_2 не було доведено суду порушення договірних зобов'язань банком, як підставу для стягнення штрафних санкцій.
		Стягнення і нарахування пені стороною позивача обґрунтовувалось                   пунктом 32.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Натомість, вказана норма права містить застереження, стосовно розміру пені обумовленої в договорі, яким передбачено, що за порушення термінів виконання доручення клієнта на перерахування банк платить пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми прострочки платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми перерахування (пункт 1.1.5.22 оспорюваного договору). 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу 
		інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Разом з тим, відповідно до укладеного сторонами договору (договір про банківське обслуговування), зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» полягає у виконанні банком доручення про перерахування власних коштів 
		ОСОБА_2, право вимагати виконання якого належить останній, що є кредитом у відповідному зобов'язанні, а не сплатою банком власних коштів ОСОБА_2, отже, вказане зобов'язання не є грошовим.
		Так, відповідне зобов'язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема, належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо зарахування майна - грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у його вільному розпорядженні на його поточному рахунку.
		В матеріалах справи відсутні розрахунки заявлених до стягнення пені та інших штрафних санкцій із зазначенням дати початку та періоду нарахування таких, виходячи з умов договору.
		Отже, висновок суду першої і апеляційної інстанції, щодо відмови у стягненні щомісячної комісії за обслуговування карткового рахунку у                                розмірі 3 200,00 грн є обґрунтованим.
		Пунктом 1.1.7.14. договору передбачено, що клієнт зобов'язується сплачувати комісії та інші плати, встановлені ПАТ КБ «ПриватБанк» за банківське обслуговування клієнта, відповідно до Тарифів.
		На підставі цього пункту ПАТ КБ «ПриватБанк» було здійснення списання коштів у розмірі 3 200,00 грн, які складаються: 2 400,00 грн - обслуговування рахунку та 800,00 грн - перевипуск і видачу нової картки в червні 2015 року ОСОБА_2 Вказані платежі ОСОБА_2 не оспорювались. Сплата коштів у розмірі 3 200,00 грн відбулась на підставі умов договору, а тому стягненню не підлягає.
		Доводи касаційної скарги висновки суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
		Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                        Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                     Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                                 Є. В. Синельников
		 
		     C. Ф.Хопта
		 
		     Ю. В.Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...