Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/15638/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2018. Оприлюднено: 23.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: 61-18067ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/15638/16-ц
		провадження № 61-18067св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: Генеральна прокуратура України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», 
		третя особа - ОСОБА_2, 
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва           від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Поливач Л. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (далі - ТОВ «ТРК «112-ТВ»), третя особа - ОСОБА_2, про захист честі та спростування недостовірної інформації, і з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати інформацію про його винуватість у скоєнні державної зради, а його особу такою, що заслуговує на суспільний осуд, - недостовірною; зобов'язати ГПУ спростувати оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про те, що «144 колишні працівники прокуратури Автономної Республіки Крим (далі - АРК) всупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу працівника прокуратури України, після анексії Російською Федерацією півострова Крим перейшли на службу до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим та виконують вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури» шляхом розміщення на офіційному сайті ГПУ інформації про те, що факт скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України), станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановлений, а раніше розміщена інформація з цього приводу є недостовірною; зобов'язати ГПУ видалити із свого сайту його фотографію з особистими даними; зобов'язати ГПУ виступити в ефірі телеканалу «112 Україна» з промовою, в якій зазначити про те, що інформація щодо нього як злочинця та зрадника є недостовірною, а факт скоєння ним кримінального правопорушення (державної зради) не встановлений. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_2 на брифінгу, який транслювався телеканалом «112 Україна», зробив заяву стосовно повідомлення 144 кримським прокурорам про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ГПУ було розміщено заяву із вказаних питань, зміст якої є недостовірним і порушує конституційний принцип презумпції невинуватості, завдає шкоди його честі. Також до заяви долучено список працівників прокуратури АРК (серед яких є він) з їх фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та дати народження.
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ГПУ та її службовою особою надавалася інформація про стан розслідування кримінального провадження, зокрема щодо повідомлення 144 колишнім працівникам прокуратури про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України. Будь-якої констатації винуватості позивача вказана інформація не містила. Усі доводи ОСОБА_1 про поширення відповідачами щодо нього недостовірної інформації ґрунтуються на припущеннях та особистому тлумаченні оприлюднених відомостей. Крім того, фрази, які позивач просив зобов'язати ГПУ спростувати, вирвані з контексту виступу. Таким чином, особисті немайнові права позивача не порушені, а в діях відповідачів відсутній склад правопорушення.
		 
		УхвалоюАпеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		У березні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про непоширення відповідачами щодо ОСОБА_1 недостовірної інформації не відповідають обставинам справи. Заступник Генерального прокурора України у своєму виступі на брифінгу неодноразово називав працівників прокуратури АРК «зрадниками», «особами, які заслуговують на осуд» та закликав суспільство до такого осуду. Крім цього, на сайті ГПУ було розміщено список працівників прокуратури АРК (серед яких є позивач) з їх фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та дати народження. Поширена інформація порушує презумпцію невинуватості.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		 
		У червні 2017 року ГПУ подала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що під час інтерв'ю заступник Генерального прокурора України ОСОБА_2 повідомив про відкриття кримінального провадження щодо тих осіб і службовців української влади, які виконували свої функціональні обов'язки та території АРК та перейшли на сторону агресора, а також про те, що органами досудового слідства зібрано беззаперечну доказову базу, яка дала підстави оголосити 144 колишнім працівникам прокуратури підозри про вчинення кримінального правопорушення. При цьому прізвище позивача не називалося, будь-які фотографії чи анкетні дані не демонструвалися. На сайті ГПУ було розміщено список працівників прокуратури АРК,які підозрювалися у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		У серпні 2017 року ТОВ «ТРК «112-ТВ» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило про те, що доводи цієї скарги фактично містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. Усі твердження позивача про поширення щодо нього недостовірної інформації ґрунтуються на припущеннях. Чинне законодавство України не передбачає відповідальності телерадіоорганізації за поширення інформації без попереднього запису службовою особою ГПУ. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України     № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		19 квітня 2018 року справу № 757/15638/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Статтею 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		 
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації. Інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.
		 
		Судами встановлено, що слідчим відділом управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим ГПУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000000173 відносно колишніх працівників прокуратури АРК за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України (державна зрада).
		 
		Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 4 підрозділу 2 Розділу 1 положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 (далі - Положення), до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
		 
		При внесенні до ЄРДР фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості (Пункт 2.17 підрозділу 2 розділу 2 Положення).
		 
		Так, до ЄРДР були внесені відомості про те, що працівники прокуратури АРК, достовірно знаючи, що півострів Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні-серпні 2014 року погодилися на призначення на різні посади незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконували вказівки і розпорядження так званих керівників вказаної прокуратури. Створення на території України правоохоронного органу іноземної держави призвело до посилення окупації півострова Крим, забезпечило належне функціонування незаконних органів та злочинної організації на чолі з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Цими діями зазначені вище особи сприяли представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності, що полягало у створенні умов для функціонування на території України іноземного правоохоронного органу, а саме прокуратури Російської Федерації, та забезпечило тривалу окупацію півострова Крим.
		 
		12 травня 2015 року ГПУ були складені письмові повідомлення 144 колишнім працівникам прокуратури АРК, у тому числі ОСОБА_1, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України.
		 
		Зокрема, у повідомленні ОСОБА_1 про підозру зазначено про те, що нехтуючи вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_8 на посаду, а також проведення на території АРК та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, у березні 2014 року, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування ГПУ. Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_1 погодився на призначення його на посаду помічника прокурора міста Судака незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників вказаної прокуратури. Цими діями ОСОБА_1 сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності, яка полягала у створенні умов для функціонування на території України іноземного правоохоронного органу (прокуратури Російської Федерації) та забезпечила тривалу окупацію півострова Крим. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 на брифінгу, який транслювався телеканалом «112 Україна», заступник Генерального прокурора України ОСОБА_2 повідомив про те, що 144 кримським прокурорам буде оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України (державна зрада).
		 
		Під час інтерв'ю ОСОБА_2 зазначив про відкриття у лютому 2014 року кримінального провадження щодо тих осіб і службовців української влади, які виконували свої функціональні обов'язки на території АРК та перейшли на сторону агресора. Органами слідства зібрано беззаперечну доказову базу, яка слугувала підставою для оголошення підозри 144 колишнім працівникам української прокуратури. При цьому ним наголошено, що в момент надання інтерв'ю відбувається передача цих підозр на територію АРК. Прізвища позивача, як й інших колишніх працівників прокуратури АРК, під час розмови ОСОБА_2 не називалися, фотографії чи анкетні дані не демонструвалися. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ГПУ було розміщено повідомлення під назвою «144 колишнім працівникам АРК винесено повідомлення про підозру у державній зраді» та долучено список підозрюваних осіб з їх фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та дати народження.
		 
		Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що жодних даних про те, що позивач причетний до вчинення тих чи інших злочинів, під час свого виступу заступник Генерального прокурора України не повідомляв. Зазначена у позові інформація, яка нібито поширена ГПУ щодо ОСОБА_1, озвучена не була. 
		 
		З огляду на викладене суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ГПУ та її службові особи не стверджували про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з чим не порушили принцип презумпції невинуватості і положення кримінального процесуального закону.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що заступник Генерального прокурора України у своєму виступі на брифінгу неодноразово називав працівників прокуратури АРК «зрадниками», «особами, які заслуговують на осуд» та закликав суспільство до такого осуду, не заслуговують на увагу з огляду на таке. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Установлено, що відповідаючи на питання журналіста, чи претендують колишні працівники прокуратури АРК на грошові виплати, пенсію, ОСОБА_2 зазначив про те, що на такі виплати ці особи не претендують, їх звільнено, однак вони можуть претендувати на гнівний осуд як у соціальних мережах, так і в серцях людей, які зараз воюють за українську державність.
		 
		Отже, висловлювання заступника Генерального прокурора України є лише оціночним вираженням його особистих поглядів щодо колишніх працівників прокуратури АРК, критичною оцінкою їх діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів, а тому не підлягають спростуванню, оскільки у демократичному суспільстві кожен має право на свободу вираження поглядів.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що відповідачі поширили недостовірну інформацію, в тому числі і щодо ОСОБА_1, оскільки на сайті ГПУ було розміщено список працівників прокуратури АРК (серед яких є позивач) з їх фотографіями, зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та дати народження, також не заслуговують на увагу.
		 
		Як зазначалося вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ГПУ була оприлюднена інформація під назвою: «144 колишнім працівникам АРК винесено повідомлення про підозру у державній зраді», яка містила відомості про хід досудового розслідування кримінального провадження та факти, встановлені слідством. До цієї інформації було додано список підозрюваних осіб, що не заборонено кримінальним процесуальним законодавством.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ             від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов   О.В.Ступак   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...