Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/8418/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2018.
Дата набрання законної сили: 29.10.2018
Номер судового провадження: 61-33718ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		29 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 751/8418/15-ц
		 
		провадження № 61-33718 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4; 
		представник позивача - ОСОБА_5;
		відповідач - публічне акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»;
		представник відповідача - ЧернінськаЛюдмила Миколаївна;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мамонової О. С., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (далі - ПАТ «Чернігівгаз») про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 25 вересня 1984 року вона перебувала у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством «Чернігівгаз», правонаступником якого є ПАТ «Чернігівгаз». 3 січня 2007 року їй була встановлена третя група інвалідності. У зв'язку з захворюванням та згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда, 2 березня 2007 року вона звернулась до керівництва підприємства із заявою про переведення її на іншу більш легку роботу і на виконання рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) наказом від 10 квітня 2007 року її було переведено на посаду контролера газового господарства абонентної служби управління по реалізації та розрахунках за природний газ головного управління ПАТ «Чернігівгаз». 
		Наказом від 1 серпня 2013 року її було переміщено на посаду контролера газового господарства відділу супроводження клієнтів - фізичних осіб управління обліку та балансів підприємства. 
		Наказом від 27 липня 2015 року № 137-п/тр її було звільнено з займаної посади в зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу та забороною укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я, на підставі статті 7 та частини п'ятої статті 24 КЗпП України.
		Вважала своє звільнення незаконним, оскільки довідка Чернігівської міської МСЕК від 3 січня 2007 року, яка була підставою для звільнення, не містить прямої вказівки на заборону виконувати роботу контролера газового господарства. 
		Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд: визнати незаконним наказ ПАТ «Чернігівгаз» від 27 липня 2015 року                        № 137-п/тр про звільнення її з роботи у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу та забороною укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я, на підставі статті 7 та частини п'ятої статті 24 КЗпП України; поновити її на посаді контролера газового господарства відділу супроводження клієнтів - фізичних осіб управління обліку та балансів ПАТ «Чернігівгаз» за умовами праці відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2015 року по 23 грудня 2015 року у розмірі 12 200 грн та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 грудня               2015 року у складі судді Овсієнка Ю. К. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття ОСОБА_4 на роботу контролером газового господарства вже був медичний висновок про протипоказання виконувати роботу, пов'язану з фізичним навантаженням, за станом здоров'я, тому позивач, яка є інвалідом ІІІ групи і не може за станом здоров'я обіймати посаду контролера газового господарства, обґрунтовано була звільнена у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу та забороною укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. 
		 
		В апеляційному порядку справа розглядалася судами неодноразово.
		 
		Останнім рішенням апеляційного суду апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду                          м. Чернігова від 24 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.  Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано наказ ПАТ «Чернігівгаз» від 27 липня 2015 року № 137-п/тр про звільнення з роботи ОСОБА_4 незаконним. Поновлено ОСОБА_4 на посаді контролера газового господарства відділу супроводження клієнтів - фізичних осіб управління обліку та балансів ПАТ «Чернігівгаз». Стягнуто з ПАТ «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу  у розмірі 64 507 грн 50 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_4 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на момент переведення ОСОБА_4 на посаду контролера газового господарства були відсутні підстави вважати, що запропонована робота протипоказана їй за станом здоров'я і укладення трудового договору є порушенням встановлених правил прийняття на роботу. Позовні вимоги ОСОБА_4 про поновлення її на посаді контролера за умовами праці відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда не є конкретними, така індивідуальна програма реабілітації інваліда затверджується після чергового переогляду, а на час постановлення рішення суду така програма відсутня.
		Розмір середнього заробітку визначено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Незаконним звільненням з роботи позивачу заподіяно моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості.
		 
		У жовтні 2017 року ПАТ «Чернігівгаз» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не застосовано частину п'яту статті 24 КЗпП України щодо заборони укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. У разі звільнення працівника у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, у наказі (розпорядженні) обов'язково має міститися посилання не тільки на статтю 7 КЗпП України, а й на відповідну норму закону чи підзаконного акта, яку було порушено під час прийняття на роботу. 
		Звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП відбувається в тих випадках, коли невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі настала чи була виявлена в процесі трудової діяльності, тобто вже після укладення трудового договору. Якщо ж про таку невідповідність було відомо ще під час прийняття на роботу, але з якихось причин трудовий договір все-таки був укладений, працівника звільняють саме за                   статтею 7 КЗпП України та відповідною нормою відповідного законодавчого акта на підставі порушення встановлених правил прийняття на роботу.
		Перша довідка МСЕК від 03 січня 2007 року, яка видавалась ОСОБА_4 до укладання трудового договору, тобто до 10 квітня 2007 року - дати переведення ОСОБА_4 на посаду контролера, та остання довідка МСЕК від 16 січня 2015 року містять одні й ті ж самі протипоказання, а саме: заборона тривалої ходи (більше 2 км без відпочинку більше однієї години на день). Тобто на час укладання трудового договору з ОСОБА_4, тобто станом на 10 квітня 2007 року вже був медичний висновок про протипоказання виконувати роботу контролера за станом здоров'я.
		Працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням їх професійної працездатності, що встановлюється МСЕК. Тому трудовий договір 10 квітня 2007 року було укладено незаконно усупереч заключення МСЕК, яке є обов'язковим до виконання.
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказувала, що до початку роботи контролером газового господарства 10 квітня 2007 року відповідачем було визначено її робоче місце та посадові обов'язки. Протягом більше восьми років з моменту переведення на посаду контролера газового господарства і до звільнення її робоче місце було виключно за комп'ютером та телефоном. До її посадових обов'язків входило виконання операцій з контролю вхідних даних від споживачів газу, який полягав у технологічному процесі переробки інформації щодо показників газових лічильників від споживачів (прийняття за телефоном, письмова реєстрація у журналі, виконання операцій з базами даних на комп'ютерному обладнанні: ввід, обробка, накопичення, систематизація; ввід показників газових лічильників, знятих у абонентів іншими контролерами підприємства; реєстрація актів прийомки виконаних робіт, надання консультацій абонентам з питань постачання та оплати за газ. Під час прийняття на роботу контролером та протягом восьми років її не зобов'язували виходити на дільницю для зняття показників лічильників та рознесення квитанцій. Виконання зазначеної роботи не було протипоказано за рекомендаціями МСЕК від 03 січня 2007 року на час переведення її на роботу контролера. Медичний висновок про наявність протипоказань на час укладення договору був відсутній, а, отже, підстав для відмови в укладенні трудового договору відповідно до частини п'ятої                статті 24 КЗпП України не було.
		ЇЇ було допущено до роботи, тобто між нею та відповідачем було укладено трудовий договір. Наказ від 14 травня 2007 року № 114 «Про застосування нормових завдань», згідно з яким з 14 травня 2007 року встановлено застосування робітниками щоденних нормових завдань (у тому числі для контролерів газового господарства та посадові інструкції контролера газового господарства, інструкції з охорони праці, техніки безпеки тощо), на момент прийняття її на роботу не існувало.
		Таким чином, оскільки визначені роботодавцем при прийнятті на роботу трудові обов'язки не були протипоказані їй за медичними висновками, то будь-яких заборон для прийняття на роботу контролером не було.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті  5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
		 
		Статтею 7 КЗпП України встановлено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
		 
		У пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до статті 7 КЗпП України спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов.
		 
		Спеціальне застереження у статті 7 КЗпП України зроблено щодо можливості встановлення законодавством такої додаткової підстави для припинення трудового договору як порушення встановлених правил прийняття на роботу. Таке порушення назване як приклад додаткової підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов, що може встановлюватися законодавством.
		 
		Згідно з частиною п'ятою статті 24 КЗпП України забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
		 
		У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
		 
		Положеннями частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
		 
		Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, дійшов правильного висновку про те, що на момент переведення ОСОБА_4 на посаду контролера газового господарства абонентної служби ПАТ «Чернігівгаз» були відсутні підстави вважати, що запропонована робота протипоказана їй за станом здоров'я і укладення трудового договору є порушенням встановлених правил прийняття на роботу, оскільки наказ № 114 від 14 травня 2007 року «Про застосування нормованих завдань», згідно з яким з 14 травня 2007 року встановлено застосування робітниками щоденних нормованих завдань,   посадові інструкції контролера газового господарства абонентної служби,  інструкції з охорони праці для контролера газового господарства відділу супроводження клієнтів фізичних осіб, інструкції з охорони праці для працівників газового господарства датовані після 10 квітня 2007 року, тобто після переведення ОСОБА_4 на посаду контролера газового господарства абонентної служби ПАТ «Чернігівгаз». Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 10 квітня 2007 року вказана посада за умовами праці передбачала тривалу ходу, відрядження, фізичну працю, тобто за медичним висновком була б протипоказана ОСОБА_4 за станом здоров'я. 
		Відтак, посилання касаційної скарги на те, що станом на 10 квітня 2007 року вже був медичний висновок про протипоказання ОСОБА_4 виконувати роботу контролера за станом здоров'я, безпідставні, так як посадова інструкція, що була чинна на момент переведення позивача відсутня, а у відповіді начальника управління з персоналу ПАТ «Чернігівгаз» від 15 квітня 2015 року на звернення ОСОБА_4 про надання їй іншої роботи у зв'язку зі станом здоров'я зазначено, що на посаду контролера газового господарства у 2007 році її було переведено за станом здоров'я, відповідно до висновків довідки МСЕК і надана робота відповідає стану її здоров'я.
		Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулувизначено судом за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		 
		Розмір моральної шкоди визначено згідно поданим доказам та з урахуванням положень статті 237-1 КЗпП України, врахувавши вимоги розумності та справедливості.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого рішення суду не впливають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...